Поясніть , що означало в Усрр 1920 р належати до т.зв. «нетрудових елементів»
Варіант 10
Укаажіть роки Першої кодифікації радянського права в Україні: створення кодексів та інших комплексних законодавчих актів
Раднарком УРСР у своїй постанові від 10 травня 1921 р. доручив Наркомюстові вжити заходів щодо систематизації діючих правових актів. Незаперечним був також і вплив зовнішньополітичного фактора - спроби радянських республік увійти у світове співтовариство, яка пов’язувалась з Генуезькою конференцією (1922 p.). Кодифікація мала наблизити радянське законодавство до європейської системи права.
У нечувано стислі терміни протягом 1921-1927 pp. було створено кодекси й інші рівнозначні їм законодавчі акти з основних галузей радянського права. Кодифікація в Україні базувалася на принципі єдності радянського законодавства. Основним її методом була рецепція законодавства РСФРР, а дещо пізніше - і законодавства союзного.
Цивільний кодекс (1922 р.) . Земельний кодекс 1922 р.Кодекс законів про працю 1922 р.
Кодекс законів про народну освіту 1922 р. Кодекс законів про сім’ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УСРР 1926р. Кримінальний кодекс 1922 р. Кримінально-процесуальний кодекс 1927р. Цивільний процесуальний кодекс 1924 р. Виправно-трудовий кодекс 1925 р. Адміністративний кодекс УСРР 1927 р.
Наприкінці непу було прийнято ще кілька кодифікаційних актів: Статут цивільного будівництва (1928 p.), Гірничий кодекс УСРР (1928 р.), нова редакція Положення про судоустрій (1929 p.). Логічним завершенням кодифікаційних робіт стало видання у 1929-1930 pp. семитомного Систематичного зібрання чинних законів УСРР.
|
|
|
Як називалася столиця УСРР 1919-1934 рр
Харків
Де, коли і з якою метою(статус, функції) запроваджувався (функціонував) в Україні ( укр землях) інститут :диктатора?
Протягом травня 1922 р. — березня 1923 р. стан здоров’я радянського лідера, вождя більшовиків В.Ульянова (Леніна) значно погіршився. Він зазнав трьох інсультів, що привели до втрати фізичної можливості повноцінно працювати. У зв’язку з хворобою його було повністю усунуто від політичної діяльності. Незважаючи на це, в моменти покращання стану здоров’я Ленін продиктував декілька статей і листів до його соратників — лідерів партії більшовиків. Він дав оцінку їхнім особистим якостям, вказавши на небезпеку суперництва між Сталіним і Троцьким для єдності та стабільності у партії. Він пропонував усунути Сталіна від партійного керівництва та реорганізувати державний і партійний апарат у такий спосіб, щоб він забезпечував умови для колегіальних рішень.
В останні роки життя Леніна неспокоїло й питання перспектив російської соціалістичної революції. Вказуючи на те, що ця революція сталася в країні, де для неї ще не визріли економічні, соціальні, культурні передумови, Ленін подейкував про необхідність здійснення культурної революції, яка ліквідувала б "напівазіатське невігластво мас" і відкрила шлях до соціалістичного суспільства. В економічній політиці він наполягав на збереженні непу і перейнявся ідеєю створення суспільства "цивілізованих кооператорів". 21 січня 1924 р. Ленін помер. Його смерть стала приводом до посилення боротьби за владу, за лідерство у партії, яка розгорнулася в останні роки його життя.
|
|
|
Основними суперниками в цій боротьбі виступали Сталін і Троцький. Ще 1923 р. у ВКП (б) оформилася "ліва опозиція" на чолі з Троцьким, яка різко критикувала бюрократизацію партійного апарату та спроби Сталіна зосередити всю повноту влади у своїх руках.
На цьому боротьба за лідерство не завершилася. У 1925 р. оформилась "нова опозиція", яку очолили Каменєв і Зінов’єв. Опозиція спиралася на підтримку Ленінградської партійної організації. "Нова опозиція" виступила проти монополізації Сталіним права на тлумачення "ленінської спадщини", проти політики, яка проводилась у сільському господарстві.
|
|
|
Але Сталін на той час уже зосередив у своїх руках усі важелі партійного та державного управління, особливо в питанні підбору кадрів. Лідерів опозиції було усунуто від партійного та державного управління, керівництва Комінтерном.
Спроба групи Каменєва—Зінов’єва взяти 1926 р. реванш у боротьбі за владу успіху не мала. Останній виступ опозиції стався 1927 р. — "платформа 83". Основними вимогами опозиції було виконання "політичного заповіту" Леніна. Але час було згаяно.
1929 р. став роком остаточної перемоги Сталіна у боротьбі проти ленінських соратників за владу.
Він же став роком утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР.
Причинами встановлення режиму особистої влади Сталіна в СРСР були:
· відсутність традицій політичної демократії в країні та реальних демократичних свобод;
· низький рівень політичної культури населення СРСР;
· зосередження політичної влади в руках однієї партії;
· невисокий інтелектуальний рівень керівництва ВКП (б), обмеженість його політичної культури;
· низький освітній рівень низових керівників і рядових членів ВКП (б);
· сакральний характер менталітету суспільства (наповнення релігійним змістом громадських інститутів);
|
|
|
· внутрішня природа радянської влади, яка становила собою диктатуру класу, що переросла в диктатуру партії та не заперечувала можливості диктатури однієї особи;
· наявність численного бюрократичного апарату, добробут якого залежав від збереження командно-адміністративної системи.
Прояв культу особи Сталіна
Основним методом встановлення й підтримки існування такого режиму був тотальний контроль над суспільством і постійний терор проти всіх його верств. Таким чином в СРСР, як і в ряді європейських держав складався тоталітарний режим. Керівною та спрямовуючою силою радянської тоталітарної системи була більшовицька партія, яка своєю ідеологію визнавала марксизм-ленінізм. Резервом і помічником партії вважалася Всесоюзна ленінська комуністична спілка молоді — ВЛКСМ. Їй було доручено керувати повсякденною діяльністю Всесоюзної піонерської організації (діти 10-15 років), а при піонерських дружинах створювались об’єднання жовтенят — школярів 7-9 років.
поясніть , що означало в Усрр 1920 р належати до т.зв. «нетрудових елементів»
Дедалі відчутнішим у сфері цивільно-правових відносин ставало адміністративно-правове регулювання. Заборонялась приватна торгівля нормованими продовольчими й промисловими товарами. Було скасовано плату за паливо, газ, електроенергію, транспорт, комунальні послуги тощо. Для робітників і службовців запроваджувалась карткова система розподілу продуктів харчування й предметів першої необхідності. Згідно з принципом "хто не працює, той не їсть" "нетрудові елементи" карток не одержували. Більше того, на підставі Декрету РНК УСРР від 1 березня 1919 р. "Про відібрання надлишків одягу та білизни у буржуазії" у них конфісковувалися та реквізовувалися відповідні речі.
до суспільно-корисної праці залучалися так звані нетрудові елементи (працівники «вільних професій», торгівці, колишні власники націоналізованих підприємств, служителі культів і всі, кого комуністи вважали представниками повалених експлуататорських класів). Для них уводилися особливі трудові книжки, в яких робилися відмітки про виконання громадських робіт і повинностей. Лише влаштувавшись на роботу на державних підприємствах або установах і отримавши трудову книжку, нетрудові елементи мали право одержувати продовольчі пайки.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 51; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!