Визвольний рух у 14 - початку 16 ст.
Перше велике антифеодальне повстання розпочалося у 1591 р. і тривало до 1598 р. У ньому взяли участь і міщани. Очолив його К. Косинський.
Косинський Криштоф (?-1593) - козацький гетьман, керівник першої козацької війни 1591-1598 рр. За походженням шляхтич із Підляшшя. Навесні у 1590 р. від імені польського короля займався організацією козаків для оборони Поділля від татар.
Наприкінці 1591 р. запорожці під проводом Косинського разом із реєстровими козаками прийшли під Білу Церкву, до резиденції та замку Острозького, який перед цим відібрав у Косинського землі, отримані ним за службу короні. Так розпочалося народне повстання, що охопило Волинь, Брацлавщину і Київщину. Косинський захопив Білу Церкву, Переяслав, Трипілля. Протягом 1592 р. козаки і селяни нападали на панські маєтки. До них приєднувались міщани, дрібна православна шляхта.
У травні 1593 року двотисячний загін запорожців на чолі з Косинським вирушив під Черкаси, де взяв у облогу володіння місцевого старости О. Вишневецького і змусив його пообіцяти козакам вільний перехід із Січі в міста і села і звідти на Січ. Під час переговорів із Вишневецьким Косинського було підступно вбито. Далі повстанці пішли походом на Київ і оточили його. Проте звістка про напад татар на Січ змусила козаків повернути на Запорожжя.
Невдовзі вибухнуло повстання під проводом С. Наливайка.
Наливайко Северин (Семерій) (?-1597) - козацький ватажок, керівник козацького повстання 1595-1596 рр. Родом з Галичини. Змолоду козакував на Запорожжі, потім був на службі у князя Острозького. У 1594 - першій половині 1595 р. бере участь в походах проти Туреччини.
|
|
|
Сейм у 1596 р. виніс рішення про поголовне викорінення козаків. Український народ на сеймі було проголошено віроломним, бунтівливим і приречено на рабство. Українську шляхту позбавлено права обиратися на державні та військові посади, названо холопами. Заборонялося збиратися гуртами. Значно посилився феодально-кріпосницький гніт. Православні храми силою перетворювали на уніатські. Церкви парафіян, які не погоджувалися на унію, віддавали в оренду. Так унія почала наступ на духовність і свободу українського народу, що спричинило нове повстання під проводом П. Сагайдачного.
Сагайдачний (Конашевич-Сагайдачний) Петро Кононович (1560 або 1570 - 1622) - політичний і державний діяч, гетьман України (1614-1616, 1620-1622). Народився у с. Кульчинцях поблизу Самбора у шляхетській родині. Закінчив Острозьку школу. Після Берестейського собору (1596) зайняв антиуніатську позицію, про що свідчить його твір "Пояснення про унію". Згодом пішов на Запорожжя. Брав участь у походах проти Туреччини і Кримського ханства.
|
|
|
У мирному житті Сагайдачний опікувався церквами, монастирями, школами, заповів своє майно школі Братського монастиря на Подолі. Незадовго до смерті він став ченцем. Помер П. Сагайдачний у квітні 1622 р. Похований на території Братського монастиря "з великим плачем Запорозького Війська і всіх людей православних".
Отже, на початку XVII ст. під час розгортання боротьби українського народу проти експлуатації та покатоличення й уніатства дедалі більшої ваги набувало козацтво.
Причини рушійні сили та характер української революції 1648-1676
Боротьба, яка розпочалася в середині XVII ст. на українських землях, насамперед мала на меті звільнення українського народу з-під панування Речі Посполитої.
З-поміж основних її причин можна виділити наступні:
Соціальні причини. До середини XVII ст. вкрай загострилася соціально-економічна ситуація, пов’язана з трансформацією поміщицьких господарств у фільварки. З одного боку, це сприяло зміцненню феодальної земельної власності, а з іншого – посиленню кріпосної залежності, оскільки прибутки польських та українських феодалів тепер прямо пов’язувалися з нещадною експлуатацією селян.
Національно-політичні причини. Відсутність власної державності, обмеження українців у правах, проголошення їхньої неповноцінності, асиміляційні процеси – все це підводило до того, що як самостійний суб’єкт український народ міг зійти з історичної сцени. Причому імперська доктрина Польщі проголосила, буцімто українські землі споконвіку належали їй, а тепер на законних засадах Люблінської унії 1569 р. до неї повернулися.
|
|
|
Релігійні причини. Політика національного і культурного поневолення українців Річчю Посполитою базувалася на католицизмі. Насильницьке покатоличення населення, утиски православної церкви, конфіскація церковного майна і земель об’єднали у русі спротиву широкі верстви людності, незважаючи на розбіжність економічних і соціальних інтересів.
Суб’єктивні причини. Особиста образа і бажання помститися за розорений польськими панами хутір Суботів та збезчещену сім’ю самого Богдана Хмельницького.
Для успішного початку національно-визвольної революції саме в середині XVII ст. склались й об’єктивні умови.до 1648 р. в Україні сформувався цілий клубок серйозних суперечностей, вирішення яких було можливо тільки силовими методами. І для їх застосування склалися необхідні умови.
|
|
|
Рушійними силами революції виступали усі верстви українського суспільства середини XVII ст. Роль лідера виконувало козацтво, під керівництвом якого згуртувалося селянство, міщанство, православне духовенство, а також дрібна українська шляхта, яка також потерпала від свавілля польських магнатів.
українська національна революція, яка розпочалася в 1648 р. і пройшла у своєму розвитку три основні періоди:
I період (лютий 1648 – серпень 1657р.) – початок і найбільше піднесення національно-визвольної та соціальної боротьби, яка привела до утворення Української національної держави – Гетьманщини.
II період (вересень 1657 – червень 1663 р.) – громадянська війна, що привела до поділу козацької України на Лівобережну і Правобережну.
III період (червень 1663 – вересень 1676 р.) – боротьба за возз’єднання української держави, за її суверенітет. Тобто закінчується українська національна революція після падіння гетьмана П. Дорошенка у 1676 р.
Отже, народне повстання, яке розпочалося 1648 р., охопивши більшу частину території та населення України, незабаром переросло у визвольну війну, а війна, зумовивши докорінні зміни в суспільному розвитку, поступово переросла в національну революцію.
На початку 1648 р. Б. Хмельницького обирають гетьманом Війська Запорізького. Саме ця подія вважається початком національно-визвольної війни українського народу.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 129; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!