Міжнародний центр із розв'язання інвестиційних конфліктів
Головним завданням Міжнародного центру із розв'язання інвестиційних конфліктів, створеного у 1966 році, є посередництво у розв'язанні інвестиційних суперечок між урядами й іноземними інвесторами.
МЦРІК створений відповідно до Конвенції про урегулювання інвестиційних суперечок між державами й резидентами інших країн (Convention on the Settlement of Investment Disputes between States and Nationals of Other States), підписаної на той момент 139 країнами. Для забезпечення діяльності МЦРІК створені Адміністративна рада і Секретаріат. Адміністративна рада, головою якої є Президент Всесвітнього Банку, складається з представників від кожної країни, що ратифікували Конвенцію (усього 126). Щорічні зустрічі Ради співпадають у часі з об'єднаною щорічною зустріччю МБРР і МФК.
Звертання сторін, що сперечаються, за допомогою до МЦРІК є цілком добровільним. Проте як тільки сторони погодилися на арбітраж відповідно до Конвенції, вони не можуть забрати заяву в односторонньому порядку.
Міжнародний валютний фонд
Міжнародний валютний фонд (МВФ) почав свою діяльність у 1946 році після ратифікації договорів, розроблених на Бреттон-Вудській конференції Організації Об'єднаних Націй з валютно-фінансових питань (1944 p.).
МВФ входить у систему Організації Об'єднаних Націй як спеціалізована установа. Уданий час членами МВФ є близько 180 країн, включаючи всі колишні союзні республіки.
Штаб-квартира МВФ знаходиться у Вашингтоні.
|
|
|
Кожна країна-член має 250 голосів + 1 голос за кожну частину квоти, яка дорівнює 100 тис. СДР (СДР - спеціальні права запозичення (Special Drawing Rights, SDR) визначаються на основі вартості кошика з п'яти ведучих світових валют: долара США, німецької марки, французького франка, фунта стерлінгів і японської йєни).
Цілями МВФ є:
1) заохочення міжнародного співробітництва у сфері валютної політики;
2) сприяння збалансованому зростанню світової торгівлі для стимулювання й підтримки високого рівня зайнятості та реальних доходів, для розвитку виробничого потенціалу всіх членів як головного показника економічної політики;
3) підтримка стабільності валют і упорядкування валютних відносин між кранами-членами, а також стримування девальвації валют із розумінь конкуренції;
4) участь у багатосторонній системі платежів, усунення обмежень на трансфер валюти;
5) надання коштів для ліквідації незбалансованості платіжних балансів країн-членів.
Основні напрямки діяльності МВФ включають також регулювання платіжних балансів країн-членів і зовнішньої заборгованості. Посилюється взаємодія з МВФ, ЄБРР, ОЕСР, ПРООН, Паризьким і Лондонським клубами і т.д.
У сфері регулювання платіжних балансів і зовнішньої заборгованості МВФ надає кредити країнам-членам за умови проведення ними визначених змін у своїй економічній політиці. Перед отриманням кредитів країна-позичальник повинна узгодити із Фондом програму фінансово-економічної стабілізації. Надання валютних коштів здійснюється в залежності від виконання цієї програми. Наявність подібної програми іі угоди з МВФ звичайно розглядається як міжнародне свідчення платоспроможності країни.
|
|
|
У сфері боргового регулювання МВФ активно взаємодіє з Всесвітнім банком.
Вищим керівним органом МВФ с Рада керуючих, що складається з представників країн-членів (звичайно відповідального за проведення валютної політики чи міністра, голови центрального банку разом із заступником). За винятком ряду повноважень (визначення розмірів квот і прийом нових членів, перегляд квот, зміна валютних паритетів тощо) він може делегувати виконання своїх завдань Виконавчій раді. Керуючі зустрічаються раз на рік на щорічних сесіях.
Тимчасовий комітет (24 члена, звичайно два засідання на рік) консультує Раду керуючих з питань, пов'язаних із поточним контролем за світовою валютною системою і її адаптацією.
Виконавча рада відповідає за поточні справи МВФ. Сім з 24 Виконавчих директорів призначаються країнами з найбільшими квотами (Німеччина, Великобританія, Китай, Франція, Саудівська Аравія, США і Японія), інші обираються від інших країн на основі принципу регіонального представництва. Засідання Виконавчої ради проходять кілька разів на тиждень під головуванням Директора-розпорядника.
|
|
|
Найважливіший структурний підрозділ МВФ — Тимчасовий комітет із питань реформи міжнародної валютної системи фактично забезпечує політичне керівництво і займається узгодженням всіх питань, що стосуються діяльності Фонду, внесення змін у його статут, перегляду квот, випуску СДР, принципів використання ресурсів МВФ тощо.
Персонал МВФ нараховує більш 2000 експертів, очолюваних Директором-розпорядником. Директор-розпорядник обирається Виконавчою радою (за традицією — це представник Європи). Він не має права голосу, за винятком тих випадків, коли голоси у Виконавчій раді розділяються порівну.
Основними джерелами фінансування МВФ є внески (квоти) країн-членів і позики МВФ у своїх членів.
Як правило, МВФ надає кошти своїм членам різними кредитними траншами, кожний з який відповідає 25 відсоткам квоти країни-члена. У рамках програми розширеного фінансування членам МВФ може надаватися середньостроковий кредит (звичайно на 3 роки) для усунення негативних явищ у економіці.
|
|
|
У рамках МВФ діють також і спеціальні механізми.
Фонд системної трансформації (Systemic Transformation Facility) надає фінансову допомогу країнам, які зазнають труднощів у торговій і платіжній системах у зв'язку з переходом до ринкової економіки.
Фонд компенсаційного фінансування й фінансування у випадку непередбачених обставин (Compensatory and Contingency Financing Facility) надає допомогу країнам-членам у випадку зазнавання ними збитків (експорт, значне зростання цін на імпортоване зерно), якщо ці збитки носять тимчасовий характер і обумовлені причинами, що лежать поза сферою впливу цих країн; а також при необхідності підтримки темпів реформ, проведених відповідно до ухвалених МВФ угод.
За сприяння Системи фінансування буферних запасів (Buffer Stock Financing Facility) МВФ може надавати фінансову допомогу для відновлення запасів сировини.
Термінова допомога (Energy Assistance) надається шляхом закупівлі товарів країн, платіжний баланс яких зазнав значних труднощів внаслідок стихійних лих.
Фонд структурної адаптації (Structural Adjustment Facility) і Розширений фонд структурної адаптації (Enhanced Structural Adjustment Facility) надають допомогу для проведення структурних реформ у країнах, що розвиваються, з низькими прибутками, а також для реалізації середньострокових макроекономічних програм.
Інститут МВФ, створений у 1964 році (Вашингтон, США), організує курси й семінари з підвищення кваліфікації державних службовців із країн-членів МВФ.
Банк міжнародних розрахунків
Банк центральних банків, членами якого є 29 центральних банків різних країн. У 1988 році цеп банк визначив мінімальний рівень достатності власною капіталу для банків: у 1990 році відношення капіталу до активів на рівні 7,15% із підвищенням до 8% у 1992 році.
БМР є банком центральних банків. Майже всі європейські центральні банки, а також центральні банки США, Канади, Японії, Австралії і Південної Африки приймають участь чи тісно пов'язані з різноманітною діяльністю БМР. БМР допомагає центральним банкам у розміщенні валютних резервів, служить форумом для міжнародного валютного співробітництва, виступає як агент чи довірена особа при здійсненні міжнародних кредитних угод, а також веде великі наукові дослідження.
Керуючи резервами центральних банків, БМР здійснює традиційні форми інвестування. Кошти, не затребувані для кредитування інших центральних банків, розміщуються на світових фінансових ринках. Основними формами інвестицій є депозити у комерційних банках і купівля короткострокових цінних паперів, включаючи казначейські векселі США. Ці операції у даний час складають основу діяльності банку. БМР також кредитує інші центральні банки за рахунок коштів, отриманих як депозити із центральних банків. Кредитні операції БМР можуть бути у формі «свопів» із золотом, кредитів, забезпечених золотом, чи легко реалізованих на ринку короткострокових цінних паперів, кредитів під золото розміщених у БМР валютних депозитів на ту ж суму і з тими ж термінами погашення, незабезпечених кредитів у формі авансів чи депозитів і кредитів на умовах «стэнд-бай». Крім того, також застосовуються різні сполучення зазначених вище видів кредиту. У сфері валютних операцій БМР є учасником угоди ФРС про операції «своп». Проте БМР не має права надавати позички урядам і відкривати їм визначені види рахунків. Також не дозволяються операції з нерухомістю. За статутом при проведенні банківських операцій БМР повинен гарантувати, що його дії не суперечать грошовій політиці центрального банку-клієнта.
Крім того, БМР періодично організує наради експертів для аналізу економічних, валютних та інших питань, що становлять інтерес для центральних банків. Він проводить дослідження у сфері грошової й валютної політики і теорії. На БМР покладено обов'язок наглядати за міжнародними фінансовими ринками, створювати банки даних для центральних банків Групи десятьох країн і Швейцарії, а також підготовка статистичного огляду міжнародної банківської справи. (Група десятьох країн складається з Бельгії, Канади, Франції, Італії, Японії, Нідерландів, Швеції, Великобританії, США і Західної Німеччини. Швейцарія приймає в ній участь).
З юридичної точки зору БМР с корпорацією. У його статуті обумовлено що БМР як міжнародна організація створена на основі Гаазької угоди 1930 року. За діяльність банку відповідає Рада директорів. У Раду директорів входять керуючі центральних банків Бельгії, Франції, Німеччини, Італії та Великобританії, а також п'ять представників фінансового бізнесу, промисловості й торгівлі, призначених по одному від кожного із зазначених вище п'яти центральних банків їх керуючими.
Статут БМР передбачає, що ці 10 директорів можуть обирати інших осіб як кооптованих директорів із числа керуючих тих центральних банків-членів, чиї представники ще не входять у Раду. Керуючі центральних банків Нідерландів, Швеції й Швейцарії є такими кооптованими членами, і вже багато років є членами Ради директорів. Рада директорів, що складається з 13 членів, обирає зі свого складу голову банку.
Будучи міжнародною організацією, БМР виконує деякі функції довіреної особи і депозитарію для офіційних груп. Наприклад, БМР надає секретаріат для Комітету керуючих центральних банків Європейського співтовариства (Commitee of Governors of the European Community (ЄС) central banks) і Ради керуючих Європейського фонду валютного співробітництва (ЄФВС1) (Board of Governors of the European Monetary Cooperation Found), а також для їх підкомітетів і груп експертів, що займаються підготовкою документів для керуючих центральних банків. Далі, БМР виступає як агент ЄФВС (ЄМСР), виконуючи деякі фінансові операції та операції по врегулюванню сальдо на рахунках від імені країн — членів ЄС, що беруть участь у валютному союзі. БМР також відповідає за технічне керування системою взаємної короткострокової валютної підтримки ЄС і за перекази платежів, що пов'язані з операціями ЄС по запозиченню.
Після створення БМР центральним банкам-учасникам дозволено зробити вибір між власною підпискою на акції БМР і реалізацією їх у своїх країнах. Близько 15% акцій БМР не були придбані центральними банками і у даний час належать приватним власникам. Акції, виділені США, не були придбані ФРС, а були розповсюджені за підпискою серед ряду комерційних банків. У 1930 році акції були куплені на ім'я Першого національного банку міста Нью-Йорка (зараз Сітібзнк Н. A.) (the First National Bank of the Citv of New York, now Citibank, N. А.) синдикатом, що складається з Дж. Пі. Морган енд Компані (J. P. Morgen and Company), Першого національного банку Чикаю (First National Bank of Chicago), Першого національного банку міста Нью-Йорка.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 186; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!