Морфологічні і функціональні особливості вегетативної нервової системи.
Вегетативна нервова система (vegetare – рости, проізростати) складається з двох підсистем – симпатичної і парасимпатичної. Якщо соматична нервова система здійснює зв'язок організму з зовнішнім середовищем, то вегетативна забезпечує сталість внутрішнього середовища організму.
Особливості.
1. Периферичний відділ вегетативної нервової системи є в першу чергу еферентним.
2. Еферентні шляхи мають в основному двонейронну природу.
3. Системі властива мультиплікація.
4. Нейрони вегетативної нервової системи невеличкого діаметра, постганглионарні - безміелинові.
5. Швидкість поширення збудження по постганглионарному волокну - 1 - 128 м/с.
6. Тривала синаптична затримка – 8 - 15 імп./с.
7. Вплив пускові, регулючі та адаптаційно-трофічні.
Інтервал часу між виникненням нервового імпульсу і реакцією ефектора дуже короткий (соті і тисячні частки секунди).
Центри симпатичної нервової системи пов'язані зі спинним мозком. По виході зі спинного мозку преганглионарне волокно симпатичної нервової системи перериваються в гангліях прикордонного симпатичного стовбура, розташованого по двох сторонах хребта, а також у гангліях порожнини тіла. Преганглионарні нервові волокна в симпатичній нервовій системі короткі, постганглионарні – довгі. Інтервал часу між виникненням імпульсу у волокнах вегетативної нервової системи і реакцією ефектора складає декілька секунд. Нервове волокно вегетативної нервової системи мають низьку збуджуваність і малу швидкість проведення збудження. У закінченнях парасимпатичної нервової системи виділяється медіатор – ацетилхолін, у постганглионарних симпатичних волокнах – катехоламіни. (адреналін і норадреналін).
|
|
|
Вплив вегетативної нервової системи на органи виявляється в пусковому, що коригує й адаптаційно-трофічному діях. При пусковій дії працюють органи, що функціонують періодично, наприклад деякі залози. При дії, що корегує, посилюється або послабляється діяльність органів, що працюють постійно, наприклад серця, і ін. Адаптаційно-трофічна функція вегетативної нервової системи полягає в зміні обміну речовин і функціонального стана органів і тканин, завдяки чому організм краще пристосовується до мінливих умов зовнішньої і внутрішньої середовищ. Блукаючий нерв, або вагус, – основа парасимпатичної нервової системи.
Парасимпатична нервова система забезпечує стан спочинку, анаболізм, депонування речовин і зберігання енергії.
Складається із двох відділів – краніального і сакрального.
Краніальний відділ поданий центрами в головному мозку і волокнами 3 (окорухового), 7 (особового), 9 (язикоглоткового) і 10 (блукаючого) нервів.
|
|
|
Сакральний відділ поданий центрами в крижовому відділі мозку і тазових нервів.
Волокна парасимпатичної нервової системи відсутні в гладких м'язах кровоносних судин (за винятком артерій статевих органів і артерій мозку), потових і надниркових залозах.
Симпатична система
У цілому стимулює катаболізм. Центри розташовані в бічних рогах грудного і поперекового відділів. Іннервує внутрішні органи, відділи мозку, скелетні м'язи, потові залози. Випрямляє шкірні волоски. Виконує трофічну функцію.
Взаємодія нервової й ендокринної систем у регуляції функцій
Між нервовою й ендокринними системами існують взаємні впливи, пов'язані як із впливом нервової системи на ендокринну, так і оберненим впливом, коли гормони з'явившись у внутрішньому середовищі будуть змінювати характер протікання рефлексів і спрямовувати діяльність і поведінку. Домінантні відношення в головному мозку багато в чому можна пояснити саме впливом на нервові центри розчинених у крові речовин і в першу чергу гормонів.
У центральній нервовій системі існує дві зони, що забезпечують регуляцію ендокринної системи з боку нервової – гіпоталамічна область проміжного мозку та область спинного мозку. Між гіпоталамічною областю стовбурної області мозку і розташованим у цій області гіпофізом існують нервові і гуморальні зв'язки Гіпоталамічні ганглії забезпечують регуляцію виділенням передньої частки гіпофіза різноманітних гормонів. Існує і зв'язок між гіпоталамусом і задньої долею гіпофізу.
|
|
|
Ефекти парасимпатичної нервової системи подібні ефектам, які виникають під впливом інсуліну, тому є сенс казати про єдину вагоінсулярну систему, в той час як симпатична нервова система доповнюється дією гормонів мозкової частини наднирників.
Література
1. Георгиевский В.И. Физиология сельскохозяйственных животных. – М.: Агропромиздат, 1990. – 511 с.
2. Воронцов Д.С., Ємченко А.І. Фізіологія тварин і людини. – К.: Радянська школа, 1952. – 655 с.
3. Кіндя В.І., Куровський Ю.А., Мусієнко В.Ф. Словник-довідник з анатомії та фізіології с.-г. тварин. – К.: "Урожай", 1993. – 294 с.
4. Кучеров І.С. Фізіологія людини і тварин. – К.: Вища школа, 1991, 327 с.
5. Кулаев Б.С., Дугин С.Ф., Анциферова Л.И. Эволюция вегетативной нервной системы// Физиология вегетативной нервной системы. (в серии: Руководство по физиологии), - Л.: Наука, 1981, с.496 – 510.
|
|
|
6. Науменко В.В. та ін. Фізіологія сільськогосподарських тварин: Підручник. – Київ: Вид-во "Сільгоспосвіта", 1994. – 512 с.
7. Ноздрачев А.Д. Анатомическая структура вегетативной нервной системы// Физиология вегетативной нервной системы. (в серии: Руководство по физиологии), - Л.: Наука, 1981, с.5 35.
8. Шмидт-Ниельсен К. Физиология животных. Приспособление и среда. Книги 1,2. – М.: Мир, 1982. – 800 с.
9. Шмидт-Ниельсен К. Размеры животных: почему они так важны? – М.: Мир, 1987. – 259 с.
10. Физиология сельскохозяйственных животных.-М.: Агропромиздат, 1991. - 432 с.
11. Общий курс физиологии человека и животных. В 2 кн. Кн. 2. Физиология висцеральных систем.- М.: Высш. Шк., 1991. - 528
12. Физиология человека: В 4-х томах. Т.1. / Под ред. Р. Шмидта и Г. Тевса. - М.: Мир, 1985.- 272 с.
13. Чайченко П.М. та ін. Фізіологія людини і тварин: Підручник. – К.: Вища шк., 2003. – 463 с.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 77; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!