Міжнародний банк реконструкції и розвитку (світовий банк)
Тема 5
Інвестори на міжнародному інвестиційному ринку
Мета: Охарактеризувати діяльність міжнародних фондових інвесторів. Визначити особливості функціонування відкритих і закритих інвестиційних фондів.
Час:80 хв.Метод :ЛекціяМісце:Навчальна аудиторія
ПЛАН
Навчальні питання:Час викладу
Вступ…….……………………………………………………..……………...………5хв
1. Міжнародні фондові інвестори та особливості їх діяльності …..………… 30 хв.
2. Інвестиційні фонди на міжнародномуінвестиційному ринку ……..……. 40 хв.
2.1. Інвестиційні фонди відкритого типу …………………………………… 20 хв.
2.2. Інвестиційні фонди закритого типу ………………….………………… 20 хв.
Заключна частина………………………………………………………..….….… 5 хв.
Матеріально-технічне забезпечення: схеми, графіки, діаграми, таблиці, нормативні та законодавчі акти.
Міжнародні фондові інвестори та особливості їх діяльності
Інституційна структура міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин включає численні міжнародні організації. Одні з них, маючи великі повноваження і ресурс, здійснюють регулювання міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин. Інші являють собою форум для міжурядового обговорення, вироблення консенсусу і рекомендацій з валютної і кредитно-фінансової політики. Треті забезпечують збір інформації, статистичні й науково-дослідні видання з актуальних валютно-кредитних і фінансових проблем і економіки у цілому. Деякі з них виконують усі названі функції.
|
|
|
Міжнародні фінансові організації (МФО) створюються шляхом об'єднання фінансових ресурсів країнами-учасницями для вирішення визначених завдань у галузі розвитку світової економіки. Цими завданнями можуть бути:
- операції на міжнародному валютному і фондовому ринках з метою стабілізації й регулювання світової економіки, підтримки й стимулювання міжнародної торгівлі;
− міждержавні кредити — кредити на здійснення державних проектів і фінансування бюджетного дефіциту;
− інвестиційна діяльність/кредитування в сфері міжнародних проектів (проектів, які стосуються інтересів декількох країн, що беруть участь у проекті як прямо, так і через комерційні структури);
- інвестиційна діяльність/кредитування у сфері «внутрішніх» проектів (проектів, що безпосередньо зачіпають інтереси однієї країни чи комерційної організації-резидента), здійснення яких може вплинути на міжнародний бізнес (наприклад, інфраструктурі проекти, проекти у сфері інформаційних технологій, розвитку транспортних і комунікаційних мереж та ін.);
- благодійна діяльність (фінансування програм міжнародної допомоги) і фінансування фундаментальних досліджень.
|
|
|
Після Другої світової війни розлад міжнародної й національних валютно — кредитних систем і украй важкий стан народного господарства воюючих країн обумовили необхідність мобілізації національних фінансових ресурсів цих держав і вживання колективних заходів для ліквідації наслідків війни. З цією метою на міжнародній валютно-фінансовій конференції ООН, що відбулася у 1944 році у місті Бреттон-Вудс (США), було прийняте рішення про створення як спеціалізованого органа ООН Міжнародного валютного фонду (МВФ) — для відновлення і стабілізації міжнародної і національних валютно-фінансових систем і Міжнародного банку реконструкції й розвитку (МБРР) - для сприяння приватному капіталу в розширенні інвестиційного кредитування.
З подальшою стабілізацією національних господарств європейських країн, розширення міжнародних економічних зв'язків таінтернаціоналізації господарського життя у світі відбувалися зміни діяльності МВФ і МБРР. Ці міжнародні організації стадії більше приділяти уваги організації допомоги країнам з подолання виникаючих кризових явищ і структурні перебудови їх економіки, а також значно розширили фінансове сприяння країнам, що одержали державну незалежність, із метою прискорення темпів їх економічного розвитку.
|
|
|
Зростаючий спектр питань у валютно-кредитній сфері як на міжнародній арені, так і в окремих регіонах, які необхідно було вирішу ваги світовому співтовариству, також викликав потребу в створенні регіональних банків довгострокового кредитування.
У результаті якщо у довоєнні роки існував лише Банк міжнародних розрахунків у Базелі (Швейцарія), то тепер функціонує ціла система міжнародних валютно-кредитних організацій як глобального, так і регіонального характеру (Азіатський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Європейський банк реконструкції й розвитку та ін.).
Міжнародний банк реконструкції и розвитку (світовий банк)
МБРР, більш відомий як Світовий або Всесвітній банк, був створений у 1944 році з метою надання допомоги у відновленні й розвитку економіки західноєвропейських країн, господарство яких було підірване Другою світовою війною. Із середини 50-х pp. після відновлення положення v цих країнах основну увагу МБРР було переключено на сприяння економічному розвитку держав, що звільнилися від колоніальної залежності. Світовий банк як спеціалізований інститут ООН надає країнам, що розвиваються, фінансову допомогу, виступає в ролі радника у розробці програм їхнього економічного розвитку, координує дії промислово розвинутих країн і сприяє розвитку міжнародних економічних організацій.
|
|
|
Вищим органом МБРР с Рада керуючих, яка складається з представників усіх країн-членів Банку, що призначаються відповідними урядами на п'ятирічний термін. Збирається на сесії один раз на рік разом із 1УІВФ. Членами МБРР можуть бути країни, що вступили в МВФ, оскільки зобов'язані проводити валютно-фінансову політику, що відповідає Статуту МВФ. Членами МБРР є 180 країн, однак завдяки системі розподілу голосів ведучу роль у Байку грає група з 10 найбільш розвинутих країн на чолі зі США. Рішення в Раді керуючих приймаються простою більшістю голосів. Кожна країна має 250 голосів плюс один голос за акцію в 100 тис. СДР у капіталі Банку, і в результаті на «групу 10» припадає більш 60% усіх голосів. Для прийняття найбільш важливих рішень потрібно кваліфікована більшість (85%) голосів, а тому США, що мають більш 17% голосів, мають право вето по всіх найважливіших питаннях. Навіть такі великі країни, як Росія, Китай і Індія, що мають по 3% голосів, не мають серйозного впливу на прийняття рішень.
Поточною діяльністю керує Директорат, що складається з 22 директорів-виконавців, із яких 7 призначаються (представляють США, Англію, Францію, Німеччину, Індію, КНР і Росію), а інші обираються членами Банку.
Директорат очолює Президент Банку, яким за традицією є американець (у даний час Вульфенсон — від США).
Статутний капітал МБРР створюється шляхом підписки країн-членів на його акції..
Для поповнення своїх ресурсів МБРР виступає як позичальник на світовому фінансовому ринку, розміщуючи на ньому в окремі роки облігаційні позики на суму більш 10 млрд дол. Оскільки МБРР має добру репутацію, а облігації приносять солідний прибуток (близько 7% річних), приватні банки й інші кредитно-фінансові інститути охоче вкладають вільні капітали в облігації МБРР.
Кредитні операції МБРР відповідають інтересам приватного капіталу, що за посередництвом Банку здійснює активну інвестиційну діяльність, зокрема, у країнах, що розвиваються. МБРР надає кредити на ухвалені ним проекти, причому отримання цих кредитів обумовлюється виконанням позичальником ряду рекомендацій Банку якекономічного, гак і соціального порядку. Загальна сума кредитів, наданих Банком 128 країнам за більш ніж 50 років його діяльності, перевищила 320 млрд. дол. МБРР надає кредити платоспроможним позичальникам і винятково на високорентабельні проекти. Одержувачами кредитів можуть бути уряди країн-членів Банку, а також приватні фірми й організації, що мають гарантію уряду або центрального банку. Кредити МБРР — довгострокові, звичайно надаються на 15-20 років із пільговим періодом 5 років. Об'єкти, що споруджуються з участю МБРР, покриваються його кредитами не більше ніж на 30% їх вартості. По видаваних кредитах Банк стягує в середньому на 0,5% більше, ніж самий Банк сплачує по залученим коштам, а оскільки ставки світового фінансового ринку досить високі, то і кредити МБРР є дорогими, а тому недоступними для багатьох країн, що розвиваються.
Найбільша частина наданих МБРР кредитів спрямована на розвиток інфраструктури, на підтримку сільського господарства й рибальства, а на розвиток промисловості — менше 15%.
У кредитній діяльності Банку на початку 80-х pp. відбулися значні зміни; якщо раніше Банк надавав тільки цільові кредити на якісь конкретні об'єкти виробничого характеру, то з цього часу МБРР став виділяти кошти на здійснення програм структурної перебудови і на врегулювання гострих валютно-фінансових проблем країн, що розвиваються. Зокрема, у зв'язку з тривалою у 1997 році валютно-фінансовою кризою в країнах Південно-Східної Азії в рамках міжнародних програм екстреної допомоги Банк виділив багатомільярдні доларові кредити Південній Кореї, Таїланду, Індонезії, Малайзії та іншим країнам регіону.
Частка зазначених нецільових кредитів у всьому обсязі виділених Банком коштів зростає: якщо на початку 80-х pp. на них приходилося 10-12%, то у 90-х pp. — уже більш 25%. Одержувачами цих кредитів є, як країни що розвиваються, так і східноєвропейські держави й республіки колишнього СРСР.
У зв'язку з тим що ресурси МБРР виявилися недостатніми для задоволення зростаючих потреб країн, що розвиваються, у кредитах і одночасно занадто дорогими, на додаток до МБРР на правах дочірніх організацій були створені МФК (1956 p.) і МАР (1960 p.).
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 240; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!