У результаті вивчення дисципліни студент повинен
ЗНАТИ:
1. Суть і наслідки подій минулого і сьогодення нашого народу.
2. Особливості самовизначення українського народу, формування ментальності, розвитку основних етапів вітчизняної історії.
3. Історичний процес соціально-економічного і політичного життя українського суспільства та перспективу його розвитку в сучасних умовах.
ВМІТИ:
Виявляти конкретно-історичне, національне та загальнолюдське значення визначних подій минулого нашого народу.
Всебічно аналізувати особливості розвитку політично-правової системи українського суспільства, політичних процесів і ролі в них політичних партій, рухів, лідерів нації.
Давати компетентну відсіч перекрученням історії українського народу.
Графік вивчення дисципліни
| № п/п | Навантаження що Виконується | Час виконання | Форма звітності | Примітка |
| 1. | Вивчення Теми 1. | 1 тиждень | ||
| 2. | Вивчення Теми 2 Теми 3 Теми 4 Теми 5 | 2 – 4 тиждень | Завдання для самостійної роботи (контрольні запитання по темам 1 – 5) | Обсяг – 6 сторінок у зошиті |
| 3. | Вивчення Теми 6 Теми 7 Теми 8 Теми 9 Теми 10 | 5 – 9 тиждень | Завдання для самостійної роботи (контрольні запитання по темам 6 - 10) | Обсяг – 6 сторінок у зошиті |
| 4. | Вивчення Теми 11 Теми 12 Теми 13 Теми 14 Теми 15 | 10 – 12 тиждень | Завдання для самостійної роботи (контрольні запитання по темам 11 - 15) | Обсяг – 6 сторінок у зошиті |
| 5. | Вивчення Теми 16 Теми 17 Теми 18 Теми 19 Теми 20 | 13 – 14 тиждень | Завдання для самостійної роботи (контрольні запитання по темам 16 - 20) | Обсяг – 4 сторінки у зошиті |
| 6. | Написання реферату | 10 – 16 тиждень | Реферат | Робота над рефератом здійснюється поч. з 10 тижня і протягом 6 тижнів |
| 7.. | Підготовка до іспиту | 17 тиждень | Оформлення контрольної роботи | Обсяг – 30-36 сторінок у зошиті |
|
|
|
Тема 1. Стародавні народи й держави на території сучасної України у
I тис. до н.е. – IХ ст. н.е.
Ключові слова: індоєвропейці (арії), угро-фіни, тюрки,
слов’яни, автохтонний народ, кіммерійці, таври, скіфи, сармати,
греки, міста-держави, готи, гуни, булгари, Руський каганат.
Вирішальну роль у формуванні руського (українського) етносу відіграли міграційні процеси II-VII ст. У ході великого переселення народів було інтегровано чимало етнічних утворень, які в подальшому лягли в основу багатьох сучасних народів. Руські (українці) не виняток в цьому процесі. Вони прямі етно-культурні спадкоємці давньоіранських (скіфи, сармати), давньотюркських (гуни, булгари), і давньослов’янських (склавіни, анти) етнічних груп.
|
|
|
Арії (індоєвропейці) та інші стародавні народи у Східній Європі. Античні держави у Північному Причорномор’ї та Криму. Тюркська державність на території сучасної України.
Література:
Бойко О.Д. Історія України: Посібник. – К., 2001.
Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ ст.: Навч. посібник. – К., 1996.
Гумилев Л.Н. Древняя Русь и Великая степь. – М., 1992.
Історія України. Курс лекцій. Т.1. – К., 1991.
Історія України: Нове бачення. Т.1. – К.,1995.
Кормич Л.І., Багацький В.В. Історія України від найдавніших часів і до 2000р. Навчальний посібник. – Х.,2000.
Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1996.
Арії (індоєвропейці) та інші стародавні народи у Східній Європі
В той час, коли людство перейшло до вживання бронзи (II тис. до н.е.), воно вже поділялося на великі культурні спільноти – мовні групи. Серед них назвемо ті, з якими у більшій чи меншій мірі пов’язана історія нашої країни: індоєвропейці (арії), угро-фіни, тюрки.
Як вважає більшість українських вчених, саме Україна стала прабатьківщиною стародавніх індоєвропейців (аріїв). Звідси, від краю льодового панциря, вони великими потоками протягом тисячоліть рухалися по планеті – дійшли до Середньої Азії, Тибету, Індії, Ірану. Вони передавали місцевим тубільним народам свою культуру землеробства, мову, в тому числі писемну – санскрит. Ця мова лежить в основі мови слов’янських, германських народів, персів, таджиків, та ін.
|
|
|
Прабатьківщиною угро-фінських народів була територія навколо Аральського моря. Згодом ці народи пішли на північ, поселились на захід від Урала, на берегах Волги. А пізніше одна частина з них мад’яри, пересуваючись на Захід, зайняла область Паннонію біля Дунаю (сучасна Угорщина), а друга частина вийшла до берегів Балтійського й Білого морів (фіни, естонці, карели).
Слов’яни є автохтонним європейським народом. Очевидно, прабатьківщиною слов’ян була територія між Дніпром, Карпатами і Віслою, але, можливо, що в різні періоди “прабатьківщина” змінювала свою конфігурацію, пересувалась, то на схід, то на південь. Щодо етнічного коріння слов’ян, то більше всього їх виникнення, так само, як і германців й багатьох інших народів, пов’язано з асиміляцією аріями тубільного населення. Сусідами протослов’ян на північному заході були предки балтійських племен (латиських і литовських), на південному заході – даки, фракійці (предки молдаван і румунів), на південному сході і на південь – протоіранські (скіфські) племена.
|
|
|
Отже, характерними ознаками суспільного ладу цього періоду були: значні міграції населення; посилення торгівельних зв’язків; становлення приватної власності; поступова майнова диференціація суспільства; перетворення сім’ї на господарську одиницю; витіснення родової общини територіальною; виділення ієрархічно-структурованої військової еліти, утворення воєнно-політичних об’єднань та союзів; зародження державності.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 333; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!