Які прогнози, на ваш погляд, найнеобхідніші для українського промислового підприємства? Що потрібно зробити, аби прогнозування ширше застосовувалося на українських підприємствах?
Прогнози:
- фінансового стану (в т.ч. банкрутства)
- щодо цін на сировину та матеріали
- продажів
Потрібно:
- затвердити ЗУ «Про прогнозування на вітчизняних підприємствах»
- запровадити вивчення дисципліни прогнозування у ВНЗ для менеджерів та економістів,
- адаптувати існуючі методики до вимог української економіки,
- розробити програмне забезпечення для здійснення прогнозів у рамках одного підприємства,
- розробити систему інформаційного моніторингу галузей та економіки на державному рівні.
Чи потрібно формувати сценарії оптимістичного та песимістичного розвитку подій? Для чого вони застосовуються?
Застосування обґрунтованих прогнозів дає змогу створити уявлення про оптимістичний та песимістичний варіанти розвитку подій, зосередивши увагу на факторах, що сприяють або перешкоджають позитивним тенденціям
Розділ 6
Чи можна здійснювати управлінську діяльність, нехтуючи цілями? У чому полягає різниця між категоріями «цільовий» і «спонтанний» підхід до управління?
Не можна здійснювати управлінську діяльність, нехтуючи цілями, адже процес установлення цілей не лише сприяє тому, що конкретні цілі розвитку підприємства досягаються з більшою ймовірністю, а йє також основою зменшення обсягів непотрібної діяльності, безладу, пасивності у виконанні загальних намірів. чим краще окреслена мета, тим більше впевненості в тому, що можна знайти способи її досягнення.
|
|
|
Цілевстановлення — це процес усвідомлення та формування мети, один із найважливіших елементів процесу управління, що визначає вид цільової функції системи. У менеджменті мета виступає як передбачення результату управлінської діяльності, як орієнтир, до якого спрямовуються зусилля та порівняно з яким оцінюються кінцеві результати діяльності будь-якої організації. Це означає, що формування мети, визначення адекватних способів її досягнення (у залежності від типу цілей та наявних обмежень) — нагальна проблема, яка постає перед будь-якою організацією.
На сьогоднішній день мета виступає головним елементом управління, оскільки:
· системи соціального типу є цілеспрямованими системами, а тому не може йтися про безцільове управління ними;
· особлива увага до цілей на сучасному етапі зумовлюється ускладненням об’єктів управління (економіки, окремих галузей, об’єднань підприємств тощо за рахунок опанування нових форм власності і пов’язаних із цим нових систем взаємозв’язку).
Чим складнішою є система, тим більше існує проміжних цілей, а досягнення кожної з них — це крок до головної мети.
Цільовий підхід — це система методів та методичних прийомів, що забезпечують постійну орієнтацію управлінської діяльності, планово-управлінських рішень, процес виконання цих рішень на кінцеві результати з урахуванням соціально-економічних характеристик, що постійно змінюються, унаслідок розвитку системи потреб, кількісних та якісних змін у виробничому потенціалі системи, стосовно якої застосовується цільовий підхід.
|
|
|
Цільовий підхід вимагає та дозволяє ретельно розібратися у складній ієрархії цілей, визначити головну мету та такі, що «працюють» на неї, підцілі (як способи їх досягнення), сформувати систему пріоритетів черговості виконання цілей, тобто забезпечити керованість процесом розробки та досягнення цілей в організації.
Підсумовуючи сказане, можна наголосити на таких головних характеристиках цільового підходу до управління.
Цільовий підхід — це такий підхід до управління, що змушує менеджерів визначати:
· що саме має бути зроблено (за умов аналізу, чому саме це треба робити);
· яким чином це має бути зроблено (формування пріоритетів, заходів з досягнення цілей, визначення форми закріплення послідовності дій, тобто розробка планів, проектів, програм);
· коли це буде зроблено (досягнення конкретних результатів та оцінка окремих кроків у виконанні цілей);
|
|
|
· скільки це може коштувати (визначення потреб в обсягах фінансування та оцінювання можливостей залучення коштів із різних джерел);
· які параметри отриманого результату слід вважати задовільними (розробка системи критеріїв досягнення проміжних та кінцевих результатів);
· які, ким і коли мають бути впроваджені коригувальні дії (визначення форм та механізмів контролю, забезпечення зворотного зв’язку).
Різниця між цільовим і спонтанним підходом полягає у тому, що спонтанний підхід орієнтується на тезу, що головне створити підприємство, а успіх прийде в міру набуття досвіду. Це найбільш ризикований і дорогий підхід і пов'язаний з умінням опрацювання багатьох взаємопов'язаних питань. Цільовий підхід жорстко зорієнтований на перспективу, потребує чіткого визначення довгострокових цілей розвитку, шляхів їх досягнення, змін усіх компонентів виробничо-управлінських систем, які необхідні для забезпечення ефективних результатів
Дата добавления: 2018-05-31; просмотров: 325; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!