Зазначте всі можливі варіанти.

1. Типовим для української мови є префікс з- із варіантами із- та зі-: збавити, звести, зжитися,зсадити, зціпити, зчепити, зігнути тощо.

Префікс з- перед глухими приголосними к, п, т, ф, х переходить у с: сказати, спалахнути, скаменіти,сфотографувати, схил та ін.

Префікс з-(с-) пишеться переважно у словах, корінь яких починається голосним звуком або сполученням приголосного йголосного: зекономити, зумовити, зорієнтуватися, з’єднувати, з’їхати,згас­лий, скоротити, склад та ін.

Префікс зі- пишеться у тих випадках, коли корінь слова починається сполученням приголосних:зібгати, зігнути, зімкнути, зіпсуватися, зіставити.

Префікс зі- вживається також у словах з коренем, перший склад якого є сполученням губного та йотованого: зів’ялий, зім’ятий, зіп’ястися та ін.

У деяких словах префікс зі- чергується із зо-: зігрівати і зогрівати, зімлівати і зомлівати, зіпрівати ізопрівати, зітліти і зотліти.

2. У префіксах без-, роз-, через-, об-, під-, над-, перед-, пред-,
понад -, від-(од-), між- — кінцевий дзвінкий приголосний перед глу­хими на письмі не змінюється, хоча у вимові можеоглушуватися:безкорисливий, безпідставний, розтягнути, розхитати, черезплічник, обпалити,

обтрусити, підтримка,надпотужний, передплатити, представник, понадплановий, відкрит­тя, відписати, відстань, одкрити, міжпланотний,міжконтинен­тальний та ін.

3. Слід розрізняти префікси пре-, при- і прі-.

А. Префікс пре- пишеться:

– переважно в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прекрасний, предобрий, премудрий,прегарний, препоганий; прекрасно, прегарно, препогано;

– у словах през_рливий і през_рство;

– у словах старослов’янського походження: преосвященний, преподобний і престол.

Б. Префікс при- пишеться:

– у дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість чи результат дії тощо: прибігти, прибудувати, приборкати,притулок, прибраний, привабливо;

– в іменниках та прикметниках, утворених від поєднання іменників з прийменниками: пригірок, прибережний,прикордонний.

В. Префікс прі- пишеться тільки в словах прізвисько, прізвище і прірва.

2. Напишіть правильно слова, підібравши відповідну букву з дужок.

Зчепити, затхлий, зжарений, безжурний, розшарування, зшити, безшумний, розшукати, зжувати, безчинство, зчищати, врозсип, відповідь розпис, зчавити, росіл, неспроста, безплатно, спрожогу, сформувати, спідлоба, безхмарний.

Написати твір-мініатюру на тему «Як знайти свою професію?»

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 19

1. Граматичні форми іменника на позначення професій, посад, звань.

Відмінювання прізвищ, імен, по батькові.

Такі основні ознаки офіційно-ділового стилю, як стислість, чіткість, висока стандартизація вислову, сувора регламентація тексту, залежить від правильного вибору граматичної форми слова, зокрема іменників.
Рід іменників
Назви осіб за професією, посадою, званням, як правило, утворюють паралельні форми чоловічого й жіночого роду (учитель – учителька, працівник – працівниця)
При виборі однієї з цих форм слід орієнтуватися на такі правила:

1. Офіційними назвами посад, професій, звань є іменники чоловічого роду: директор, дипломат, професор; у діловій мові вони вживаються незалежно від статі особи.

2. Текст набуває строго офіційного характеру, якщо слова, залежні від найменування посади, узгоджуються з цим найменуванням у формі чоловічого роду і в тих випадках, коли мова йде про жінок (головний технолог повідомив). Проте якщо в документі вказується прізвище жінки, яка займає вказану посаду, то підпорядковані слова узгоджуються з прізвищем і вживаються у формі жіночого роду (головний технолог Сахновська В. І. повідомила)

3. Найменування жіночого роду вживаються в текстах, якщо не можуть бути виражені іншими засобами (виступ відомої співачки)

4. Не вживаються в офіційно-ділових документах утворені від іменників чоловічого роду форми жіночого роду за допомогою суфіксів –м(а), -их(а), -к(а) (касирка, професорша – професорка) на позначення посад, звань, професій. Вони передають інше значення.

5. У ділових паперах назви осіб за місцем проживання, роботи передаються тільки складеними найменуваннями: мешканці міста, заводські робітники Варіанти сільчани, заводчани є розмовними.

Число іменників
У ділових паперах зустрічаються випадки необґрунтованого вибору форм однини там, де повинні вживатися іменники у множині.

1. Однина іменників в українській мові може вживатися на позначення не одного, а багатьох предметів (…зібрано цукрового буряка на площі…) У цих випадках однина служить засобом узагальнення.

2. Якщо кількість предметів можна рахувати або якось кількісно вимірювати, тоді слід використовувати форми множини (…партію дитячих костюмів надіслано райспоживспілці).

3. Іменники, які позначають множину, вживаються у формі однини.
У реченнях типу: викликані до військкомату з’являються з паспортом і приписним свідоцтвом, тут назви документів вжиті у формі однини, хоч мається на увазі не одна особа, а багато. Ця форма однини показує, що однакові предмети перебувають в однаковому відношенні до кожного з групи названих осіб (вступники, які отримали виклик, з’являються…)

4. Абстрактні іменники не мають форми множини (рух поїздів).

5. Деякі речовинні іменники (масло, сіль, нафта, вода) набувають форм множини на позначення видів, сортів, типів речовин (мінеральні солі, машинні масла). Таке вживання форм множини в ділових документах є нормою.

---

Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 271; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

⇐ Предыдущая6789101112131415Следующая ⇒

---

Мы поможем в написании ваших работ!