Політична система сучасної України
Нині всі колишні соціалістичні країни (Україна не є винятком) переживають перехідний період. Йдеться про перехід від авторитарно-тоталітарного суспільного устрою до демократичної правової держави, а в майбутньому – до громадянського суспільства. При цьому слід мати на увазі, що перехід відбуватиметься поетапно. Перший етап – фундаментальна зміна усталених політичних і економічних структур. Другий – розвиток і закріплення демократичних процесів, зміцнення економічних інститутів, стабілізація виробництва. І нарешті, третій етап – політична консолідація як неодмінна умова економічного піднесення.
Особливості нинішнього етапу перехідного періоду полягають в тому, що Україна завершила початковий етап перехідного періоду – проголошення незалежності та набуття атрибутів держави і перейшла до етапу розвитку демократичних процесів, політичного та економічного облаштування.
Досліджуючи державотворчий процес, слід мати на увазі радикальний характер змін, які відбуваються в сучасній Україні. Перехід від командної економіки до ринкового господарства, від авторитарно-тоталітарної системи до демократичної правової соціальної держави зумовлює необхідність відповідної політичної культури населення, формування масового менталітету, адекватного ринковій економіці і плюралістичній демократії. І якщо європейська політологічна думка орієнтує громадян на дотримання своїх зобов'язань і виявлення поваги до держави та її законів, а американська політологія на перший план висуває інтереси особи, її вміння розв’язувати свої власні проблеми в цивілізованому співробітництві зі співвітчизниками, то в Україні на перехідному етапі її розвитку слід враховувати як запити окремої особи, так і інтереси держави.
|
|
|
В Україні, як і в інших посттоталітарних державах, перехід від авторитарно-тоталітарної системи суспільного устрою до демократичного суспільства і правової держави розпочався зі створення нової політичної системи.
Слід зазначити, що на початковому етапі Україна прагнула створити соціально-політичні інституції за цивілізованим європейським зразком. Наблизилася до професійного парламенту Верховна Рада України, введено інститут президентства, змінено статус уряду, затверджено концепцію судової влади. Проте відсутність системного підходу до формування політичних структур призвела до протистояння різних гілок влади і, зрештою, до кризи влади в цілому, яка проявилась у граничній неефективності всіх владних структур, неузгодженості та суперечливості їхніх дій, протистоянні місцевих рад і виконавчих органів, втрати авторитету влади у населення.
|
|
|
Україна відповідно до Конституції є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Україна є напівпрезидентською республікою. Державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Основним Законом визначається і гарантується самоврядування.
За Конституцією, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України, конституційний склад якої – чотириста п'ятдесят народних депутатів. До повноважень Верховної Ради України, зокрема, належать: внесення змін до Конституції України; визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; призначення виборів Президента України; усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту); розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України; надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр-міністра України. Верховна Рада України здійснює також інші повноваження, які відповідно до Конституції належать до її відання.
|
|
|
Президент України обирається громадянами держави на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування терміном на п'ять років. Має бути громадянином України, жити в Україні до дня виборів не менше 10 років, володіти активним виборчим правом, а також державною мовою. Президент може обіймати цю посаду не більше двох термінів поспіль. Він може бути обраним і на третій термін, однак після того, як на цій посаді перебувала інша особа. Президентові України забороняється мати інший представницький мандат, обіймати посаду у державних або громадських органах, займатись підприємницькою діяльністю. Повноваження обраного Президента починаються з моменту складання ним присяги на вірність народу України, до якої його приводить на урочистих зборах Верховної Ради Голова Конституційного Суду.
Президент України наділяється повноваженнями глави держави, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Президент України: забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави; призначає позачергові вибори до Верховної Ради України та припиняє повноваження парламенту, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися; за згодою Верховної Ради України призначає Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку; призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах; є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України.
|
|
|
Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. Кабінет Міністрів забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України.
Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації у співробітництві з регіональними, місцевими виборчими органами. Якщо голові районної чи обласної державної адміністрації висловили недовіру дві третини депутатів від складу відповідної ради, то Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.
У 1996 р. Верховна Рада України конституційною більшістю ухвалила Основний Закон країни, чим підтвердила свою дієздатність. Водночас ситуативний характер сформованої більшості та ненормований статус опозиції значно гальмують законодавчу діяльність цього органу. До цього слід додати систематичну дискредитацію парламенту з боку деяких засобів масової інформації.
Серед найскладніших проблем — створити досконалий механізм стримувань і противаг між законодавчою і виконавчою гілками влади, протистояння між якими не припиняється, а в періоди передвиборних кампаній навіть загострюється. Заборонні повноваження і Президента, і парламенту мають використовуватись там, де вони необхідні, і застосовуватися достатньо зважено. Конституційний Суд України покликаний забезпечити дотримання владними структурами відповідно до Основного Закону країни своїх функцій і повноважень. Наголосимо, створення чіткого механізму стримувань і противаг між гілками влади, а головне — неухильне дотримання владними структурами Конституції України — неодмінна умова поглиблення демократичних засад в управлінні державою.
Новим соціальним інститутом для України є місцеві органи самоврядування. Як відомо, з середини XIX ст. місцеве управління такого роду, за ініціативою прусського юриста Рудольфа Гнейста, стало називатись «місцевим самоврядуванням». Ця форма суспільного устрою відображена у таких міжнародних правових документах, як Всесвітня декларація та Європейська хартія про місцеве самоврядування. Згідно з правовими актами важливими ознаками будь-якого органу місцевого самоврядування є його правова, організаційна та фінансова автономія.
Згідно з законом місцеве самоврядування — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі комітети.
Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад села, селища та міста, є районні та обласні ради. Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом. Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування.
Винятково важливу роль у процесі вдосконалення нашої політичної системи відіграють партії. Політична партія —добровільне об'єднання громадян, яке виражає інтереси певних соціальних верств і груп, бере участь у процесах здобуття, утримання державної влади і впливу на неї та прагне досягти цієї влади шляхом обрання своїх членів на державні посади, причому влада стає засобом для реалізації політичної програми такого об'єднання.
Політичний спектр сучасних партій характеризується переважно такими напрямами:
Лівий. Це Комуністична партія України, Соціалістична партія України, Прогресивно-Соціалістична партія України, Селянська партія України та ін. Партії цього напряму зорієнтовані переважно на пріоритет колективних форм власності і господарювання в економіці, розвиток міждержавних відносин, зокрема інтеграційних економічних процесів у межах СНД.
Центристський. Це Народно-демократична партія України, Соціал-демократична партія України (об'єднана), Партія зелених України, партія Регіонів, партія Трудова Україна та ін. Визначаючи самоцінність незалежності України, ці партії зосереджують свою увагу на проблемах соціально-економічного розвитку, реалізації прав громадян України.
Правий. Це Народний рух України, Демократична партія України, Українська республіканська партія, Християнська демократична партія України, Конгрес українських націоналістів та ін. Побудова держави за національною ознакою, вихід України із СНД — основні програмні вимоги цих партій.
Отже, лише за умови чіткої визначеності соціальної бази, наявності програм, здатних позитивно впливати на свідомість громадян, приваблювати їх своїми ідеями і, що головне, спроможних вивести суспільство з політичної та економічної кризи, партії здатні стати дійовими суб'єктами політичної системи в Україні.
Враховуючи реалії суспільного життя в Україні, важливо чітко визначити і здійснити такі основні напрями поступу її політичної системи:
- подальший розвиток і вдосконалення політичних відносин шляхом відкриття максимального простору демократичним засадам в управлінні суспільством на всіх рівнях його соціально-політичної організації, повсюдне запровадження виборів посадових осіб, зокрема глав обласних та районних державних адміністрацій;
- будівництво справді демократичної, правової, соціальної держави на принципах демократії і політичного плюралізму; з ефективно діючим парламентом, авторитетним Президентом, високопрофесійним урядом, незалежними судовими органами, незалежними засобами масової інформації;
- законодавче забезпечення можливості встановлення балансу політичних сил, яке спонукало б до рівноваги стримуючих противаг, законодавчої, виконавчої і судової гілок влади, їхнього плідного співробітництва;
- законодавче забезпечення залучення представників політичної опозиції, засобів масової інформації до участі у діяльності владних інститутів, розробки, прийняття та реалізації важливих державних законів;
- забезпечення реальної підзвітності виборчих органів влади, політичних сил, що їх утворюють, перед виборцями і створення умов, які б дозволяли змінність влади, що вичерпала законодавчий термін або не виправдала довір'я відповідного електорату;
- формування інститутів громадянського суспільства як співтовариства вільних людей і їхніх самодіяльних організацій, політичних партій, рухів, профспілок, кооперативів, асоціацій;
- забезпечення дійової участі громадськості у формуванні та реалізації внутрішньої і зовнішньої політики держави;
- забезпечення необхідних прав для розвитку політичної нації в цілому і кожного етносу окремо, формування і зростання національної свідомості і самосвідомості, політичної культури владної еліти і кожного громадянина;
- своєчасне самооновлення політичної системи України з урахуванням внутрішнього і міжнародного становища, тобто її постійна самоадаптація.
Література основна
1. Мухаев Р. Р. История политических и правовых учений / Р. Р. Мухаев — М. : ЮНИТИ, 2005. — 591 с.
2. Політологія // [за ред. М. І. Панова, Л.М.Герасіна, В. С.Журавького та ін.] — К. : ІН Юре, 2005. — 520 с.
3. Политология / М. А. Василик. — М. : Гардарики, 1999, — 843 с.
4. Політологія / Н. В. Гаврилов. — Дрогобич, 2006. — 164 с.
5. Політологія /В. Г. Антонечко, В. Д. Бабкін, О. В. Бабкіна та ін. — К.: ВЦ «Академія», 2006. — 588 с.
6. Політологія / П. С. Прибутько. — К. , 2006. — 151 с.
Література додаткова
1. Політологія. Навчально-методичний комплекс: підручник. — К. , 2004. — с. 37—72.
2. Політологічний енциклопедичний словник.— К.,2004.—С.497—502;522—523.
3. Рудакевич О. М. Політологія. Лекції, семінари, самостійна робота / О. М. Рудакевич —Тернопіль, 2006. — С. 7—17.
4. Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник / П. П. Шляхтун — К : Либідь,2002.—С.8—32.
КОНТРОЛЬНИЙ БЛОК
Контрольні запитання
1. Розкрийте сутність поняття «політична система».
2. Які види підтримки, на Ваш погляд, переважають в політичній системи України?
3. Які підсистеми входять в політичну систему і яку роль вони відіграють в її функціонуванні?
4. Які критерії використовуються при класифікації політичних систем?
5. У чому, на вашу думку, відмінність закритої і відкритої політичних систем? Назвіть ті країни, системи яких могли б бути віднесені до тієї або іншої з цих систем.
6. Із яких компонентів складається структура політичної системи?
7. Назвіть і охарактеризуйте функції політичної системи суспільства.
8. Назвіть основні положення теорії політичної системи Д. Істона.
9. Охарактеризуйте теорію політичної системи Г. Алмонда.
10. У чому полягає сутність теорії політичної системи К. Дойча?
11. Що входить в інституційну підсистему?
12. Які підсистеми політичної системи ви знаєте?
Контрольні тести
1.У чому сенс поняття „ політична система суспільства”?
а) характеризує системність політичної сфери суспільного життя;
б) вказує на місце політичної системи у соціальному організмі країни;
в) відображає єдність політичного та економічного життя;
г) відображає роль політики у суспільстві.
2. Який із компонентів політичної системи є головним, системоутворюючим?
а) політичні інститути;
б) політична свідомість;
в ) політична влада;
г) політичні норми.
3. Хто формує політичну систему країни?
а)народ;
б) політичні партії;
в) суб'єкти політичної влади за підтримки народу;
г) політична система формується спонтанно.
4.Яку модель політичної системи розробив Г. Алмонд?
а) функціональну;
б) інформанційно-кібернетичну;
в) соціально-психологічну;
г) інституційну.
5.Яку модель політичної системи запропонував К. Дойч?
а) інформаційно-кібернетичну;
б)функціональну;
в)соціально-психологічну
г)біхевіористську.
6.З яких підсистем складається політична система?
а) інституційної, світоглядної, нормативної, культурної, комунікативної;
б) економічної, соціальної культурної;
в) владно-політичної правової;
г) „ входів” та „ виходів” з політичної системи.
7.Що таке політична організація суспільства?
а) громадянське суспільства;
б) сукупність власнеполітичних і невласнеполітичних інститутів;
в) організація державної влади;
г) система громадських організацій.
8. Який із названих інститутів не є власне політичним?
а ) профспілки;
б) парламент;
в) правляча коаліція;
г) політичні партії.
9.Що таке „ вхід” у політичну систему суспільства?
а) умови оптимального функціонування;
б) вимоги громадян до суб'єктів політичної системи;
в) включення у структуру політичної системи нових елементів;
г) політичні інститути, що діють у регіонах країни.
10. Що таке „ вихід” із політичної системи суспільства?
а) здійснення політичної влади щодо інших сфер суспільного життя;
б) обговорення народом проектів законів, інших правових актів;
в) прийняття політичних рішень та дій задля їх виконання;
г) вихід політичних партій із правлячої коаліції у парламенті країни.
11.Які процеси відбуваються у середині політичної системи?
а) висловлення зверненнь громадян до органів влади;
б) прийняття рішень з актуальних питань політики;
в) дії щодо реалізації політики уряду;
г)формування інститутів громадянського суспільства.
12.Яка із функцій політичної системи є базовою?
а) представницька;
б)владно-політична;
в)правова;
г)управлінська.
13.В чому сенс правової функції політичної системи?
а) політична система функціонує на основі конституційного права;
б) політики розбудовують правову систему суспільства;
в) правова система є компонентом політичної системи;
г) політики контролюють дотримання законодавства у різних сферах.
14. У чому сутність взаємодії політичної та економічної систем в умовах
демократичного суспільства?
а) економічна система домінує над політичною;
б) політична система здійснює керівництво економікою;
в) економічна система не впливає на функціонування політичної системи, але остання може впливати на першу;
г) політична система визначає стратегію розвитку економіки.
15.Які зміни у політичній системі відбуваються у процесі політичних
реформ?
а) певних змін зазнають усі підсистеми при збереженні існуючого суб'єкта влади;
б) змінюється суб'єкт політичної влади;
в) істотно змінюються функції політичної системи;
г) перебудовується інституційна підсистема політичної системи;
16.Які зміни у політичній системі відбуваються в процесі революції?
а) змінюється суб'єкт політичної влади і перебудовується уся політична
система;
б) змінюється форма державного устрою;
в) народ стає сувереном;
г) істотних змін зазнає громадянське суспільство.
17. Яких змін зазнала політична система України з проголошенням незалежності держави?
а) істотно реформувалася;
б) стара система була зруйнована і сформована нова;
в) було здійснено незначні зміни при збереженні основ права та інституційної підсистеми;
г) до влади прийшли націоналісти.
18.В Україні відбувся перший етап політичної реформи. У чому його зміст?
а) реформована судова система;
б) істотних змін зазнала система місцевого самоврядування;
в) в Україні змінилася форма державного правління;
г) розширено конституційні права і свободи громадян.
19 .Який з критеріїв не використовується для типології політичних систем?
а) кількість партій;
б) тип влади;
в) тип політичної культури;
г) розвинутість самоврядування.
20. До якого типу політичних систем належить українська політична система?
а) авторитарна;
б) соціопримирлива;
в) демократична;
г) двопартійна.
АДАПТАЦІЙНИЙ БЛОК
Теми доповідей та рефератів
1. Вклад американських політологів у розробку теорії політичних систем.
2. Політичні інститути: види, взаємодія та роль у політичній системі.
3. Політична реформа та революція як способи трансформації політичних систем.
4. Актуальні проблеми політичної реформи в Україні.
Логічні завдання
1. Спираючись на теорію взаємодії політичної системи із соціальним середовищем американського політолога Д. Істона, охарактеризуйте взаємини політичної системи з вітчизняною економічною системою.
2. В Україні існує необхідність продовження радикальної політичної реформи. Які компоненти політичної системи вимагають, на Ваш погляд, докорінної зміни і чому?
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 1497; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!