Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом
Для правильного застосування заходів безпеки в електротехніці розрізняють електричні установки з номінальною напругою до 1000 В і з номінальною напругою вище 1000 В.
За ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом в приміщення поділяють на наступні три групи:
· Приміщення без підвищеної небезпеки - сухі, опалювальні, без струмопровідного пилу, з температурою повітря не вище 30 °, з електронепровідними підлогами, де виключена можливість одночасного дотику людини до будь-яких з'єднананих з землею металоконструкцій будівель, механізмам, з одного боку, і до металевих корпусів електрообладнання - з іншого;
· Приміщення з підвищеною небезпекою - вологі, з електропровідним пилом, струмопровідними підлогами, що мають високу температуру повітря, де не виключена можливість одночасного дотику людини до з'єднаних з землею металоконструкцій будівель, технологічному обладнанню, механізмам і т. п., з одного боку, і до металевих корпусів електричного обладнання - з іншого;
· Приміщення особливо небезпечні - особливо вологі, з хімічно активним середовищем, або ті приміщення, в яких одночасно присутні дві або більше ознаки, що характеризують приміщення з підвищеною небезпекою.
При визначенні наявності в приміщенні тієї чи іншої ознаки небезпеки застосовується наступна класифікація приміщень за характером навколишнього середовища:
· Вологі приміщення - пар або конденсат, які виділяються в приміщенні тимчасово і в невеликих обсягах. Відносна вологість повітря в приміщенні не перевищує 75%;
· Сирі приміщення - відносна вологість повітря в приміщенні тривало перевищує 75%;
· Особливо сирі приміщення - відносна вологість повітря в приміщенні близька до 100% (стіни, стеля, підлога і предмети, які перебувають в приміщенні, покриті вологою);
· Спекотні приміщення - температура повітря в приміщенні тривало перевищує 30 °;
· Пилові приміщення - такі в яких за технологічними умовами виробництва виділяється пил в такій кількості, що він може осідати на проводах, проникати всередину устаткування, машин, апаратів і т. п.; пилові приміщення розділяють на приміщення з струмопровідним пилом і приміщення з єлектронепровідним пилом;
· Приміщення з хімічно-активним середовищем - приміщення в яких за умовами виробництва постійно або довгостроково містяться пари або відкладення, що спричиняють руйнування ізоляції та струмопровідних частин електрообладнання.
Умови ураження людини електричним струмом.
Ураження неізольованої від землі людини електричним струмом може виникати тоді, коли вона:
- доторкнулася до однієї або двох фаз електроустановки під напругою;
- наблизилась на небезпечну відстань до неізольованих струмоведучих частин електроустановки під напругою;
- доторкнулася до металевих корпусів електрообладнання, що перебуває під напругою внаслідок пошкодження електричної ізоляції;
- потрапила під крокову напругу, що виникає в місцях розтікання струму в землі і ін..
Основними причинами електротравматизму є:
- порушення правил техніки безпеки при експлуатації електричного устаткування;
- незадовільне огородження струмопровідних частин установки при випадковому до них доторканні;
- незадовільне заземлення електроустановок та незадовільна ізоляція струмоведучих частин;
- невідповідність машин, інструментів, кабелів і провідників умовами їх експлуатації;
- робота машин біля ЛЕП, що перебувають під напругою;
- низький рівень кваліфікації обслуговуючого персоналу, незнання правил безпеки, відсутність належних засобів захисту.
Горіння - екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та виникненням полум'я або світінням.
Для виникнення горіння необхідна одночасна наявність трьох чинників
· горючої речовини
· окисника
· джерела запалювання
Горіння
гомогенне гетерогенне
При гомогенному горінні речовини, що вступають у реакцію окислення, мають однаковий агрегатний стан - газо- чи пароподібний.
Якщо початкові речовини знаходяться в різних агрегатних станах і наявна межа поділу фаз в горючій системі, то таке горіння називається гетерогенним.
Пожежі, переважно, характеризуються гетерогенним горінням.
У всіх випадках для горіння характерні три стадії:
· виникнення
· поширення
· згасання полум'я
Механізм поширення полум'я
тепловий дифузійний.
Горіння, як правило, проходить за комбінованим теплодифузійним механізмом.
За швидкістю поширення полум'я горіння поділяється на:
- дефлаграційне горіння - швидкість полум'я в межах декількох метрів за секунду;
- вибухове - надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснутих газів, здатних виконувати механічну роботу(швидкість полум'я досягає сотень метрів за секунду).
Детонаційне - це горіння, яке поширюється із надзвуковою швидкістю, що сягає кількох тисяч метрів за секунду.
За походженням та деякими зовнішніми особливостями розрізняють такі форми горіння:
- спалах - швидке згоряння горючої суміші без утворення стиснених газів, яке не переходить у стійке горіння;
- займання - горіння, яке виникає під впливом джерела запалювання;
- спалахування - займання, що супроводжується появою полум'я;
- самозаймання - горіння, яке починається без впливу джерела запалювання;
- самоспалахування - самозаймання, що супроводжується появою полум'я;
- тління - горіння без випромінювання світла, що, як правило, розпізнається за появою диму.
Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів пожежі, за ГОСТ 27331-87, поділяються на відповідні класи та підкласи:
клас А - горіння твердих речовин, що супроводжується (підклас А1) або не супроводжується (підклас А2) тлінням;
клас В - горіння рідких речовин, що не розчиняються (підклас В2) у воді;
клас С - горіння газів;
клас Д - горіння металів легких, за винятком лужних (підклас Д1), лужних (підклас Д2), а також металовмісних сполук (підклас ДЗ);
клас Е - горіння електроустановок під напругою.
Оцінка вибухопожежонебезпеки об'єкта здійснюється за результатами відповідного аналізу пожежонебезпеки будівель, приміщень, інших споруд, характеру технологічних процесів і пожежонебезпечних властивостей речовин, що в них застосовуються, з метою виявлення можливих обставин і причин виникнення вибухів і пожеж та їх наслідків.
Відомі два підходи до питань нормування в галузі вибухопожежонебезпеки: імовірнісний та детермінований.
Імовірнісний підхід, що ґрунтується на концепції допустимого ризику, передбачає недопущення впливу на людей і матеріальні цінності небезпечних факторів пожежі з імовірністю, яка перевищує нормативну
Детермінований підхід базується на розподілі об'єктів за ступенем вибухопожежонебезпеки на категорії і класи з позначенням їх конкретних кількісних меж залежно від параметра, що характеризує можливі наслідки пожежі та вибуху.
Відповідно до ОНТП 24-86, приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяють на п'ять категорій (А, Б, В, Г, Д).
· Категорія А - вибухонебезпечні приміщення
· Категорія Б - вибухопожежонебезпечні приміщення
· Категорія В - пожежонебезпечні приміщення
· Категорія Г (негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані)
· Категорія Д (негорючі речовини та матеріали в холодному стані).
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 143; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!