За наявністю специфічного збудника
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
НОМЕНКЛАТУРА І КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАПАЛЕННЯ
Методичні вказівки для студентів ІІІ курсу факультетів ветеринарної медицини ВНЗ ІІІ-І V рівнів акредитації
КИЇВ – 2009
УДК 616 – 002.001.33 (083.72)
Наведено загальні принципи номенклатури та класифікації запалення органів і тканин, які прийняті у ветеринарній патології.
Для студентів факультету ветеринарної медицини, практичних лікарів, лікарів-патоморфологів
Рекомендовано навчально-методичною радою факультету ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України.
Укладачі: доц. М.К. Потоцький, ас. Я.К.Сердюков
Рецензенти: д.б.н., проф. В.Ю.Чумаченко
к.в.н., доцент М.М.Омеляненко
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
Номенклатура і класифікація запалення. Методичні вказівки для студентів ІІІ курсу факультетів ветеринарної медицини ВНЗ ІІІ-І V рівнів акредитації
Укладачі: Потоцький Микола Кирилович,
Сердюков Ярослав Костянтинович
Відповідальний за випуск Я.К. Сердюков
Зав. Видавничим центром А.П.Колесніков
Редактор З.І. Маренець.
Підписано до друку Формат 60 х 84 1/16
Обл.-вид. 2,0 Ум. друк. арк. 1,83
Наклад 200 пр. Зам. №
|
|
|
Видавничий центр НУБІПУ
ЗМІСТ
Вступ................................................................................................4
Загальні принципи номенклатури запалення...............................6
Класифікація запалень…................................................................8
Номенклатура запалення органів і тканин..................................19
Список літератури..........................................................................33
ВСТУП
Запалення (лат. inflammatio, гр. phlogos, англ. the inflammation, фр. l’inflammation, нім. die Еntzündung, рос. воспаление) – це комплексна місцева захисно-пристосувна судинно-мезенхімна реакція, що виникає у відповідь на пошкодження тканин внаслідок впливу патогенних чинників. Запалення еволюційно виникло дуже давно, про що свідчить наявність цієї реакції у всіх хребетних, а також найбільш високоорганізованих безхребетних тварин.
Значення запалення у патології як людини, так і тварин важко переоцінити. Запалення спричинюється практично будь-яким чинником зовнішнього середовища, деякими чинниками внутрішнього середовища. Ознаками будь-якого заразного захворювання обов’язково є запальні процеси, приблизно половина відомих незаразних захворювань також мають запальну природу. Різноманіття клінічних та морфологічних проявів запалення вимагає всебічного глибокого вивчення цього явища, оскільки це необхідно для діагностики різних захворювань – як клінічної, так і посмертної.
|
|
|
Вивчаючи наукову літературу, присвячену вченню про запалення, легко помітити декілька особливостей. По-перше, якщо вченими-медиками детально вивчені етіологія, патогенез, клініка, морфологія запалення на всіх рівнях – від органного до молекулярного (у найновіших джерелах натрапляємо навіть на «перегин» у бік молекулярно-біохімічних змін із приділенням меншої уваги змінам макро- та мікроскопічним, що методично є невірним), то в галузі ветеринарії і кількість джерел, і обсяг досліджень значно менші і часто можна натрапити на деякі факти екстраполяції поглядів і тверджень, встановлених медиками, на вивчення запалення у тварин. По-друге, якщо класифікація запалення розроблена детально і між класифікаціями у гуманній і у ветеринарній медицині повна відповідність, то номенклатура запалення і в тих, і в інших джерелах висвічується мимохідь. Нарешті, зовсім мало вивчені закономірності запалення в органах, які у тварин мають іншу анатомічну будову, ніж у людини, або взагалі відсутні у людей.
|
|
|
Особлива увага в нашій праці приділена номенклатурі запалення. Знання її необхідні для лікарів як гуманної, так і ветеринарної медицини для правильного опису патологічних процесів, особливо при складанні документації розтину, історії хвороби тощо. Між тим, всі ці терміни разом із поясненнями під однією обкладинкою зібрані вперше у галузі ветеринарної медицини.
ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ НОМЕНКЛАТУРИ ЗАПАЛЕННЯ
Основне правило, за яким побудована сучасна номенклатура запалень, виглядає так: до латинської або грецької назви органа або тканини, де відбувається запальний процес, додається закінчення -ит (якщо корінь слова закінчується твердою приголосною, напр.: гастрит), -іт (якщо корінь слова закінчується м’якою приголосною, напр.: васкуліт) або -їт (якщо корінь слова закінчується голосною, напр.: трахеїт). Таке різноманіття закінчень зумовлене особливостями граматики української мови, тоді як у латинській мові закінчення одне: - itis. Щоправда, існує кілька виключень, які є емпіричними назвами, що прижилися у медичній термінології: ангіна, пневмонія, ісхіас, екзема та ін.
Якщо, наприклад, латинська анатомічна, фармакологічна номенклатура побудована суто із латинських термінів, то в клінічній (а відтак і патоморфологічній) номенклатурі застосовуються так звані латино-грецькі дублети, тобто грецькі терміни із латинізованими вимовою та правописом. Наприклад, запалення шлунка носить назву гастрит, від грецьк. gaster, тоді як власне латинська назва шлунка – ventriculus. Традиція ця веде свій початок ще з давньоримської доби, коли на формування мови, культури та науки латинських племен величезний вплив мала еллінська культура. Такі латино-грецькі дублети лежать в основі 90 % термінів, якими позначають запалення різних органів і тканин. Решта 10 % має латинські корені. Причинами цього явища є вживання грецького слова за умови відсутності або втрати латинської назви (напр.: езофагіт), або ж навпаки, відсутності або втрати грецького еквіваленту (напр.: аеросакуліт).
|
|
|
Велике значення в номенклатурі запалення мають префікси. Нижче розкриті основні аспекти їх значень:
1. Якщо орган складається з трьох оболонок, то на запалення внутрішньої оболонки вказує префікс ендо- (лат. endo -), середньої – мезо- (лат. meso -), зовнішньої – пери- (якщо корінь слова починається на приголосну літеру) або пері- (якщо корінь слова починається на голосну літеру) (лат. peri -).
2. Префікс пара- (лат. para -) вказує на запалення адвентиції органа (наприклад, парапроктит), тоді як префіксом пери- (пері-) позначають, як правило, запалення капсули або серозної оболонки органа (наприклад, периспленіт, перигастрит). Щоправда, префікс пери- (пері-) може позначати і запалення адвентиції (наприклад, периартеріїт, перигіпофізит).
3. Префікс пан- (лат. pan -) вказує на запалення всіх оболонок органа одночасно (наприклад, панкардит, панофтальміт).
Є терміни, які містять два або більше коренів (наприклад, тубулонефрит, ларинготрахеїт, гастроентероколіт).
Cлід зазначити, що в період Української Народної Республіки (1918 –1920 рр.) вченими Української академії наук була зроблена спроба створити клінічну номенклатуру на основі української мови. З цією метою пропонувалося до української назви органа додавати закінчення -запал (наприклад, шлунок – шлункозапал). На жаль, ця спроба загубилася у вирі тогочасних політичних подій.
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАПАЛЕНЬ
Існує велика кількість критеріїв, за якими класифікують запалення. Даний розділ присвячений детальному розгляду вказаних критеріїв.
За етіологією
1.1. Запалення, викликане впливом фізичних чинників (травмування, високі і низькі температури, ультрафіолетове та іонізуюче випромінювання, пил, аерозолі);
1.2. Запалення, викликане впливом хімічних чинників (дія хімічних речовин, у тому числі подразнюючі, лікарські речовини, отрути, токсини тощо);
1.3. Запалення, викликане впливом біологічних чинників. За природою біологічних чинників виділяють два різновиди цього запалення:
1.3.1. Вплив екзогенних біологічних чинників (вплив бактерій, вірусів, грибів, рикетсій, хламідій, мікоплазм, пріонів, паразитів-представників тваринного світу тощо);
1.3.2. Вплив ендогенних біологічних чинників (вплив антитіл, імунних комплексів тощо).
За наявністю специфічного збудника
2.1. Специфічне (Inflammatio specifica) – коли в наявності специфічний збудник, вплив якого зумовлює певні особливості перебігу і морфології запалення (наприклад: туберкульозна гранульома, стафілококовий абсцес);
2.2. Неспецифічне (Inflammatio non specifica) – коли специфічний збудник як етіологічний чинник запалення відсутній.
За швидкістю перебігу
3.1. Блискавичне (надгостре) (Inflammatio superacuta)– розвивається за кілька годин (приклад: геморагічний менінгіт при апоплексичній формі сибірки);
3.2. Гостре (Inflammatio acuta) – розвивається за 1 – 2 доби (приклад – дифтеритичний коліт при гострому отруєнні ртуттю);
3.3. Підгостре (Inflammatio subacuta)– розвивається за 3 – 10 діб (приклад – кропив’янка при підгострому перебігу бешихи свиней);
3.4. Хронічне (Inflammatio chronica) – розвивається за термін більше 10 діб (приклад – сальмонельозна гранульома печінки у телят).
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 202; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!