БЛАГОДАРНОСТЬ и БЛАГОСЛОВЕНИЕ
Матерям наших мужей
ЕВСТАФИЕВОЙ (Щербак) Надежде Ивановне
ЗЛОТНИКОВОЙ (Волобуевой) Тамаре Афанасьевне
За преподанные ими и полученные нами жизненные уроки, благодаря которым нам открывается истинное понимание, видение, осознание Пути Спасения. Целью всей нашей работы видим уже свершившееся возвращение к жизни Надежды (вместе со всеобщим воскрешением) и спасение к вечной жизни Тамары (вместе со всеобщим спасением).
Любима и дорога
Ты — Женщина, Ева, Жизнь!
Любима и дорога
Ты — Сыну давшая жизнь!
Любима и хороша!
Кристально чиста душа.
Любима и хороша
Мать Мужа – Мира Душа!
Любима и молода!
Исцеляйся! Живи в веках!
Любима и молода
Как берёза, как граб, как ольха!
Моя мысль — о твоих глазах,
Моя мысль — о твоих руках,
О твоих полуночных слезах,
О твоих каждодневных трудах.
Любима и золота,
Надеждой на Бога живи.
Дорога, хороша, молода,
Не умирай! Живи!
Любовь исцелит глаза,
Душу согреет Свет.
Любима и золота,
За Верой ступай во след!
Людям ты всем Мила,
Отца-Победителя дочь –
Любима и молода,
Гони все сомнения прочь!
Воскреснут Отец и Мать.
И Муж вернётся домой.
А Сына спасёт Жена.
Восстанет весь Род Живой.
|
|
|
Благо Дарю сполна!
Благодарность мою прими.
Дорога, золота, хороша,
Не уходи! ЖИВИ!!!
ПоСВЯщение: ПриСВЯчення:
БРАТАМ-УКРАЇНЦЯМ.
За рабських часів один ХЛОПЕЦЬ гадав,
Чому він не СОКІЛ, чому не літав.
Немов води Дністра минули ті роки,
До ВОЛІ, СВОБОДИ лишалися кроки.
Вже іншії ЛЮДИ жадають казати:
„МИ БУДЕМО ВІЛЬНО У НЕБО ПІРНАТИ!”
І ось їх бажання уже не примара,
Але не змогли оцінить цього Дара.
Що трапилось з нами? Яка вража сила,
Що як не воліла, а нас не ЗЛОмила?
І де наша РАДісна СОНЯЧна МРІЯ?
БРАТИ-УКРАЇНЦІ! Жива в вас НАДІЯ?
Не вмерла ще ВОЛЯ і СЛАВА ВКРАЇНИ?
Чи здатна носити ІМ'Я БАТЬКІВЩИНИ
Для тисячі тисяч ДІТЕЙ її В СВІТІ,
Щоб кожний казав, як ТАРАС в „ЗАПОВІТІ”...
Невже ж його мрія це знову примара,
Як в ЯСНОму небі БІЛЕсенька хмара?
Всього лиш ЛУНА у лісах на Поділлі
Чи ХВИЛІ ДНІПРОві, що серцю так МИЛІ?
Так що з нами сталось? Скажіть мені, ЛЮДИ?!
ВИ ВСЕ МОВчИТЕ? Я скажу... БУДЬ що БУДЕ...
В НадДНІПРянщині в селі ЖИЛА собі дівчина
Чорнобрива, ЯСНООКА, звалась — УКРАЇНА.
На відміну від сестер — Польщі та Росії —
Всюди кращою була. Ті ж — як в бочці змії.
Що робити, коли так ДОЛЯ знапастила –
|
|
|
Старші СЕСТРИ розійшлись, вмерла МАТИ МИЛА.
Та в СЕЛІ не пропадеш – РОДичі усюди,
Є із ким поговорити, виплакатись в ГРУДИ.
Та не стала сирота довго ГОРЮвати –
ЧОЛОВІКА для КРАСУНІ можна не шукати.
ТИ дівчині чорнобривій поЛЮБИсь, КОЗАЧЕ,
ОДРУЖИлася вона, така її вдача.
З козаченьком ЖІНКА все ЖИТТЯ проЖИЛА
І йому БАГАТО ДІТОК СЛАВних наРОДила.
І НАЩАДКИ УКРАЇНИ розСЕЛились всюди:
Від Карпат і до Сибіру. (Не брешу Я, ЛЮДИ)
Розселились українці й МИРно собі ЖИЛИ,
Свою МОВу і ОБРЯДи СВЯТО БОРОНИли,
Захищали від сусідів свою БАТЬКІВщину,
Не давали сплюндрувати НЕНЬКУ Україну.
Той у пекло ВЕДЕ шлях, де НАМІР ХОРОШИЙ, —
Довго були українці під ЯРмом ворожим.
І скільки жадали лишити нас ВОЛІ –
Зломити не в СИЛАх були нашу долю.
Зов ПРЕДКІВ, що в серці у всіх нас ЛУНАЄ.
Що ЖОДЕН, крім нас, його БІЛЬШЕ не МАЄ.
В серцЯх проНЕСлИ українці цю МРІЮ,
Всі роки плекали на ВОЛЮ НАДІЮ.
Під гнітом цаРАту, в ЯРмі БІЛЬШовизму
СПРАВляли ХОЛОПи ганебную ТРИзну.
На ПАНщині гнутись ПАНи силували,
В страшних таборах їх КАТи КАТували.
Та воля наРОДу СИЛьнішА за муки,
Звалились «СОВЕТЫ» — звільнилися руки.
То ж треба зайняти ці РУКИ наРОДні,
Щоб знову не БІДкались ЛЮДи ГОЛОДні,
|
|
|
Щоб кожен мав ДОБРУ постійну РОБОТУ –
Таку має влада щоденну турботу.
Щоб виКОРИСТати цю ВОЛьнуЮ ВОЛЮ,
Щоб наші нащадки не кляли їх долю.
Щоб виховати в них ПОВАГУ і ЛЮДНІСТЬ,
ЛЮБОВ до ВІТЧИЗНИ, і ЧЕСНІСТЬ, і МУДРІСТЬ.
МИ МОЖЕМО РАЗОМ підняти державу,
Що звемо МИ РІДною ненькой ПО ПРАВУ,
Щоб знову вона не була на колінах,
Хто дасть їй розРАДУ? Кравчук? Кучма? Кінах?!
БРАТИ-УКРАЇНЦІ! ПОЧНЕМ РОЗБУДОВУ!
Вивчаймо СПІВучую РІДную МОВу!
євреї, татари, поляки і німці,
ЖИВЕМ в УкРАЇні — то ж МИ — УкРАЇнці!
Не треба ділитись, сваритися марно,
РОДИНОЙ ЄДИНОЮ ЖИТИ так ГАРНО!
ЄДИНУ кРАїну, СОБОРну державу,
Як БОГ допоМОЖЕ, зБУДУєм на СЛАВУ!
ПлекаЄмо В ДІТЯХ ДУХовність одВІЧну.
Геть зЛОБу та свари, що йдуть споконВІЧно!
Не треба ділити де заХІД, де сХІД,
МИ маЄмо МАТИ державний підХІД:
ТВОРимо історію РІДного кРАЮ, —
БО ж РУКИ і ДУШУ і ЗДІБНОСТІ МАЄм!
Нехай розКВІТаЄ ЗЕМеЛЕнька РІДна
РОДюча, КВІТуча БАГАТА і ПЛІДна!
Нехай ТВЕРДим шляхОм КРОКуЄ в майбутнє
СОБОРна КРАЇНА — ДЕРЖАВА МОГУТнЯ!!
м.Запорожжя Злотніков І. С.
2002 р.
|
|
|
КТО ТАКИЕ МЫ?
Как только люди от слова я перейдут к слову мы –
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 194; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!