Судовий порядок розгляду трудових спорів.

Тема 6.8. Трудові спори.

Лекція – 2 год.

План

1. Поняття трудових спорів та їх класифікація.

2. Комісія по трудових спорах.

3. Судовий порядок розгляду трудових спорів.

                Самостійна робота: 2 год.

План

1. Порядок розгляду колективних трудових спорів. Органи, що розглядають індивідуальні та колективні трудові спори.

Семінар (практична) № 14 – 2 год.

План

1. Поняття трудових спорів та їх класифікація.

2. Комісія по трудових спорах.

3. Судовий порядок розгляду трудових спорів.

4. Порядок розгляду колективних трудових спорів. Органи, що розглядають індивідуальні та колективні трудові спори.

Лекція

1. Поняття трудових спорів та їх класифікація.

 

Процес трудової діяльності — явище багатогранне, тому при виконанні працівником відповідної роботи можуть виникати певні суперечності чи непорозумін­ня між працівником і власником чи уповноваженим ним органом.

Трудові спори (конфлікти) можуть виникати не лише між сторонами трудового договору, а й між про­фесійною спілкою чи страйковим комітетом і власни­ком підприємства — їх називають колективними тру­довими спорами.

 

З огляду на учасників трудові спори поділяються на:

- індивідуальні - між сторонами тру­дового договору,

- колективні - між профспілковим або страйковим комітетом і власником (адміністрацією) підприємства.

 

Чинне законодавство України про працю не роз­криває поняття "трудові спори".

У сфері трудового права трудові спори — це конфлікти між працівни­ком і власником або між працівниками і роботодавця­ми з приводу застосування законодавства про працю або встановлення чи зміни умов праці, що розглядаю­ться в установленому законом порядку.

 

У цьому визначенні чітко вказується на три основні взаємозумовлені частини:

а) суб'єкти трудового спо­ру;

б) позовний і непозовний характер;

в) вирішення трудового спору в установленому законом порядку.

 

Крім зазначеного, поняття трудового спору певною мірою спонукає й до з'ясування причин, через які він може виникнути. Зокрема, зазначення того, що кон­флікти між працівником і власником можуть виникати за двох взаємозумовлених обставин:

по-перше, у процесі застосування законодавства України про пра­цю і,

по-друге, під час встановлення умов праці.

 

Конкретні ж причини виникнення трудових кон­фліктів можуть бути:

1) об'єктивного характеру (помилки сторін трудо­вого договору, недоліки в культурно-виховній роботі тощо);

2) організаційно-правового характеру (нечіткі фор­мулювання окремих правових норм, прогалини в діючому законодавстві про працю тощо);

3) організаційно-господарського характеру (недолі­ки у проведенні обліку, контролю, у постачанні, фінансуванні та інших господарських справах).

 

Саме класифікація причин, унаслідок яких може виникнути трудовий спір, спонукає до розгляду двох видів індивідуальних трудових спорів, що зумовлюю­ться:

застосуванням норм трудового законодавства (позовні спори);

встановленням нових або зміною дію­чих умов праці (непозовні спори).

 

Наприклад, позовні трудові спори можуть вини­кати:

а) із трудових правовідносин (у разі порушень в оплаті праці, здійснення компенсаційних виплат тощо);

б) із правовідносин у сфері працевлаштування;

в) із правовідносин між профспілковим комітетом і власником з питань виробництва, праці, побуту тощо;

г) із правовідносин з приводу компенсації матеріаль­ної шкоди;

д) із правовідносин, пов'язаних із наглядом і контролем за додержанням законодавства;

е) із правовідносин щодо матеріального забезпечення праців­ників і членів їхніх сімей за рахунок коштів соціаль­ного страхування, а також між власником і органом соціального страхування з приводу створення фонду соціального страхування (стосовно строків сплати внесків у фонд, їх розмірів тощо),

Трудові спори другого виду (непозовні) виникають:

1) із правовідносин у сфері встановлення умов праці між профспілковим органом і власником підпри­ємства (під час укладення колективного догово­ру, введення норм виробітку тощо);

2) із трудових правовідносин між працівником і власником (у разі зміни власником окладу пра­цівникові в межах схем посадових окладів тощо).

Вирішення трудових спорів -- процес, тісно по­в'язаний з іншими демократичними засадами право­вої системи України в цілому і трудового права зо­крема. Тому під час розгляду трудових спорів застосо­вується демократичний підхід.  

Це реалізується в дотриманні таких основних принципів:

− доступність і зручність;

− колегіальність і швидкість розгляду тру­дових спорів;

− додержання законності та

− забезпечення виконання рішень.

 

Правовою базою під час вирішення трудових спо­рів є:

− Конституція України,

− Кодекс законів про працю України, де система норм відокремлена в самостійну главу XV під назвою "Індивідуальні трудові спори",

− Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 р.,

− постанова № 9 Пленуму Верховного Суду України від б листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами тру­дових спорів" зі змінами, внесеними в 1994 і 1995 рр.

 

Комісія по трудових спорах.

 

Серед зазначених первинним обов'язковим орга­ном щодо розгляду трудових спорів на підприємствах, п установах, організаціях є комісія з трудових спорів (КТС). Цим зумовлюється необхідність з'ясування та­ких найголовніших питань, як організація, види та компетенція КТС.

 

Організація КТС включає:

1) обрання цього необхідного громадського органу на загальних зборах (конференції) трудового колективу;

2) визначення чисельності, складу, строку дії загальними зборами трудового колективу (конференцією);

3) обов'яз­кове обрання робітників у кількості, не меншій ніж половина складу КТС;

1) наявність печатки встановле­ного зразка.

 

За рішенням загальних зборів трудового колективу (конференції) підприємства, установи, орга­нізації КТС створюються як у цілому на підприємстві, так і в окремих цехах та інших аналогічних підрозді­лах. При цьому КТС обирається на тих підприємст­вах, в установах, організаціях, де працює не менше ніж 15 чоловік.

На першому засіданні обрані члени КТС голосуванням вибирають зі свого складу:

а) го­лову КТС;

б) його заступника чи заступників, які за рішенням загальних зборів трудового колективу (кон­ференції) можуть бути звільнені від основної роботи;

в) секретаря КТС, котрий обов'язково звільняється від основної роботи й працює в КТС на постійній осно­ві. Отже, КТС є постійно діючим органом з розгляду трудових спорів.

Компетенція комісії з трудових спорів визначає­ться законом, де наголошено на двох обов'язкових ви­могах:

а) КТС є обов'язковим первинним органом з розгляду трудових спорів на підприємстві, в установі, організації, тобто така вимога зумовлює обов'язко­вість створення КТС на всіх підприємствах незалеж­но від форми власності;

б) КТС розглядає трудовий спір у випадку, коли працівник самостійно або за уча­стю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності під час перегово­рів з власником або уповноваженим ним органом (ст. 224 КЗпП України).

Так, працівник залежно від органу, що вирішує справу, може звернутися:

а) до КТС протягом трьох місяців з моменту, коли дізнався чи мав дізнатися про пору­шення  

  свого права;

б) до суду протягом десяти днів для оскарження рішення КТС,

  у разі звільнення з ро­боти - протягом одного місяця,

  з інших спорів - про­тягом трьох місяців, якщо суд є першою інстанцією вирішення.

Способи виконання рішень КТС по трудових спо­рах умовно поділяються на два види:

1) добровільне виконання;

2) примусове — спосіб виконання, який полягає в тому, що КТС видає працівникові посвід­чення, яке має силу виконавчого листа. Це посвідчення працівник може пред'являти до суду впродовж трьох місяців. В посвід­ченні обов'язково вказуються:

а) найменування орга­ну, який виніс рішення з трудового спору;

б) дата його прийняття та видачі;

в) прізвище, ім'я та по батькові працівника;

г) рішення по суті спору;

д) підпис голови чи заступника, скріплений печаткою КТС.

Судовий порядок розгляду трудових спорів.

 

Другим органом з розгляду трудових спорів є суд, який може бути як другою, так і першою інстанцією, що вирішує трудові спори.

 

У суді як другій ін­станції розглядаються трудові спори за заявами та­ких осіб:

1) працівника чи власника, які не погоджую­ться з рішенням КТС;

2) прокурора, коли рішення КТС суперечить чинному законодавству.

 

Як перша інстанція суд розглядає трудові спори сторін трудово­го договору, а також окремих працівників, які праг­нуть вступити в трудові правовідносини.

Наприклад, безпосередньо в суді як першій інстанції розглядаю­ться трудові спори:

а) працівників підприємств, де не обирається КТС;

б) працівників з питання поновлення на роботі;

в) власника або вповноваженого ним органу про компенсацію працівником матеріальної шкоди, заподіяної підприємству;

г) працівників з питань за­стосування законодавства про працю;

д) про відмову у прийнятті на роботу, наприклад, молодих фахівців, заправлених на роботу, працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, виборних працівників після закінчення строку повно­важень тощо (ст. 232 КЗпП України).

 

Самостійне значення у вирішенні трудових спорів дають строки, які умовно поділяються на три групи:

1) строки звернення до суду за вирішенням трудового спору;

2) строки вирішення;

3) строки виконання рішень з трудових спорів.

Строки звернення до суду мають дві особливості:

− одні з них вста­новлені для працівників,

− а інші - для власника, про­курора чи вищого в порядку підлеглості органу.

Власник, прокурор, вищий орган можуть звернутися до суду

− впродовж 10 днів через незгоду з рішенням КТС і

− протягом одного року з питань стяг­нення з працівника матеріальної компенсації шкоди, заподіяної підприємству.

 

Другим видом є строки вирішення трудових спорів. У КТС і суді трудові спори розглядаються протягом 10 днів, а вищим у порядку підлеглості органом — у строки , які визначаються спеціальними нормами.

 

Для виконання рішення з трудових спорів як строк трєтього виду встановлено триденний строк після закінчення 10 днів, передбачених для оскарження рішення. Це стосується рішень, винесених КТС і судом, крім рішень про поновлення на роботі незаконно звільнених чи переведення працівників, які підляга­ють негайному виконанню.

 

Самостійна робота

---

Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 736; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!