Інструментарій економічної діагностики
Діагностування має чіткі ознаки дослідницького, творчого процесу. Разом з тим важливо дотримуватися певного загального порядку при проведенні діагностичного дослідження на рівні підприємства.
На першому підготовчому етапі у взаємодії з керівництвом підприємства формулюється мета проведення діагностики, визначається об'єкт діагностики (підприємство в цілому, функціонування окремих підрозділів, виробничі функції, види діяльності та ін.), предмет дослідження. Встановлюється також формат дослідження (експрес-діагностика, комплексна діагностика, функціональна, ситуаційна, або діагностика в проекті організаційного розвитку), визначаються обсяг робіт, час, ресурси (персонал, бюджет і т. п.), структура звіту й можливі напрямки його використання.
Для координації робіт з діагностичного аналізу підприємства створюється робоча група. Принцип її роботи - проведення робочих нарад з обговорення проміжних підсумків виконання плану діагностичного аналізу, обговорення проблемних питань з проведення аналізу та уточнення завдань відповідно до плану на наступний період. Залежно від цілей і глибини діагностичного аналізу до складу робочої групи доцільно включати представників виконавчого керівництва, ради директорів і акціонерів підприємства, представників функціональних підрозділів (напрямків), у разі ухвалення відповідного рішення - керівника групи консультантів, незалежних консультантів (фінансових аналітиків, юристів та ін.).
|
|
|
Другий етап передбачає визначення й обґрунтування системи показників (критеріїв), на основі яких проводиться діагностування.
Для того, щоб правильно оцінити стан об'єкта дослідження, необхідно сформувати систему показників (критеріїв), здатних адекватно відбити специфіку цього об'єкта з урахуванням впливу на нього в той або інший період часу зовнішніх і внутрішніх факторів. Для цих показників варто розробити якісні й кількісні характеристики, шкали для виміру певних значень показників, встановити нормативні (рекомендовані базові еталонні) значення показників, що у прив'язці до конкретної ситуації допоможе точніше ідентифікувати стан підприємства
Третій етап передбачає для оцінки стану підприємства виконання різних за ступенем складності аналітичних процедур.
Склад конкретних процедур визначається виходячи з напрямків (завдань) аналізу, доступності й адекватності інформації, а також професійних якостей аналітика. Після виконання технічної сторони аналізу (розрахунку коефіцієнтів, виявлення тенденцій, зіставлення даних) необхідно правильно інтерпретувати результати розрахунків.
|
|
|
Отримані попередні висновки за даними аналізу доцільно доповнити результатами операційного, структурного й SWOT-аналізу.
Наступний етап передбачає кількісну і якісну ідентифікацію стану об'єкта на основі обраної системи показників (критеріїв). По-перше, встановлюється діагноз стану об'єкта діагностики (з виявленням «вузьких місць»). Під «вузькими місцями» розуміються ті підсистеми або елементи виробничо-економічної системи, що найбільше заважають їй досягти поставленої мети. При вивченні факторів, що впливають на ситуацію, слід прагнути до того, щоб найбільш точно визначити вагу й ступінь впливу кожного з них. Спочатку проводиться аналіз господарського механізму функціонування підприємства в цілому для з'ясування загальних проблем (вузьких місць) в його діяльності. Після цього виконується аналіз і оцінка цілей підприємства, можливостей їх збереження, необхідності коригування, якщо прийнято рішення стосовно цілей підприємства або варіантів цілей. Нарешті, в рамках розглянутих варіантів цілей підприємства проводиться причинно-наслідковий аналіз можливостей розв'язання проблем підприємства при встановлених обмеженнях на наявні ресурси.
По-друге, у процесі дослідження «вузьких місць» діагноз уточнюється. Найбільш ефективний результат цього етапу досліджень - точне визначення ключових проблем і причин їх виникнення, для розв'язання яких повинні бути запропоновані варіанти рішення із прогнозом можливих результатів.
|
|
|
На п'ятому етапі отриману інформацію застосовують у процесі управління. Зокрема, готують висновки про поточний стан об'єкта і прогноз його змін в майбутньому. По закінченню діагностики робоча група затверджує і подає керівництву підприємства підсумковий звіт «Результати діагностики поточного стану об'єкта й перспектив його розвитку на період до 200… р.». Структура звіту повинна передбачати детальний опис цілей проведення діагностичного аналізу, отриманих результатів і сформованих рекомендацій з усіх досліджуваних предметних напрямків, а також зведені рекомендації щодо дій підприємства, які базуються на пріоритетності, можливості виконання та потенційній ефективності управлінських рішень. Результати дослідження узагальнюють в найбільш демонстративному вигляді (текстовому, табличному або графічному).
На останньому етапі виконують перевірку результатів впровадження.
Оцінюють діяльність об'єкта дослідження за обраним критерієм ефективності й порівнюють діяльність виробничої системи (або її елементів) до й після впровадження заходів.
|
|
|
При діагностиці підприємства використовуються наступні методи [22].
Для виявлення і визначення проблеми застосовують спостереження, вивчення наданих у розпорядження документів, самодіагностику, фотографію робочого дня, хронометраж.
SWOT-аналіз дозволяє виявити й структурувати сильні й слабкі сторони підприємства, а також потенційні можливості та загрози.
Методи експертних оцінок [20] (Дельфі, круглий стіл, інтерв’ю, експертне опитування, мозковий штурм, метод сценаріїв, метод середньозважених оцінок, ділова гра, японський метод «ринги») застосовують у випадках, коли вирішення поставленого завдання параметричними методами неможливо.
Процедура експертного аналізу складається з таких етапів:
1) виявлення проблем для експертної оцінки і їх структуризація;
2) вибір методики і форми опитування експертів, розробка анкет, таблиць запитань;
3) визначення структури й чисельності експертної групи;
4) заповнення експертами таблиць опитування, анкет у довільній або чітко визначеній формі;
5) статистична обробка заповнених і закодованих анкет, таблиць запитань;
6) оцінка надійності отриманих результатів, підсумкова оцінка стану об'єкта на основі думки експертів.
Моніторинг — постійне, систематизоване, детальне, поточне спостереження за фінансово-господарським станом підприємства.
Моніторинг стану підприємства здійснюється за наступним алгоритмом:
1) експертне початкове структурування;
2) визначення мети моніторингу;
3) вибір постійних показників (індикаторів);
4) збір інформації;
5) попередня формалізація аналітичних матеріалів;
6) ієрархічне впорядкування, фільтрація та обробка інформації, графічна візуалізація даних;
7) виявлення закономірностей і стійких тенденцій.
При аналізі результатів діагностики використовують такі методи. Діаграма Ісікави «Діаграма причин і наслідків» дозволяє виявити і всебічно оцінити всі можливі причини проблеми.
Кожна з бокових стріл зображує групу причин, що могли призвести до виникнення проблеми.
Етапи побудови діаграми Ісікави:
1) чітке визначення проблеми;
2) виявлення всіх можливих причин шляхом аналізу ситуації самостійно або використовуючи досвід цільової групи;
3) угруповання причин проблеми з урахуванням компонентів діаграми;
4) візуальне з'єднання всіх причин із самою проблемою, при необхідності з коротким описом причин;
5) з використанням діаграм подальшого виявлення можливих причин (навіть самих неймовірних), поки вони не будуть вичерпані;
6) аналіз даних діаграми й ухвалення рішення про те, яку причину необхідно вивчити насамперед.
Діаграму Парето застосовують, коли потрібно представити відносну важливість всіх проблем або умов з метою вибору відправної точки для вирішення проблем, простежити за результатом чи визначити основну причину проблеми.
Порядок побудови діаграми Парето:
1) вибір проблем (факторів, показників), які потрібно вирішити або проаналізувати:
2) ранжирування проблем;
3) вибір критерію порівняння та періоду для аналізу;
4) побудова діаграми наростаючим підсумком зліва-направо;
5) аналіз діаграми і розробка заходів щодо покращення (або удосконалення) найважливіших факторів.
Метод порівнянь (або аналогій) дає можливість охарактеризувати одне явище через інше, дозволяє оцінити роботу підприємства, визначити відхилення від планових показників, установити їхні причини й виявити резерви. Використовується при зіставленні: звітних даних із плановими показниками, планових показників з показниками попереднього періоду, звітних показників з показниками попереднього періоду, з кращими показниками інших підприємств, при порівнянні зі середньогалузевими даними показників роботи за кожний день і т. д.
Балансовий метод припускає зіставлення взаємозалежних показників господарської діяльності з метою з'ясування та виміру їх взаємного впливу, а також визначення резервів підвищення ефективності виробництва і виявлення «вузьких місць» у вирішенні окремих питань Баланси складають в різній формі [31]: у табличній (по вертикалі заносять надходження (доходи), а по горизонталі - їхній розподіл (витрати), або по вертикалі спочатку заносять активи (за певний період), нижче - пасиви, або зобов'язання, або ліворуч - актив, праворуч - пасив, або по вертикалі - джерело (район, підприємства-постачальники), по горизонталі - район вивозу (підприємства або підрозділи-споживачі); у графічній (із плюсом - економія, з мінусом - витрати).
Бенчмаркінг - метод, за яким порівнюються характеристики кон-кретного об'єкта і еталонного, кращого. Порівняння може проводитися як за кількісно визначеними параметрами (якість продукції, рівень продуктивності праці, обсяг продажів, частка ринку), так і за якісними параметрами (якість керування, ділова репутація, імідж та ін.).
Економіко-математичні методи дозволяють вирішити завдання економічної оцінки досліджуваного об'єкта на основі теорії імовірності і математичної статистики, теорії масового обслуговування, лінійного: нелінійного і динамічного моделювання, математичного програмування і т. д.
Розрізняють декілька методичних підходів до проведення економічної діагностики підприємства, в основу яких покладено:
- розкладання та деталізація;
- виявлення головної ланки;
- встановлення причинно-наслідкових зв’язків та взаємозалежностей;
- вимірювання ступеня впливу факторів на зміну параметрів економічної системи;
- узагальнення аналітичних результатів та обґрунтування висновків за цільовою функцією дослідження.
За масштабом рівні діагностики диференціюють на мезоекономічний, регіональний, мікроекономічний (табл. 1.1).
Таблиця 1.1 - Модель інструментального апарата діагностики інвестиційної привабливості інвестиційних об'єктів
| Рівні діагностики | Об'єкти діагностики | Система діагностичних показників |
| 1 | 2 | 3 |
| Мезоекономічний | Сектори і галузі національної економіки, виробничо-господарчі комплекси | - Ступінь державної підтримки підприємництва. - Інвестиційні ризики. - Фінансово-економічна стійкість. - Насиченість внутрішнього ринку товарами власного виробництва. - Експортна значущість секторів, галузей і виробничо-господарських комплексів. - Рівень ефективності використання іноземних інвестицій. - Частка капіталовкладень у ВВП. - Технологічна структура капітальних вкладень. - Рівень монополізації. - Рівень безробіття. - Продуктивність праці. |
Продовження таблиці 1.1
| 1 | 2 | 3 | ||
| Макро-економічний | Регіональні економічні системи | - Рівень загальноекономічного розвитку регіону. - Рівень розвитку інвестиційної інфраструктури в регіоні. - Рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону. - Ризики середовища регіону (криміногенні, економічні та ін.). - Розмір інвестицій. | ||
| Мікроекономічний | Підприємства, фірми, підприємницькі структури
 Мы поможем в написании ваших работ! | |||