Розрізняють аеробне й анаеробне дихання зернової маси.
Аеробне дихання відбувається при вільному доступі кисню. Сумарно його можна виразити таким рівнянням
С6Н12О6 + 602 = 6СО2 + 6Н2О + 2820 кДж.
Поглинання зерном кисню та виділення вуглекислого газу і води змінюють газовий склад повітря міжзернових щілин, що може погіршити збереженість зерна насінного призначення.
Однак у зерновій масі дихання триває і після повного використання кисню:
С6Н12О6 = 2СО2 + 2С2Н5ОН + 118 кДж.
У цьому разі відбувається неповний гідроліз запасних речовин, утворюється значна кількість етилового спирту, що призводить до самоотруєння і загибелі зародка зернівки.
Процес дихання зерна можна оцінити за допомогою дихального коефіцієнта–відношення об'єму вуглекислого газу, що виділився, до кількості кисню, витраченого безпосередньо у процесі дихання. Цей коефіцієнт дорівнює одиниці, якщо процес відбувається точно за рівнянням аеробного дихання.
Визначають дихальний коефіцієнт за формулою:
Аналіз наведених вище рівнянь свідчить, що дихання зернової маси супроводжується втратою маси зерна внаслідок витрати гексози, підвищенням вологості зерна і відносної вологості повітря міжзернового простору та зміною його складу, утворенням тепла в зерновій масі, яка зберігається. Втрати маси сухого зерна при його зберіганні називають природними.
Інтенсивне дихання зернової маси супроводжується її зволоженням, оскільки вода, що виділяється в результаті окислення гексози, сорбується зернами. Це призводить до збільшення відносної вологості повітря міжзернового простору та подальшого посилення інтенсивності дихання зернової маси.
|
|
|
При диханні зернової маси витрачається кисень і виділяється вуглекислий газ, внаслідок чого в насипі збільшується вміст вуглекислого газу і зменшується вміст кисню, тобто змінюються умови зберігання. В партіях зерна створюються анаеробні умови, що супроводжуються виділенням етилового спирту, який пригнічує його життєдіяльність та призводить до втрат схожості.
Анаеробне дихання зерна іноді поряд із спиртовим бродінням частково супроводжується молочнокислим, за якого з глюкози утворюється молочна кислота та виділяється енергія.
Інтенсивність дихання зернової маси залежить від вологості, температури, ступеня аерації, тривалості зберігання її якості і стану.
Вологість зернової маси–найважливіший і надійний фактор регулювання її життєдіяльності. Волога в зерні є середовищем, в якому відбуваються всі життєві процеси. Сухе зерно дихає досить повільно. Так, інтенсивність дихання зерна проса з вологістю 13% практично дорівнює нулю аналогічно і у злакових культур з вологістю 11-12%. З підвищенням вологості зерна в межах сухого стану зернової маси інтенсивність дихання дещо збільшується, однак залишається низькою. Зерно середньої сухості дихає у 2-4 рази, вологе–в 4-8, сире–у 20-30 разів інтенсивніше, ніж сухе. Проте інтенсивність дихання зерна збільшується не прямолінійно, а по кривій, яка має критичну зону.
|
|
|
Вологість зерна, починаючи з якої різко посилюються фізіолого-біохімічні і мікробіологічні процеси та змінюються умови зберігання, називається критичною.
Отже, критичній вологості зерна відповідає такий її рівень, вище за який у ньому з'являється вільна волога, різко посилюється інтенсивність дихання і виникає загроза пошкодження мікроорганізмами.
Для більшості сільськогосподарських культур критична вологість відповідає рівноважній вологості зерна. Критична вологість зерна і насіння при температурі 18-25°С, у пшениці жита ячменю становить 14,0-14,5% , гороху 16,0-17,0 кукурудзи та проса 12,5-13,0%.
У насінні бобових культур порівняно з зерном злакових значення критичної вологості вище, що пояснюється значним вмістом у них білків–гідрофільних речовин, які здатні зв'язувати вологу.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 354; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!