Оцінка кредитоспроможності підприємства
Кредитоспроможність підприємства — це його здатність повністю і в строк розрахуватись зі всіма борговими зобов'язаннями.
Оцінка банком позичальника – юридичної особи передбачає такі етапи:
- розрахунок та аналіз кількісних і якісних критеріїв;
- визначення інтегральної оцінки позичальника;
- визначення класу позичальника.
Для оцінки кредитоспроможності позичальника комерційний банк повинен враховувати економічні показники діяльності позичальника, які включають в себе як кількісні, так і якісні критерії:
- платоспроможність (коефіцієнт миттєвої, поточної та загальної ліквідності);
- фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);
- обсяг реалізації;
- обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту; наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів – у динаміці);
- склад та динаміка дебіторської та кредиторської заборгованості (за останній звітний і поточний періоди);
- прибутки та збитки (у динаміці);
- рентабельність (у динаміці);
- кредитна історія (погашення кредиторської заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).
Комерційний банк визначає значення показників платоспроможності позичальника та його фінансової стійкості з урахуванням статистичних даних галузі господарства, у якій він працює, і даних про результати його діяльності.
|
|
|
Кількісний аналіз показників здійснюється на підставі даних бухгалтерського та аналітичного обліку, а також на підставі інформації з інших банків про позичальника (довідки/виписки про з обслуговуючих банків про обороти по поточному рахунку тощо – для аналізу грошових потоків).
В банку відповідно до вимог НБУ здійснюється розрахунок таких кількісних критеріїв, як платоспроможність, фінансова стійкість, рентабельність, аналіз грошових потоків, аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості, що передбачає аналіз:
- коефіцієнта миттєвої ліквідності, що характеризує те, як швидко короткострокові зобов’язання можуть бути погашені високоліквідними активами;
- коефіцієнта поточної ліквідності, що характеризує можливість погашення короткострокових зобов’язань у встановлені строки;
- коефіцієнта загальної ліквідності, що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов’язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів;
- коефіцієнта маневреності власних коштів, що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів;
- коефіцієнта незалежності, що характеризує ступінь фінансового ризику;
|
|
|
- рентабельності активів, що характеризує загальну прибутковість позичальника;
- рентабельності продажу;
- грошових потоків позичальника у вигляді співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника до суми основного боргу за кредитною операцією та процентами за нею з урахуванням строку дії кредитного договору та для позичальників, що отримали в іноземній валют, - з урахуванням змін валютного курсу;
- дебіторської та кредиторської заборгованості, що проводиться шляхом визначення періоду обороту дебіторської та кредиторської заборгованості та порівняння отриманих показників з даними, що зазначені у відповідних договорах позичальника (з його покупцями – у разі аналізу дебіторської заборгованості, або з його постачальниками – у разі аналізу кредиторської заборгованості), або є середньогалузевими;
- коефіцієнта забезпеченості власними оборотними запасами, що показує забезпеченість підприємства власними оборотними коштами;
- коефіцієнта довгострокового запозичення коштів, що показує ступінь залежності від зовнішнього довгострокового фінансування;
- коефіцієнта автономії, що показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.
|
|
|
Якісний аналіз стану діяльності юридичної особи проводиться за трьома напрямками:
- оцінка ринкового фактору (ринкова позиція), що включає привабливість продукту, який пропонує клієнт; фактори виробництва (кваліфікація працівників, стан виробничих приміщень, місце розташування); структуру клієнтської бази; конкуренцію; тривалість діяльності; залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості; наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;
- оцінка фактору репутації позичальника, що включає ступінь довіри до клієнта, його відкритість, чесність, готовність надавати фактичну інформацію; попередній досвід роботи з кредитами; оцінку ділових якостей керівництва позичальника;
- оцінка галузі, в якій працює позичальник. В основу класифікації галузей покладений Державний класифікатор України ДК 009-96 “Класифікація видів економічної діяльності” (КВЕД), затверджений наказом Державного комітету із стандартизації, метрології та сертифікації від 22.101996р., що передбачає виділення таких секцій:
· сільське господарство, полювання та лісове господарство;
· рибне господарство;
· видобувна промисловість;
|
|
|
· переробна промисловість;
· харчова промисловість;
· виробництво електроенергії, видобуток та переробка газу та нафти;
· будівництво;
· оптова та роздрібна торгівля;
· готельний та ресторанний бізнес (громадське харчування);
· транспорт;
· фінансова діяльність;
· операції з нерухомістю, орендні послуги юридичним особам;
· державне управління;
· освіта;
· охорона здоров’я та соціальна допомога;
· господарська та суспільна діяльність.
Для визначення класу позичальника – юридичної особи використовується інтегральна оцінка позичальника (табл. 7.2).
Таблиця 7.2
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 360; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!