Порядок розгляду колективних трудових спорів. Органи, що розглядають індивідуальні та колективні трудові спори.
Другим видом трудових спорів є колективні.
Правова база їх забезпечення:
− Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 р., який містить загальні положення, порядок вирішення колективного трудового спору (конфлікту), визначення страйку, положення про його проведення, гарантії, відповідальність і відшкодування збитків, заподіяних страйком.
До основних положень названого Закону доцільно віднести:
1) сферу дії Закону;
2) сторони колективного трудового спору (конфлікту);
3) органи з розгляду колективного трудового спору (конфлікту).
Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" поширюється на найманих працівників, на організації, створені відповідно до законодавства, і на власників підприємств незалежно від форм власності.
Колективний трудовий спір (конфлікт) визначається в ст. 2 Закону як розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин з будь-якої з чотирьох причин:
а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;
б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;
в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;
г) невиконання вимог законодавства про працю.
Специфіка Закону (ст. 3) полягає в тому, що класифікація сторін колективного трудового спору (конфлікту) визначається залежно від трьох рівнів:
|
|
1) виробничого;
2) галузевого, територіального;
3) національного.
Так, сторонами колективного трудового спору(конфлікту) на виробничому рівні є наймані працівники (або окремі їх категорії) підприємства чи його структурного підрозділу або профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація; власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи представник.
На галузевому, територіальному рівнях сторонами колективного трудового спору (конфлікту) є наймані працівники підприємств однієї або кількох галузей (професій) чи профспілки, їх об'єднання або інші уповноважені найманими працівниками органи; власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники.
На національному рівні сторонами колективного трудового спору є наймані працівники однієї або кількох галузей (професій) чи профспілки або їх об'єднання, чи інші уповноважені працівниками органи; власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи.
До основних положень Закону належить система органів з розгляду колективних трудових спорів (конфліктів).
|
|
До них належать:
1) примирна комісія, яка створюється з ініціативи однієї зі сторін;
2) трудовий арбітраж — орган, що створюється з ініціативи однієї зі сторін або з ініціативи незалежного посередника.
Незалежний посередник — конкретна особа, визначена сторонами спору з метою сприяння взаємодії між сторонами, проведення переговорів тощо (ст. 10 Закону).
Значне місце в Законі приділено страйку — визначенню його поняття, права на страйк, умов його проведення, а також гарантіям працівників тощо (ст. 17-28 Закону).
Страйк— тимчасове колективне добровільне припинення роботи (невихід на роботу чи невиконання трудових обов'язків) працівниками підприємства чи структурного підрозділу з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).
Вирішення трудових спорів -- процес, тісно пов'язаний з іншими демократичними засадами правової системи України в цілому і трудового права зокрема. Тому під час розгляду трудових спорів застосовується демократичний підхід. Це реалізується в дотриманні таких основних принципів, як доступність зручність; колегіальність і швидкість розгляду трудових спорів; додержання законності та забезпечення виконання рішень.
|
|
Правовою базою під час вирішення трудових спорів є Конституція України, Кодекс законів про працю України, де система норм виокремлена в самостійну главу XV під назвою "Індивідуальні трудові спори", Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 р., постанова № 9 Пленуму Верховного Суду України від б листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" зі змінами, внесеними в 1994 і 1995 рр.
Згідно із зазначеними правовими нормами трудові спори вирішуються системою спеціальних органів.
Так, індивідуальні трудові спори, ґрунтуючись на положеннях гл. XV КЗпП України, розглядаються:
1) комісіями з трудових спорів (КТС);
2) районними (міськими) судами;
3) вищими органами в порядку підлеглості, що встановлюється законодавством.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 358; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!