Судовий порядок розгляду трудових спорів.
Тема 6.8. Трудові спори.
Лекція – 2 год.
План
1. Поняття трудових спорів та їх класифікація.
2. Комісія по трудових спорах.
3. Судовий порядок розгляду трудових спорів.
Самостійна робота: 2 год.
План
1. Порядок розгляду колективних трудових спорів. Органи, що розглядають індивідуальні та колективні трудові спори.
Семінар (практична) № 14 – 2 год.
План
1. Поняття трудових спорів та їх класифікація.
2. Комісія по трудових спорах.
3. Судовий порядок розгляду трудових спорів.
4. Порядок розгляду колективних трудових спорів. Органи, що розглядають індивідуальні та колективні трудові спори.
Лекція
1. Поняття трудових спорів та їх класифікація.
Процес трудової діяльності — явище багатогранне, тому при виконанні працівником відповідної роботи можуть виникати певні суперечності чи непорозуміння між працівником і власником чи уповноваженим ним органом.
Трудові спори (конфлікти) можуть виникати не лише між сторонами трудового договору, а й між професійною спілкою чи страйковим комітетом і власником підприємства — їх називають колективними трудовими спорами.
З огляду на учасників трудові спори поділяються на:
- індивідуальні - між сторонами трудового договору,
- колективні - між профспілковим або страйковим комітетом і власником (адміністрацією) підприємства.
Чинне законодавство України про працю не розкриває поняття "трудові спори".
|
|
У сфері трудового права трудові спори — це конфлікти між працівником і власником або між працівниками і роботодавцями з приводу застосування законодавства про працю або встановлення чи зміни умов праці, що розглядаються в установленому законом порядку.
У цьому визначенні чітко вказується на три основні взаємозумовлені частини:
а) суб'єкти трудового спору;
б) позовний і непозовний характер;
в) вирішення трудового спору в установленому законом порядку.
Крім зазначеного, поняття трудового спору певною мірою спонукає й до з'ясування причин, через які він може виникнути. Зокрема, зазначення того, що конфлікти між працівником і власником можуть виникати за двох взаємозумовлених обставин:
по-перше, у процесі застосування законодавства України про працю і,
по-друге, під час встановлення умов праці.
Конкретні ж причини виникнення трудових конфліктів можуть бути:
1) об'єктивного характеру (помилки сторін трудового договору, недоліки в культурно-виховній роботі тощо);
2) організаційно-правового характеру (нечіткі формулювання окремих правових норм, прогалини в діючому законодавстві про працю тощо);
3) організаційно-господарського характеру (недоліки у проведенні обліку, контролю, у постачанні, фінансуванні та інших господарських справах).
|
|
Саме класифікація причин, унаслідок яких може виникнути трудовий спір, спонукає до розгляду двох видів індивідуальних трудових спорів, що зумовлюються:
застосуванням норм трудового законодавства (позовні спори);
встановленням нових або зміною діючих умов праці (непозовні спори).
Наприклад, позовні трудові спори можуть виникати:
а) із трудових правовідносин (у разі порушень в оплаті праці, здійснення компенсаційних виплат тощо);
б) із правовідносин у сфері працевлаштування;
в) із правовідносин між профспілковим комітетом і власником з питань виробництва, праці, побуту тощо;
г) із правовідносин з приводу компенсації матеріальної шкоди;
д) із правовідносин, пов'язаних із наглядом і контролем за додержанням законодавства;
е) із правовідносин щодо матеріального забезпечення працівників і членів їхніх сімей за рахунок коштів соціального страхування, а також між власником і органом соціального страхування з приводу створення фонду соціального страхування (стосовно строків сплати внесків у фонд, їх розмірів тощо),
|
|
Трудові спори другого виду (непозовні) виникають:
1) із правовідносин у сфері встановлення умов праці між профспілковим органом і власником підприємства (під час укладення колективного договору, введення норм виробітку тощо);
2) із трудових правовідносин між працівником і власником (у разі зміни власником окладу працівникові в межах схем посадових окладів тощо).
Вирішення трудових спорів -- процес, тісно пов'язаний з іншими демократичними засадами правової системи України в цілому і трудового права зокрема. Тому під час розгляду трудових спорів застосовується демократичний підхід.
Це реалізується в дотриманні таких основних принципів:
− доступність і зручність;
− колегіальність і швидкість розгляду трудових спорів;
− додержання законності та
− забезпечення виконання рішень.
Правовою базою під час вирішення трудових спорів є:
− Конституція України,
− Кодекс законів про працю України, де система норм відокремлена в самостійну главу XV під назвою "Індивідуальні трудові спори",
− Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 р.,
− постанова № 9 Пленуму Верховного Суду України від б листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" зі змінами, внесеними в 1994 і 1995 рр.
|
|
Комісія по трудових спорах.
Серед зазначених первинним обов'язковим органом щодо розгляду трудових спорів на підприємствах, п установах, організаціях є комісія з трудових спорів (КТС). Цим зумовлюється необхідність з'ясування таких найголовніших питань, як організація, види та компетенція КТС.
Організація КТС включає:
1) обрання цього необхідного громадського органу на загальних зборах (конференції) трудового колективу;
2) визначення чисельності, складу, строку дії загальними зборами трудового колективу (конференцією);
3) обов'язкове обрання робітників у кількості, не меншій ніж половина складу КТС;
1) наявність печатки встановленого зразка.
За рішенням загальних зборів трудового колективу (конференції) підприємства, установи, організації КТС створюються як у цілому на підприємстві, так і в окремих цехах та інших аналогічних підрозділах. При цьому КТС обирається на тих підприємствах, в установах, організаціях, де працює не менше ніж 15 чоловік.
На першому засіданні обрані члени КТС голосуванням вибирають зі свого складу:
а) голову КТС;
б) його заступника чи заступників, які за рішенням загальних зборів трудового колективу (конференції) можуть бути звільнені від основної роботи;
в) секретаря КТС, котрий обов'язково звільняється від основної роботи й працює в КТС на постійній основі. Отже, КТС є постійно діючим органом з розгляду трудових спорів.
Компетенція комісії з трудових спорів визначається законом, де наголошено на двох обов'язкових вимогах:
а) КТС є обов'язковим первинним органом з розгляду трудових спорів на підприємстві, в установі, організації, тобто така вимога зумовлює обов'язковість створення КТС на всіх підприємствах незалежно від форми власності;
б) КТС розглядає трудовий спір у випадку, коли працівник самостійно або за участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності під час переговорів з власником або уповноваженим ним органом (ст. 224 КЗпП України).
Так, працівник залежно від органу, що вирішує справу, може звернутися:
а) до КТС протягом трьох місяців з моменту, коли дізнався чи мав дізнатися про порушення
свого права;
б) до суду протягом десяти днів для оскарження рішення КТС,
у разі звільнення з роботи - протягом одного місяця,
з інших спорів - протягом трьох місяців, якщо суд є першою інстанцією вирішення.
Способи виконання рішень КТС по трудових спорах умовно поділяються на два види:
1) добровільне виконання;
2) примусове — спосіб виконання, який полягає в тому, що КТС видає працівникові посвідчення, яке має силу виконавчого листа. Це посвідчення працівник може пред'являти до суду впродовж трьох місяців. В посвідченні обов'язково вказуються:
а) найменування органу, який виніс рішення з трудового спору;
б) дата його прийняття та видачі;
в) прізвище, ім'я та по батькові працівника;
г) рішення по суті спору;
д) підпис голови чи заступника, скріплений печаткою КТС.
Судовий порядок розгляду трудових спорів.
Другим органом з розгляду трудових спорів є суд, який може бути як другою, так і першою інстанцією, що вирішує трудові спори.
У суді як другій інстанції розглядаються трудові спори за заявами таких осіб:
1) працівника чи власника, які не погоджуються з рішенням КТС;
2) прокурора, коли рішення КТС суперечить чинному законодавству.
Як перша інстанція суд розглядає трудові спори сторін трудового договору, а також окремих працівників, які прагнуть вступити в трудові правовідносини.
Наприклад, безпосередньо в суді як першій інстанції розглядаються трудові спори:
а) працівників підприємств, де не обирається КТС;
б) працівників з питання поновлення на роботі;
в) власника або вповноваженого ним органу про компенсацію працівником матеріальної шкоди, заподіяної підприємству;
г) працівників з питань застосування законодавства про працю;
д) про відмову у прийнятті на роботу, наприклад, молодих фахівців, заправлених на роботу, працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, виборних працівників після закінчення строку повноважень тощо (ст. 232 КЗпП України).
Самостійне значення у вирішенні трудових спорів дають строки, які умовно поділяються на три групи:
1) строки звернення до суду за вирішенням трудового спору;
2) строки вирішення;
3) строки виконання рішень з трудових спорів.
Строки звернення до суду мають дві особливості:
− одні з них встановлені для працівників,
− а інші - для власника, прокурора чи вищого в порядку підлеглості органу.
Власник, прокурор, вищий орган можуть звернутися до суду
− впродовж 10 днів через незгоду з рішенням КТС і
− протягом одного року з питань стягнення з працівника матеріальної компенсації шкоди, заподіяної підприємству.
Другим видом є строки вирішення трудових спорів. У КТС і суді трудові спори розглядаються протягом 10 днів, а вищим у порядку підлеглості органом — у строки , які визначаються спеціальними нормами.
Для виконання рішення з трудових спорів як строк трєтього виду встановлено триденний строк після закінчення 10 днів, передбачених для оскарження рішення. Це стосується рішень, винесених КТС і судом, крім рішень про поновлення на роботі незаконно звільнених чи переведення працівників, які підлягають негайному виконанню.
Самостійна робота
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 736; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!