Геронтологічні зміни з боку органів травлення
Найбільш виражені зміни спостерігають з боку органів ротової порожнини:
1) зуби стають жовтими, мають різний ступінь стертості;
2) зменшується об'єм ротової порожнини, слинних залоз;
3) зникають ниткоподібні сосочки язика;
4) атрофуються жувальні та мімічні м'язи, кістки лицевого черепа. Атрофія верхньої щелепи більша за атрофію нижньої, що порушує
прикус, утруднює відкушування і жування. Слини продукується менше, тому в роті сухо, характерні тріщини язика і кутів рота.
Стравохід з віком подовжується і стає викривленим через кіфоз. Усі його шари мають елементи атрофії. М'язові волокна заміщуються на волокнисті елементи, зменшується кількість залоз. Частіпіе атрофія розвивається в середній частині стравоходу, що призводить до порушення проходження їжі. З віком збільшується частота рефлюкса, що пов'язано зі зменшенням м'язів сфінктера стравоходу.
Відбуваються також атрофічні зміни у всіх шарах стінки шлунка. Товщина слизового шару зменшується, сплощуються шлункові ямки, зменшуються секреторні клітини в залозах. Змінюється взаємовідношення артеріальної та венозної сітки, відбувається розрив і запустіння анас-томозів між артеріальними судинами, багато з них стають звивистими, зменшується кількість капілярів на одиницю площі. Розвивається гіпоксія органа. Зміни в слизовій оболонці шлунка, порушення нейрогуморальної функції призводять до зниження секреторної діяльності шлунка.
|
|
|
У віці 30—40 років знижується об'єм шлункового соку і дебіт вільної соляної кислоти за 1 год (мал. 46, 47).
Базальна секреція кислоти змінюється в процесі старіння організму (мал. 48). її показники в 20—30 років у два рази більші за базальну секрецію в 40—50 років.
Унаслідок старіння організму знижується вміст кислого компоненту (соляна кислота і пепсиноген) в об'ємі шлункового соку (мал. 49), лужний компонент практично не змінюється.
З віком збільшується довжина кишок, частіше окремих частин товстої кишки. У стінці відбуваються атрофічні зміни, що призводять до порушення мембранного травлення, всмоктування вуглеводів, білків, жирів. Змінюється мікрофлора кишок: активізується гнилісна мікрофлора, знижується молочнокисла.
Зі зниженням секреції травного тракту збільшується кількість продуктів неповного гідролізу, а вони є середовищем для розмноження мікробів.
Секрети слини, шлунка, печінки, підшлункової запози мають бактерицидні властивості.
З віком збільшується кількість мікробів (табл. 17) у тонкій кишці, що гальмує гідроліз і всмоктування. Збільшенню кількості мікробів сприяє послаблення моторики і перистальтики.
|
|
|
Зменшується маса печінки, знижується функція гепатоцитів, що призводить до порушення білкового, жирового, вуглеводного обміну, зниження антитоксичної функції.
Збільшується в об'ємі жовчний міхур і знижується його тонус, збільшується передньо-задній розмір і довжина міхура. Рухова активність його послаблюється. В умовах збільшення виділення холестерину формуються камені.
Обмін речовин та енергії
У дорослих спостерігається рівновага надходження та використання енергії. Енергія міститься в продуктах, які споживають гетеротрофні організми. Поживні речовини мають не тільки енергетичне, а й пластичне значення. Вони використовуються для росту і самооновлення організму. Внутрішньоутробному періоду і періоду дитинства притаманні процеси синтезу росту, тому в ці періоди онтогенезу енергетичний обмін позитивний. Для організму, що росте, характерний позитивний білковий баланс, який супроводжується накопиченням в організмі азоту. Під час росту поживні речовини використовуються як будівельний матеріал, як джерело енергії для синтезу ферментів і. нуклеїнових кислот. Енергетичні витрати організму складаються з основного обміну та робочих прибавок (витрати енергії та виконання фізичної роботи, на терморегуляцію та специфічно-динамічну дію їжі).
|
|
|
Обмін речовин у плода
Поживні речовини плід отримує з крові матері. Головним джерелом енергії є глюкоза, більше значення має анаеробна фаза розщеплення глюкози.
Перехід глюкози через плаценту відбувається шляхом дифузії. Концентрація глюкози в крові плода становить 3,55 ммоль/л, а в крові матері — 4,5— 6 ммоль/л. Глюкоза використовується для утворення глікогену. У плода концентрація глікогену в печінці в три рази, у скелетних м'язах — у п'ять разів, у міокарді — у десять разів більша, ніж у дорослих.
Метаболізм амінокислот в організмі плода найбільш інтенсивний, НІ і в усі вікові періоди. Амінокислоти використовуються для синтезу білків ферментів, гормонів білкової природи, що забезпечують ріст плода, Концентрація амінокислот у плазмі крові плода в 2 рази більша, ніж у матері.
Через плаценту з крові матері у невеликій кількості можуть транспортуватися білки. Велике значення має перехід гаммаглобулінів, особливо наприкінці вагітності. Переходять через плаценту в невеликій кількості й альбуміни.
Перенесення через плаценту ліпідів виражене слабко. Концентрація їх у крові плода в 2—3 рази менша, ніж у крові матері. Повільно транспортуються через плаценту жирні кислоти, які зв'язуються з альбумінами.
|
|
|
У печінці плода відбувається інтенсивний синтез жирних кислот, які використовуються тканинами плода для синтезу жирів. Синтез жирних кислот у плода відбувається і в легенях, і в мозку. Значна кількість жирів у плода синтезується з вуглеводів.
У перші місяці кількість жиру в плода незначна. У віці 5 міс жир становить 1 % від маси тіла плода. У цей період уже розрізняють білі й бурі жирові клітини. Кількість жиру в плода збільшується до 7—8 міс і становить у цьому віці 2,5—5 % від маси тіла. Перед народженням кількість жиру становить 16 % від маси тіла (як у дорослих). Починаючи з другого півріччя життя жир відкладається під шкірою (близько 80 %).
Обмін речовий у різні вікові періоди
Потрапляння поживних речовин в організм протягом першої доби не задовольняє потреб новонародженого в енергії, витрати якої різко збільшуються після народження. Організм починає використовувати запаси поживних речовин. Для підтримання певного рівня глюкози в крові використовується глікоген, і його вміст у печінці різко знижується за першу добу життя дитини. Знижується вміст глікогену і в скелетних м'язах, і в міокарді. Концентрація глікогену поступово відновлюється і досягає рівня дорослих на 2—3-му тижні.
Концентрація глюкози в крові відразу після народження становить 4,1 ммоль/л. У наступні години концентрація глюкози знижується до 2,9 ммоль/л, що називається фізіологічною гіпоглікемією. На початку 2-го тижня рівень глюкози знову досягає 4,1 ммоль/л.
Зі зниженням запасів глікогену головним джерелом енергії стають жири. За добу концентрація жирних кислот у плазмі крові плода досягає максимального рівня. Повне окислення жиру не може відбуватися в умовах нестачі вуглеводів, тому частина жирів розщеплюється до кетонових тіл і в дитини в перші дні після народження спостерігається кетонемія. Через тиждень концентрація кетонових тіл знижується і досягає нормального рівня.
Розпад білків має невелике значення в енергетичному забезпеченні новонародженого (всього 5 % енергії, у дорослих — 17 %).
Енергетичні потреби плода забезпечуються материнським організмом, тому основний обмін у вагітних жінок підвищений. У плода витрати енергії на ріст досягають максимальної величини у 8,5 місяця, а потім зменшуються. У 8,5 місяця ці витрати становлять 100 ккал (419 кДж) на добу, а перед народженням дитини — 76 ккал (318 кДж) на добу. Зміна обміну енергії після народження дитини пов'язана з особливостями обміну речовин, становленням гормональної регуляції, ростом організму, типом харчування, збільшенням
скелетних м'язів та їх діяльністю.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 167; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!