Головними завданнями й цілями Інтерполу,



Тема 2: Міжнародні міжурядові організації та розвиток міжнародно-правового співробітництва у боротьбі зі злочинністю у фінансовій сфері План лекційного заняття (2 години)  

Система міжнародних колективних органів, які ведуть боротьбу з міжнародними злочинами.

Міжнародно-правове співробітництво регіональних установ у боротьбі зі злочинністю у  фінансовій сфері.

Роль міжнародних неурядових організацій у боротьбі зі злочинністю у фінансовій сфері.

 

 

1. Система міжнародних колективних органів, які ведуть боротьбу з міжнародними злочинами

 

Універсальний рівень

 Органи загальної компетенції:

Рада Безпеки ООН

 (відповідальність за підтримку миру та    безпеки,

боротьба з міжнародними злочинами)

                         Функції (ст. 39 Статуту ООН):

- визначати наявність загрози миру,

Порушення миру, акта агресії,

- рекомендації та рішення про прийняття заходів щодо підтримки та відновлення міжнародного миру та безпеки.

 

Органи міжнародних організацій спеціальної компетенції:

 

Міжнародний кримінальний суд – орган правосуддя, який застосовує норму міжнародного кримінального права до серйозного порушення міжнародного права. Він встановлює вину та визначає покарання для індивідів.

Компетенція Міжнародного кримінального суду:

• Злочини геноциду;

• Злочини проти людяності;

• Воєнні злочини;

• Злочини агресії.

Німецький учений У. Бек:

 

«Транснаціональні правові простори та інститути — вже не розкіш, а давно стали необхідністю для всіх держав у глобальну епоху, причому саме тому, що національні держави у ході глобалізації все більше втрачають не номінальну правову владу виносити рішення, а контроль над виконанням положень законодавства".

 

Організація протидії транснаціональній організованій злочинності

(Віденська декларація ООН 1988 р.):

 

• ратифікація та здійснення міжнародних домовленостей;

• розробка двосторонніх та багатосторонніх угод;

• підготовка до прийняття типових документів і стандартів;

• розробка універсальних міжнародних конвенцій;

• вироблення стандартів у справі міжнародної допомоги у зв'язку з банківською таємницею;

 

• ефективних стандартів для протидії відмиванню грошей, здійсненню інвестицій, які пов'язані з незаконним обігом наркотиків, тероризмом та іншими формами транснаціональної злочинності;

• створення глобальної інформаційної мережі для попередження злочинності та кримінального правосуддя;

• широке залучення громадських організацій для здійснення програми попередження злочинності та кримінального правосуддя.

 

Напрями міжнародного співробітництва

щодо протидії фінансовій злочинності:

• попередження та припинення злочинів щодо протидії яким укладені міжнародні угоди;

 

• надання правової допомоги у кримінальних справах, зокрема, видача (екстрадиція);

 

• визнання та виконання рішень іноземних органів у кримінальних справах (зокрема, передача осіб, засуджених до позбавлення волі, для відбуття покарання в державах їх громадянства або постійного місця проживання, передача органам іншої держави нагляду за умовно засудженими або умовно звільненими правопорушниками, передача кримінального переслідування іншій державі або міжнародному органу);

 

• регламентація питань кримінальної юрисдикції та захису прав людини в сфері кримінального правосуддя;

 

• спільне вивчення проблем боротьби із злочинністю, обмін досвідом їхнього вирішення;

 

• надання матеріально-технічної та консультативної допомоги (підготовка кадрів, надання експертних послуг, постачання спеціальних засобів, техніки;

 

• обмін інформацією (наприклад, оперативною, або з правових питань.

 

Міжнародно-правове співробітництво регіональних установ у боротьбі зі злочинністю у фінансовій сфері.

 

Серед регіональних міжнародних організацій питаннями співробітництва займаються Рада Європи, ОБСЄ, Інтерпол, ЄС (Європол), Арабська Рада міністрів внутрішніх справ.

 

Статут Ради Європи:

 

Метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, які є їхнім спільним надбанням, а також сприяння їхньому економічному та соціальному прогресу. Ця мета досягається шляхом обговорення питань, що становлять спільний інтерес. Шляхом укладення угод та здійснення спільних заходів в економічній, соціальній, культурній, науковій, правовій та адміністративних галузях, а також у галузі захисту та збереження і подальшого здійснення прав людини і основних свобод”.

Держави-члени Ради Європи

 

• мають юридичне зобов'язання сприяти міжнародному співробітництву у сфері кримінального права через уніфікацію законів, що передбачають кримінальну відповідальність за злочини у сфері економіки.

 

У своїй діяльності щодо боротьби з організованою злочинністю у сфері економіки Рада Європи використовує багатогалузевий підхід та ґрунтується на трьох взаємопов’язаних положеннях:

· впровадження європейських стандартів,

· оцінка відповідності цим стандартам законодавств європейських країн

· реалізація програм технічного співробітництва з країнами чи їх групами.

 

Договори Ради Європи:

 

• European Convention on Extradition 1957 (Європейська конвенція про екстрадицію)

• European Convention on Mutual Assistance in Criminal Matters 1959 (Європейська конвенція про взаємну правову допомогу у кримінальних справах)

• European Convention on the Suppression of Terrorism 1977 (Європейська конвенція щодо протидії тероризму)

• Criminal Law Convention on Corruption 1999 (Конвенція про кримінальну відповідальність за корупцію)

• Civil Law Convention on Corruption 1999 (Конвенція про цивільну відповідальність за корупцію)

• Convention on Cybercrime 2001 (Конвенція про комп'ютерні злочини)

• Council of Europe Convention on the Prevention of Terrorism 2005 (Конвенція Ради Європи про попередження тероризму)

• Council of Europe Convention on Laundering, Search, Seizure and Confiscation of the Proceeds from Crime and on the Financing of Terrorism 2005 (Конвенція Ради Європи про відмивання, виявлення, вилучення, конфіскацію прибутків від злочинної діяльності та фінансування тероризму )

 

У світі функціонує низка міжнародних організацій та центрів, які вивчають проблеми боротьби з транснаціональною організованою злочинністю.

Серед таких міжнародних організацій одне з провідних місць належить Інтерполу, початок історії якого сягає квітня 1914 р., коли в Монако було проведено І Міжнародний конгрес кримінальної поліції, у якому взяли участь представники Австро-Угорщини, Великобританії, Італії, Росії, Франції.

На наступному Міжнародному поліцейському конгресі, що відбувся у Відні 3—6 вересня 1926 р., у якому взяли участь представники поліцейських структур Австрії, Бельгії, Греції, Данії, Єгипту, Італії, Латвії, Литви, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Румунії, Сполучених Штатів Америки, Туреччини, Угорщини, Франції, Чехословаччини, Швейцарії і Швеції(19) було засновано Міжнародну комісію кримінальної поліції. Свою назву — "Інтерпол" — ця міжнародна організація отримала у липні 1946 р., а 1956 р. було прийнято новий Статут організації, в якому у ст. 1 було закріплено нову назву.

 

Головними завданнями й цілями Інтерполу,

 згідно зі Статутом, визначено:

· забезпечення найширшої співпраці між зацікавленими органами кримінальної поліції в межах чинного національного законодавства країн -учасниць Інтерполу — і у суворій відповідності до положень Всесвітньої декларації з прав людини;

· створення і розвиток всіх необхідних органів, які будуть ефективними в боротьбі з загальнокримінальною злочинністю.

 

Україну було прийнято до Міжнародної Організації Кримінальної Поліції 1992р. на 61-й сесії Генеральної асамблеї Інтерполу. Повноправним членом цієї організації наша держава стала 1993 р. після створення Національного центрального бюро Інтерполу.

25 березня 1993р. Кабінет Міністрів України затвердив положення "Про Національне центральне бюро Інтерполу", яке було продубльоване Наказом МВС України №194 від 7 квітня 1993 р. "Про заходи щодо виконання Постанови Кабінету Міністрів України "Про НЦБ Інтерполу". Згідно з цією Постановою, взаємодія правоохоронних органів України з компетентними органами зарубіжних держав щодо вирішення питань боротьби зі злочинністю, яка має транснаціональний характер або виходить за межі України, здійснюється лише через Національне центральне бюро Інтерполу, яким є Міністерство внутрішніх справ.

 


Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 181; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!