Економічні перетворення.
Економічні програми переходу до ринку
Влітку 1990 року уряд Н. І. Рижкова нарешті розробив економічну антикризову програму, яку підготувала робоча група на чолі з академіком Л. І. Абалкіним. Вона виходила з ідеї поступовості входження в ринок («спочатку стабілізація, а потім ринок»). Як і раніше, зберігалося поєднання державного сектора та ринкових відносин. Вводити ринок пропонувалося поетапно, починаючи з 1991 року. Одночасно з урядовою програмою з'явилися й інші. Альтернативну програму переходу до ринкової економіки, що отримала назву «500 днів», підготувала група вчених на чолі з академіком С. С. Шаталіним і Г. А. Явлінським. Вона передбачала в цей короткий термін провести масштабну приватизацію державної власності, запровадження вільного ринкового ціноутворення з паралельною індексацією заробітних плат та соціальних допомог, а також допущення регульованого безробіття. Одночасно вона значно обмежувала можливості союзного центру керувати економікою республік. Ця програма була підтримана опозиційними силами, і насамперед керівництвом РРФСР (Б. М. Єльцин, І. С. Сілаєв). Проте реалізована ця програма так і не була. М. С. Горбачов віддав перевагу програмі економічних реформ, розробленій міністром фінансів СРСР В. С. Павловим, який став прем'єр-міністром Кабінету міністрів СРСР у грудні 1990 року. Проект В. С. Павлова передбачав здійснення жорсткого державного контролю при переході до ринку, так що від реального переходу до ринку в неї залишилася тільки ринкова фразеологія.
|
|
|
Грошова реформа В. С. Павлова (1991)
Програма В. С. Павлова почала здійснюватися з січня 1991 року, коли несподівано для радянських громадян була проведена грошова реформа (24 січня). Відповідно до реформи, протягом трьох днів проводився обмін 50 - і 100-рубльових купюр зразка 1961 року. На 1 людину можна було обміняти не більше 1000 рублів, можливість обміну інших купюр розглядалась у спеціальних комісіях до кінця березня 1991 року. Одночасно була обмежена сума готівкових грошей, доступних для зняття в Ощадному банку СРСР - не більше 500 рублів. Ініціатори реформи припускали завдати «смертельний удар по тіньовій економіці», але він виявився ударом по всьому населенню, причому «тіньовики» постраждали найменше. Ця непродумана акція ще більше озлобили народ проти центральної влади, посилила економічну кризу і прискорила процес розпаду СРСР.
Підвищення цін. Введення талонів
З 2 квітня 1991 уряд В. С. Павлова пішов на підвищення роздрібних цін у 2-5 разів практично на всі продовольчі та промислові товари повсякденного попиту, сподіваючися, що це зупинить ажіотажний попит на них. При цьому заробітна плата підвищувалася в середньому на 20-30%, видавалася також одноразова компенсація в розмірі 60 рублів. Талон на мило часів Перебудови. Крім того, в різних куточках СРСР з продажу зникли дешеві товари широкого споживання, прилавки магазинів спорожніли. У країні назріла продовольча криза. Для забезпечення населення елементарними продуктами харчування були введені талони, при пред'явленні яких у магазинах громадяни могли купити необхідні предмети споживання. Талони обмежували кількість товарів, які можна було купувати, а на гроші без талонів практично нічого не можна було придбати. Підвищення цін і введення талонів ще більш посилило соціальну напруженість у суспільстві. З весни 1991 спостерігається зростання страйкового руху. Загальне число страйкарів перевищило 1 млн. чоловік.
|
|
|
|
|
|
Рівень життя під час перебудови та пожвавлення громадянської активності.
Невдалі реформи і хаос, що зростав в економіці, призвели до того, що загальний обсяг товарів скоротився з 1986 по 1990 рік на третину, і дефіцитним и стали не лише м'ясо і молоко а й вершкове масло та багато інших товарів що зумовлювало значне зростання цін. Водночас в УРСР почалося підвищення зарплат працівникам бюджетної сфери і пеенсій шляхом друкування не забезпечених товарами грошей. Наслідком інфляції став новий стрибок цін. Держава дозволила обмінювати рублі на іноземну валюту. В умовах ринку це призвело до ще більшого знецінення грошей посилання дифіциту та нового витка у зростанні цін. Так ціни на товари ппершої необхідності зросли тільки в 1990 р. у 8 разів. Набувала поширення спекуляція - закупка товарів за цінами нище ринкових та їх перепродаж за більш високими. Водночас слід зазначити що темпи зростання доходів населення України станом на 1988р. були нищими ніж в середньому по СРСР та РРФСР. Темпи зростання дефіциту в Україні були найвищими серед республік СРСР. Це було пов'язано насамперед з найнижчою в Радянському Союзі продуктивністю праці. У магазинах виникли черги а прилавки були здебільшого порожні. Дефіцитним стали навіть ті види товарів яких було завжди у досталь: макарони, крупи, мило тощо. В умовах розвалу адміністративно - командної системи у номенклатури з'явивилася можливість почати перозподіл власності грабуючи власний народ який десятками років наполегливої праці створював національне національне багатство країни. В умовах дефциту зростали і доходи колишніх цеховиків за рахунок розкрадання державног о майна і спекуляції ним в умовах дифіциту товарів. Значного поширення набула й комерціалізація бютжетної сфери. Почала розвалюватися державна система охорони здоров'я. На початку 90-х років Україна була забезпечена медикаментами і медичною апаратурою лише на третину від потреб. за рівнем смертності населення Україна посідала друге місце серед республік СРСР, за тривалістю життя - 32-е місце в світі, а за рівнем дитячої смертності одне із перших . Фактично на початку 1991р. припинилося державне житлове будівництво. Житлова проблема продовжувала загострюватися. У 1991р. в містах України 2.5 млн родин перебували на квартирному обліку. Тільки в Києві в черзі квариру стояло 211тис. осіб.
|
|
|
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 253; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!