Акти з ОП , що діють в організації, їх склад і структура. Інструкції з ОП. Розробка та затвердження актів з ОП, що діють в організації.
В Україні затверджено положення про створення державних нормативних актів з ОП – ДНАОП. Це норми , інструкції, вказівки та інші види державних нормативних актів з охорони праці, обов’язкові до виконання і дотримання підприємствами і установами, на які розповсюджується сфера дії цих актів.
ДНАОП можуть бути міжгалузевими і галузевими. Розробляються під керівництвом і за участі фахівців Держнаглядохоронпраці різними установами і організаціями. Методичне керівництво виконання цієї роботи здійснює національний науково-дослідний інститут ОП. Затверджені державні нормативні акти вносять до Державного Реєстру
Державні нормативні акти кодуються. Реєстр нормативних актів, що діють в Україні, виданий Держнаглядохоронпраці в 1997 році і постійно поповнюється.
Білет 12
Первинні засоби пожежогасіння.
Для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу об'єктів застосовуються первинні засоби пожежогасіння. До них відносяться: вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати), пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо). Їх застосовують для ліквідації невеликих загорянь до приведення в дію стаціонарних та пересувних засобів гасіння пожежі або до прибуття пожежної команди. Кожне приміщення, відділення, цех, транспортні засоби повинні бути забезпечені такими засобами у відповідності з нормами. Фарбування первинних засобів гасіння пожежі та їх розташування виконуються згідно вимогам ГОСТ 12.4.026-76. Як правило, первинні засоби пожежогасіння розміщуються на пожежних щитах або стендах, які встановлюються на території об'єкта з розрахунку один щит (стенд) на площу 5000 м2.
Вогнегасники.
Серед первинних засобів пожежогасіння особливе місце займають вогнегасники. Залежно від вогнегасних речовин, що використовуються, вогнегасники ділять на пінні, газові та порошкові.
Вибір типу і розрахунок необхідної кількості вогнегасників проводиться на підставі рекомендацій, наведених в таблицях (див. ОНТП 24-86) в залежності від їх вогнегасної здатності, граничної площі, класу пожежі у приміщенні чи об'єкта, що потребує захисту.
Громадські будівлі та споруди промислових підприємств повинні мати на кожному поверсі не менше двох ручних вогнегасників. При захисті приміщень, в яких знаходяться електронно-обчислювальні машини, копіювальна та інша оргтехніка, а також телефонних станцій, архівів тощо, необхідно враховувати специфіку вогнегасних речовин у вогнегасниках, що можуть призвести під час гасіння пожежі до псування обладнання. Такі приміщення рекомендується забезпечувати вуглекислотними вогнегасниками з урахуванням граничне допустимої концентрації вогнегасної речовини.
Максимально допустима відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника має бути: 20 м - для громадських будівель та споруд, 30 м - для приміщень категорії А, Б, В (горючі гази та рідини); 40 м - для приміщень категорії В і Г, 70 м - для приміщень категорії Д
Системи автоматичної пожежної сигналізації.
Для своєчасного здійснення заходів з евакуації людей, включення стаціонарних установок пожежогасіння, виклика пожежних, тощо, вибухопожежонебезпечні об’єкти обладнуються системами пожежної сигналізації, запуск яких може здійснюватись автоматично або вручну.
Система пожежної сигналізації повинна швидко виявляти місця виникнення пожежі, надійно передавати сигнал на приймальноконтрольний прилад і до пункту прийому сигналів про пожежу, перетворювати сигнал про пожежу у сприйнятливу для персоналу захищуваного об’єкта форму, вмикати існуючі стаціонарні системи пожежогасіння, забезпечувати самоконтроль функціонування.
До складу будь-якої системи пожежної сигналізації входять пожежні сповіщувачі, приймальний прилад та автономне джерело електроживлення.
Білет 13
7. Порядок розробки інструкції з охорони праці
Інструкція повинна мати наступні розділи:
1. Загальні вимоги безпеки.
2. Вимоги безпеки перед початком роботи.
3. Вимоги безпеки під час роботи.
4. Вимоги безпеки після закінчення роботи.
5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.
В інструкції потрібно навести усі необхідні нормативні вимоги, наприклад: забороняється робити на агрегаті без огородження..., забороняється перевозити людей на транспортному причепі та ін. Не потрібно підсилювати окремі вимоги такими словами, як наприклад: категорично чи суворо обовʼязково і та ін. В інструкції слід описувати технічні, організаційні та санітарно-гігієнічні заходи, спрямовані на запобігання травматизму та захворюванням на виробництві.
Кожна інструкція повинна мати два титульних аркуші, сам текст інструкції, підпис особи, яка розробляла інструкцію, підписи осіб, з якими узгоджується інструкція. Методику розробки інструкції наведено нижче.
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ
1.1. Умови допуску до самостійної роботи /вік, стать, стан здоровʼя, проходження інструктажів.
1.2. Попередження про необхідність дотримання правил розпорядку дня, заборони куріння та вживання спиртних напоїв.
1.3. Характеристика небезпечних та шкідливих виробничих факторів, характерних для даного процесу.
1.4. Перелік видів спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального
захисту, потрібних для роботи.
1.5. Правила особистої гігієни, яких слід дотримуватись виконувати при виконанні робіт.
1.6. Відповідальність працівника за порушення вимог безпеки.
2.ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ
2.1. Порядок підготовки робочого місця, правил використання технологічного обладнання, пристосувань та інструментів.
2.2. Порядок перевірки справності обладнання, пристосувань, інструментів, огороджень, сигналізації, захисного заземлення (занулення), вентиляції та ін.
2.3. Порядок перевірки наявності і стану початкових матеріалів /заготовки, напівфабрикати /.
2.4. Порядок приймання зміни у випадку безперервної роботи.
3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ
3.1. Способи та прийоми безпечного виконання робіт, правил використання технологічного обладнання, інструментів.
3.2. Правила безпечного поводження з початковими і допоміжними матеріалами.
3.3. Правила безпечної експлуатації транспортних засобів, тари, вантажопідйомних механізмів.
3.4. Вимоги щодо забезпечення пожежо- і вибухобезпеки.
3.5. Вимоги щодо використання засобів захисту.
3.6. Дії, спрямовані на недопущення аварійних ситуацій.
4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ
4.1. Порядок безпечного вимикання, зупинки, розбирання, очищення та змазування обладнання машин, механізмів, а при безперервному процесі ― порядок передачі їх по зміні.
4.2. Порядок прибирання відходів виробництва.
4.3. Вимоги дотримання особистої гігієни та виробничої санітарії.
4.4. Порядок повідомлення роботодавця про всі недоліки, виявлені під час роботи.
5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЯХ
5.1. Відомості про ознаки можливих аварійних ситуацій, характерні причини аварій /вибухів, пожежі/.
5.2. Дії при виникненні аварій і ситуацій, які можуть призвести до аварії чи нещасного випадку.
5.3. Відомості про порядок застосування засобів протиаварійного захисту та сигналізації.
5.4. Порядок дій щодо надання медичної допомоги потерпілим.
5.5. Порядок повідомлення роботодавця про аварії та ситуації, що можуть до них призвести.
Примітка:У разі потреби проект інструкції узгоджується з іншими зацікавленими службами, підрозділами і посадовими особами підприємства, перелік яких визначає служба охорони праці.
Білет 14
Фінансування охорони праці. Основні принципи і джерела. Заходи і засоби з охорони праці, витрати на здійснення і придбання яких включаються до валових витрат.
Чинним законодавством передбачено, що фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем, але фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах.
Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.
На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і ста-новлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.
Серед стимулюючих заходів, передбачених Законом, слід відзначити:
- визначення можливості запровадження пільгового оподаткування цільових витрат на заходи щодо охорони праці;
- започаткування принципів диференціації внесків на державне со-ціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профза-хворювань із застосуванням заохочувальних тарифів для підприємств з належною організацією роботи і високим рівнем охорони праці (і навпаки – збільшення тарифів для підприємств з незадовільним станом умов і безпеки праці);
- заходи індивідуального заохочення працівників за активну роботу та ініціативу у вирішені проблем охорони праці (повинні відображатися у колективному договорі і включати підвищення розміру заробітної плати, призначення премії, в тому числі запровадження спеціальних премій за досягнення в галузі безпеки праці, разових за конкретно виконану роботу, винахідництво і раціоналізаторські пропозиції; різні види морального за-охочення).
Кошти фонду охорони праці підприємства використовуються лише на ви-конання комплексних заходів, забезпечуючи досягнення встановлених норма-тивів з охорони праці, узгоджених з місцевими органами Держпромгірнагляду, а також на подальше підвищення рівня охорони праці на виробництві.
Ці кошти повинні витрачатись на ремонтні й інші роботи, пов’язані з під-тримкою основних фондів (включаючи інженерно-технічні засоби безпеки; за-соби колективного та індивідуального захисту працюючих) в належному тех-нічному стані, на придбання спецодягу, молока, мийних засобів; надання передбачених пільг і компенсацій працюючим, упорядкованість та озеленення території, а також на природоохоронні заходи.
Витрачати кошти, передбачені на заходи по охороні праці, на інші цілі за-бороняється (ст. 162 КЗпП).
Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Білет 15
Система державного управління оп в Україні.
Управління ОП– підготовка прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних,технічних,сан.-гігієнічних лікувально – профілактичних заходів і засобів спрямованих на збереження життя,здоров*я,працездатності працівників у процесі трудової діяльноті. В Україні функціонує багаторівнева система управління ОП(СУОП).Функціональними ланками якої є вхідні структури державної законодавчої та виконавчої влади,управлінські структури підприємства.СУОПвключає в себе трудові колективи,профспілки,добровільні громадські об*єднання працівників і спеціалістів з ОП. Державне управління ОП відповідно до закону «Про ОП» здійснюють такі органи:1)Кабмін України;2)Держгірпромнагляд України;3)Міністерства та ін. центральні органи виконаво влади;4)Рада Міністрів АР Крим,місцевідержадміністрації,органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 37 Закону України „Про охорону праці" державне управління охороною праці в Україні здійснюють:
— Кабінет Міністрів України;
— Комітет по нагляду за охороною праці Міністерства праці та
соціальної політики України;
— міністерства та інші центральні органи державної виконавчої
влади;
— місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів;
— асоціації, концерни, корпорації та інші об'єднання підприємств.
Закон містить норми прямої дії, що визначають обов'язки, права
та повноваження кожного з цих органів.
Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці. Кабінет Міністрів України:
— забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
— визначає функції міністерств, інших центральних органів
державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих
умов праці та нагляду за охороною праці;
— визначає порядок створення і використання державного,
галузевих і регіональних фондів охорони праці.
Основні завдання, які покладаються на Комітет по нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) Міністерства праці та соціальної політики України:*
— комплексне управління охороною праці;
— державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших
нормативно-правових актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого
середовища, а також за проведенням робіт, пов'язаних з геологічним
* Взято із Положення про Комітет по нагляду за охороною праці, затвердженого Указом Президента України від 09. 03. 1998 р № 182/98.
вивченням надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральної сировини;
— координація робіт з профілактики травматизму невиробничого
характеру;
— проведення експертизи проектної документації та видача дозволів
на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств,
об'єктів і засобів виробництва;
— координація науково-дослідних робіт з питань охорони праці
та підвищення ефективності державного нагляду за охороною праці,
контроль за їх виконанням, державне замовлення наукових досліджень
з цих питань;
— встановлення та розвиток міжнародних зв'язків з питань нагляду
за охороною праці.
Рішення Держнаглядохоронпраці, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.
Повноваження міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади в галузі охорони праці:
— проведення єдиної науково-технічної політики в галузі
охорони праці;
— розробка і реалізація комплексних заходів щодо покращення
безпеки, гігієни праці і виробничого середовища в галузі;
— здійснення методичного керівництва діяльністю підприємств
галузі з охорони праці;
— укладання з відповідними галузевими профспілками угоди
з питань покращення умов і безпеки праці;
— фінансування опрацювання і перегляду нормативних актів про
охорону праці;
— організація у встановленому порядку навчання і перевірки знань
та норм охорони праці керівними працівниками і спеціалістами галузі;
— створення при необхідності професійних воєнізованих аварійно-
рятувальних формувань, що діють відповідно до типового положення,
затвердженого Держнаглядохоронпраці;
— здійснення внутрівідомчого контролю за станом охорони праці. Для координації, вдосконалення роботи по охороні праці і контролю за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших центральних органах державної виконавчої влади створюються служби охорони праці.
Повноваження місцевих державних адміністрацій та Рад народних депутатів у галузі охорони праці. Місцеві державні адміністрації і Ради народних депутатів у межах відповідної території:
— забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
— формують за участю профспілок програми заходів з питань
безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве
значення;
— організовують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні
формування;
— здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про
охорону праці;
— створюють при необхідності фонди охорони праці.
Для виконання названих функцій місцеві органи влади створюють відповідні структурні підрозділи.
Повноваження об'єднань підприємств у галузі охорони праці. Повноваження в галузі охорони праці асоціацій, корпорацій, концернів та інших об'єднань визначаються їх статутами або договорами між підприємствами, які утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанню функцій, в його апараті створюються служби охорони праці.
Білет 16
ПОРЯДОК ДІЙ ПРИ ВИНИКНЕННІ ПОЖЕЖІ
1. У разі виникнення пожежі дії працівників навчального закладу,
залучених до гасіння пожежі, мають бути спрямовані на створення
безпеки людей, і в першу чергу дітей, їх евакуацію та рятування.
2. Кожний працівник, який виявив пожежу або її ознаки
(задимлення, запах горіння або тління різних матеріалів,
підвищення температури у приміщенні тощо) зобов'язаний:
негайно повідомити про це за телефоном до пожежної
частини (при цьому слід чітко назвати адресу об'єкта,
місце виникнення пожежі, а також свою посаду та
прізвище);
задіяти систему оповіщення людей про пожежу;
розпочати самому і залучити інших до евакуації людей з
будівлі до безпечного місця згідно з планом евакуації;
сповістити про пожежу керівника навчального закладу
(школи) або його заступника.
3. Директор закладу, його заступник, який прибув на місце
пожежі, зобов'язаний:
перевірити чи повідомити до пожежної охорони про
виникнення пожежі;
здійснити керівництво евакуацією людей та гасіння пожежі
до прибуття пожежних підрозділів;
у випадку загрози для життя людей негайно організувати
їх рятування, використовуючи для цього всі наявні сили і
засоби;
організувати перевірку наявності всіх учасників
навчально-виховного процесу, евакуйованих з будівлі, за
списками і журналами обліку навчальних занять;
виділити для зустрічі пожежних підрозділів особу, яка
добре знає розміщення під'їзних шляхів та вододжерел;
вивести з небезпечної зони всіх працівників та інших осіб,
не зайнятих евакуацією людей та ліквідацією пожежі;
при необхідності викликати до місця пожежі медичну та
інші служби; припинити всі роботи, не пов'язані із
заходами щодо ліквідації пожежі;
організувати відключення мереж електро- і
газопостачання, зупинку системи вентиляції та
кондиціонування повітря і здійснення інших заходів, які
сприяють запобіганню поширенню пожежі;
забезпечити безпеку людей, які беруть участь в евакуації
та гасінні пожежі, від можливих обвалів конструкцій, дії
токсичних продуктів горіння і підвищеної температури,
ураження електрострумом тощо;
організувати евакуацію матеріальних цінностей Із
небезпечної зони, визначити місця їх складання і
забезпечити, при потребі, їх охорону;
інформувати керівника пожежного підрозділу про
наявність людей у будівлі.
4. Під час проведення евакуації та гасінні пожежі необхідно:
з урахуванням обстановки, що склалася, визначити
найбезпечніші евакуаційні шляхи і виходи до безпечної
зони у найкоротший термін;
вчителям, вихователям, майстрам та іншим працівникам
навчального закладу не можна залишити дітей без нагляду
з моменту виявлення пожежі та до її ліквідації;
евакуацію людей слід починати з приміщення у якому
виникла пожежа, і суміжних з ним приміщень, яким
загрожує небезпека поширення вогню і продуктів горіння.
Дітей молодшого віку і хворих слід евакуювати в першу
чергу;
у зимовий час, на розсуд осіб, які здійснюють евакуацію,
діти старших вікових груп можуть заздалегідь одягтися або
взяти теплий одяг із собою, а дітей молодшого віку слід
виводити або виносити, загорнувши у ковдри або в інші
теплі речі;
ретельно перевірити всі приміщення, чи не залишились
діти, які могли заховатися під ліжками, партами, у шафах
та інших місцях, у небезпечній зоні;
виставити пости безпеки біля входів у будівлі, щоб діти та
працівники не повертались до будівлі, де виникла
пожежа;
у випадку гасіння слід намагатися в першу чергу
забезпечити сприятливі умови для безпечної евакуації
людей;
слід утримуватися від відчинення вікон і дверей, а також
від розбивання скла, щоб зменшити ймовірність
поширення вогню і диму до суміжних приміщень.
Залишаючи приміщення або будівлі, що постраждали від
пожежі, необхідно зачинити всі двері і вікна.
ДІЇ ПРАЦІВНИКІВ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
ПРИ ВИНИКНЕННІ ПОЖЕЖІ
На випадок виникнення пожежі дії працівників навчального закладу повинні бути спрямовані на забезпечення безпеки учнів, їх евакуацію і врятування.
Кожний працівник закладу при виникненні пожежі або ознак пожежі (запах горіння, або тління різних матеріалів) повинен:
- повідомити про пожежу керівника навчального закладу;
- вжити заходи по гасінню пожежі засобами, які є в навчальному закладі.
Керівник закладу, який пробув на місце пожежі, зобов’язаний:
- перевірити, чи повідомлено в пожежну частину про пожежу;
- здійснювати керівництво евакуацією учнів і гасінням пожежі до прибуття пожежного підрозділу. На випадок виникнення загрози для життя людей негайно організовувати заходи по їх врятуванню;
- організувати перевірку за списками наявності учнів і працівників;
- виділити для зустрічі пожежного підрозділу особу, яка добре знає розміщення під’їзних доріг, джерел води;
- вивести з зони пожежі всіх працівників та інших осіб, які не зайняті в евакуації людей і ліквідації пожежі;
- при необхідності на місці надати постраждалим від пожежі першу медичну допомогу;
- зупинити всі роботи, що заважають заходам евакуації людей і ліквідації пожежі;
- організувати відключення мережі електро- і газопостачання, зупинити систему вентиляції, вжити інших заходів, які перешкоджають розповсюдженню пожежі;
- забезпечити пожежну безпеку людей, які беруть участь в евакуації людей та гасінні пожежі;
- організовувати евакуацію матеріальних цінностей в безпечні зони, визначити місце їх складання, забезпечити при необхідності їх обробку;
- інформувати начальника пожежного підрозділу про кількість людей в будинку.
При проведенні евакуації гасіння пожежі необхідно врахувати обстановку, яка склалась, визначити найбільш безпечні шляхи і виходи при евакуації, забезпечити можливість евакуації людей в безпечну зону в найкоротший час, виключати умови, які сприяють виникненню падіння.
При гасінні пожежі необхідно створити умови для безпечної евакуації людей. З метою запобігання проникнення вогню і диму в суміжні приміщення, без необхідності не відчиняти вікна, двері, а також не розбивати скло.
Залишивши приміщення, необхідно зачинити за собою двері і вікна.
Білет 17
Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення
Для розроблення і реалізації державної політики в галузі охорони життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму, створення системи державного управління цією галузю при Кабінеті Міністрів України створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення. Національна рада організовує свою діяльність на підставі Положення про національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1993 р. №733.
Національна рада: а) розробляє та здійснює заходи щодо створення цілісної системи державного управління охороною життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму, вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції про вдосконалення цієї системи; б) організує і забезпечує контроль за виконанням законодавчих актів і рішень Уряду України, опрацювання Національної програми і законопроектів, пов'язаних з реалізацією державної політики з питань безпечної життєдіяльності населення, подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення законодавства з цих питань; в) координує діяльність центральних і місцевих органів державної виконавчої влади у галузі охорони життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму; г) організує перевірки діяльності центральних і місцевих органів державної виконавчої влади і заслуховує на своїх засіданнях або засіданнях бюро Національної ради звіти керівників з питань, що входять до її компетенції; д) бере участь у міжнародному співробітництві, сприяє вивченню, узагальненню та поширенню досвіду у галузі охорони життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму, вирішує питання контролю за виконанням укладених договорів і угод у цій галузі.Засідання Національної ради проводяться відповідно до затвердженого нею плану роботи. Оперативне вирішення поточних питань у період між засіданнями здійснює бюро, що утворюється з членів Національної ради.Перелік посад, які входять до Національної ради і бюро, затверджує Кабінет Міністрів України, а персональний склад Національної ради і бюро - її голова. Рішення Національної ради та її бюро, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та громадян. Національну раду очолює віце-прем'єр-міністр України.
Білет 18 Органи державного нагляду за охороною праці, їх основні повноваження і права.
Відповідно до Закону України „Про охорону праці" (ст. 44) державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:— Комітет по нагляду за охороною праці України (Держнагляд охорони праці); — Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;— органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України; — органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України і і підпорядкованими йому прокурорами.Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і Рад народних депутатів та діють1 відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.Посадові особи органів державного нагляду за охороною npaujj (державні інспектори) мають право:— безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні
підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію .з даних питань;— надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам,керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці; - зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; — притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці; — надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.Органи державного нагляду за охороною праці встановлюють порядок опрацювання і затвердження власниками положень, інструкцій та інших актів про охорону праці, що діють на підприємствах, розробляють типові документи з цих питань.Власник повинен безплатно створити необхідні умови для роботи представників органів державного нагляду за охороною праці.Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відповідальність за виконання покладених на них обов'язків згідно з законодавством.
Білет 19
Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці.
Громадський контроль за дотриманням законодавства з охорони праці здійснюють (ст. 46 Закону):
- професійні союзи – в особі виборних органів і представників;
- трудові колективи – через обраних ними уповноважених у разі відсутності профспілки на виробництві.
Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог з охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду власником пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актів з безпеки і гігієни праці (ст. 42 Закону).
Для виконання цих обов'язків власник за свій рахунок організовує навчання і звільняє уповноваженого з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк зі збереженням за ним середнього заробітку.
Уповноважені трудових колективів діють відповідно до типового положення, затвердженого Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за узгодженням з профспілками.
Права уповноважених з питань охорони праці:
Уповноважені з питань охорони праці мають право:
- безперешкодно перевіряти стан безпеки й гігієни праці, дотримання працівниками нормативних актів з охорони праці на об'єктах підприємства або виробничого підрозділу, колективом якого вони обрані;
- вносити в спеціально заведену для цього книгу обов'язкові для розгляду власником (керівником відповідного структурного підрозділу підприємства) пропозиції з усунення виявлених порушень нормативних актів з охорони праці, здійснювати контроль за реалізацією цих пропозицій;
- жадати від майстра, бригадира або іншого керівника виробничого підрозділу припинення роботи на робочому місці у випадку створення загрози життю або здоров'ю працюючих;
- вносити пропозиції про притягання до відповідальності працівників, які порушують нормативні акти з охорони праці;
- брати участь у перевірках стану безпеки й умов праці, проведених посадовими особами органів державного нагляду й громадського контролю за охороною праці, міністерства, відомства, об'єднання, підприємства, місцевих органів державної виконавчої влади;
- бути обраним до складу комісії з питань охорони праці підприємства;
- бути представниками трудових колективів з питань охорони праці в районні (міських), міжрайонних (окружних) і товариських судах.
Гарантії для уповноважених з питань охорони праці щодо звільнення їх з роботи з ініціативи власника або залучення до дисциплінарної або матеріальної відповідальності передбачаються колективним договором.
Особи, які перешкоджають діяльності уповноважених з питань охорони праці, несуть відповідальність у порядку, передбаченому законодавством України.
Уповноважений з питань охорони праці може бути відкликаний до закінчення терміну дії своїх повноважень у випадку незадовільного їх виконання тільки за рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу.
Білет 20
Структура основні функції і завдання управління охороною праці в організації.
Система управління охороною праці (СУОП) - це сукупність управлінських дій, що направлені на підвищення ефективності діяльності з метою забезпечення безпечних і нешкідливих пунктыприемаметаллоломаЛуганск для здоров’я умов праці. При створенні СУОП повинні бути чітко визначені:
- мета і об'єкт управління,
- завдання і заходи щодо охорони праці,
- функції і методи управління охороною праці,
- організаційна структура управління охороною праці,
- склад нормативно-методичної документації.
Головною метою управління охороною праці є створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, покращення виробничого побуту, попередження травматизму і профзахворювань. В спрощеному вигляді СУОП представляє собою сукупність суб'єкта та об'єкта управління.
Суб'єктом управління в СУОП на підприємстві в цілому є керівник, а в цехах, на виробничих дільницях і в службах - керівники відповідних структурних підрозділів. Об'єктом управління в СУОП є діяльність підрозділів та служб підприємства по забезпеченню безпечних і нешкідливих умов праці на робочих місцях. Організаційно-методичну роботу по управлінню охороною праці, підготовку управлінських рішень і контроль за їх своєчасною реалізацією здійснює служба охорони праці підприємства, що підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства (головному інженеру). Суб'єкт управління аналізує інформацію про стан охорони праці в структурних підрозділах підприємства та приймає рішення спрямовані на приведення фактичних показників охорони праці у відповідність з нормативними. Охорона праці базується на законодавчих, директивних та нормативно-технічних документах. При управлінні охороною праці не повинні прийматись рішення та здійснюватись заходи, що суперечать діючому законодавству, державним нормативним актам про охорону праці, стандартам безпеки праці, правилам та нормам охорони праці. До основних функцій управління охороною праці належать: доставка медикаментовКиев
- прогнозування і планування робіт, їх фінансування;
- організація та координація робіт;
- облік показників стану умов і безпеки праці;
- аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;
- контроль за функціонуванням СУОП;
- стимулювання роботи по вдосконаленню охорони праці.
Основні завдання управління охороною праці:
• навчання працівників безпечним методам праці та
пропаганда питань охорони праці;
• забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд;
• нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;
• забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;
• забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;
• організація лікувально-профілактичного обслуговування;
• професійний добір працівників з окремих професій;
• удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.
Загальна структурна схема СУОП підприємства представлена на мал. 2.
Статус і підпорядкованість.Служба охорони праці створюється на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності та видів діяльності та має на меті здійснення державної політики з охорони праці безпосередньо на виробництві, а зокрема – втілення в життя правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, які спрямовані на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням, аваріям на виробництві.
Директором навчального закладу відповідним наказом повинно бути створено службу охорони праці, безпеки життєдіяльності (призначено відповідальних осіб за організацію роботи з охорони праці, безпеки життєдіяльності визначено ділянки контролю та терміни аналізу роботи закладу згідно з плануючою внутрішньою документацією установи) та розроблено положення про службу охорони праці, безпеки життєдіяльності навчального закладу.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю. Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.о
Структура і чисельність служб охорони праці.У закладі з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці, безпеки життєдіяльності відповідно до Типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці.
У закладі з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці, службу охорони праці, безпеки життєдіяльності можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.
У закладі з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці, службу охорони праці, безпеки життєдіяльності можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.
Чисельний склад служби охорони праці в інших випадках визначається за «Рекомендацією щодо структури та чисельності служби охорони праці». Працівники служби повинні мати спеціальну вищу освіту з охорони праці та досвід роботи у відповідній галузі. Підпорядковується служба охорони праці безпосередньо керівнику підприємства.
Основні завдання, функції служби охорони праці.Виходячи з вище зазначених цілей служба охорони праці повинна вирішувати такі завдання:
> забезпечувати безпеку виробничих процесів, устаткування, будівель та споруд;
> забезпечувати працюючих відповідними засобами захисту;
> здійснювати професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників з питань з охорони праці, проводити пропаганду безпечних методів праці;
> забезпечувати раціональний режим праці і відпочинку працюючих;
> вимагати професійного добору працівників на окремі види робіт відповідно до чинних нормативних актів.
Слід пам'ятати, що виконання цих завдань здійснюється безпосередньо за участю відповідних керівників та робітників.
З метою реалізації своїх завдань служба охорони праці виконує такі функції:
> створення ефективної СУОП;
> здійснення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони
праці;
> розробка разом із підрозділами заходів щодо забезпечення норм безпеки, гігієни праці, а також підготовка розділу «Охорона праці» у колективному договорі;
> розробка методики запровадження інструктажів та їх проведення;
> забезпечення працюючих нормативно-технічною документацією;
> проведення паспортизації підрозділів підприємства, робочих місць щодо відповідності їх вимогам охорони праці; контролює за додержанням вимог трудового законодавства (особливо для неповнолітніх, жінок та інвалідів), виконанням вимог нормативно- технічних актів, інструкцій, контроль за проведенням інструктажів на робочому місці, за виконання приписів органів держнагляду та інших розпоряджень, за відповідністю до нормативного стану обладнання, засобів захисту;
> розслідування, ведення обліку, аналізу нещасних випадків, професійних захворювань і аварій;
> участь у підготовці та складанні статистичних звітів з охорони праці;
> розробка планів роботи підприємств щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці:
> планування та контроль витрат коштів на охорону праці з фонду охорони праці;
> організація навчання, підвищення кваліфікації та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб;
> участь в роботі комісії з питань охорони праці підприємства;
> забезпечення працюючих засобами захисту, лікувально-профілактичним харчування. миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, падання передбачених законодавством пільг та компенсацій.
Для забезпечення ефективної роботи служба охорони праці повинна мати відповідну матеріальну базу, по-перше інформативну, засоби зв'язку, сучасну оргтехніку, комп'ютерне забезпечення і висококваліфікований склад працівників. На підприємстві створюється кабінет охорони праці. Безпосередньо відповідальність за матеріальне і кадрове забезпечення несе керівник підприємства.
Права і обов’язки працівників служби охорони праці.З метою забезпечення оперативного впливу на виробничу діяльність працівники служби охорони праці мають такі права:
Ø видавати керівникам підприємств та їх підрозділам обов'язкові для виконання приписів щодо усунення недоліків з охорони праці;
Ø надавати посадовим особам подання про усунення від робіт працівників, які не пройшли медогляд, навчання, інструктаж, перевірку знань з охорони праці чи не мають допуску до відповідних робіт, чи порушують нормативні акти про охорону праці;
Ø надсилають керівнику підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги охорони праці;
Ø тимчасово зупиняти роботу в тому разі якщо її продовження може привести до нещасного випадку чи аварії.
Припис спеціаліста служби охорони праці може скасувати в письмовій формі лише посадова особа, якій підпорядкована служба охорони праці.
Білет 21
Комісія з питань охорони праці підприємства
Комісія з питань охорони праці підприємства може створюватися на підприємствах, в організаціях, господарствах з кількістю працюючих 50 осіб і більше, незалежно від форм власності та видів господарської діяльності. Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та роботодавця і створюється з метою залучення представників роботодавця та трудового колективу (безпосередніх виконавців робіт, представників профспілок) до співробітництва в галузі управління охороною праці на підприємстві, узгодженого вирішення питань, що виникають у цій сфері.
Рішення про доцільність створення комісії, її кількісний та персональний склад, строк повноважень приймається трудовим колективом на загальних зборах (конференції) за поданням роботодавця, органу трудового колективу та профспілкового комітету. Загальні збори (конференція) затверджують Положення про комісію з питань охорони праці підприємства, яке розробляється за участю сторін на основі Типового положення. Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від роботодавця та трудового колективу. До складу Комісії від роботодавця включаються спеціалісти з безпеки і гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб підприємства, від трудового колективу - працівники усіх професій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники профспілки (профспілок).
Комісія у своїй діяльності керується законодавством про працю, нормативно-правовими актами з охорони праці, а також Положенням про комісію з питань охорони праці підприємства.
Основним завданням комісії є:
- захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;
- підготовка на основі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві рекомендацій роботодавцю та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, практичної реалізації принципів державної політики в галузі охорони праці на підприємстві;
- узгодження шляхом двосторонніх консультацій позицій сторін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою забезпечення поєднання інтересів держави, роботодавця та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктам;
- вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору конкретних питань з охорони праці та використання цільових коштів, виділених на заходи з охорони праці на підприємстві.
Комісія має право: - звертатися до роботодавця, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці;
- створювати робочі групи з числа членів комісії для вироблення узгоджених рішень з конкретних питань охорони праці із залученням до їх складу фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;
- одержувати від окремих працівників, служб підприємства, профспілкового комітету необхідну інформацію;
- здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці;
- знайомитись з будь-якими матеріалами з питань охорони праці, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;
- вільного доступу на всі дільниці виробництва і обговорення з працюючими питань охорони праці.
Комісія може делегувати своїх представників для участі:
- у розв'язанні разом з представниками державного нагляду за охороною праці конфліктів, пов'язаних з відмовою працівника виконувати доручену роботу з мотивів небезпечної для його здоров'я чи життя виробничої ситуації на підприємстві, де відсутня профспілкова організація;
- в обговоренні питань охорони праці роботодавцем, профспілковим комітетом чи органом самоврядування трудового колективу (за погодженням з цими органами).
Члени комісії виконують свої обов'язки, як правило, на громадських засадах. При залученні до окремих перевірок, проведенні навчання вони можуть звільнятися від основної роботи на передбачений колективним договором термін зі збереженням за ними середнього заробітку.
Комісія здійснює свою діяльність на основі планів, що розробляються на квартал, півріччя чи рік і затверджуються нею. Рішення комісії оформляються протоколами і мають рекомендаційний характер, впроваджуються в життя наказами роботодавця. При незгоді роботодавця з рекомендаціями комісії він дає аргументовану відповідь. Комісія не менше одного разу на рік звітує про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу.
Білет 22
Атестація робочих місць за умовами праці
У сучасних умовах неабиякого значення набуває атестація робочих місць. Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442 визначено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці і Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, які визначають організацію роботи з проведення атестації робочих місць, оцінку умов праці та реалізацію прав трудящих на пільги і компенсацію залежно від шкідливих і небезпечних виробничих факторів.
Атестація робочих місць за умовами праці – це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, які впливають на здоров’я і працездатність працівників у процесі трудової діяльності.
Безпека праці – такийстан умов праці, при якому виключено вплив на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів (ГОСТ 12.0.002 - 80).
Важкість праці – характеристика трудового процесу, що враховує переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи людини (серцево-судинну, систему дихання та інші), які забезпечують її діяльність (Гігієнічна класифікація праці №4137-86).
Результати атестації за умовами праці (далі – атестація) є основою для вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, інших пільг та компенсацій, а також для розробки та реалізації організаційних, технічних, економічних і соціальних заходів колективного договору щодо поліпшення умов трудової діяльності.
Атестація проводиться на підприємствах, в організаціях, установах (далі – підприємствах) незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих та небезпечних виробничих факторів, які можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працюючих, а також на їх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Загальні положення про атестацію робочих місць. Основна мета атестації полягає в урегулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Правовою основою для проведення атестації є чинні законодавчі нормативні акти з питань охорони та гігієни праці, а також списки виробництв, робіт, професій, посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги і компенсації залежно від умов праці.
Атестації підлягають робочі місця, на яких технологічний процес, обладнання, використана сировина і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих та небезпечних виробничих факторів. Для виробництв, робіт, професій та посад, для яких списком №1 і 2 передбачені показники умов праці, атестацію проводять тільки за цими показниками.
Атестація робочих місць передбачає:
◄ виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх появи;
◄ дослідження санітарної гігієни виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;
◄ комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їх вимогам стандартів санітарних норм і правил;
◄ обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії зі шкідливими умовами праці;
◄ підтвердження (встановлення) права працівника на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги і компенсації залежно від умов праці;
◄ перевірку правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення;
◄ вирішення спорів, які можуть виникнути між юридичними особами і громадянами (працівниками) стосовно умов праці, пільг і компенсацій;
◄ розробку комплексів заходів щодо оптимізації рівня гігієни і безпеки характеру праці та оздоровлення трудящих;
◄ вивчення відповідності умов праці рівню розвитку техніки і технології, удосконалення порядку та умов установлення і призначення пільг і компенсацій.
Періодичність атестацій установлюється самим підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестацій покладається на керівника (власника) підприємства, організації.
Санітарно-гігієнічні дослідження виробничого середовища і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств, організацій, науково-дослідних і спеціалізованих організацій, атестованих органами Держстандарту і МОЗ за Списками, що узгоджуються з органами державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.
Карта умов праці
| № з/п | Фактори виробничого середовища | Дата досліджень | Нормативне значення ГДК, ГДР | Фактичне значення | III клас – небезпечні та шкідливі умови праці | Тривалість дії фактора протягом зміни, % | Примітки | ||
| 1 ст. | 2 ст. | 3 ст. | |||||||
| Шкідливі хімічні речовини: | |||||||||
| 1 | 1 клас небезпеки 2 клас небезпеки 3-4 класи небезпеки | Дата Те саме » | 0,1 1,0 20 | 0,3 1,8 44,0 | 1,8 2,2 | 3 | – | 80 65 | |
| 2 | Аерозолі (пил) переважно фіброгенної Дії | » | 6 | 13,0 | 2,17 | ||||
| 3 | Вібрація (загальна і локальна) | – | – | – | – | – | – | – | |
| 4 | Шум | Дата | 85 | 91 | 6 | 100 | |||
Під час підготовки карт обліку небезпечних виробничих факторів використовується ГОСТ 12.0.003-74* ССБТ. «Опасные и вредныепроизводственныефакторы. Классификация». Згідно з ГОСТом до небезпечних факторів відносяться машини та механізми, що рухаються, незахищені рухомі елементи виробничого обладнання; вироби, заготовки, матеріали, що пересуваються, небезпечний рівень напруги в електричній мережі, замикання якої може статися через тіло людини; підвищений рівень статичної електрики. Їх оцінка визначається наявністю огороджувальних, запобіжних пристроїв, сигналізації безпеки, засобів захисту від дії електричного струму. Для їх обліку складаємо відповідну карту (табл. 2).
Білет 23
Стимулювання охорони праці.
Засоби захисту можуть бути об’єктивні (огородження, блокування, запобіжні пристрої) і суб’єктивні( запобіжні знаки і надписи, сигнальні пристрої, умовне забарвлення об’єктів). З метою підвищення уваги працюючих, попередження їх про можливу небезпеку на робочому місці рекомендується фарбування машини та устаткування у сигнальні кольори. Встановлені такі сигнальні фарбування відповідно до міждержавного стандарту «Цветасигнальные. Знаки безопасности»:
- червоний – заборона, безпосередня небезпека, засіб пожежогасіння;
- жовтий – попередження, можлива небезпека;
- зелений – припис, безпека;
- синій – вказівка, інформація.
Для кращого сприймання сигнальні кольори слід використовувати на фоні контрасних кольорів: жовтий – на чорному, зелений чи червоний – на білому. Для зниження рівня травматизму і підвищення культури праці будівельно-монтажне оснащення та устаткування фарбують у жовтий сигнальний колір. У цей же колір фарбують і посудини , що містять небезпечні та шкідливі речовини.
У зелений колір фарбують сигнальні лампи нормального режиму роботи обладнання. У червоний колір фарбують внутрішні поверхні корпусів і кожухів, які огороджують рухомі частини машин і механізмів. У синій – вказівні знаки. Відкриті трубопроводи фарбують :
- червоний для пари;
- голубий – для повітря;
- коричневий – для масла;
- сірий – для кислоти;
- зелений – для води;
- темно-коричневий – для лугу.
Колір одягу для осіб, які працюють у небезпечній зоні, має різко контрастувати з фоном місцевості.
Знаки безпеки призначені для привертання уваги працюючих до: безпосередньої або можливої небезпеки, припису чи дозволу на виконання відповідних дій з метою забезпечення безпеки, а також для необхідної інформації.
Знаки безпеки повинні контрастно виділятися на навколишньому фоні і знаходитися у полі зору людей, яких вони стосуються. Форма, розмір і колір знаків безпеки повинні відповідати чинним стандартам.
Знаки безпеки можуть бути: заборонні(червоний), попереджувальні (жовтий), приписуючи (зелений) та вказівні (синій).
Стимулювання охорони праці –неодмінна умова попередження виробничого травматизму та профілактики профзахворювання.(Закон «Про охорону праці»
Серед стимулюючих заходів передбачених законодавством, слід відзначити:
- отримання підприємствами на безповоротній основі фінансової допомоги від ФССНВ для розв’язання гострих проблем з охорони праці.;
- отримання безкоштовних консультацій і допомоги при створенні та реалізації ефективної системи управління охороною праці;
- диференціація внесків на державне соціальне страхування .
Описана вище система стимулювання охорони праці – зовнішнє стимулювання.
Не менш важливе значення має – внутрішньофірмове стимулювання.
Економічний механізм управління охороною праці повинен передбачати систему заохочення для тих працівників, які сумлінно дотримуються вимог охорони праці, не допускають порушень правил і норм особистої та колективної безпеки, приймають активну і творчу участь у здійсненні заходів щодо підвищення рівня охорони праці на підприємстві. Колективний договір повинен закріплювати різного роду моральні і матеріальні заохочення цих працівників: оплата праці, премії, винагороди. Форми морального стимулювання можуть бути найрізноманітнішими: від оголошення подяки до організації вечорів відпочинку, пікніків, круїзів для колективів що досягли найкращих результатів з охорони паці.
Білет 24
Види навчання з охорони праці
Основним нормативно-правовим актом, що встановлює порядок та види навчання, а також форми перевірки знань з охорони праці, е НПАОП 0.00-4.12-05 "Типове положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці".
На підприємствах на основі Типового положення розробляються і затверджуються відповідні положення про навчання з питань охорони праці. Працівники при прийнятті на роботу і періодично у процесі роботи, а також учні, курсанти, слухачі та студенти під час трудового і професійного навчання проходять на підприємстві за рахунок роботодавця навчання й перевірку знань з охорони праці відповідно до професії, з надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки у разі аварій, а також відповідні інструктажі з охорони праці.
Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб проводиться під час прийняття їх на роботу і періодично один раз на три роки.
Позачергове навчання і перевірка знань посадових осіб, а також фахівців з питань охорони праці проводяться при переведенні працівника на іншу роботу або призначенні його на іншу посаду, що потребує додаткових знань з питань охорони праці.
Посадові особи, у тому числі фахівці з питань охорони праці підприємств, де стався нещасний випадок (професійне отруєння), груповий або зі смертельним наслідком, повинні протягом місяця пройти позачергове навчання і перевірку знань з питань охорони праці, якщо комісією з розслідування встановлено факт порушення ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці.
Позачергове навчання з метою ознайомлення з новими нормативно-правовими актами з охорони праці може проводитися у формі семінарів.
За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.
Вступний інструктаж проводиться:
• з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади; з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;
• з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання;
• з екскурсантами під час екскурсій на підприємство.
Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.
Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:
• новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство або до фізичної особи, яка використовує найману працю;
• який переводиться з одного структурного підрозділу підприємства до іншого;
• який виконуватиме нову для нього роботу;
• відрядженим працівником іншого підприємства, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.
Проводиться з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів:
а) до початку трудового або професійного навчання;
б) перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо.
Первинний інструктаж на робочому місці проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими ва підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт.
Повторний інструктаж проводиться на робочому місці індивідуально з окремим працівником або групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу.
Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно-правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем (фізичною особою, яка використовує найману працю) з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:
а) на роботах з підвищеною небезпекою — 1 раз на З місяці;
б) для решти робіт — 1 раз на 6 місяців.
Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:
а) при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;
б) зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;
в) порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо;
г) перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів — для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — понад 60 днів.
Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:
а) при ліквідації аварії або стихійного лиха;
б) при проведенні робіт, на які відповідно до законодавства, оформлюються наряд-допуск, наказ або розпорядження.
Білет 25
Навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників під час прийняття на роботу і в процесі роботи
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 96; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!