ЗАСОБИ ЗАХИСТУ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ
(4 год.)
Мета і завдання роботи
Мета: ознайомити студентів з сучасними засобами колективного та індивідуального захисту у надзвичайних ситуаціях для набуття ними практичних навичок застосування цих засобів
Завдання:провестианаліз певних характеристик засобів колективного і індивідуального захисту і порівняти їх з нормативними вимогами цивільного захисту.
Завдання на підготовку до лабораторної роботи
Студент повинен ознайомитися із методикою застосування засобівіндивідуального захисту (ЗІЗ) при надзвичайних ситуаціях НС (фільтруючі та ізолюючі засоби захисту, засоби захисту органів дихання, засоби захисту шкіри, медичні засоби захисту), а також загальними організаційними та інженерно-технічними заходами щодо укриття працівників об’єктів господарювання (ОГД) в захисних спорудах у надзвичайних ситуаціях,
Знати: мету, завдання і зміст лабораторної роботи.,проводити загальний аналіз та робити висновки з надійності захисту працівників найбільшої працюючої зміни ОГД у НС.
СПИСОК ЛітературИ
1. Методичні вказівки до виконання лабораторної роботи «Оцінки радіаційної обстановки».
2. Стеблюк М.І. Цивільний оборона та цивільний захист: Підручник. - Київ.: Знання, 2010.-487 с.
3. Шоботов В. М. Цивільна оборона : навч. посіб. / В. М. Шоботов. - К. : Центр навч. літ-ри, 2006 − 438 с.
4. Альбом «Приборы радиационной, химической разведки и контроля радиоактивного облучения».
|
|
|
Загальні положення
Техногенні та природні НС в сучасних умовах відносяться до найбільш вірогідних джерел аварій на ОГД, які завдають шкоди довкіллю, спричиняють збитки економіці і часто призводять до жертв серед населення. Забезпечення захисту робітників і населення є одним з основних завдань ЦЗ. Захист населення і ОГД в умовах НС може бути досягнутий завчасним проведенням організаційних, інженерно-технічних та інших заходів, що спрямовані на усунення або на максимальне зниження впливу вражаючих факторів.
При отриманні інформації про загрозу виникнення надзвичайної ситуації в усіх органах управління ЦЗ та з НС передбачається виконання наступних організаційних заходів:
- уточнення порядку оповіщення і збору всього персоналу у робочий та неробочий час, доведення до усіх співпрацівників порядку дій при виникненні НС;
- збір та уточнення інформації про обставини, що створилися у районі аварії, катастрофи або стихійного лиха;
- посилення контролю щодо стійкості роботи технологічного і диспетчерського зв’язку, всіх ланок управління, перевірка технічного стану та приведення у готовність резервних каналів зв’язку;
- формування і підготовка до роботи груп фахівців для здійснення розвідки можливих осередків аварій, катастроф та небезпечних зон;
|
|
|
- підготовка текстів повідомлень про порядок дій працюючого персоналу, населення при виникненні надзвичайних ситуацій;
- приведення в готовність захисних споруд.
Інженерний захист робітників і службовців ОГД – це їх захист із використанням інженерних споруд: сховищ та протирадіаційних укриттів. Він досягається завчасним проведенням інженерних заходів з будівництва і оснащення захисних споруд з урахуванням умов розташування об’єкта і вимог будівничих норм і правил. Ефективність проведення зазначених інженерних заходів потребує подальшої оцінки.
Оцінка укриття працівників ОГД в захисних спорудах полягає у визначенні показників, які мають відповідати наступним умовам:
- загальна місткість захисних споруд на об’єкті дозволяє укрити найбільшу працюючу зміну;
- захисні властивості споруд відповідають таким, що вимагаються, тобто забезпечують захист від всіх вражаючих факторів, які очікуються на об’єкті у надзвичайних ситуаціях;
- система життєзабезпечення захисних споруд забезпечує безперервне перебування в них людей не менше 2-х діб;
|
|
|
- розміщення (віддалення) захисних споруд від місць роботи дозволяє людям укритися за сигналами сповіщення ЦЗ у встановлені терміни;
- сховища і протирадіаційні укриття (ПРУ) своєчасно приводяться в готовність для прийому людей (протягом 12 годин після введення надзвичайної ситуації);
- працівники навчені правильним діям за сигналами сповіщення ЦЗ (ЦО);
- система сповіщення діє оперативно і надійно.
Оцінка укриття в захисних спорудах проводиться для екстремальних умов роботи об’єкта (цеху).
3.1. Засоби індивідуального захистукласифікуються на такі групи: засоби захисту органів дихання; засоби захисту шкіри; медичні засоби захисту.
3.1.1. Засоби захисту органів дихання. До них відносять протигази, респіратори, проти пильні тканинні маски, ватно-марлеві пов‘язки.
Фільтруючі протигазихарактеризуються таким показником, як захисна потужність. Захисна потужність вимірюється коефіцієнтом проскоку, який дорівнює відношенню концентрації сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) після фільтрації до концентрації їх перед фільтрацією (у відсотках). Допустимий коефіцієнт проскоку аерозолів повинен бути не більше 0,01%.
Фільтруючі засоби захисту органів дихання можуть використовуватися тільки в навколишньому середовищі з вмістом вільного кисню не менше 16 %, а при перебуванні окремих домішок у повітрі, поглинання яких пов'язано з витратою кисню (наприклад, окислювання окису вуглецю в двоокис), ця межа збільшується до 18 %. Нижче цих меж використання фільтруючих засобів забороняється. В цих умовах використовуються ізолюючі засоби захисту.
|
|
|
Усі фільтруючі протигази поділяються на три групи: загальновійськові і спеціальні (для Збройних Сил); цивільні (для населення і невоєнізованих формувань ЦО); промислові (для персоналу об'єктів хімічної промисловості й інших шкідливих виробництв).
До цивільних протигазів належать протигази ГП-5 (ГП-5М) і ГП-7 (ГП-7В), які призначені для захисту органів дихання, очей та обличчя людини від ОР, РР і біологічних аерозолів (БА), а також від ряду СДОР, які використовуються в технологічних процесах промислового виробництва.
До складу комплекту протигазів входять фільтруючо-поглинаюча коробка, лицьова частина, сумка, плівки, що не запотівають. Узимку лицьові частини можуть доукомплектовуватися утеплювальними манжетами.
Протигаз ГП-5М відрізняється від протигаза ГП-5 тільки лицьовою частиною, що має переговорний пристрій і призначений в основному для забезпечення особового складу невоєнізованих формувань і керівного складу об'єктів народного господарства.
Шолом-маска протигаза ГП-5 виготовляється п'яти розмірів (0, 1, 2, 3, 4), а протигаза ГП-5М — чотирьох розмірів (0, 1, 2, 3).
Для визначення розміру лицьової частини необхідно вимірювати сантиметровою стрічкою вертикальне охоплення голови, що проходить по замкнутій лінії через маківку, щоки і підборіддя. Результат виміру округляється до 0,5 см і за таблицею визначається розмір шолома-маски (табл.3.1).
Таблиця 3.1 – Розміри протигазів ГП-5 і ГП-5М
| Лицьова частина протигаза | Розмір лицьової частини і відповідне йому вертикальне охоплення голови, см | ||||
| 0 | 1 | 2 | 3 | 4 | |
| ГП-5 | до 63 | 63,5—65,5 | 66—68 | 68,5—70,5 | 71 і більше |
| ГП-5М | до 63 | 63,5—65,5 | 66—68 | 68,5 і більше | - |
ГП-7 на відміну від ГП-5 має маску об‘ємного типу з внутрішнім обтюратором і переговорним пристроєм (мембраною). Маска буває трьох розмірів. Перевагами ГП-7 перед ГП-5 є те, що він створює менший опір диханню, обтюратор менш тисне на обличчя. Це дозволяє перебувати в протигазі ГП-7 більш тривалий час.
Крім протигазів типу ГП-5 і ГП-7, використовуваних для захисту дорослого населення, промисловістю випускаються дитячі протигази, що забезпечують захист органів дихання від отруйних речовин (ОР), радіоактивних речовин (РР) і бактеріального зараження (Б№), а також деяких СДОР. До них відносяться протигази ПДФ-2д, призначені для дітей дошкільного віку (від 1,5 до 6-7 років), і ПДФш — для дітей шкільного віку від 7 до 17 років. Будова дитячих протигазів аналогічна дорослим.
Для захисту грудних дітей (до 1,5 року) застосовуються камери захисні дитячі КЗД-4 (КЗД-6).
Фільтруючі протигази (ГП-5, ГП-7 та ін.) не захищають від оксидів вуглецю, аміаку та деяких інших СДОР. Тому для працюючих на підприємствах хімічної, гірничодобувної, металургійної промисловості та в інших галузях, де виробляються, використовуються, зберігаються і транспортуються СДОР, для захисту органів дихання застосовуються засоби індивідуального захисту фільтруючого типу промислового призначення (марки А, В, Г, Е, КД, СО, М) (табл.3.2).
Промислові фільтруючі протигази призначені для захисту органів дихання, обличчя й очей людини від впливу шкідливих домішок, які містяться в повітрі у вигляді газів, пари і аерозолів (пилу, диму, туману). Промислові протигази комплектуються фільтруючими коробками великих і малих габаритних розмірів, спеціалізованими за призначенням. Спеціалізація коробки характеризується її маркою, літерними позначеннями і кольором забарвлення.
Для розширення захисних властивостей інших фільтруючих протигазів до них додаються додаткові патрони ДПГ-1 і ДПГ-3. ДПГ-1 додатково захищає від діоксиду азоту, оксиду вуглецю, оксиду етилену. ДПГ-3 захищає від аміаку, сірководню тощо.
Гарантійний термін збереження протигазових коробок малих габаритних розмірів марок А, В, КД, СО - 3 роки, марки Г - 1 рік.
Табиця.3.2 - Характеристика промислових протигазів
| Марка коробки | Шкідливі речовини, від яких захищає коробка | Колір коробки | Час захисної дії фільтрувальної коробки без аерозольного фільтра |
| А | Пари органічних сполук: бензину, гасу, ацетону, бензона, ксилолу, толуолу, сірковуглецю, спирту, ефіру, тетраетилсвинцю, фосфору та хлорорганічних отрутохімікатів | коричневий | При З = 3,5 мг/л (по бензолу) tзах = 24 год. |
| В | Кислі гази та пари: сіркового ангигріду, хлору, сірководню, синильної кислоти, окислів азоту, хлористого водню, фосгену | жовтий | При З = 8,6 мг/л (по сірчаному ангідриду) tзах = 15 год. |
| Г | Пари ртуті, ртутноорганічні отрутохімікатів | чорний та жовтий | |
| КД | Аміак, сірководень та їх суміш | сірий | При З = 2,3мг/л (по аміаку) tзах = 4 год. |
| Е | Миш‘яковий і фосфористий водень | чорний | |
| СО | Окис вуглецю | білий | При З = 6,2мг/л tзах = 24 год. |
| М | Окис вуглецю, аміаку, миш‘якового та фосфористого водню | червоний | При З = 6,3мг/л tзах = 1,5 год. |
Примітка. На фільтруючих коробках, що мають аерозольний фільтр, окрім основного кольору наноситься вертикальна біла смуга.
При користуванні протигазом марки Г необхідно вести облік часу роботи кожної коробки. Після закінчення 100 і 60 ч, відповідно без противоаерозольного фільтру (ПАФ) і з ПАФ, коробки вважаються відпрацьованими.
Коробки марок М і СО вважаються відпрацьованими, якщо їх маса збільшилась. При збільшені маси коробок СО на 50 г у порівнянні з первинною, коробки вважаються відпрацьованими.
Ізолюючі протигази (ІП-4, ІП-4м, ІП-5) призначені для захисту органів дихання, очей, обличчя від будь-яких СДОР, а також для робіт в умовах нестачі кисню у повітрі. Вони повністю відокремлюють органи дихання людини від зовнішнього повітря. Це автономні дихальні апарати, які забезпечують людину дихальною сумішшю за рахунок наявності в них балонів зі стисненим повітрям чи киснем, або за рахунок регенерації видихуваного повітря в спеціальних хімічних поглиначах; шлангові дихальні апарати, у яких чисте повітря подається по шлангу за допомогою повітродувок чи з компресорних магістралей.
До складу входять: регенеративний патрон з пусковим пристроєм, дихальний мішок, каркас і сумка. Пусковий пристрій призначений для отримання кисню, потрібного для дихання, на початку користування протигазом і для приведення до дії регенеративного патрону. Регенеративний патрон завдяки хімічної реакції поглинає вуглекислий газ і виділяє кисень.
Принцип роботи ізолюючого протигаза заснований на проходженні видихуваного повітря через регенеративний патрон, у якому вуглекислота і волога, що видихається, взаємодіє з кисневмісною речовиною, у результаті чого виділяється кисень. Кисень, який виділяється, надходить у дихальний мішок і наповнює його до об'єму, необхідного для вдихання людини. Надлишок дихальної суміші стравлюється через клапан надлишкового тиску, що розташовується в дихальному мішку. Регенерація видихуваного повітря супроводжується виділенням тепла, унаслідок чого регенеративний патрон нагрівається до температури 50-б0°С, що необхідно враховувати в запобіжних заходах при користуванні протигазом ІП-4.
Час захисної дії ІП-4 з одним регенеративним патроном становить:
при середніх навантаженнях – 1 год.;
при легких навантаженнях – 3 год.;
у спокійному стані – 5 год.;
під водою – до 40 хв.
На деяких небезпечних виробництвах фільтруючі СЗОД не забезпечують захист органів дихання, для цих цілей застосовуються шлангові і автономні ізолюючі дихальні апарати.
Деякі правила користування і зберігання протигазів
Особливості користування протигазом узимку. При користуванні протигазом узимку в сильні морози можливе затвердіння гуми, обледеніння окулярів, змерзання пелюстків видихального клапана чи примерзання їх до клапанної коробки, замерзання вологи, що потрапила в сполучну трубку.
Попередження й усунення зимових незручностей:
• надівши протигаз, періодично обігрівати клапанну пробку руками, одночасно продуваючи видихальний клапан;
• при сильному морозі і незараженій атмосфері час від часу обігрівати лицьову частину під бортами пальта;
• при вході в нагріте приміщення дати можливість металевим частинам протигаза прогрітися, після чого ретельно протерти шолом і металеві частини сухою тканиною;
• знятий шолом (маску) насухо протерти, продути видихальний клапан для видалення вологи і часток льоду.
Особливості користування пошкодженим протигазом:
• при незначному розриві маски щільно притиснути порване місце долонею до обличчя;
• при великому розриві маски, пошкодженні стекол окулярів, розриві сполучної трубки, пошкодженні видихального клапана (коли не можна закрити рукою отвір клапанної коробки) необхідно:
а) затримати подих, закрити очі і зняти маску;
б) відгвинтити сполучну трубку від протигазної коробки і взяти горловину протигазної коробки в рот, затиснути ніс і дихати (очі не відкривати);
• при незначному розриві чи проколі сполучної трубки затримати подих, затиснути пальцями пошкоджене місце і продовжувати дихання;
• при великому ушкодженні сполучної трубки протигаза загальновійськового зразка приєднати протигазну коробку безпосередньо до шолома-маски.
Зміна протигаза в отруєній атмосфері:
Для заміни в отруєній атмосфері пошкодженого протигаза необхідно:
• затримати подих, закрити очі;
• зняти маску пошкодженого протигаза;
• надягти маску справного протигаза, зробити різкий видих, відкрити очі, відновити подих;
• вкласти коробку справного протигаза у свою сумку.
Правила зберігання протигаза:
• оберігати протигаз від ударів, поштовхів і струсів;
• не тримати у вологому місці і ні в якому разі не допускати потрапляння води в коробку;
• не сушити і не зберігати протигаз біля натопленої печі чи опалювальних приладів;
• бережно поводитися з видихальним клапаном (якщо клапан засмічений або склеївся, обережно продути його);
• зберігати протигаз у зібраному вигляді в сумці (із закритим клапаном), підвішеній на лямці чи поставленій на полицю дном униз.
Забороняється:
· зберігати в сумці які-небудь сторонні предмети;
· зберігати протигаз поблизу летючих рідин (бензин, гас);
· виймати клапан.
Окрім протигазів на хімічно небезпечних виробництвах застосовуються різні респіратори, які ділять на два типи: респіратори у вигляді фільтруючих напівмасок і респіратори з фільтруючими елементами.
Респіраторипризначені для захисту органів дихання від радіоактивного пилу, шкідливих газів, парів та аерозолів. Бувають двох типів:
- фільтруючим елементом є лицева частина респіратора (Пелюсток, Р-2, Р-2д);
- повітря очищується фільтруючими патронами, що під‘єднанні до напівмаски (РУ-60М).
За терміном використання респіратори поділяють на одноразові (Пелюсток, Р-2) і багаторазові зі змінними фільтрами (РПГ-67, РУ-60М).
Принцип їх роботи заснований на очищенні повітря, яке вдихається, від твердих і рідких часток, що затримуються у волокнах фільтруючого матеріалу. Від отруйних речовин і СДОР респіратори не захищають (захищають респіратори промислового призначення).
Респіратори Р-2 призначаються для дорослого населення, а Р-2д — для дітей віком від 7 до 17 років і мають вигляд напівмаски, виготовленої зовні з пористого матеріалу, а всередині — з тонкої поліетиленової плівки, у яку вмонтовані два клапани. Між зовнішньою і внутрішньою частинами напівмаски міститься фільтр із синтетичних волокон. При вдиханні повітря проходить через пористий зовнішній матеріал і очищається від великих часток, аерозолів. Дрібніші частки затримуються фільтруючим матеріалом із синтетичних волокон. Очищене повітря через клапан вдиху надходить у підмасковий простір, а потім у легені людини. При видиханні повітря виходить через видихальний клапан назовні. Для герметизації респіраторів Р-2, Р-2д в ділянці носа є носовий затискач, який необхідно стиснути, що не сталося підсмоктування повітря при вдиханні.
Захисна потужність респіраторів становить: для Р-2 до 12 год., Р-2д до 4 год. Респіратори можуть використовуватися багаторазово, але загальний час використання не повинен перевищувати час захисної потужності.
Протипильні тканинні маски та ватномарлеві пов’язкиграють допоміжну роль і можуть бути виготовлені населенням для захисту від радіоактивного пилу. Наприклад, ватно-марлева пов'язка виготовляється так: на шматок марлі розміром 100 х 50 см накладають рівний шар вати розміром 30 х 20 см і товщиною 1—2 см. Марлю з обох кінців загинають, кінці надрізають уздовж, щоб утворилися дві пари зав'язок. Пов'язкою щільно закривають рот і ніс шляхом зав'язування верхніх кінців пов'язки на потилиці, а нижніх - на тімені. Для герметизації в ділянці носа (праворуч і ліворуч) закладають шматочки вати. Для захисту очей можна вдягати протипилові захисні окуляри.
Протипилова тканинна маска складається з корпуса, зшитого з 4-5 шарів тканини, і кріплення. У корпусі викроюються оглядові отвори, куди вставляються стекла. Розкрій тканини для виготовлення всіх частин маски здійснюється за допомогою викройок і лекал (є 7 розмірів). Після розкрою обробляють краї оглядових отворів, з'єднують ліву і праву половинки й окантовують краї корпуса. Потім пришивають кріплення.
Маска кріпиться на голові резинкою, яка проходить у верхньому шві, а внизу - зав'язками і поперечною резинкою, яка пришита до верхніх кутів корпуса маски.
При відсутності зазначених засобів частковою мірою захисту може бути будь-який предмет з бавовняної тканини - хустка, рушник, згорнутий в кілька шарів тощо.
3.1.2. Засоби захисту шкіри (ЗЗШ)призначені для захисту відкритих ділянок шкіри, одягу, взуття від забруднення радіоактивними та іншими шкідливими речовинами. До основних засобів захисту відносять:
- загальновійськовий комплект;
- легкий захисний костюм;
- захисний комбінезон;
- захисний костюм (куртка, брюки, захисний фартух, гумові рукавиці та чоботи).
Допоміжними засобами захисту є: виробничий одяг з грубошерстого, або прогумованого матеріалу, гумове взуття та рукавиці.
Людина не може тривалий час знаходитись в захисному одязі тому, що порушується природний теплообмін організму людини з навколишнім середовищем. У результаті цього відзначаються порушення дихання і серцевої діяльності; у важких випадках може виникнути тепловий удар. Тому для збереження працездатності захисний одяг треба одягати:
при t ³ +10 ОС - зверху натільної білизни;
при t = (0... +10) ОС - на білизну і легкий одяг;
при t = (-10...0) ОС - на білизну і зимовий одяг;
при t< -10 ОС - на білизну, зимовий костюм і ватник.
Ізолюючі ЗЗШ виготовляються з повітронепроникних матеріалів, за звичай із спеціальної еластичної і морозостійкої прогумованої тканини.
Захисний комбінезон складається із зшитих з одне ціле куртки, брюк і капюшона. Костюм відрізняється від комбінезона тим, що куртка з капюшоном і брюки виготовлені роздільно.
Легкий захисний костюм Л-1 виготовляється з прогумованої тканини і складається із сорочки з капюшоном, брюк, які зшиті разом з панчохами, двопалих рукавичок і підшоломника. Л-1 використовується в розвідувальних підрозділах ЦЗ.
Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) складається із захисного плаща ЗП-1 і захисних панчіх, рукавичок. Захисний плащ має рукави і капюшон. Підошва захисних панчоху має гумову основу. Панчохи надягають поверх звичного взуття і кріпляться до ніг за допомогою хлястиків, а до поясного ременя – за допомогою тасьм.
ЗЗШ залежно від того, для яких цілей його використовують, може бути застосований у вигляді накидки (при захисту від РР,0Р і БЗ), надітим в рукави (при виконанні робіт по знезараженню техніки і транспортна) і у вигляді комбінезона (при діях в осередках ураження, проведенні рятувальних робот).
Фільтруючі засоби захисту шкіри являють собою бавовняним одягом (комбінезон), просочений спеціальними хімічними речовинами. При цьому повітропроникність матеріалу зберігається, а пари ОР при проходженні через тканину поглинаються спеціальним просоченням.
До фільтруючих засобів захисту шкіри відноситься комплект фільтруючого одягу ЗФО-58. Він складається з бавовняного комбінезона спеціального покрою, просоченого розчином спеціальної пасти — хімічними речовинами, які затримують пари ОР (адсорбційного типу) або нейтралізують їх (хемосорбційного), а також чоловічої натільної білизни (сорочки і кальсонів), бавовняного підшоломника і двох пар онуч (одна з них просочена тим самим розчином, що і комбінезон). Натільна білизна, підшоломник і непросочена пара онуч використовується для того, щоб не допустити подразнення комбінезоном шкірних покривів і подразнення їх від просочувального розчину.
Розміри комбінезонів, які входять у комплект ЗФО: перший — для людей зі зростом до 160 см, другий — від 160 до 170 см і третій — понад 170 см.
Ізолюючі засоби захисту шкіри призначаються для особового складу формувань ЦО. Вони застосовуються при роботі в зонах ураження в умовах високої концентрації ОР, а також при виконанні дегазаційних, дезактиваційних і дезинфекційних робіт.
Для захисту від радіоактивного пилу населення може пристосувати і звичайний одяг. Щоб забезпечити його герметичність, потрібно мати додаткові пристосування: нагрудники, капюшон, бічні застібки штанів. Для захисту від РР можна також використовувати підручні засоби захисту шкіри (предмети особистого, побутового, спортивного, виробничого й іншого одягу і взуття з додатковими засобами герметизації).
Підручні засоби захисту шкіри. До підручних засобів захисту шкіри відноситься звичайний одяг і взуття. Накидки і плащі з прогумованої тканини, хлорвінілу чи поліетилену, пальта з драпу, грубого сукна або шкіри добре захищають від радіоактивного пилу і бактеріальних засобів. Вони також можуть захищати від крапельно-рідких ОР протягом 5—10 хв; ватяний одяг захищає значно довше.
Для захисту ніг використовуються гумові чоботи промислового і побутового призначення, гумові боти, калоші, валянки з калошами, взуття зі шкіри і шкірозамінників з калошами. Звичайне взуття на час виходу із зараженої місцевості можна обгорнути щільним папером у кілька шарів, а зверху паперу -брезентом або мішковиною.
Для захисту рук можна використовувати гумові або шкіряні рукавички і брезентові рукавиці.
Одяг необхідно застібати на всі ґудзики, обшлаги рукавів та штанів обв'язувати стрічкою, комір пальта піднімати й обв'язувати шарфом. Для захисту шиї і відкритої частини голови, не захищених маскою, необхідно мати капюшон.
Більш надійний захист може забезпечити виробничий спецодяг: комбінезони, куртки і штани, халати з капюшонами, зшиті в основному з брезенту, вогнестійкої або прогумованої тканини, грубого сукна.
Для підвищення захисних властивостей одягу від парів ОР необхідно просочити його спеціальною пастою. У домашніх умовах для просочування можуть використовуватися розчини на основі синтетичних миючих засобів, які використовуються для прання білизни, або мильно-олійна емульсія. Емульсія готується в такий спосіб: в 2 л гарячої води розчинити 250—300 г подрібненого господарського мила, додати 0,5 л мінеральної або рослинної олії, після чого нагріти розчин до температури 60—70°С.
Після просочення одяг злегка віджимають і висушують на відкритому повітрі. Одяг, просочений розчином, не має запаху, не подразнює шкіру і легко переться. Просочення не руйнує одяг і полегшує її дегазацію і дезактивацію.
3.1.3. Медичні засоби індивідуального захисту призначені для запобігання або зниження ефекту впливу на людину уражаючих факторів. До них відносять:
- радіозахисні;
- знеболюючі;
- протибактеріальні;
- антидоти від ОР;
- зв‘язуючи засоби.
До табельних медичних засобів захисту відносять:
- аптечку індивідуальну (АІ-2);
- індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8, ІПП-10);
- пакет перев‘язочний медичний (ППМ).
АІ-2призначена для запобігання або послаблення дії радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів. Крім того, має знеболюючий анти шоковий препарат. У коробці є 7 секцій, в яких розташовані шприц-тюбик і 6 пеналів з пігулками різного призначення.
ІПП-8 (ІПП-10)– призначений для знезаражування відкритих ділянок шкіри людини та її одягу. Включає флакон з дегазуючим розчином і кілька марлевих тампонів. Використовується підчас часткової санітарної обробки після хімічного зараження. Треба пам'ятати, що рідина ІПП-8 отруйна і небезпечна при попаданні всередину і в очі! Тому шкіру навкруги очей після обробки слід промити чистою водою і обтерти сухим тампоном.
ППМ– призначений для перев‘язування ран і опіків. Складається з бинта шириною 10 см і довжиною 7 м, на якому розміщені дві ватно-марлеві подушки (32 х 17,5 см), одна з яких рухома, інша – нерухома. ППМ – стерильний, загорнутий у пергаментний папір і укладений в чохол з прогумованої тканини. При пораненнях подушечки накладають внутрішньою стороною на поранену поверхню (при крізному пораненні - на вхідний і вихідний отвір). До внутрішньої поверхні подушечок руками не торкатися. Закінчивши бинтування, кінець бинта закріплюють шпилькою.
Засоби колективного захисту
До захисних споруд (ЗС) відносяться: сховища; протирадіаційні укриття (ПРУ); найпростіші укриття.
Сховища
Сховищем називається інженерна споруда, призначена для захисту людей від дії уражаючих факторів використання сучасної зброї, при аваріях, катастрофах та стихійних лихах (Рис 3.1). За захисними властивостями сховища поділяються на класи (табл.3.3).
Таблиця 3.3 - Класифікація сховищ за величиною надлишкового тиску у фронті ударної хвилі (Pф кПа) та коефіцієнтом захисту (Кзах)
| Клас Параметр | I | II | III | IV |
| Pф, кПа | 500 | 300 | 200 | 100 |
| Кзах | 3000 | 3000 | 2000 | 1000 |
Класифікація сховищ:
а) вбудовані і розташовані окремо;
б) збудовані заздалегідь і швидко споруджені. Швидко споруджені будують з готових залізобетонних секцій і обсипають ґрунтом.
За місткістю сховища поділяються на:
- малі (150—300 чол.)
- середні (300—600 чол.)
- великі (більше 600 чол.)
Вимоги до сховищ:
1. Забезпечення безперервного перебування в них людей не менше 2-х діб.
2. Розташовуються від місця роботи не далі 500 м.
3. Будуються на ділянках, які не затоплюються.
4. Розташовуються на віддаленні не менше 15 м від магістральних трубопроводів діаметром 25,0 см і більше.
5. Над вбудованими сховищами не повинні знаходитись машини і механізми, що викликають струс і вібрацію.
6. Віддалення окремо розташованого сховища від найближчої будівлі повинно бути не менше за висоту цієї будівлі.
7. Мають не менше двох входів (виходів), вбудоване сховище окрім того повинно мати аварійний вихід.
Сховище повинне мати телефонний зв'язок з пунктом управління підприємства і гучномовець, підключений до міської чи місцевої (об'єктової) радіотрансляційної мережі.
У сховищі передбачається опалення від загальної опалювальної системи будинку (теплоцентралі об'єкта). При розрахунку системи опалення температуру приміщень сховищ у холодний час приймають +10°С, якщо за умовами експлуатації їх у мирний час не потрібно вищих температур.
Трубопроводи різних систем життєзабезпечення усередині сховища забарвлюють у відповідні кольори:
білий – повітро-забірні труби режиму чистої вентиляції;
жовтий — повітрозабірні труби режиму фільтровентиляції;
червоний — трубопроводи режиму вентиляції по замкнутому циклу;
чорний — труби електропроводки;
зелені — водопровідні труби;
коричневі — труби системи опалення.
Підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, на балансі яких є захисті споруди цивільного захисту, забезпечують охорону конструкцій і обладнання, а також утримання їх в стані, який забезпечує приведення в готовність до використання за призначенням в термін до 12 год. Захисні споруди на атомних електричних станціях, інших потенційно небезпечних об‘єктах утримуються в постійній готовності до використання за прямим призначенням. Для повного забезпечення населення міст спорудами їх виникненням загрози надзвичайної ситуації.
Рис. 3.1 - Сховище. Основні приміщення: 1. Приміщення для укриваємих; 2. Пункт управління; 3. Медичний пункт. Допоміжні приміщення: 4. Фільтровентиляційні приміщення; 5. Дизельна електростанція; 6. Санітарний вузол; 7. Приміщення для електрощитової; 8. Приміщення для продовольства; 9. Вхід з тамбуром; 10. Аварійний вихід з тамбуром.
Планувальні та конструктивні рішення сховищ
Приміщення сховищ поділяються на основні та допоміжні.
Основні:приміщення для людей, медичний пункт, пункт управління ЦЗ.
Допоміжні:для фільтровентиляційного обладнання (ФВО), для дизель-електростанції (ДЕС), сан вузлів, для зберігання продуктів, електрощитової, захищені входи і виходи.
У сховищі повинно бути не менш двох входів і аварійний вихід. Аварійний вихід – це підземна горизонтальна галерея з виходом за межами можливого завалу.
Кількість входів у сховище визначається з розрахунку один вхід розміром 80 х 180 см на 200 чоловік; але й для сховищ малої місткості бажано мати 2 входи. Вони мають розташовуватися на протилежних сторонах. Захист від потрапляння у сховище через вхід радіоактивних і ОР забезпечується обладнанням тамбурів. Двері повинні мати гумові прокладки і клинові затвори, які забезпечують щільне притискання полотна дверей до коробки. Аварійний вихід робиться у вигляді підземної галереї розміром у поперечнику 90 х 130 см з виходом на територію, яка не завалюється, через вертикальну шахту, що закінчується оголів'ям (оголів'я – верхня частина шахти аварійного виходу або системи повітропостачання; для запобігання потрапляння в шахту атмосферних опадів і сторонніх предметів обладнується козирком). Вихід у галерею закривається захисно-герметичними ставнями, які встановлюються із зовнішнього і внутрішнього боків стіни.
Оголів'я аварійного виходу повинне бути віддалене від оточуючих будинків на відстань, що становить не менше половини висоти будинку плюс 3 м, виступати над поверхнею землі на 1,2 – 1,5 м; в кожній його стіні повинен бути отвір розміром 0,6 х 0,8 м; обладнаний жалюзійними ґратами, які відчиняються всередину.
Норми приміщеньдля укриваємих:
висота (H) – 2,15 ... 3,5 м;
площа (S) залежить від висоти: 0,5 м2/особу при Н = 2,15 ... 2,9 м,
0,4 м2/особу при Н > 2,9 м,
об‘єм (V) не менше 1,5 м3/особу (рахуючи всі приміщення в зоні герметизації сховища).
Примітка.При висоті приміщення 2,15 ... 2,90 м – встановлюють 2-х ярусні нари, при Н ≥ 2,9 м встановлюють 3-х ярусні нари.
Приміщення для тих, хто ховається, будується з розрахунку, щоб на одну людину було 0,5м2 площі підлоги при двоярусному та 0,4м2 – при трьохярусному розміщення нар. Внутрішній об‘єм приміщень (герметичних) повинен бути не менший 1,5м3 на одну людину.
Висота приміщень повинна бути не менша 2,15м при двоярусному та не менша 2,9 м при трьохярусному розташуванні нар.
Пункт керування (ПК) передбачається тільки на підприємствах з числом робітників в найбільшій зміні 600 людей і більше. Норма площі на одного працюючого на ПК – 2 м2.
В сховищах на кожні 500 людей необхідно мати один санітарний пост 2м2, але не менше одного поста на сховище. В сховищах місткістю 900-1200 людей крім сан поста повинен бути медичний пункт площею 9м2.
Тамбур-шлюз обладнується в сховищах місткістю 300 людей і більше. В сховищах місткістю 600 людей ставлять двокамерний тамбур-шлюз.
Приміщення для збереження продуктів площею 5м2 оснащується на 150 людей. На кожні наступні – 150 людей – збільшується на 3м2. Входи (виходи) в сховища розташовуються з протилежних сторін сховища.
Запас продуктів харчування створюється з розрахунку не менше ніж на дві доби для кожної людини, що укривається.
У вбудованих сховищах, на випадок завалу входів, обладнується аварійний вихід. Оголів'я аварійного виходу повинен бути віддалений від будівлі не ближче за відстань: L = 0,5H + 3, м (Рис.3.2)
Рис.3.2 – Розташування
оголів'я аварійного виходу з будівлі. 
Системи життєзабезпечення:
- повітропостачання
- водопостачання
- електропостачання
- опалення
- каналізації.
Основою є система повітропостачання.
Режим I– чистої вентиляції – вмикається після заповнення і закриття сховища.
Зовнішнє повітря очищується на проти пильних фільтрах. Захищає від проникнення радіаційного пилу під час радіаційного зараження місцевості. Норма подання повітря– (8 ... 13) м3 /год. на 1 особу в залежності від кліматичної зони.
Примітка.Кліматична зона визначається середньою температурою повітря в найжаркіший місяць року.
Рис.3.3 – Загальний вид фільтро-
вентиляційного комплекту ФВК
I зона t < 20О С - 8 м3 /год. на 1 особу;
II зона t= (20 ... 25) О С - 10 м3 /год. на 1 особу;
III зона t = (25 ... 30) О С - 11 м3 /год. на 1 особу;
IV зона t> 30 О С - 13 м3 /год. на 1 особу.
Режим II– фільтровентиляції – вмикається під час загрози хімічного зараження місцевості. Зовнішнє повітря очищується на проти пильних фільтрах і фільтрах – поглиначах отруйних речовин. Захищає від радіаційного пилу і отруйних речовин.
Норма подання повітря– 2 м3 /год.на 1 особу. В III і IV кліматичній зоні в сховищах передбачено встановлювати охолоджувальні пристрої; якщо таких пристроїв немає, то норма збільшується до 10 м3 /год. на 1 особу.
Примітка.Стандартні фільтри-поглиначі отруйних речовин не здатні затримувати чадний газ, аміак та ще деякі СДОР.
Режим III– повної ізоляції з регенерацією внутрішнього повітря – вмикається при наявності в зовнішньому повітрі чадного газу, аміаку а також інших СДОР у великих концентраціях. Повітря з приміщення очищується від вуглекислого газу, збагачується киснем, охолоджується і знову подається у приміщення.
Норма регенерації повітря:
- поглинання вуглекислого газу - 25 л/год. на 1 особу;
- постачання кисню – 20 л/год. на одну особу.
Для реалізації цих режимів промисловість випускає фільтровентиляційні комплекти:ФВК-1 і ФВК-2 (Рис.3.2).
До складу ФВК-1 входять:
- два проти пильних фільтри, продуктивністю по 1000 м3 /год. кожний (ППФ-1000);
- три фільтри-поглиначі, продуктивністю по 100 мм3 /год. кожний (ППФ-100);
- два електроручних вентилятори, продуктивністю 600 м3 /год. В режимі I і 300 м3 /год. В режимі II – кожний (ЕРВ-600/300), та інші елементи.
Комплект ФВК-2 має такі ж саме елементи, як і ФВК-1, але додатково є:
- регенеративна установка РУ-150/6 (на 150 чоловік складається із шести регенеративних блоків);
- фільтр-поглинач чадного газу, продуктивністю 70 м3 /год (ФГ-70).
Таким чином, ФВК-1 забезпечує тільки I і II режими повітропостачання, а ФВК-2 – усі три режими. Один комплект ФВК-1 (ФВК-2) розрахований на забезпечення повітрям 15- чоловік (для I кліматичної зони). При місткості більш 600 чол. Установлюють промислові фільтри і вентилятори.
Система водопостачаннявикористовує воду з водопровідної мережі. Крім того в сховищі створюється аварійний запас води з розрахунку 3 л на добуна 1 особу, а в сховищах місткістю 600 чол. і більше — додатково для цілей пожежогасіння 4,5 м3.
Система електропостачанняживиться із зовнішньої електромережі. Крім того, в сховищі установлюється аварійне джерело електроенергії:
- дизель-електростанція (ДЕС) (Рис.3.4) при місткості сховища більш 600 чоловік;
- акумуляторна батарея (при місткості сховища 600 чоловік і менше).
Рис.3.4 - Захищене джерело електропостачання (ДЕС)
Швидко побудовані сховища
У цих сховищах, як і в завчасно побудованих, повинні побути приміщення для тих, хто укриваються, місця для розміщення фільтровентиляційного устаткування простого або промислового виготовлення, санвузол, аварійний запас води, входи і виходи, аварійний вихід.
Для будівництва ШПС використовується збірний залізобетон, елементи колекторів міського підземного господарства, а також спеціально виготовлені плити для будівництва ШПС типу «фара».
ШЗС типу «фара» виготовляється з порожнистих бетонних плит з вирізкою і надломом її частин (крил), які потім спираються на грунт. Ці ШПС мають високу міцність при обмеженому часі зведення (1-2 доби).
При ширині споруди 1-1,3 м місця для тих, хто укриваються розташовуються в один ряд, а при ширині 1,5-2 м - в два ряди.
Будівництво ШПС планується на вільних ділянках між виробничими будівлями на віддаленні 20-25 м від будівель та один від одного.
Економічно вигідно для захисту населення використовувати гірничі виробки (шахти), підземні простори міст (катакомби), ділянки колекторів, підземні переходи та галереї. Підземні станції метрополітенів, після невеликого дообладнання, можуть служити в якості сховищ, а підземні переходи в якості ПРУ.
3.2.2. Протирадіаційні укриття (ПРУ)призначені для захисту людей від радіаційного зараження та послаблення дії інших уражуючи факторів (Рис.3.5).
Характеризуються ПРУ коефіцієнтом ослаблення радіації (KОСЛ), залежно від якого поділяються на групи:
Kосл ≥ 200 – I група;
Kосл = 100 ... 200 – II група
Kосл = 50 ... 100 – III група
ПРУ будуються не менш як на 50 чоловік в зоні можливих слабких руйнувань і в заміський зоні.
Найчастіше під ПРУ пристосовують господарські споруди, підвали, погреби та ін.
В ПРУ можуть бути приміщення:
- для укриваємих;
- для фільтровентиляційного обладнання;
- для зберігання забрудненого одягу;
- сан. вузол та ін.
Норми приміщень на одну особу такі ж як і в сховищі. Тільки висота приміщень h ПРУ ³ 1,9 м.
Системи життєзабезпечення – найпростіші: система повітропостачання з гравій-піщаним фільтром, з вентилятором або приточно-витяжна. Запас води у бачку. Аварійне освітлення – від свічок або ліхтариків.
Рис.3.5 - Протирадіаційне укриття
3.2.3. Найпростіші укриттяграють допоміжну роль. До них відносять необладнані підвали і погреби та щілини, що риють у землі. Щілина – це вузька і глибока траншея (ширина зверху 1-1,2 м, знизу – 0,8 м, глибина 2,0 - 2,2 м), яка має на кінцях виходи. Місткість: 0,5 погонних метри на 1 особу. Для підвищення захисних властивостей щілину зверху перекривають і обсипають ґрунтом. Будують щілини під час загрози війни, коли не вистачає місць для людей в сховищах, ПРУ і підвалах. (Рис.3.6).
Щілина є простою по конструкції масовою захисною спорудою, будівництво якої може бути виконано населенням за короткий строк. Щілина може бути відкритою або перекритою. Перекрита щілина по своїх захисним властивостям не поступається ПРУ групи П-5.
Щілина являє собою рів глибиною 200 см, шириною угорі 120 см і знизу - 80см. Щілина на 10 чол. має довжину 8-10 м. В ній рекомендується обладнати 7 місць для сидіння і 3 - для лежання.
Щілина на 20-30 чол. відривається у вигляді декількох прямолінійних ділянок, що розміщені під прямим кутом один до одного. Довжина кожної ділянки не більше 10 м визначається із розрахунку не менше 0,5-0,6 м на одного чоловіка. Нормальна ємність щілини – 10-15 чол.
Входи в щілину влаштовують під прямим кутом до першої прямолінійної ділянки, при цьому у щілинах ємністю до 20 чол. роблять один вхід, а більше 20 – два на протилежних кінцях. Уздовж однієї і стін влаштовує лаву для сидіння, а в стінах - ніші для зберігання продуктів харчування і води.
а) б)
Рис. 3.6 - Найпростіші укриття: а - відкрита щілина; б - перекрита щілина.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 296; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!