Утрата єдності Галицько-Волинською державою після смерті Данила Галицького
Василько Романович (бл. 1203 — бл. 1269)— брат Данила, формально вважався великим князем, а фактично володів лише невеликою частиною Волині з містом Володимир
Сини Данила Галицького
Мстислав Данилович (?—1290 (1308)) — отримав Луцьк зі Східною Волинню
Лев Данилович (бл. 1228 — бл. 1301) — Галицька і Перемишльська землі
Шварно Данилович (бл. 130 — бл. 1269) — успадкував Холмську, Белзьку землі та Чорну Русь (Західна Волинь)
Галицько-Волинська держава за наступників Данила Галицького
Лев Данилович (1264—1301)
· Переніс столицю Галицько-Волинської держави до Львова (1272 р.)
· Підтримував тісні дипломатичні відносини з Литвою, Польщею, Угорщиною, Чехією і Тевтонським орденом;
· Залежність від Золотої Орди звів до мінімуму (надавав, при потребі, військову допомогу татарам, за це користувався підтримкою хана у своїх політичних планах);
· Приєднав до Галицько-Волинського князівства Закарпаття (бл. 1280 р.) і Люблінську землю (бл. 1292 р.)
Юрій I Львович (1301—1308 або 1315)
· Переніс свою столицю з Галича до більш економічно розвиненого Володимира
· За його правління було втрачено частину Закарпаття (захопила Угорщина) і Люблінську землю (захопила Польща)
· Домігся створення 1303 р. окремої Галицької митрополії, безпосередньо підпорядкованої константинопольському патріарху
Митрополія— область, що перебуває в канонічній владі митрополита; зазвичай складається з декількох єпархій, об'єднаних у так зване митрополічне середовище.
|
|
|
Андрій і Лев II (1308 або 1315—1323)
· Поділили територію князівства на сфери впливу, але правили спільно (дуумвірат) і тому розпаду держави не відбулося
· Установили зв’язки з Польщею і Тевтонським орденом. Ці союзи мали антиординську та антилитовську спрямованість
· Утратили Дорогочинську і Берестейську землі, захоплені Литвою
· вперше на українських землях з’явилося магдебурзьке право
· Тривалий час воювали з ординцями й литовцями. Загинули одночасно, за однією версією у битві з військами хана Узбека, за іншою — з литовцями, захищаючи від них Підляшшя
Юрій ІІ Болеслав (1323-1340 рр)
- Син мазовецького князя Тройдена та Марії, сестри Андрія і Лева (1325-1340 рр.)
- За його правління були врегульовані відносини з Золотою Ордою, Литвою, Тевтонським орденом. - На противагу Польщі тримався союзу з Прусією.
- У внутрішній політиці Юрій ІІ сприяв розвитку міст (привілей на магдебурзьке право отримали Львів та Кам’янець-Подільський), прагнув обмежити владу боярської верхівки.
- Негативний момент: надання земель іноземцям.
- Антибоярські заходи князя викликали незадоволення його політикою.
|
|
|
7 квітня 1340 року галицькі бояри отруїли Юрія ІІ Болеслава. Монарший престол Галицько-Волинського князівства опинився вакантним. На нього націлились претенденти сусіднього Королівства Польського та Великого князівства Литовського. Польський король Казимир III Великий доводив своє право отримати галицько-волинську корону на правах представника династії П'ястів, до якої належав отруєний монарх. Литовський князь Любарт, син Гедеміна, який був одружений з дочкою попереднього галицько-волинського короля Льва IІ Юрійовича з династії Рюриковичів, апелював до своїх родинних зв'язків із цієї династією. До суперечки додалася Угорщина, яка мала давні види на Галичину і традиційно підтримала поляків, плануючи укласти з ними унію.
У 1340 році литовський князь Любарт (1340-1383 рр.) вокняжився на Волині, а в Галичині владу захопили місцеві бояри які постановили своїм правителем боярина Дмитра Дедька. Любарт іменував себе галицько-волинським князем, хоча його влада не поширювалась на Галичину. Дмитро Дедько ж проголосив себе "старостою Руської землі". Польський король Казимир, який не встиг вчасно зорієнтуватися, запізно напав на Галичину, зайняв Львів, проте закріпитися у галицьких землях не зміг. Він обмежився визнанням залежності Дядька від польської корони і повернувся додому. Однак ця залежність тривала не довго.
|
|
|
1344році зі смертю Дедька Галицьке князівство частково перейшло до рук Любарта, за винятком перемишльської і сяноцької земель, які захопили поляки.
Кампанія 1349 року була успішною для Польщі, яка захопила майже всю територію колишнього Галицько-Волинського князівства, окрім східної Волині з Луцьком та Поділля. Проте вже за рік, у 1350, Велике князівство Литовське повернуло собі всю Волинську землю і захопило ряд міст у Галичині. Обидві монархії погодилися на розподіл трофеїв — Литва отримувала Волинське князівство, разом із Белзом і Холмом, а Польща закріплювала за собою Галицьке князівство.
У 1366 році поляки вкотре порушили підписані ними угоди і здійснили добре підготовлену кампанію по завоюванню Волині. Вони здобули Холм, Белз, Володимир і Луцьк, змусивши підписати литовців новий договір. За ним Любарт отримував лише луцьку землю та частку володимирської землі. Казимир ІІІ забирав собі холмську і белзьку землі, частину володимирської землі, а також райони південної Волині з містами Крем'янцем, Перемилем і Олеськом.
|
|
|
Причини занепаду Галицько-Волинської держави:
* Тривала боротьба з Ордою та намаганнями сусідніх держав загарбати галицькі і волинські землі виснажила сили держави.
* Антидержавна політика частини боярства (галицького), що призводило до послаблення князівської влади.
* З початком послаблення князівства держави, сусідні з нею: Польща, Литва та Угорщина навпаки виходять зі стану анархії і міжусобиць. Там розпочинається активне державне будівництво.
Пам’ятки
1. 
2. 
3. 
4. 
1. Успенський собор у Володимирі. 1160. Сучасний вигляд
2. Холмська ікона Божої Матері. XII ст.
3. Церква Святого Пантелеймона в с. Шевченкове поблизу міста Галич (Галицький район Івано-Франківської області). Зведений у XII ст.
4. Дорогобузька ікона Богородиці Одигітрії. Друга половина ХІІІ століття.
Карти
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 341; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!