Тюркська державність на території сучасної України.
У III ст. з пониззя Вісли на територію сучасної України вторглися східно-германські племена готів. Вони утворили державу – Готське королівство. Столицею цієї держави стало місто Данпарстад (Дніпровське місто, IV ст.). На думку вчених, це місто було попередником Києва. Сусідами готів були східнослов’янські племена антів. Тривалий час між готами й антами були добрі відносини. Виступаючи разом, вони успішно протистояли найсильнішим країнам Європи. Готи й анти спільно воювали проти Римської імперії й захопили частину Дунайської рівнини.
У IV ст. почалась навала гунів, які, вийшовши із Забайкалля, посунули на Захід. При цьому вони втягували до орбіти свого руху й інші племена. В 375 р. гуни переправились через Дон і вторглись у володіння Готського королівства. Гуни не загрожували існуванню антського об’єднання, тому анти виступили на їх боці у війні з готами. В 385 р. вони знищили військо царя готів Вінітарія. Але наступного року готи завдали нищівної поразки антському вождю Божу полонили його і разом із синами та 70 вельможами розіп’яли на хрестах. У відповідь на це гунський цар Баламбер повів свою армію на готів і вщент розгромив їх. Частина готів відкотилася в Крим, друга почала відходити до Дунаю.
Отаборившись в Придунайській рівнині, гуни тривалий час вели спустошливі війни із сусідніми державами і утворили величезну державу – Гуніланд, яку очолив цар Аттіла. Імперія Аттіли через деякий час після його смерті, в 453 р. занепала і стала розпадатись на окремі каганати (володіння). Вчені вважають, що на землях Подніпров’я з IV по IX ст. послідовно існували три тюркомовних утворення: держава гунів Гуніланд, потім Велика Булгарія і після неї Чорна Булгарія. Ці обставини привели вчених до думки: “Яким же чином було засновано Київ?”
|
|
|
На руїнах гунської держави була утворена Велика Булгарія. Першим балтаваром (верховним правителем) цього каганату став хан Кубрат. Його літня резиденція знаходилася в селищі, яке мало відповідну назву – Балтавар (нині Полтава). У 619 р. Кубрат доручив своєму молодшому брату Шамбату побудувати на Заячих (нині Київських) горах фортецю для охорони купецького торговельного перевозу через Дніпро. Відомого водного шляху “із варяг в греки” тоді ще не було, балтійські країни вели торгівлю із Сходом черезВолгу і Дон. Однак через дніпровський перевоз йшла не менш інтенсивна торгівля Західної Європи з Хазарією, тому ідея контролю над потоком товарів дала б немалу вигоду. Хан Шамбат швидко побудував місто-фортецю, яке дістало назву Башту (місто-голова). В обов’язки Шамбата входило управління справами перевозу й організація збору мита з купців.
|
|
|
Правління Кубрата-хана було успішним. При ньому Велика Булгарія зуміла розгромити свого головного противника – аварів і розширити кордони держави до Дунаю. В зв’язку з цим Кубрат поставив перед Шамбатом нове завдання: закріпитись на відвойованих західних територіях. Виконуючи це завдання, Шамбат-хан із дружиною і гунно-булгарськими переселенцями відправився в Подунав’є і заснував там так зване Царство Дулоба. Через деякий час Кубрат-хан наказує молодшому брату повернутись в Башту, але Шамбат категорично відмовився. Це рішення так розгнівило Кубрата, що він обізвав свого брата покидьком, відрізаним від роду, що на тюркській мові звучить як “кий”. Це слово так міцно “прилипло” до хана Шамбата, що він увійшов в історію не під своїм власним ім’ям, а під прізвиськом Кий.
Царство Дуоба проіснувало недовго і Шамбат-Кий змушений повернутись в Башту, щоб управляти ним. Городяни називали місто за його прізвиськом – Кіоба, а міську фортецю – за його справжнім ім’ям Шамбат (Самватос у грецьких істориків). Помер Кий в 680 р., природно, що ні про яку династію Києвичів не було і мови. Верховна влада в Великій Булгарії після Кубрата перейшла до його старшого сина Бат-Бояна, якому Кий доводився дядьком.
|
|
|
На початку IX ст. Велика Булгарія під натиском хазар трансформувалась в залежну від Хазарського каганату Чорну Булгарію. В 856 р. на відчуженних від Чорної Булгарії землях хазарські васали Аскольд і Жір-Ас (Дір в руських літописах) створили так званий Руський каганат, столицею якого став Башту-Київ. Варяго-руський князь Аскольд був християнином, а Жір-Ас (Дір) – мусульманином, внаслідок чого між ними постійно виникали суперечності. Це привело до того, що в 870 р. Аскольд убив Жір-Аса (Діра) і захопив одноособову владу в Руському каганаті. Отже, виходячи із написаного чітко видно, яку значну роль відіграли стародавні гуно-булгари в історії України й українського народу.
Контрольні запитання:
Що ви знаєте про аріїв?
Яке найдавніше населення було на території України?
Охарактеризуйте грецькі міста-колонії в Північному Причорномор’ї і в Криму.
Що собою являла тюркська державність на території сучасної України?
Яким чином було засновано Київ? Які з цього приводу є судження?
Тема 2. Київська Русь.
Ключові слова: склавіни, анти, землеробство, ремесло, торгівля,
класова диференціація, князь, дружина, язичництво, варяги-
|
|
|
нормани, літопис, етнокультурна традиція, народність, данина,
печеніги, консолідація, реформи, християнство, “сімейна
дипломатія”, боярська рада, віче, писане право, половці,
“колективний суверинітет”.
Одним із найяскравіших політичних феноменів IX – XII ст. є Києворуська держава, яка започаткувала державотворчу традицію українського народу. Київська Русь ще не була державою в сучасному розумінні, адже більшість засад державності (централізоване управління, бюрократична система, державницька ідея, політичні інститути, політичні механізми розв’язання проблем і протиріч) тільки зароджувалися, та саме в цей період розпочався шлях українського народу до найвищого рівня своєї політичної організації – суверенної Української держави.
Східні слов’яни VI – IX ст. Утворення й становлення Давньоруської держави. Роль норманів. Піднесення Києва. Володимир Великий. Ярослав Мудрий. Занепад Київської Русі. Початок феодальної роздрібненості. Формування руського народу.
Література:
1. Аркас М.М. Історія України – Русі.-К., 1990.
2. Бойко О.Д. Історія України: Посібник.-К., 2001.
3. Борисенко В.Й. Курс української історії: З найдавніших часів до ХХ ст.: Навч. Посібник.-К., 1996.
4. Грушевський М.С. Очерк истории украинского народа.-К., 1990.
5. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України.-К., 1992.
6. Гумилев Л.Н. Древняя Русь и Великая степь.-М., 1992.
7. Історія України. Курс лекцій. Т.1. – К., 1991.
Історія України: Нове бачення. Т.1. – К.,1995.
Котляр М. Історія України в особах. Давньоруська держава.-К., 1996.
Котляр М. Русь язичницька. Біля витоків схднослов’янської цивілізації.-К., 1995.
Коцур А. Українська державність: історія та сучасність.- Чернівці,2000.
Крип’якевич І. Історія України.- Львів, 1992.
Моця О., Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства.-К., 1996.
Політична історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів.-К., 2001.
Федака С.Д. Політична історія України-Русі доби трансформації імперії Рюриковичів (XI століття).-Ужгород, 2000.
Східні слов’яни VI – IX ст.
Візантійські і готські історики другої половини VI ст. виділяли дві групи слов’ян, що мешкали в Центральній і Східній Європі: склавіни і анти. Завдяки цим даним було складено західну і східну гілки слов’янства. В II – VII ст. відбулися міграційні процеси. Анти в IV – V ст. заселили землі поміж Дніпром і Дністром. Протягом VI – VII ст. вони зосереджувалися на правому березі Дніпра. Доба VI – IX ст. в історії східного слов’янства характеризується глибокими і якісними суспільними змінами. Система господарювання східних слов’ян базувалася головним чином на землеробстві, допоміжну роль відігравали розвинуте скотарство та сільські промисли. Протягом VI – VII ст. значно удосконалюється техніка землеробства. Саме на цей час припадає поява залізних наральників, серпів, мотик, ручних жорен. Підвищення продуктивності праці сприяла процесу розпаду родової общини й переходу до сусідської територіальної. Відбувається розклад родово-общинного ладу й формування класового суспільства.
У IV – VII ст. у східнослов’янських племен значного поширення набувають ремесла – залізообробне, ювелірне, еосторізне, гончарне та ін. Відокремлення ремесла від сільського господарства, зародження товарного виробництва у VII – IX ст. сприяли активізації не тільки внутрішнього обміну, а й розширенню зовнішньої торгівлі. Поступово з розкладом родоплемінного ладу і появою класів у VIII – IX ст. набирає силу процес об’єднання окремих племен у союзи, а потім виникають державні утворення. За вірою слов’яни були язичниками. Найвищими серед богів вважали Сварога, Даждьбога, Перуна.
Отже, зміни, що відбулися у суспільному житті східних слов’ян у VI – IX ст. (удосконалення техніки й технології землеробства, піднесення ремесла, пожвавлення торгівлі, розклад родовообщинного ладу, класова диференціація, виділення дружини на чолі з князем у відособлену привілейовану корпорацію, формування спільної культури, поява перших протидержавних утворень) сприяли створенню фундаменту, на якому зросла будова Давньоруської держави.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 1381; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!