Зовнішня політика: « Нове політичне мислення »
Nbsp;
Причини перебудови та особливост і її проведення на Україні.
1) Стагнація в економіці, наростання науково-технічного відставання від Заходу, провали в соціальній сфері. 2) Політична криза, яка виразилася у розкладанні керівництва, в його нездатності забезпечити економічний прогрес, у зрощенні партійно-державної номенклатури з ділками тіньової економіки та злочинністю, що призвело до формування в середині 1980-х рр. стійких мафіозних угруповань. 3) Апатія та негативні явища в духовній сфері суспільства. 4)Прихід до керівництва країни молодих політиків (М. С. Горбачов, М. І. Рижков, О. М. Яковлєв, Е. А. Шеварнадзе), які не тільки прагнули зміцнити власну владу, а й виступали за оновлення держави та суспільства. 5) У березні 1985 р. після смерті К. У. Черненка на пост Генерального секретаря ЦК КПРС був обраний Михайло Горбачов. Його обрання стало свідченням бажання частини партійного апарату суттєво змінити радянську систему.
на Україні:
1) Карівництво України підтримало обрання Горбачова на ЦККПРС. 2) Керівник України В.Щербицький добровільно подав у відставку. 3) Процес реформування відбувався значно повільніше ніж в інших республіках, втому числі і в Росії. 4) На здійснення перебудови мала вплив чорнобильська катастрофа (квітень 1986р.) 5) На Україні були сили які прагнули перебудови але незнали як її зробити. 6) Перебудова гальмувалася політичною, економічною та духовною залежністю від Москви. 7) Майже відсутність гласності. 8) Процеси перебудови відбулися без кровопролиття. 9) Компартія України незмогла очолити перебудову що привело до втрати її авторитету.
|
|
|
Основні напрямки перебудови.
|
|
|
1. початок перетворення КПРС з державної структури в реальну політичну партію («Треба рішуче відмовлятися від невластивих партійним органам управлінських функцій»);
2. висування на керівні пости безпартійних;
3. розширення «внутріпартійної демократії»;
4. зміна функцій і ролі Рад, які повинні були стати «справжніми органами влади на своїй території»;
5. проведення виборів до Рад на альтернативній основі.
XIX партійна конференція КПРС (червень-липень 1988). Реформа політичної системи Новий імпульс розвитку політичних подій дала XIX партійна конференція КПРС, що відбулася в червні - липні 1988 року. Виступаючи на ній з доповіддю, М. С. Горбачов підкреслював, що всі перетворення Перебудови натрапили на потужний механізм гальмування в особі командно-адміністративної системи, для знищення якого необхідно провести реформу політичної системи. Реформа полягала в розмежуванні функцій партійних і радянських органів («Вся влада Радам»), у пожвавленні їх діяльності і зміну порядку виборів; пропонувалося також створення нової структури влади
Вибори в республіканські парламенти У 1990 р. підійшла черга проводити вибори парламентів республік (суб'єктів Союзу) та місцевих рад. До того часу верховні ради республік внесли зміни до свого законодавства, аналогічні до вищезгаданих змін союзного законодавства 1988 р. Але закони про вибори республіканських парламентів виявилися демократичнішими, бо було враховано попередню критику. Наприклад, інститут виборів депутатів від громадських організацій залишився лише в Білорусії та Казахстані. Двоступеневу структуру парламенту (З'їзд і Рада) теж було здебільшого відкинуто, але Росія залишила цю двоступеневість, що здавалося логічним з огляду на її величину. В Україні вибори до республіканського парламенту та місцевих рад (одночасно) за цими новими правилами відбулись у березні 1990 р. Політична різноманітність тоді вже починала набувати конкретних рис і виборці бачили різницю між різними таборами опозиційних політиків, а не тільки між "демократами" та "партократами". Проте явно найпотужнішою в масштабах України опозиційною силою був Народний Рух України. Обраний тоді склад Верховної Ради Української РСР зараз іменується першим скликанням Верховної Ради України; саме ця Верховна Рада в серпні 1991 р. проголосила Україну цілком незалежною державою. Але на початку роботи цього парламенту такий розвиток подій не здавався ймовірним, оскільки більшість отримали прихильники дуже поміркованих перетворень. Щодо обласних рад, то опозиція переконливо перемогла лише у Львівській та Івано-Франківській радах, а в Тернопільській - зі змінним успіхом. Також опозиційні настрої демонстрували міські ради багатьох великих і середніх міст.
|
|
|
|
|
|
Скасування статті 6 Конституції СРСР 1977 Вже на перших засіданнях З'їзду народних депутатів більшість опозиції наполягало на скасуванні 6-ої статті Конституції, в якій ішлося про керівну роль КПРС у суспільстві. Паралельно відбувається процес падіння авторитету партії в очах громадськості. Починається масовий вихід з неї в основному рядових членів. У цій ситуації Пленум ЦК КПРС, що відбувся в лютому 1990 р., прийняв рішення відмовитися від монополії партії на владу і погодився на створення багатопартійної системи. У березні 1990 р. III З'їзд народних депутатів скасував 6 статтю Конституції СРСР. Існує думка, що скасування 6-ої статті Конституції СРСР легалізувало створення інших політичних партій та їх участь у виборах до представницьких органів влади. Але існує також думка, що ця стаття носила доволі декларативний характер: панування КПРС забезпечувалося існуючими адміністративними механізмами, а під час перебудови послаблювалося завдяки політичній волі партійної верхівки; жодна з цих двох тенденцій насправді не залежала від текстів, присутніх у Конституції; крім того, 6-та стаття не забороняла існування інших партій, а інші статті Конституції закріплювали владу Рад, які формально мали юридичну можливість відхилятися від лінії КПРС.
Економічні реформи Перші економічні заходи М. С. Горбачова (запровадження «держприймання», розширення прав трудових колективів, антиалкогольна кампанія тощо) не дали потрібного ефекту. Більш того, вони навіть погіршили економічну ситуацію: з січня 1987 починається стійкий спад виробництва, який так і не вдалося подолати. Державний бюджет виявився підірваним антиалкогольною кампанією, падінням світових цін на нафту (з $ 30,35 за барель у жовтні 1985 р. до $ 10,43 в березні 1986 р.) і Чорнобильською катастрофою. Сподіваючись на успіх реформ і збільшення цін на нафту, М. С. Горбачов став брати кредити у країн Заходу. Це призвело до різкого збільшення державного боргу. До кінця 1980-х років він досяг двох третин національного доходу країни, що вело до згортання всіх соціальних програм. У цих умовах керівництво країни зробило спробу поєднати планові та ринкові механізми без зміни форм власності. До літа 1987 відомі радянські економісти Л. І. Абалкін, А. Г. Аганбегян, П. Г. Буніч, Т. І. Заславська та ін. розробили проект програми перетворень, який був прийнятий у червні 1987 року на пленумі ЦК КПРС. Проект передбачав такі зміни:
1. розширення самостійності підприємств на принципах госпрозрахунку та самофінансування;
2. поступове відродження приватного сектору економіки;
3. відмова від монополії зовнішньої торгівлі; більш глибока інтеграція у світовий ринок;
4. скорочення кількості галузевих міністерств та відомств;
5. розвиток орендних відносин на селі.
« Індивідуальна трудова діяльність ». Поява приватного підприємництва
1 травня 1987 набув чинності закон «Про індивідуальну трудову діяльність», згідно з яким допускалося індивідуальне підприємництво у сфері виробництва товарів народного споживання і побутового обслуговування. Найману працю («працівників за договором») дозволялося використовувати лише на допоміжних роботах. Всього на початку 1987 індивідуальну трудову діяльність вели 100 тис. осіб, на початку 1988 року - 300 тис. осіб, тобто 0,2% зайнятих. У 1989 році був опублікований закон «Про загальні засади підприємництва в СРСР», який привів до появи приватного підприємництва. Виникли соціальні групи, що володіють засобами виробництва.
Зовнішня політика: « Нове політичне мислення »
У роки перебудови значних змін зазнала і зовнішня політика СССР. У 1985 році замість А. А. Громика новим міністром закордонних справ став Е. А. Шеварднадзе. Стагнація економіки викликала потребу в кредитах, і відсутність можливості витримувати гонку озброєнь змушувала М. С. Горбачова шукати гнучкіший зовнішньополітичний курс. У зв'язку з цим їм була запропонована концепція так званого «нового політичного мислення». Основними ідеями «нового політичного мислення» стали:
1. пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими;
2. відмова від висновку про розкол світу на дві ворогуючі суспільно-політичні системи;
3. відмова від силових методів вирішення міжнародних проблем; підкреслювалося, що у світі накопичений величезний ядерний потенціал, здатний багаторазово знищити нашу планету, тому пропонувалося виключити з міжнародних відносин застосування сили, а в озброєннях виходити з принципу розумної достатності;
4. відмова від принципів пролетарського інтернаціоналізму (тобто «світової революції»);
5. зазначалося, що у світі існують глобальні проблеми виживання, вирішити які не під силу одній або кільком країнам (екологія, охорона здоров'я, проблема харчування і т.п.).
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 505; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!