Розвиток ендокринної системи. Особливості нейро-ендокринної

Регуляції в процесі росту і розвитку людини.

В організмі людини функціонує складна система регуляції і координації всіх життєвих процесів, роботи усіх органів і систем. Ця регуляція здійснюється нейрогуморально, тобто нервовою системою і біологічно активними хімічними речовинами, які розносяться по організму кров”ю або лімфою, а також шляхом дифузії у міжклітинній речовині.

Гуморальна регуляція відрізняється від нервової. Так, носієм інформації при гуморальній регуляції є хімічна речовина, при нервовій - нервовий сигнал. Гуморальний сигнал поширюється повільніше ( з течією крові по капілярам зі швидкістю 0,05 мм/с), ніж нервовий (швидкість нервової передачі складає 130 м/с). Гуморальний сигнал не має такого певного адресата (працює за принципом “усім,усім,усім”), як нервовий (наприклад, нервовий імпульс передається скорочувальному м”язу пальця).

Але ця різниця не суттєва, оскільки, клітини мають різну чутливість до хімічних речовин. Клітини, які володіють високою чутливістю до будь-якого чинника називають клітинами-мішенями. Гуморальна регуляція, як і нервова, завжди виконується замкнутим контуром регуляції, в якому всі його елементи пов”язані між собою.

Нейро-гуморальна регуляція - це основний і еволюційно найдавніший ефективний канал адаптації організма.

Основним рівнем, на якому грунтується піраміда нейроендокринної системи, де реалізуються гормональні ефекти, є органи-мішені, клітини яких в процесі ембріональної диференціації, морфогенеза і філогенеза набули специфічні рецептори до гормонів. Саме через них відбувається гормональна інтеграція різних органів і систем.

Другим рівнем цієї ієрархічної піраміди є периферичні ендокринні залози; гормони, які вони утворюють синхронізують роботу різних органів та систем.

Третій рівень нейроендокринної системи займає гіпофіз. Тропні гормони цієї залози керують периферичними ендокринними залозами.

Провідну роль в нейрогуморальній системі виконує гіпоталамус, в нейроцитах якого виробляються нейрогормони і нейротрансміттери (дофамін, норадреналін, адреналін, серотонін та ін.), які регулюють біосинтез та секрецію тропних гормонів аденогіпофіза. На найвищому рівні в цій піраміді знаходяться екстрагіпоталамічні структури, що безпосередньо впливають на функцію гіпоталамуса (амігдалярний комплекс).

Нейро-ендокринна регуляція забезпечує гормонально-метаболічний “фон” адекватний для кожного живого організма.

З урахуванням статі, віку, численних ситуацій, пов”язаних з фізичним та емоційним навантаженням. В цій системі інформація з центра передається на периферію, а з периферії в центр.

Наука, що вивчає будову, функції та захворювання залоз внутрішньої секреції, називається ендокринологією

Анатомо - фізіологічні особливості гіпофіза

Гіпофіз — головна ендокринна залоза, від діяльності якої залежить структура і функція інших залоз

Гіпофіз — невеликий за розміром орган, пов'язаний з гіпоталамусом. Він розташований в основі

черепа в турецькому сідлі та відокремлений складкою твердої мозкової оболони.

Гіпофіз розвивається з двох окремих зачатків.

Один із них — виросток ектодерми, який закладається в ембріона на 4-му тижні внутрішньоутробного розвитку. З нього розвивається передня частина гіпофіза, яка ще має назву аденогіпофіза.

Другий зачаток — виросток проміжного мозку, що складається з нервових клітин; з нього утворюється задня частина, яка ще називається нейрогіпофізом.

Гіпофіз починає свою функцію з 9—10-го тижня ембріогенезу.

У новонароджених маса гіпофіза 10—15 мг, у період статевого дозрівання маса становить 20—35 мг, у дорослої людини — 50—60 мг. Більшу частину маси становить передня частина, на середню частину припадає 1—2 % від загальної маси, на задню частину — 18—23 %. Зі збільшенням маси залози гістологічно дозрівають клітини гіпофіза, розміри клітин поступово збільшуються.

Аденогіпофіз виробляє такі гормони:

Соматотропний гормон (СТГ) має білково-анаболічну властивість, стимулює синтез білка, ріст і розвиток скелета, активує хондровий остеогенез. Гормон впливає на збільшення кількості білків у тканинах, посилює розкладання жирів, впливає на затримання фосфору, натрію, калію, кальцію в клітинах організму.

Соматотропні гормони виробляють ацидофільні клітини (соматотропоцити). Гормон з'являється в гіпофізі на 9-му тижні ембріогенезу. Концентрація гормону в гіпофізі за період внутрішньоутробного розвитку зростає в 12 000 разів. У крові плода СТГ вперше з'являється на 12-му тижні. У 4—6 міс вміст СТГ у крові плода стає максимальним. З 5—8-го місяця внутрішньоутробного розвитку концентрація СТГ у 100 разів більша, ніж у дорослих. Залишається високою концентрація і у новонароджених. У плазмі новонародженої дитини концентрація СТГ у 2—3 рази вища, ніж у матері. За 1 тиж життя концентрація СТГ знижується на 50 %. У віці після 3—5 років концентрація СТГ стає такою, як у дорослих.

Нестача СТГ призводить у дітей до затримки росту — гіпофізарного нанізму, або карликовості.

Затримка росту проявляється в дітей у віці після 2 років. Гіпофізарні карлики все життя зберігають дитячі пропорції тіла. Інтелектуальний розвиток при цьому не порушується.

Підвищення продукції СТГ у дітей призводить до гігантизму (у дівчат зріст понад 190 см, у хлопців —понад 200 см). Такий ріст стає можливимтільки до моменту закриття зон росту в разі підвищеної секреції СТГ і частіше зустрічається у хлопчиків.

Кортикотропін (адренокортикотропний гормон — АКТГ) здійснює: а) проліферацію клітин кори надниркових залоз; б) стимулює біосинтез глюкокортикоїдів, андрогенних

кортикостероїдів; в) впливає на меланофо-ри, посилюючи пігментацію шкіри.

Клітини, які синтезують АКТГ (кортикотропоцити), з'являються в ембріона на 7—8-му тижні. Секреція АКТГ починається з 9-го тижня ембріогенезу, максимальний рівень АКТГ у крові плода спостерігають на 7-му місяці його розвитку, потім концентрація АКТГ знижується, але залишається вищою, ніж у дорослих. Саме на 7-му місяці внутрішньоутробного розвитку в плода здійснюються такі процеси:

• дозрівають клітини надниркових залоз;

• збільшується швидкість утворення гідрокортизону і тестостерону;

• починають діяти не тільки прямі, а й зворотні зв'язки між гіпофізом і наднирковими залозами (на секрецію АКТГ починає впливати рівень кортикостероїдів у крові плода).

Концентрація АКТГ у новонароджених становить: у 1-й тиждень життя — 8—13 ммоль/л; у дітей віком від 1 тиж до 10 років — 4 ммоль/л; у підлітків — 5,5 ммоль/л.

Посилення секреції АКТГ спостерігається при хворобі Іценко— Кушінга, коли уражена гіпоталамо-гіпофізарна зона.

У дітей затримується ріст, відкладається жир переважно на тулубі, спостерігається місяце-подібне обличчя, з'являється передчасне статеве оволосіння, остеопороз, гіпертонія, діабет, трофічні порушення шкіри.

У разі нестачі АКТГ спостерігаються такі самі зміни, як і в разі недостатньої секреції глюкокортикоїдів.

Тиреотропін (тиреотропний гормон — ТТГ) впливає: а) на проліферацію клітин кори надниркових залоз; б) стимулює синтез її гормонів, їх вивільнення із зв'язку з

треоглобуліном та їх секрецією; в) підвищує акумуляцію залозою йоду.

Базофільні клітини (тиреотропоцити) з'являються на 8-му тижні ембріогенезу. Вміст ТТГ в аденогіпофізі постійно збільшується протягом усього періоду внутрішньоутробного розвитку. У крові плода ТТГ визначається на 12-му тижні, а з 4-го місяця його концентрація стає в 5 разів вищою, ніж у дорослих і утримується на цьому рівні до народження дитини. У дівчаток концентрація ТТГ вища, ніж у хлопчиків. Вплив ТТГ на щитоподібну залозу в плода починає проявлятися з 4,5—5 міс внутрішньоутробного розвитку.

На 1-му році життя кількість тиреотропоцитів збільшується. Синтез ТТГ і його секреція значно підвищуються в перші два роки життя і перед статевим дозріванням. Так, у дитини віком 1,5 року концентрація ТТГ у крові у 8—10 разів вища, ніж у наступні вікові періоди.

Лютропін (лютеїнізувальшш гормон — ЛГ). Цей гормон у жінок завершує дозрівання яйцеклітин, овуляцію й утворення жовтого тіла; у чоловіків стимулює проліферацію андрогенів.

Фолітропін (фолікулосгимулювальний гормон — ФСГ). У жінок він стимулює ріст і дозрівання оваріальних фолікулів, у чоловіків — ріст і проліферацію сім'яних залоз,сперматогенез.

Обидва гормони (ЛГ і ФСГ) називають гонадотропними або гонадотропними гормонами (ГТГ).

ГТГ виробляють базофільні клітини гіпофіза — гонадотропоцити, які починають розвиватися на 8-му тижні ембріогенезу. У гіпофізі з'являється гормон ЛГ, через 2 тиж — гормон ФСГ. Максимальна концентрація обох гормонів у гіпофізі досягається в 4,5—6,5 міс. У крові плода ГТГ з'являються з 3-го місяця внутрішньоутробного розвитку. У наступні місяці у плода ЛГ перевищує концентрацію ФСГ. У плода жіночої статі концентрація гормонів вища, ніж у плода чоловічої статі.

У другій половині вагітності у плода формується зв'язок між гонадотропною функцією гіпофіза, гормонами статевих залоз і гіпоталамусом. У новонароджених концентрація в крові ЛГ дуже висока, на 7-й день після народження відбувається різке її зниження. До 7—8 років у дітей вміст у крові гормонів ЛГ і ФСГ залишається дуже низьким. У 14 років концентрація в крові ЛГ і ФСГ збільшується в 2—2,5 разу порівняно з концентрацією у 8 років. У дівчаток ГТГ секретуються циклічно, з чим пов'язується початок статевих циклів. До 15—16 років вміст ГТГ у крові на 1/3 нижчий, ніж у дорослих.

Після 18 років показники ЛГ і ФСГ досягають величин, які характерні для дорослих.

Лакіотропін (пролактин, пролактотропний гормон — ПТГ). Цей гормон у жінок впливає на функцію грудних залоз, стимулює лактацію, у чоловіків є чинником росту передміхурової залози. ПРЛ виробляється ацидофільними клітинами (лактотропоцитами).

Перші такі клітини з'являються в аденогіпофізі на 9-му тижні розвитку ембріона, до 4 міс їх кількість збільшується. У цей період починається секреція ПРЛ. Концентрація ПРЛ в крові плода збільшується наприкінці вагітності. Концентрація його в крові плода така сама, як концентрація ПРЛ в крові матері та амніотичній рідині.

У новонароджених дітей вміст гормону високий. Протягом року він поступово знижується й утримується до періоду статевого дозрівання на рівні 5 мкг на 1 л. У жіночому організмі в період становлення статевих циклів показники концентрації в крові ПРЛ коливаються від 11 до 40 мкг на 1 л.

Меланотропін (меланостнмулювальнии гормон — МСГ). Стимулює ферментні системи меланоцитів, зумовлює диспепсію пігментних гранул меланоцитів, що призводить до пігментації шкіри.

МСГ виробляється проміжною частиною аденогіпофіза, починає синтезуватись у плода на 10—11 -му тижні, рівень його концентрації протягом внутрішньоутробного розвитку залишається стабільним.

У крові вагітної жінки концентрація гормону підвищена, що зумовлює появу на шкірі пігментних плям.

Ліпотропін (ліпотропний гормон—ЛІТ). Цей гормон впливає на жировий обмін, стимулює використання жиру в енергетичному обміні.

Уся секреторна діяльність аденогіпофіза перебуває під контролем гіпоталамуса, який синтезує стимулювальні фактори — ліберини і гальмівні фактори — статини.

Нейрогіпофіз виділяє в кров 2 гормони — антидіуретичний (АДГ) — вазопресин

та окситоцин.

Вазопресин є нейросекретом супраоптичного, а окситоцин — паравентрикулярного ядер гіпоталамуса. Синтез гормонів починається на 3—4-му місяці внутрішньоутробного розвитку. По аксонах гіпоталамо-гіпофізарної системи вазопресин і окситоцин транспортуються в нейрогіпофіз, де вперше з'являються на 4—5-му місяці ембріогенезу. Концентрація цих гормонів у крові плода постійно збільшується до моменту народження дитини.

Через 20—22 год після народження концентрація вазопресину в крові дитини різко зменшується. З віком у дитини посилюється функція цього гормону. Окситоцин проявляє в дітей лише антидіуретичну дію. Після завершення статевого дозрівання чутливими до окситоцину стають матка і грудні залози.

Вазопресин посилює реабсорбцію води із солі в дистальних відділах ниркових канальців і є регулятором водного балансу організму.

Окситоцин забезпечує скорочення м'язів матки, особливо в процесі пологів, впливає на секрецію молока.

Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 313; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 3 4 5 6 789 10 11 12 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!