РОЗДІЛ 5. Виконання професійних обов'язків
Стаття 36. Повага до професії лікаря
Принцип поваги до своєї професії повинен бути витриманим у всіх сферах діяльності лікаря: професійній, громадській, публіцистичній та ін. Кожен лікар повинен утримуватися від будь-якої дії, навіть поза межами своїх професійних обов’язків, яка знецінює повагу до медичного фаху. Своєю діяльністю він повинен утверджувати повагу до професії медика, її сутності та громадської значущості, сприяти збереженню й підвищенню її престижності.
Лікар не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження прав іншого лікаря як фахівця та людини.
Лікареві (медичному працівнику) заюороняється сприяти усім, хто займається протизаконною медичною діяльністю.
Стаття 37. Межі компетенції лікаря
Кожний лікар, як правило, має повноваження виконувати всі дії у сфері діагностики, профілактики і лікування. При цьому він не може, крім виняткових обставин, починати чи продовжувати лікування, давати рекомендації в галузях, що виходять за межі його знань, досвіду і наявних у нього можливостей. Неетичною є постійна практика лікаря поза межами своєї професійної компетенції.
Знання, досвід і наявні можливості лікар зобов’язаний застосовувати в кожному окремому випадку таким чином, щоб забезпечити найкраще надання медичної допомоги.
Обов’язок лікаря – свідомо оцінити роль, яку він може взяти на себе в конктретному випадку залежно від своєї компетентності, інтелекту, обставин та середовища.
|
|
|
Стаття 38. Відповідність умов надання медичної допомоги
Місце виконання професійних обов’язків лікаря повинно бути належно устатковане, в тому числі технічними засобами, що відповідають характеру його діяльності, а також дозволяють зберегти професійну таємницю. Лікар повинен стежити за належним станом свого робочого місця і засобів лікування відповідно до встановлених норм і правил сучасних чинних санітарно-гігієнічних вимог.
Лікар може не виконувати своїх професійних обов’язків в умовах, які істотно знижують якість медичної допомоги чи безпеку людей. Він повинен дбати про компетентність осіб, з якими співпрацює в наданні допомоги пацієнтам.
Знання з гігієни є обов’язковими кваліфікаційними вимогами для лікарів при їхній роботі з апаратурою, устаткуванням і потенційно забрудненими препаратами, з якими їм доводиться маніпулювати в процесі професійної діяльності. Обов’язок медичних працівників – проводити обробку таким чином, щоб ані для самих співробітників, ані для будь-якої людини, що свтупила з ними в контакт, не існувало ризику випадкового зараження.
Стаття 39. Підтримання професійної компетентності
|
|
|
Лікар відповідальний за безперервне підвищення власної кваліфікації.
Лікар повинен здобувати, застосовувати і поглиблювати наукові знання, поширювати відповідну інформацію серед пацієнтів, колег, громадськості, одержувати консультації і використовувати допомогу лікарів інших спеціальностей, якщо це необхідно.
Якщо лікар звертається за консультацією або співпрацює з іншими професіоналами, він повинен бути впевненим в їх кваліфікації та компетентності. Якщо в нього є сумніви щодо підготовки, кваліфікації й етичних якостей представника суміжної професії,він не повинен користуватися його допомогою.
Якщо лікар бере на себе роль співробітника чи керівника іншого спеціаліста, він повинен усвідомлювати власну відповідальність і бути впевненим, що пацієнт отримає необхідну та якісну допомогу.
Стаття 40. Складання професійних висновків
У процесі виконання своїх професійних обов’язків лікар повинен оформлювати медичні висновки, довідки, свідчення та інші докуметни відповідно до норм законодавчих постанов і регламентів.
Будь-яка довідка, розпорядження, свідчення чи документ, які видаються лікарем, повинні бути датовані, складені розбірливо, державною мовою, підписані ним, з уможливленням ідентифікації його як лікаря і автора документа.
|
|
|
Лікар не повинен складати довідки, якщо вони можуть бути використані з метою зловживання, всупереч загальноприйнятим правилам та законодавству.
Стаття 41. Діяльність приватного лікаря
Лікар, який здійснює приватну діяльність, може використовувати допомогу колег та фахівців згідно з діючим законодавством України. Його діяльність підпорядковується дії основних статей та положень даного Кодексу.
Стаття 42. Виконання професійних обов’язків у галузі експертної медицини
Лікар не може бути одночасно лікарем-експертом і особистим лікарем одного й того самого хворого.
Лікар не повинен проводити експертизу, у висновках якої зацікавлені: він сам, один з його пацієнтів, один із його близьких, друзів або група осіб, яка звернулася до нього за послугами.
При одержанні завдання на експертизу лікар зобов’язаний відмовитися від нього, якщо вважає, що поставлені перед ним питання не мають безпосереднього відношення до медицини, його знань та його можливостей або якщо це завдання суперечить положенням чинного законодавства чи цього Кодексу.
Лікар-експкрт до початку експертних дій повинен проінформувати особу, яку він обстежує, щодо поставленого перед ним завдання.
|
|
|
Текст акту експертизи повинен містити тільки такі дані, які необхідні лікареві-експерту для формулювання відповіді на поставлені питання.
Стаття 43 Проведення досліджень і випробувань на замовлення фірм
Проведення досліджень і випробувань здійснюється відповідно до етичних правил, що встановлені етичним комітетом відповідної медичної асоціації (товариства, спілки) та чинним законодавством України.
При написанні наукових і науково-популярних праць, поданні матеріалів до засобів масової інформації посилання на замовника чи спонсора є етично обов’язковим.
Стаття 44. Лікар і чинне законодавство
Лікар зобов’язаний дотримуватися закону і повинен визнавати свою відповідальність перед пацієнтом.
Стаття 45. Участь у громадському житті
У суспільно-громадській роботі лікар повинен дотримуватися етичних норм поведінки. У разі відсутності відповідних повноважень він не може обгрунтовувати власні заяви громадського характеру авторитетом своєї професії чи професіонального співтовариства.
Лікар може ділитися з громадськістю своїм досвідом розуміння та вирішення проблем, які впливають на стан здоров’я населення. Лікар повинен завжди пам’ятати про свою особливу громадянську роль захисника здоров’я та добробуту людини.
МЕДИЧНЕ ПРАВО (МП) — система правових норм, які регулюють сусп. відносини, змістом яких є здійснюваний мед. працівниками за допомогою мед. засобів вплив на фіз. та псих, стан людини. Це, зокрема, відносини, пов'язані з наданням медичної допомоги — діагностичної, лікувальної, первинної, невідкладної (швидкої), спеціалізованої, реабілітаційної, медичного втручання, трансплантації органів і тканин людині, корекції (зміни) статі тощо. До мед. відносин також належать забезпечення хворих лікарськими, протезно-ортопедичними, коригуючими засобами; проведення медичної експертизи; проведення медико-біологічних експериментів за участю людини.
Мед. відносини регулюються
· Конституцією України, яка закріпила право на охорону здоров'я, мед. допомогу і медичне страхування (ст. 49),
· Основами законодавства України про охорону здоров'я (1992),
· Законами України «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення» (1991, в ред. 1998), «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (1994), «Про донорство крові та її компонентів» (1995), «Про лікарські засоби» (1996), «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» (1999), «Про психіатричну допомогу», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про інплантацію електро-кардіостимуляторів» (усі — 2000),
· постановами КМ України,
· нормат. наказами М-ва охорони здоров'я України,
· інструкціями, тощо.
·
МП притаманні специф. риси.
- Це, по-перше, наявність мед.-спец, норм, пов'язаних з методикою лікування, встановленням ступеня втрати працездатності, проведенням мед. маніпуляцій, операцій на людині, штуч. заплідненням, стерилізацією чоловіків і жінок, констатацією смерті тощо. Такі норми є біологічними і технічними (техніко-біологічними) і водночас правовими, оскільки їх додержання обов'язкове для мед. працівників усіх мед. закладів незалежно від форм власності.
- По-друге, у структурі МП значне місце посідають норми про соціальний захист особи при застосуванні до неї мед. впливу, зокрема при лікуванні лікарськими засобами, проведенні мед. втручання, обмеженнях щодо донорства, встановленні у визначених законом випадках обов'язкових мед. оглядів, вакцинації, примус, лікуванні тощо.
- По-третє, тісний зв'язок МП з моральністю, етикою. Етичні норми виступають у МП нормами-принципами, які полягають у безоплатності гарант, мінімуму мед. допомоги, неможливості відмови лікаря надати мед. допомогу пацієнтові, безоплатності донорства, забороні евтаназії, забезпеченні лікар, таємниці.
За своєю суттю МП є соціальним правом, єдиним правовим механізмом, за допомогою якого реалізується право кожної людини в Україні на одержання мед. допомоги. Основою дії цього механізму є суспільні засади, а саме:
- закріплене в Конституції та Законах України право гр-н на мед. допомогу і держ. гарантування цього права;
- наявність та функціонування держ. і комунальних мед. закладів системи охорони здоров'я;
- держ. фінансування встановленого законом гарантованого мінімуму мед.-сан. допомоги;
- загальність спеціаліз. мед. правил та обов'язковість їх додержання усіма мед. працівниками країни при наданні мед. допомоги.
Для МП характерні:
- поєднання сусп. і приватних засад, імперативного і диспозитивного способів правового регулювання;
- соціально-забезпечувальна спрямованість;
- мед. спеціалізація;
- чітко визначені етико-правові принципи.
Основні принципи МП:
- рівність можливостей кожного громадянина в отримання мед. допомоги;
- її доступність для кожного гр-нина;
- безоплатність гарантованого мінімуму мед.-сан. допомоги;
- кваліфікованість мед. допомоги, зокрема її відповідність сучасному рівню науки і техніки в галузі медицини;
- відповідальність державиви за стан охорони здоров'я населення;
- заборона дій мед. працівника на шкоду пацієнтові.
Структура системи МП як об'єктивно зумовлена внутрішня будова цієї галузі права складається із загальної та особливої частин.
До загальної частини належать положення щодо організації надання мед. допомоги в цілому. Вона включає: норми, які встановлюють предмет і завдання МП; його основні принципи та джерела; поняття і зміст мед. допомоги та мед. діяльності як особливого виду суспільної діяльності; поняття та обсяг гарантованого мінімуму мед.-сан. допомоги; суб єкти МП; права та обов'язки сторін мед. правовідносин.
До особливої частини належать правові положення, які регулюють надання окр. видів мед. допомоги, встановлюють окр. права та обов'язки учасників цих відносин.
Основними інститутами мед. права є:
- мед.-сан. допомога матері та дитині і планування сім'ї;
- правове регулювання репродуктивної функції людини;
- забезпечення гр-н лікарськими, протезно-ортопедичними та коригуючими засобами;
- правовий статус пацієнта;
- етико-правовий статус мед. працівника;
- мед.-дослідницьке право;
- мед. експертиза.
-
Ядром МП є інститут мед.-сан. допомоги.
Нормативно-правова база організації охорони здоров’ я України:
1. Конституція України
2. Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я". 1993.
3. Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню України". 2000.
4. Указ Президента України "Про концепцію розвитку охорони здоров'я населення України". 2000.
5. Указ Президента України "Про заходи щодо поліпшення функціонування закладів охорони здоров'я сільської місцевості".1999.
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. № 989 "Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров'я України”.
7. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. №14 "Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми “Здоров'я нації” на 2002-2011 роки".
8. Наказ МОЗ України № 195 від 25.12.92 р. "Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю".
9. Наказ МОЗ України № 141 від 18.08.94 "Про внесення змін і доповнень до наказу МОЗ України від 25 грудня 1992 р. № 195 "Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка І отримання звання в яких дають право займатися медичною 1 фармацевтичною діяльністю".
10. Наказ МОЗ України від 14.03.95р. “Про внесення змін до наказу МОЗ України від 25.12.92р. № 195 “Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною 1 фармацевтичною діяльністю".
11 . Наказ М03 України № 385 від 28.10.02 р. "Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад – молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я ".
12. Наказ МОЗ України № 367 від 25 грудня 1997 р. "Про працевлаштування випускників вищих медичних фармацевтичних закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням”.
13. Наказ М03 України № 134-0 від 20.03.97р. "Про затвердження номенклатури закладів, підприємств, установ та організацій Міністерства охорони здоров'я України".
14. Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про відпустки".
15. Наказ М03 України № 146 від 23.10.91 р. "Про атестацію середніх медичних працівників".
16. Наказ МОЗ України № 359 від 19.12.97 р. "Про подальше удосконалення атестації лікарів".
17. Лист Міністерства охорони здоров'я України № 8.04-03/110 від 17.11.95р. “Про зразки типових міжвідомчих форм первинної облікової документації з обліку особового складу та використання робочого часу, затверджених наказами Мінстату України від 09.10.95р.№ 253 від 27.10.95 р. № 277.
18. Лист МОЗ України № 8-05-11/22 від 11.01.97 р. Про порядок звільнення від чергової атестації /переатестації/.
19. Наказ М03 України № 50 від 06.03.96 р. "Про затвердження Переліку спеціальностей та строки навчання в інтернатурі".
20. Наказ МОЗ України № 118-С від 19.04.94р. “Порядок допуску до медичної і фармацевтичної діяльності в Україні громадян, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн”.
21. Наказ М03 України № 43 від 28.06.93 р. "Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій".
22. Наказ МОЗ України № 198 від 07.09.93р. "Про підвищення кваліфікації молодших спеціалістів з медичною та фармацевтичною освітою".
23. Наказ МОЗ України № 48 від 17.03.93 р. "Про порядок направлення на стажування лікарів і їх наступного допуску до лікарської діяльності".
24. Наказ МОЗ України № 179 від 03.10.95 " Про затвердження інструкції про виробничу практику студентів медичного, лікувального, педіатричного, медико-профілактичного, стоматологічного і фармацевтичного факультетів медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації ”.
25. Наказ МОЗ України № 41-0 від 07.05.93 р. ”Про трудові книжки працівників".
26. Лист МОЗ України від 10.02.94р. № 8-05-11/22 АТ "Про легалізацію посвідчень про наявність кваліфікаційної категорії з одної із лікарських спеціальностей, які отримані за межами України".
27. Наказ М03 України від 25 грудня 1992 року № 194 "Про внесення доповнення до номенклатури спеціальностей середніх медичних працівників”.
28. Наказ МОЗ України від 22.03.1993р. № 34 “ Про організацію підготовки резерву керівних кадрів закладів охорони здоров'я України.
29. Наказ МОЗ України від 19.09.1996 р. № 291 "Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-ІV рівня акредитації".
30. Наказ МОЗ України від 18.12.2001 р. № 204-0 "Про затвердження Галузевих правил внутрішнього трудового розпорядку”.
31. Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в закладах і організаціях, затверджена наказом Мінпраці України, Міністерством соціального захисту населення України, Міністерством юстиції України № 58 від 29.07.93р.
32. Наказ МОЗ України від 22.04.93р. № 90 "Про номенклатуру посад Міністерства охорони здоров'я України і порядок призначення та звільнення працівників цієї номенклатури".
33. Наказ МОЗ України від 21.11.05 № 621 "Про внесення змін до наказу МОЗ України від 23.02.05 №81”.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 244; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!