Основні періоди розвитку управлінського документознавства як наукової дисципліни
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ 1 МИСТЕЦТВ
С.Г.КУЛЕШОВ
УПРАВЛІНСЬКЕ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВО
Навчальний посібник
Допущено Міністерством культури і мистецтв України як навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури і мистецтв
КИЇВ ДАКККІМ 2003
УДК 001.8 ББК 73.0 Кулешов С.Г.
Управлінське документознавство:Навчальний посібник - К : ДЛКККІМ, 2003. - 57 с.
У навчальному посібнику викладено зміст основних тем курсу "Управлінське документознавство". Дана характеристика періодам розвитку управлінського документознавства як наукової дисципліни, її теоретичним основам та понятійному апарату. Розглянуто існуючі класифікації управлінських документів, типологічну схему управлінської документації, головні напрями уніфікації та стандартизації створення текстів і оформлення управлінських документів. Висвітлено окремі аспекти організації управління документацією за кордоном.
Посібник призначений для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за спеціальністю "Документознавство та інформаційна діяльність".
Рецензенти: Христова Н.М., кандидат історичних наук,
заступник директора з наукової роботи Українського державного науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства;
Слівак А.Є., кандидат економічнихнаук, старший науковий співробітник, зав. відділу Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки
|
|
|
Допущено Міністерством культури і мистецтв України
як навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури і мистецтв
України Ш-ІУ рівнів акредитації (наказ №330 від 05.06.2003 р.)
15ВИ 966-7435-84-9 © С.Г.Кулешов, 2003
© Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2003
1. УПРАВЛІНСЬКЕ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВО ЯК НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА
Управлінська інформація та її потоки
Управління слід розглядати як сукупність дій керуючою об'єкта, спрямованих на створення оптимальних умов функціонування керованого об'єкта відповідно до його завдань. В державі існує чітка диференціація керуючих і керованих соціальних об'єктів залежно від функцій та завдань, які вони виконують. Процеси управління в сучасному соціумі є дуже складними, оскільки, з одного боку, потребують забезпечення функціонування різних сфер його діяльності (виробнича, політична, торговельна, оборонна, наукова, культуротворча тощо), а з іншого на це функціонування впливає значна кількість чинників, що постійно зумовлюють коригування змісту та спрямування процесів управління. Керування соціальними процесами реалізується за допомогою управлінської інформації -інформації, що відбиває зміст дій управління. В результаті відбувається спрямування потоків управлінської інформації від об'єктів вищого рівня до об'єктів нижчого рівня
|
|
|
За ступенем поширення ці низхідні потоки можуть бути загальнодержавними чи територіальними (наприклад, закони України, укази Президента України чипостанови Кабінету Міністрів України мають загальнодержавне поширення, а розпорядження голови міської ради -тільки у межах міста). У низхідних потоках управлінської інформації можна виділити частину інформації, призначену для всіх суб'єктів господарювання (наприклад, постанови Державного комітету статистики чи Міністерства фінансів України) або орієнтовану на таких, що функціонують у певній галузі чи сфері діяльності (рішення колегії Міністерства культури і мистецтв України). Існує регламентація створення та розповсюдження управлінської інформації в державі, зафіксована в нормативних документах, наприклад, порядок розроблення та прийняття законів України і правозастосовної діяльності чи підготовки, подання та розгляду проектів постанов і розпоряджень та інших документів загальнодержавного значення Кабінетом Міністрів України. Зокрема, такими документами є Тимчасовий регламент Кабінету Міністрів України (затверджений постановою Кабінету Міністрів від 5 червня 2000 р. №915) чи Методичні матеріали щодо підготовки електронних копій документів суб'єктами права законодавчої ініціативи. Соціальні об'єкти низового рівня отримують досить значний обсяг низхідної управлінської інформації, яка структурується як за рівнями масштабу дії (інформація центральних органів державної влади, місцевих органів влади - наприклад, обласної чи районної державної адміністрації), так і за тематичною належністю (за основною діяльністю - виробничою, науковою чи навчальною, або ж тією, що стосується функціонування юридичної особи - питання фінансового, звітно-статистичного, матеріально-технічного забезпечення тощо). Значна частина низхідної управлінської інформації регламентує не тільки функціонування соціальних об'єктів низового рівня, а й процеси створення та передавання цими об'єктами інформації до об'єктів вищого рівня.
|
|
|
Державне управління неможливе без зворотного зв'язку з керованими соціальними об'єктами, який здійснюється шляхом організації висхідних потоків інформації, що відбивають зміст діяльності цих об'єктів відповідно до їх завдань та повноважень. Ця інформація містить показники управління у межах самого соціального об'єкта, свідчить про його ефективність. Відбиваючи таким чином зміст дій управління, вона також є управлінською. Як база Для оцінювання діяльності соціальних об'єктів, водночас ця інформація показує, наскільки ефективним є управління з боку вищих ланок, якого воно потребує коригування чи оновлення. У свою чергу рівень керування вищих органів влади всіма низовими інфраструктурними ланками у Державі також залежить від якості організації управління в Цих органах.
|
|
|
Оскільки обіг управлінської інформації у всій державній інфраструктурі здійснюється виключно за допомогою управлінських документів (закони, укази, постанови, розпорядження, накази тощо), то цілком логічним є те, що проблеми створення та функціонування цієї документованої інформації мас опрацьовувати управлінське документознавство. Однак, на сьогодні ці проблеми більшою мірою є прерогативою дисциплін, пов'язаних з організацією державного управління. А управлінське документознавство, виходячи з історії його розвитку і сучасного стану як наукової дисципліни, досліджує проблеми документування управлінської інформації та її функціонування у документованій формі саме у межах органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, іншого суб'єкта господарювання, об'єднання громадян. Ці соціальні об'єкти будемо далі узагальнено називати установою
Основні періоди розвитку управлінського документознавства як наукової дисципліни
Теоретичні основи управлінського документознавства розроблялися фактично впродовж останнього півстоліття. Процес розвитку управлінського документознавства можна поділити на такі періоди:
Початок формування теоретичних основ документознавства у працях К. Мітяєва. Документознавство як окремий науковий напрямок дослідження, виникло у межах радянського архівознавства, а історично цей напрямок був пов'язаний з працями ХІХ-першої пол. XX ст., присвяченими проблемам організації діловодства. У 1940-х рр. в Московському державному історико-архівному інституті (МД1АІ) К. Г. Мітяєвим викладався навчальний курс "Теорія і практика архівної справи", розділом якого було "Загальне документознавство". Проблемну орієнтацію розділу цей вчений визначив як "вивчення історії документальних матеріалів й норм, що відносяться до них", а у змісті розділу виклав історію діловодства та характеристику видів документації різних історичних періодів. У подальшому історичний аспект дослідження документів хоча і залишається, але значно поступається вивченню самої технології діловодства, яке, за словами К. Г. Мітяєва, все більше стали розуміти як історично утворені системи документування та документаційного забезпечення окремих видів діяльності державних та громадських інститутів. Поступово дослідження документів та систем документування, розпочате в архівознавчому аспекті, стало виокремлюватися в самостійну наукову дисципліну з назвою "документознавство". Опрацювання проблем створення та функціонування документів надало цій дисципліні якісно іншого спрямування, порівняно з галузями знань, де документи вивчалися як документальні пам'ятки. Отже документи стали аналізуватися як об'єкти оперативної дії відповідно до їхньої основної соціальної функції, заради виконання якої були створені. К.Г.Мітяєв вважав, що стимулом розвитку документознавства стала розпочата з 1960 р. підготовка в МД1АІ організаторів державного діловодства, яким з 1963 р. читався курс "Загальне документознавство'*. Актуалізацію документознавства цей вчений пов'язував також з розробленням та реалізацією з 1965 р. Єдиної державної системи діловодства. Найбільше значення для формування документознавства як наукової дисципліни мала публікація в 1964 р. у "Вопросах архивоведения" статті КГ.Мітяєва "Документознавство, його завдання і перспективи розвитку". Цейдослідник визначає документознавство як наукову дисципліну, що вивчає в^ історичному розвитку способи, окремі акти і системи документування явищ об'єктивної дійсності і створені в результаті документування окремі документи, їхні комплекси та системи.
Офіційне оформлення документознавства як наукової дисципліни. У 1966 р. в Москві було засновано Всесоюзний (тепер - Всеросійський) науково-дослідний інститут документознавства та архівної справи (ВНДІДАС, рос. абрев. - ВНИИДАД) - провідну наукову установу в СРСР у галузі документознавства. 1969 р. відбулося юридичне оформлення документознавства як наукової спеціальності. У 1980-х рр. воно входило до блоку спеціальностей "Інформація та інформаційні системи" разом з архівознавством та документалістикою. З 1970-х рр. в СРСР документознавство вважалося також спеціальною історичною дисципліною.
Розвиток теорії документознавства у працях вчених ВНДІДАСу та МДІАІ. Впродовж 1970-1980-х рр. фахівцями двох зазначених провідних наукових інституцій здійснювалися фундаментальні концептуальні та прикладні дослідження у галузі документознавства. Головна увага в них приділяється управлінській документації (серед її класів - організаційно-розпорядча, планова, звітно-тгатистична, фінансова, банківська тощо), а саме - створенню та функціонуванню її уніфікованих систем, розробленню уніфікованих форм документів, регулюванню процесів документообігу, організації підготовки, опрацювання, зберігання управлінських документів в установі, користуванню ними. Основною сферою практичного впровадження результатів досліджень вважається діловодство (як загальне, так і спеціальне). Найбільший вклад у розвиток документознавства зробили такі відомі вчені, як.А.М.Сокова, В.Д.Банасюкевич, Т.В.Кузнецова, М.Шлюшенко.
Зміна поглядів на зміст та структуру документознавства Існування двох концепцій документознавства.
Наприкінці 1980-х - напочатку 1990-хрр. вбібліографознавстві, бібліотекознавстві та певноюмірою інформатиці формується нове розуміння дисципліни"Документознавство". Ця концепція грунтується на більш широкомутрактуванні поняття "документ" порівняно з традиційним (тобтовключає не тільки управлінські документи як елементи документації, а й публікації), внаслідок чого відбиває більш загальні підходи до аналізу його характеристик. Тобто реально існує значна сукупність знань, які можуть вважатися загальними для всіх наук, що вивчають документ (науки документально-комунікаційного циклу) Ці інші пов'язані з характеристиками зовнішньої форми, змісту, функцій документа, проблемами його класифікації (типології), закоиомірнисіями історичного розвитку й функціонування, а також універсальними технологіями роботи з документами. Цю сукупність знань можна назвати загальнимдокументознавством. Дослідження у цій сфері спрямовані на опрацювання питань теорії документа, вивчення закономірностей генезису та еволюції документа, загальних для всіх наук з проблем створення документів, їхнього функціонування, роботи з ними. Поряд із загальним існує спеціальне документознавство. Його єдиним конституйованим представником на сьогодні є традиційне документознавство (проблематику якого * на сьогодні розробляють науково-дослідні інститути документознавства та архівної справи в Російській Федерації, Білорусі, Україні), і яке, зважаючи на характер дослідницької проблематики, слід назвати управлінським.Можливе виокремлення й інших напрямів спеціального документознавства, що досліджують різні види документів, типи документації чи характеристики документа, наприклад, картографічне, кінофотофонодокументознавство, науково-технічне тощо. Серед розділів, з яких структурно складається як загальне документознавство, так і кожен з напрямів спеціального, зокрема і управлінське, є "Основні етапи розвитку документа", "Функції документа", "Концепції документа", "Типологія документа", "Проблеми створення, зберігання і функціонування документа" тощо, зміст яких відповідає специфіці об'єкта дослідження (тобто певного виду документа, його характеристик чи сукупностей документів).
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 402; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!