РОЗДІЛ 3. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ДОДАТКІВ
До додатків доцільно включити допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи:
– методики, які були апробовані в процесі виконання курсової роботи;
– таблиці, схеми, рисунки;
– анкети і опитувальники (як зразок в 1 примірнику);
– конспекти уроків;
– зразки документів, наказів, тощо;
– практичні рекомендації, розрахунки, зразки тканини, оздоблювальних матеріалів, з'єднувальних матеріалів, технологічні картки, малюнки тощо;
– наочність до уроків тощо.
Кожен додаток має свій заголовок і починається з нової сторінки, їх кількість не обмежується. Позначаються вони великими літерами української абетки (за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, ь), наприклад, "Додаток А". Нумерація сторінок курсової роботи, на яких розміщені додатки, не проводиться.
РОЗДІЛ 4. ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Робота виконується на одній сторінці аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм). Текст набирається шрифтом Times New Roman 14, між рядками інтервал - 1,5 (30 рядків на сторінку). Поля таких розмірів: ліве – 25 мм, праве – 15мм, верхнє і нижнє – 20 мм. Обсяг курсової роботи близько 30 сторінок. Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами без знака №. Титульний аркуш – перша сторінка курсової роботи. Його включають до загальної нумерації сторінок, проте не нумерують. На наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Кожен розділ слід починати з нової сторінки, відстань між підрозділами, між заголовком і текстом має становити 1 рядок. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів, рисунків, таблиць подається арабськими цифрами, додатків – великими українськими літерами. Такі структурні частини, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел, додатки не мають порядкового номера у змісті роботи. Звертаємо увагу на те, що нумерація сторінок у додатках не проводиться.
|
|
|
Таблиці, рисунки (ілюстрації) подаються безпосередньо після абзацу, де вони згадані вперше або на наступній сторінці: Рисунок 2.3 або Таблиця 1.2 (курсивом), що означає третій рисунок другого розділу або друга таблиця першого розділу. Позначка Таблиця 1.2 ставиться у правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці, який розміщується над таблицею. Позначка Рисунок 1.2 та назву рисунка розміщують під ілюстрацією. Заголовки граф в таблиці слід починати з великої літери, підзаголовки – із малих, якщо вони є продовженням заголовків, та з великих, якщо вони є окремими реченнями. При переносі частини таблиці на інший аркуш слово "Таблиця", номер її і назву вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова Продовження таблиці 1.2.
|
|
|
При написанні роботи потрібно давати посилання на літературні джерела, з яких запозичені матеріали. Оформлення посилання в тексті: [3, 63] – означає, що цитата запозичена із 63 сторінки 3 джерела в бібліографії. Посилання на декілька видань оформлюється так: [5; 7; 10; 23] (вказуються порядкові номери у списку джерел без посилання на сторінки). В окремих випадках, коли номер сторінки вказати неможливо, скажімо в Інтернет-публікації, то посилання оформляється так: [23], де 23 – номер джерела у списку.
При посиланні на ілюстрацію вказують Рисунок 1.2, на таблицю – у Таблиці 1.3.
Числа та знаки у тексті. Великі круглі числа (тисячі, мільйони, мільярди) зручніше писати у вигляді поєднання цифр із скороченням тис., млн., млрд., наприклад, 6 тис., 12 млн., 14 млрд.
Знак №, §, % у тексті може стояти тільки біля цифри. Якщо такий знак застосований без поєднання з числом у цифровій формі, то його замінюють словом.
Довільні скорочення слів застосовувати неприпустимо. Щоб правильно користуватись скороченнями, слід звертатись до словників прийнятих скорочень, які можна знайти у довідкових виданнях.
РОЗДІЛ 5. СКЛАДАННЯ СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
|
|
|
Список літературних джерел є обов’язковим елементом курсової роботи. Змістовність списку дає уявлення про те, наскільки глибоко студент зумів вивчити стан досліджуваної проблеми та володіє предметом дослідження. За рахунок включеного у курсову роботу списку літератури стає можливим скоротити деякі цитовані матеріали та виклад окремих положень у тексті.
У списку використаних джерел подається перелік підручників, посібників, статей із журналів, брошур, довідників, інтернет-посилань і т.д., що використовувались у час виконання роботи (не менше 20 найменувань з педагогіки, фахових методик), який укладається відповідно до вимог оформлення списку бібліографічних джерел.
Список джерел виконують в алфавітному порядку.
Елементи бібліографічного опису відокремлюють умовними розділовими знаками: крапкою (.), двома крапками (:), комою (,), крапкою і комою (;), крапкою і тире (. –), похилою лінією (/), двома похилими лініями (//) тощо.
У бібліографічних описах застосовують деякі чітко визначені скорочення. Застосовувати довільні скорочення слів не допускається.
Узагальнено бібліографічний опис книги включає відомості про автора (чи авторів), назву видання, його характер і призначення, відомості про авторство, відомості про повторність видання, місце видання (місто, видавництво або установа, що здійснили видання), рік видання, кількість сторінок.
|
|
|
Відомості про автора (чи авторів) включають його прізвище (у називному відмінку) та ініціали: Савченко В.П.
Назву видання вказують у такому вигляді й послідовності, як і на його титульній сторінці. Скорочувати слова у назві не дозволяється. У додаткових елементах бібліографічного опису застосовують уніфіковані скорочення (їх буде наведено у конкретних прикладах бібліографічних описів далі).
При потребі назву видання доповнюють деякими додатковими відомостями про нього, які характеризують його тип (монографія, довідник, навчальний чи методичний посібник тощо), призначення (для якої категорії читачів призначене - школярі, студенти, викладачі та ін.), відомості про офіційний характер видання, про те, що його перекладено з іншої мови тощо. Перед першими відомостями цієї групи ставлять дві крапки (:). У разі потреби навести декілька із вказаних відомостей, їх відокремлюють крапкою.
Відомості про авторство наводять у тому разі, коли книгу написано колективом із трьох і більше авторів. До них відносять також відомості про тих осіб, що брали участь у створенні книги (це може бути відповідальний редактор, перекладач тощо). Перед відомостями про авторство ставлять умовний розділовий знак у вигляді похилої лінії (/).
Відомості про повторність видання наводять в уніфікованій формі незалежно від того, як вказано у самому виданні. Спочатку арабськими цифрами вказують порядковий номер видання, до якого через дефіс додається відмінкове закінчення, наприклад: 3-є випр. і доп. вид.
Місце видання, тобто місто, у якому знаходиться видавництво або установа, що здійснила видання, вказують повністю у називному відмінку. Як виняток, скорочують назву Києва – К., Харкова – Х. і для літератури, виданої російською мовою, назву Москви – М., а в літературі минулих років Ленінграда – Л. Відокремлюють позначення місця видання від попередніх відомостей знаком тире (–).
Назву видавництва або установи, що здійснила видання наводять у називному відмінку, стисло, так, як це зроблено у самому виданні. Між попереднім елементом опису і назвою видавництва ставлять дві крапки. Назву видавництва у лапки не беруть, наприклад: К.: Ґенеза.
Рік видання завжди вказують арабськими цифрами (без буквених позначень) і відокремлюють від попереднього елемента комою.
Кількість сторінок дає уявлення про обсяг друкованої праці. Вказують кількість сторінок арабськими цифрами з додаванням позначення одиниці підрахунку: "с" (сторінки).
У кожному конкретному виданні елементи бібліографічного опису конкретизуються і мають деякі специфічні особливості.
Бібліографічний опис книги 1-3 авторів включає прізвища та ініціали автора (ів), назву книги, відомості, що уточнюють зміст, призначення та повторність видання книги, місце видання, рік видання і кількість сторінок у книзі.
• Ботвінніков А.Д., Ломов Б.Ф. Наукові основи формування графічних знань, умінь і навичок школярів. – К.: Ґенеза, 2009. – 256 с.
Бібліографічний опис книги чотирьох та більше авторів. Якщо авторів книги більше чотирьох, то вказують прізвища тільки перших трьох з додаванням слів "та інші". Але, як правило, коли авторів книги чотири і більше, їх прізвища не вказують на титульній сторінці видання. Про них можна дізнатись на звороті титульної сторінки або зі вступу до книги. Тому відомості про авторів у цьому разі вказують після назви книги (такий елемент, як вже згадувалось вище, називають відомостями про авторство на відміну від відомостей про автора чи авторів, які вказують перед назвою книги), відокремлюючи їх похилою лінією (/). У колективних виданнях передбачається, що крім авторів участь у створенні книги можуть брати участь й інші особи, що здійснюють її редагування, переклад тощо. Відомості про це вказують після повного чи скороченого переліку прізвищ авторів, відокремивши їх крапкою з комою.
• Дидактика сучасної школи: посібник для вчителів / Кобзар Б.С., Кумаріна Г.Ф., Кусий Ю.А. та ін.; За ред. В.А. Онищука. – К.: Радянська школа, 1987. – 351 с.
Бібліографічний опис словника виконують за правилами бібліографічного опису книги.
• Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словник-довідник з психічної діагностики. – К.: Наукова думка, 2003. – 199 с.
• Психология: Словарь / под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1999. – 494 с.
Зведений бібліографічний опис багатотомного видання подібний до опису книги. Відомості про те, із скількох томів складається видання, вказують безпосередньо після назви видання, відокремивши його двома крапками (:). Якщо багатотомне видання вийшло з друку протягом кількох років, то наводять рік виходу першого і через тире – рік останнього тому.
• Педагогическая энциклопедия: В 4-х томах / И.А.Каиров (гл. ред.) и др. – М.: Советская энциклопедия, 1964–1968.
• Теплов Б.М. Избранные труды: В 2-х томах / ред. – сост. Н.С.Лейтес, И.В.Равич-Щербо. – М.: Педагогика, 1985.
Кількість томів може бути вказана і в кінці бібліографічного опису. Для позначення кількості томів застосовують велику літеру "Т" і арабські цифри.
• Бондаренко В. Г. Теорія ймовірностей і математична статистика / В.Г. Бондаренко, І. Ю. Канівська, С. М. Парамонова. — К. : НТУУ "КПІ", 2006. Т. 1-4.
Бібліографічний опис дисертації включає прізвище (у називному відмінку) та ініціали автора, назву дисертації, та відомості про те, що наукова праця є дисертацією, і про науковий ступінь, який здобувається на основі захисту дисертації. Від назви дисертації ці відомості відокремлюють двома крапками (:) і наводять їх скорочено: дис. … канд. пед. наук, дис. … доктора пед. наук, Далі через дві крапки вказують шифр номенклатури спеціальностей наукових працівників. Місто, у якому захищено дисертацію, рік написання та її обсяг у сторінках вказують як і для книг.
• Петров П.П. Активність молодих зірок сонячної маси: дис. ... доктора фіз.-мат. наук : 01.03.02 / Петров Петро Петрович. – К., 2005. – 276 с.
Бібілографічний опис автореферату дисертації виконують подібно до опису дисертації, але відомості про характер наукової праці доповнюють скороченням слова "Автореферат": автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук, автореф. дис. д-ра. філолог. наук та ін.
• Новосад І.Я. Технологічне забезпечення виготовлення секцій робочих органів гнучких гвинтових конвеєрів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук : спец. 05.02.08 "Технологія машинобудування" / І. Я. Новосад. – Тернопіль, 2007. – 20 с.
У бібліографічному описі статті з періодичного видання спочатку наводять відомості про статтю, а потім про видання, у якому її вміщено. Відомості про статтю включають прізвище (у називному відмінку) автора статті та її повну назву. Відомості про видання включають його назву (в лапки назву журналу не беруть), рік виходу журналу і його номер (число). Елементи відомостей про видання відокремлюють між собою крапкою й тире (. – ). У кінці опису вказують сторінки, на яких розміщена стаття у даному журналі (її початок і кінець), відокремлені від попередніх відомостей крапкою з тире. Для позначення кількості сторінок застосовують літеру "С" і арабські цифри.
• Гончаренко С.У. Методологічні характеристики педагогічних досліджень // Вісник Академії педагогічних наук України. – 1993. – №1. – С. 11-23.
Коли авторів статті два чи три, то їх прізвища відокремлюють комою:
• Абашкіна Н.В., Бережна Е.П., Дорошкевич В.О. Нові підходи до розробки сучасних педагогічних досліджень // Рідна школа. – 1994. – №3-4. – С. 41-43.
За кількості авторів статті більше трьох, вказують прізвища тільки перших трьох з додаванням слів "та інші".
Так само як і статті в журналах описують статті з неперіодичних видань - науково-технічних та науково-методичних збірників. Різниця полягає тільки у тому, що замість номера збірника праць вказують його випуск:
• Волинець І. М. Краєзнавчі матеріали на уроках зарубіжної літератури // Світло. – 2002. Вип.2. – С. 112–116.
Бібліографічний опис матеріалів виступу на науковій конференції виконують подібно до опису статті у журналі чи збірнику.
• Перепелиця П.С., Рибалка В.В., Смульсон М.Л. Психологічні аспекти визначення здібностей до технічної творчості // Актуальні проблеми професійної орієнтації і технічної творчості учнівської молоді: Тези доповідей і повідомлень Міжвузівської науково-практичної конференції, 11-12 грудня 1990р. – Рівне, 1990. – С. 120-121.
Бібліографічний опис документів з мережі Інтернет: Прізвище та ініціали автора (авторів). Назва роботи. Назва веб-сайту. Дата розміщення/перегляду (якщо вона є). Організація (Якщо назва організації збігається з назвою сайту, то вона подається тільки один раз). URL – адреса (Електронна адреса документу).
• Концепція Державної програми роботи з обдарованою молоддю на 2006-2010 роки. – Міністерство освіти і науки України. – 31 березня 2006. – 10 квітня 2006. Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/newstmp/31_03/2.
• Ганська А.А., Мельничук Н.І. Методичні рекомендації щодо вивчення трудового навчання у загальноосвітніх навчальних закладах / Режим доступу: http://www.kristti.kiev.ua/kabinet/tryd/rekom4.htm.
• Загородная Л.П. Проблема педагогічних здібностей в психолого-педагогічній літературі. – Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського. – 10 квітня 2006. – http://www.nbuv.gov.ua/articles/2002/ 02zlpppl.zip.
• Жук Ю.О. Методи педагогічних досліджень з використанням глобальної мережі Інтернет. – Інститут засобів навчання. – 10 квітня 2006. – http://www.ime.edu-ua.net/Zhook13.doc.
Зразок оформлення списку використаних джерел подано у Додатку Г.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 170; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!