Теоретичні підходи до визначення поняття
Міністерство науки і освіти України
Дніпропетровський національний університет
Ім. Олеся Гончара
О.М. Хамініч
ПОСІБНИК ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ
,,ОСНОВИ ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
(ПСИХОЛОГІЧНА ПРАКТИКА)”
Дніпропетровськ
РВВ ДНУ
2011
УДК 159.98 (075.8)
ББК 88в64я73
Х 18
Рецензенти: канд. соц. наук, доц. В.І.Лазаренко
канд. психол. наук, доц. М.В.Сурякова
Х 18 Хамініч, О.М. Посібник до вивчення курсу ,,Основи практичної психології (психологічна практика)” [Текст] / О.М. Хамініч. – Д.: РВВ ДНУ, 2011. – 16 с.
Подано теоретичні підходи до визначення поняття ,,психологічна практика”, предмета і завдань практичної психології як специфічного виду соціальної діяльності; наведено систему психотехнічних понять і характеристики головних напрямків і видів психологічної практики.
Для студентів факультету психології ДНУ.
Темплан 2011, поз.109
Навчальне видання
Олена Миколаївна Хамініч
Посібник до вивчення курсу
,,Основи практичної психології
(психологічна практика)”
Редактор Н.В.Казанцева
Техредактор Л.П.Замятіна
Коректор А.А.Гриженко
Підписано до друку 25.02.11. Формат 60х84/16. Папір друкарський
Друк плоский. Ум. друк. арк. 0,9 Ум. фарбовідб. 0,9.
Обл. – вид. арк. 1,2 Тираж 100 пр. Зам. №
РВВ ДНУ, просп. Гагаріна, 72, м. Дніпропетровськ, 49010.
Друкарня ДНУ, вул. Наукова, 5, м. Дніпропетровськ, 49050
|
|
|
© Хамініч О.М., 2011
Вступ
Вітчизняна психологія певний час була академічною наукою, що займалася теоретичними дослідженнями, а не вирішенням реальних психологічних проблем конкретних людей. Частину практичних завдань психології виконувала прикладна психологія, що додавалася до різних соціальних сфер і відповідно до їх назв отримувала свої – педагогічна, медична, спортивна, інженерна і т. ін. Радикальні суспільно-економічні зміни в нашій країні прискорили виникнення і подальший розвиток нової соціальної практики – сфери психологічних послуг (індивідуальне консультування і психотерапія, дитяча ігрова психокорекція і сімейна терапія, різноманітні тренінги тощо). Психологічні служби в освітніх закладах, приватні психологічні кабінети започаткували новий для вітчизняної психології напрямок – психологічну практику. Виникла і стала масовою нова професія – практичний психолог.
За висновками М. Р. Бітянової, Б. С. Братуся, Ф. Є. Василюка, І. В. Вачкова, О. Л. Венгера, І. В. Дубровінової, Е. А. Елізарова, В. В. Козлова, А. А. Пузирея, В. О. Татенко, М. І. Шапіро, Т. С. Яценко та інших авторів, це викликало нову ситуацію в самій психології, зміст якої – у суттєвій зміні співвідношення між теорією і практикою. Практичну психологію розглядають не тільки як сферу прикладного застосування теоретичних знань чи засіб перевірки теоретичних моделей, але і як нову галузь психологічної науки, що потребує особливого наукового обґрунтування, має свій предмет вивчення, цілі, завдання і здобутки. Проте, дотепер ,,практична психологія перебуває в підпорядкуванні академічній психології, переважаючими методами є тестові, психодіагностика спирається на числові дані, що залишаються поза смисловим полем суб’єкта, психодіагностика має статичний, а не психодинамічний характер, предмет практичної психології сьогодні перебуває поза цілісним розумінням психіки в її свідомих і несвідомих виявах” [17, с.17-18]. Тому, звертаючись до існуючих психологічних концепцій особистості, діяльності, колективу тощо, практичний психолог не знаходить відповіді на багато своїх питань, головні з яких: щосаме він може і повинен робити, якдосягти бажаних результатів? Психолог-практик очікує від теорії не ствердження сутності, абстрагованої від практики, а настанови до виконання дій і засобів їх розуміння [3].
|
|
|
На основі узагальнення досвіду шкільних психологів, психологів-тренерів і менеджерів з персоналу можна стверджувати, що більшість існуючих сьогодні моделей професійної діяльності – це еклектичні поєднання окремих елементів, вилучені з різних методологічних та психотехнічних систем, концептуально не обґрунтовані, не поєднані та не усвідомлені. Головною засадою для створення таких моделей професійної діяльності є власні уподобання психологів; а їх масове застосування не тільки унеможливлює узагальнення та поширення психопрактичного досвіду, але взагалі знімає питання про ефективність роботи практичного психолога.
|
|
|
Яким же чином практичну психологію як окремий розділ відрізнити від інших галузей психології? Який зміст має означення ,,практична”? Щоб відповісти на ці й пов’язані з ними питання, потрібно насамперед звернутися до поняття ,,практика”.
Теоретичні підходи до визначення поняття
,,психологічна практика”
Поняття ,,практична діяльність” (,,практика”) родове стосовно поняття ,,психологічна практика” (поширеним є вислів ,,психопрактика”).
Існує відоме визначення практики – це матеріальна, чуттєво-предметна, цілеспрямована діяльність людини з перетворення природних і соціальних об’єктів, що є основою пізнання. Зазвичай практиці (тобто матеріальній діяльності) протиставляють духовну (або ідеальну) діяльність. Але таке тлумачення не відповідає ряду специфічних галузей практики – соціальних практик, до яких належать педагогічна, політична, управлінська, рекламна, журналістська, художня та інші види діяльності. Основний смисл соціальних практик полягає у впливі на суб'єктивний зміст особи, тобто на ідеальне, а матеріальна сторона виступає як засіб опосередкування ідеального змісту. Тому соціальні практики не можна розглядати як матеріальну, чуттєво-предметну діяльність. Психологічна практика також належить до цього ряду: вона пов’язана з соціальною діяльністю людини і може існувати тільки як соціальна психологічна практика.
|
|
|
Відповіднішим визнають інший підхід до визначення практики. Як відомо, будь-яка діяльність охоплює два основні моменти, що зв'язують суб'єкт і об'єкт: дія суб'єкта на об'єкт (вплив, дія на об’єкт, його зміна) і сприйняття об'єкта суб'єктом (представленість, віддзеркалення об'єкта в суб'єкті). Саме за характером зв'язку між суб'єктом і об'єктом діяльність може бути розподілена на практичну (дія) і пізнавальну (віддзеркалення). Іншими словами, аспект дії суб'єкта на об'єкт, якщо він є головним, конституює діяльність як практичну. Аспект віддзеркалення об'єкта в суб'єкті, якщо він складає основний зміст діяльності, визначає її як пізнавальну. Таким чином, у загальному розумінніпрактика (практична діяльність) – це діяльність, у якій домінуючим є аспект дії на об'єкт і його зміна. Її підпорядкований аспект - пізнавальний, він виконує орієнтовну і контрольну функції практичної діяльності. Психопрактична, педагогічна, політична, управлінська, рекламна, журналістська, художня діяльності є практичні, оскільки провідною дією в кожній з них є дія суб'єкта на об'єкт, його перетворення або зміна поведінки і діяльності. Цю дію на об'єкт здійснюють шляхом виділення його предметної сторони, яка стає предметом діяльності. Практика є соціальною, свідомою, суб'єктно-активною, цілеспрямованою, оскільки такими є характеристики людської діяльності. Загальна структура діяльності є також і загальною структурою практики.
Психологічну практику як специфічну соціальну діяльність відрізняють від будь-якої іншої соціальної діяльності за її спеціальним предметом. Водночас, за своїм предметом практична психологія споріднена з науковою психологією. Розрізнення наукової та практичної психології можливе за головною метою діяльності, або мотивом (мотив-мета, за О. М. Леонтьєвим). У першому випадку предмет виступає як предмет дослідження (психологія як наука); у другому – як матеріал для практичного використання, дії і перетворення (психологія як практика). Таким чином, психологічна практика (,,психопрактика”) – це діяльність з перетворення психічної реальності психологічними засобами. Істотним уточненням є те, що цю психічну реальність розглядають як нормальну (на відміну від предмета психіатрії).
Часто разом із практичною психологією виокремлюють прикладну, зазвичай ототожнюють їх, вживають вирази ,,прикладна психологія” і ,,практична психологія” як синоніми (Б. С. Братусь, Ф. Є. Василюк). Проте ще Г. Мюнстерберг (1914 р.) заклав критерії диференціації цих сфер. Посилений пошук таких критеріїв характеризує сучасний етап розвитку практичної психології. Розрізнення власне практичної і прикладної психологічної діяльності також можливе за основним предметом діяльності. У багатьох видах соціальної практики, що потребують психологічного супроводу, предмет (мета) не є психологічні, хоча в таких видах соціальної практики можуть застосовувати психологічні закономірності. Наприклад, у педагогіці предмет (мета) – навчання і виховання, а застосування психологічних методів і закономірностей цих процесів – тільки засіб [9; 13]. В управлінні людьми предмет (мета) – управління, психологічні засоби – допоміжні [9]. Інакше кажучи, мету і завдання діяльності психолога, який працює в іншій соціальній сфері, формують цілі та завдання цієї сфери, наприклад, у вигляді ,,психологічного забезпечення” певної соціальної діяльності. Безпосередню практичну дію на об'єкт (особу, сім’ю, колектив) здійснює не психолог, а лікар, педагог або інший фахівець і відповідальний за результати останній. Мова не про те, що психолог зовсім не бере участі в системі практичних заходів. Наприклад, у психіатричній лікарні його участь може бути дуже великою, але загальний план лікування, останнє слово в діагностиці й терапії, тобто усі стратегічні пункти діяльності, підпорядковано лікарю. Так і в будь-якій іншій соціально-практичній галузі психолог є відчужений від цілісної соціальної практики [3; 17].
У власне психологічній практиці і мета, і засоби мають психологічний характер, складають єдність. Наприклад, тестування з метою виявити характеристики особи, консультування особистісних або міжособистісних проблем, формуючи та розвивальні тренінги – усі ці види діяльності мають психологічні цілі, яких досягають за допомогою психологічних засобів. Іншими словами психологічна практика – це власна практика психології.
Розуміння практичної психології як діяльності з перетворення психічної реальності не виключає з неї теоретичних і дослідницьких, тобто пізнавальних, компонентів. Доказом цього є наявність великої кількості теорій і розвиненого понятійного апарату всіх крупних психопрактичних систем (біхевіоральної, психоаналітичної, гуманістичної, екзистенціальної, гештальт-терапії тощо). Виконання науково-дослідних завдань практичної психології націлене на вивчення закономірностей розвитку і формування особистості, на розробку методологічних основ діяльності практичного психолога, засобів і методів професійного застосування психологічних знань в умовах різних соціальних систем. Важливо розуміти і пам'ятати, що пізнавальні компоненти психологічної практики, як було зазначено, виконують підпорядковані, додаткові функції – орієнтовну і контрольну, сприяючи здійсненню і розвитку самої психологічної практики.
Виділяють такі завдання практичної психології як діяльності з перетворення психологічної реальності [ 9; 12; 13; 14; 17]:
1) власне психопрактичні:
- надання психологічної допомоги людям, що мають психологічні труднощі та проблеми;
- надання психологічної допомоги людям в особливих умовах життєдіяльності;
- створення умов для розвитку особистості;
- формування окремих психологічних властивостей;
- коригування окремих психологічних властивостей;
- формування діяльнісних та поведінкових новоутворень;
- визначення психологічних особливостей людей;
- запровадження психологічної просвіти;
- запровадження психогігієни та психопрофілактики;
- контроль за професійною діяльністю та підвищення кваліфікації практичних психологів;
- сприяння підвищенню психологічної культури суспільства тощо;
2) науково-дослідні:
- створення загальної теорії психологічної практики;
- розробка методологічних основ діяльності практичного психолога;
- розробка умов, методів і засобів професійного застосування психологічних знань в умовах різних соціальних систем;
- розробка психодіагностичного інструментарію;
- методичне обґрунтування діяльності служб практичної психології;
3) прикладні:
- створення соціально-психологічних служб та служб екстреної психологічної допомоги;
- розробка та запровадження систем психологічного супроводу навчання, праці, лікування тощо;
- аналіз та характеристика робочих місць;
- розробка програм підготовки, перепідготовки й атестації кадрів;
- розробка спеціальних навчальних програм;
- розробка проектів нормативних документів;
- розробка методичних рекомендацій;
- розробка психологічних рекомендацій.
Поняття ,,психологічна практика” вживають в широкому (як увесь простір практичної психології) і вузькому (як конкретна практична психологічна діяльність) значеннях. В обох випадках психологічна практика – це вид специфічної соціальної практичної діяльності. Окремі практичні завдання визначають конкретні цілі професійної діяльності психолога в психологічних службах, установах і організаціях різного профілю, у спеціалізованих психологічних кабінетах і центрах у формі надання психологічної допомоги конкретним особам та колективам.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 278; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!