Критерії оцінки рівня розвитку та якості ВСНЗ.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ Г. С. СКОВОРОДИ
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
СУЧАСНІ ВИХОВНІ ТЕХНОЛОГІЇ
ЛЕКЦІЇ
Харків–2012
Змістовий модуль 1. Теоретичні основи створення освітніх виховних систем.
Лекція №1. Виховні системи: сутність, структура, характеристика основних компонентів
План
1. Сутність поняття «виховна система навчального закладу».
2. Структурні компоненти виховної системи НЗ.
3. Характерні риси виховної системи НЗ.
4.Функції виховної системи освітньої установи.
5. Етапи розвитку виховної системи НЗ.
6. Основні типи суперечностей у процесі розвитку виховної системи.
7. Технологія моделювання ВСНЗ.
8. Критерії оцінки рівня розвитку та якості ВСНЗ.
Література: [2,5,8,10,12,23,39,52]
1. Актуальність даної проблеми пов’язана з тим, що однією з головних умов успішного виховання сучасного громадянина України є системний характер виховного процесу, тобто створення шкільних виховних систем. Функціонування виховних систем минулого й сучасності доводить, що саме вони стають механізмом розвитку особистості школяра, рішення багатьох проблем в галузі виховання.
Аналіз психолого-педагогічної літератури, робіт з управління навчальним закладом показав, що основна заслуга в створенні теорії виховних систем належить Л.І. Новиковій, В.А. Караковському, Н.Л. Селівановій, Є.М. Степанову. Значну роль в розробці проблем використання системного підходу відіграли також Ю.П. Сокольников, Н.Є. Щуркова, Є.В. Бондаревська, Г.І. Сорока та інші. У перелічених дослідженнях з’ясовуються сутність, структура, функції, закономірності управління й розвитку виховних систем в закладах освіти.
|
|
|
Виховна система – цілісний соціальний організм, що виникає в процесі взаємодії основних компонентів виховання (цілі, суб’єкти, їх діяльність, спілкування, відносини, матеріальна база) і має такі інтегративні характеристики, як спосіб життя колективу, його психологічний клімат. На відміну від системи виховної роботи, метою якої є організація позаурочної діяльності дітей, виховна система закладу - поняття більш широке. Виховна система закладу охоплює весь педагогічний процес, інтегруючи навчальні заняття, позаурочне життя дітей, різнобічну діяльність та спілкування поза школою, вплив соціального середовища.
Петербурзькі дослідники І. Колесникова та Є. Баришников вважають, що “виховна система відбиває специфічний спосіб організації виховного процесу на рівні конкретної установи”.
Л.К.Гребенкина, В.О.Сластьонін дають наступне визначення ВСШ: “...виховна система – складне соціальне психолого-педагогічне утворення, яке саморегулюється і управляється”.
|
|
|
Виховна система конкретного освітнього закладу займає певне положення в ієрархії виховних систем: державна виховна система, регіональна, локальна i, нарешті, виховна система даного закладу. Вона має особливі риси, які відображають конкретні умови виховання: контингент учнів, традиції, особливості оточення, можливості педагогічного колективу, творчий інтерес керівника тощо.
Доцільність створення виховної системи навчального закладу полягає в наступному:
1.при використанні системного підходу відбувається інтеграція зусиль суб’єктів виховної діяльності, зміцнюється взаємозв’язок компонентів педагогічного процесу (цільового, змістовного, організаційно-діяльнісного, оціночно-результативного). Це важливо, тому що тільки цілісний виховний процес забезпечує цілісний розвиток особистості учня;
2.створення виховної системи передбачає освоєння колективом школи соціального й природного середовища, що, в свою чергу, дозволяє розширити діапазон можливостей виховного впливу на особистість;
3.створена виховна система дозволяє економити час і сили педагогічного колективу, так як діяти традиційним способом легше, ніж працювати в новому режимі або в незвичній обстановці. Тому при побудові системи слід приділити особливу вагу формуванню традицій, вони надають стійкості системі, підвищують її життєздатність;
|
|
|
4.при побудові виховної системи спеціально створюються умови для самореалізації й самоствердження особистості учня, вчителя, батька, що сприяє їх творчому зростанню, виявленню індивідуальності, гуманізації ділових і міжособистісних відносин в колективі.
2. Складовими частинами виховної системи перш за все є її підсистеми. Це дидактична система, система виховної роботи та система управління. Дидактична система являє собою навчальну діяльність учнів та методичну – учителів. Під системою виховної роботи мається на увазі система взаємопов’язаних виховних заходів. Система управління включає необхідний набір функцій, націлених на підтримку, функціонування та розвиток системи.
Характеризуючи структуру виховної системи навчального закладу, вчені висловлюють різні точки зору щодо складу компонентів системи. Це пояснюється як самою складністю системного утворення, так і тим, які саме компоненти слід вважати основними, найбільш важливими.
|
|
|
Академік Л.І. Новикова основними компонентами виховної системи навчального закладу вважає наступні:
· цілі, що виражені у висхідній концепції;
· діяльність, що забезпечує досягнення цільових орієнтирів;
· суб’єкти діяльності, які беруть в ній участь;
· відносини, які народжуються в процесі діяльності та спілкування;
· середовище системи, освоєне суб’єктом;
· управління, яке забезпечує інтеграцію компонентів в цілісну систему і розвиток системи.
3. Характерні риси виховної системи школи:
1.Система соціальна – її ядро складають люди, їхні дії, потреби, мотиви. Мета і функції ВСШ соціально детерміновані, обумовлені суспільною потребою у створенні спеціальних умов для розвитку людського індивіда жити і працювати на користь собі, суспільству, оточуючим людям.
2.Система педагогічна – для досягнення мети використовуються різноманітні принципи, методи, прийоми і форми педагогічної діяльності.
3.Система ціннісно-орієнтована – цілі ВСШ є особисто значущими як для дорослих, так і для дітей.
4.Система цілісна – взаємозв’язок всіх структурних компонентів, інтеграція всіх видів діяльності.
5.Система відкрита – ВСШ має безліч зв’язків і відношень з навколишнім середовищем, що забезпечують функціонування і розвиток системи.
6.Система цілеспрямована – ціль у ВСШ відіграє роль системоутворення і системоутворюючого фактора. При відсутності цільових орієнтирів виховна діяльність втрачає свій зміст.
7.Система складна і вірогідна – це обумовлено великою кількістю елементів і зв’язків між ними, майбутнє складних систем важко пророкувати, тому існує доля вірогідності.
8.Система самокерована, здатна до саморозвитку – основні джерела і резерви розвитку й успішного функціонування ВСШ знаходяться у середині її самої, а не за її межами. Система сама здатна подолати протиріччя свого розвитку силами самих учасників педагогічного процесу, здатна до самоврядування.
4. Функції виховної системи школи:
1) розвиваюча, яка спрямована на стимулювання позитивних змін в особистості дитини і педагога, підтримку самовираження здібностей дітей і дорослих, забезпечення розвитку педагогічного й учнівського колективів;
2) інтегруюча, що сприяє поєднанню в одне ціле раніше розрізнених і неузгоджених виховних впливів;
3) регулююча, яка пов’язана з впорядкуванням педагогічних процесів і їхнім впливом на формування особистості дитини, учнівського й педагогічного колективів;
4) захисна, яка спрямована на підвищення рівня соціальної захищеності учнів і педагогів, нейтралізацію впливу негативних факторів оточуючого середовища на особистість дитини;
5) компенсуюча, що передбачає створення умов для компенсації недостатньої участі сім’ї і соціуму в забезпеченні життєдіяльності дитини, розкритті й розвитку її нахилів і здібностей;
6) корекційна, яка полягає в педагогічно доцільній корекції поведінки і спілкування школяра для зменшення негативного впливу на формування його особистості.
5. Етапи розвитку виховної системи.Будь-яка виховна система проходить у своєму розвитку чотири етапи: 1) етап становлення; 2) етап відпрацювання системи; 3) етап завершальний, кінцевого оформлення системи; 4) етап оновлення системи, її перебудови.
Головна мета першого етапу – вироблення нового педагогічного мислення, формування колективу однодумців. Визначаються цілі, розробляються головні орієнтири. Триває педагогічний пошук, формуються стилі відносин між всіма учасниками навчально-виховного процесу, наробляються технології, зароджуються традиції. Взаємодія з оточуючим середовищем має стихійний характер. Основними методами становлення ВСШ є переконання, вимога, перспектива. Темпи системоутворення на цьому етапі повинні бути достатньо високими.
На другому етапі – відпрацювання системи – відбувається розвиток шкільного колективу, органів самоуправління, затверджуються системоутворюючі види діяльності, пріоритетні напрями функціонування системи, відпрацьовуються найбільш ефективні педагогічні технології. На цьому етапі саме педагогічний колектив повинен бути ініціатором в організації життєдіяльності шкільного колективу. Основними методами розвитку ВСШ є методи організації різнобічної діяльності, стимулювання і мотивації.
На третьому етапі – завершальному - система стабільно функціонує, кріпнуть системні зв’язки, життя в школі упорядковується, виховна система працює в заданому режимі. Шкільний колектив представляє собою співтовариство дітей і дорослих, об’єднаних спільною метою, спільною діяльністю, відносинами співробітництва, творчості. В центрі уваги – виховання вільної, гуманної, духовної особистості, розвиток демократичного стилю керівництва і відносин. Основні методи – самовиховання, перевиховання, самоуправління, саморозвитку, самоконтролю, самооцінки.
Створення системи завжди пов’язано з прагненням її елементів до впорядкованості, цілісності. Таким чином, становлення виховної системи завжди є процес інтеграції. Однак інтеграція існує одночасно з протилежною тенденцією до дезінтеграції, зростання незалежності різних елементів системи, порушення взаємодії між ними. Розв’язання протиріч між інтеграційними і дезінтеграційними процесами є рушійною силою розвитку виховної системи. Тому на четвертому етапі розвитку виховної системи навчального закладу відбувається її перебудова: революційним або еволюційним шляхом. Ця перебудова викликана посиленням дезінтегруючих явищ і призводить до кризи системи. Причини виникнення кризи різні, частіше вони обумовлені втомою в колективі, припиненням вдосконалення творчої діяльності, дефіцитом новизни, незадоволенням станом основних видів діяльності. Основними на цьому етапі є методи оновлення, розвитку творчості, зміни лідерів, створення інноваційних умов. На базі попередньої виховної системи може виникнути нова, яка зберігає деякі цінності і традиції старої системи. Відсутність нового витку розвитку системи призводить до її руйнації, ліквідації всіх основних системоутворюючих зв’язків і форм. Дезінтеграція на цьому етапі відіграє позитивну роль, тому що сприяє активності особистості та її самовизначенню, вносить новизну, надає можливість вільного вибору і подальшого розвитку виховної системи.
6. Основні типи суперечностей у процесі розвитку виховної системи:
- між особистістю й системою – включеність людини в будь-які соціальні системи специфічна, оскільки для людини за будь-яких змін дуже важко зберегти свободу й незалежність. Бути елементом системи – значить втратити частину своєї незалежності, оскільки людина в системі пов’язана з виконанням загальних норм і певних функціональних обов’язків. Дитина може не приймати образу життя школи з ряду причин. У педагога також можуть бути причини неприйняття концепції керівництва школи;
- між матеріально-просторовим середовищем і системою – матеріальні об’єкти, які потрапили до виховної системи, вступають із нею у протиріччя: неживі об’єкти (меблі, стеля, будова школи) не здатні до саморозвитку, тому вони швидко руйнуються, виходячи зі строю. Також можуть бути й найбільш гострі форми протиріч: напр., у школі маленька актова зала, що стримує розвиток системи, оскільки неможливо збирати весь колектив, розвивати нові види діяльності;
- між соціальним середовищем і системою – стимулювати розвиток виховних систем може й зміна соціального середовища, наприклад, політична ситуація. Криза дитячих та молодіжних організацій (піонерська, комсомольська), попередніх ідеалів руйнує виховні системи, які склалися в попередні роки. Однак цей же фактор спонукає колективи шкіл самим формувати для себе ідеали й цінності, тобто виконувати ту роботу, яку до цього виконувала держава;
- між ситуацією й системою – ситуація може бути розглянута в якості елемента виховної системи. Ситуація – це стан системи у певний проміжок часу, певний спосіб виявлення виховної системи в конкретних умовах. Доволі часто виникають протиріччя між ситуаціями, що виникають на уроці й у позаурочній діяльності: педагоги відчувають на уроках проблеми з дисципліною, іноді навпаки, навчальна діяльність на уроці дає більше можливостей для розвитку особистості.
Технологія моделювання ВСНЗ.
Під педагогічною технологією розуміють систему взаємопов’язаних дій педагога, спрямовану на досягнення цільових орієнтирів, якій властива висока економічність і керованість, яка сприяє планомірному й послідовному втіленню спроектованого процесу. Технологія, розроблена науковцями, представляє собою ланцюг дій, що послідовно виконуються; її можна звести до наступних кроків:
1 крок – формування ініціативної групи моделювання виховної системи школи. Вона створюється в тому випадку, коли в більшості членів шкільного співтовариства або в окремих його представників виникає почуття незадоволеності шкільним життям і бажання його змінити. Найчастіше – це почуття, емоції, відсутність раціонального. Педагоги, учні, батьки, як правило, не можуть точно вказати причину незадоволення, внести обґрунтовані пропозиції щодо зміни ситуації. В шкільному колективі є люди, які повністю або частково задоволені тим, що відбувається, й ті, хто відчуває необхідність масштабних перетворень. Ініціативна група може бути сформована як стихійно, так і обдумано. Якщо вона формується обдумано, до її складу запрошуються люди, які усвідомлюють необхідність удосконалення і оновлення виховного процесу, хочуть стати ініціаторами змін, здатні втілювати нові педагогічні ідеї, користуються авторитетом у середовищі дітей і дорослих, вміють системно мислити і діяти, володіють рефлексивними вміннями. В таку групу доцільно включити керівників навчального закладу, психолога, соціального педагога, педагога-організатора, керівника методичного об’єднання класних керівників, представників органів учнівського самоврядування й батьківського комітету.
2 крок – формування членами ініціативної групи свого бачення теперішнього й майбутнього навчальної установи, її виховної системи. Ініціатори намагаються виявити основні проблеми й недоліки в роботі педагогічного колективу, використовуючи діагностичні методики. Велике значення має вивчення науково-методичної літератури, яка є джерелом ідей оновлення навчально-виховного процесу. Використовуються методи мозкового штурму, діалогу для обговорення важливих питань.
3 крок – пошук прихильників у спільноті педагогів, учнів, батьків. Ініціатори намагаються залучити лідерів учнівського, педагогічного й батьківського колективів. Проводяться різноманітні засідання, збори, наради, на яких аналізується життєдіяльність навчального закладу, виявляються проблеми, пропонуються шляхи їхнього розв’язання. Ініціатори за допомогою рефлексії прагнуть до того, щоб шкільна спільнота усвідомлено включилася в режим розвитку. На кожному етапі моделювання виховної системи її прихильників повинно ставати більше.
4 крок – встановлення контактів з науково-методичними центрами району, міста, області, окремими вченими і методистами. Успішне моделювання й побудова виховної системи неможливо без теоретичного й методичного забезпечення. В більшості випадків науково-методичного потенціалу шкільного співтовариства стає замало для формування і реалізації модельних уявлень. Основні утруднення керівники й педагоги відчувають на стадії теоретичного обґрунтування моделі, розробки нових підходів до змісту й організації навчально-виховного процесу, вибору критеріїв, показників, методик психолого-педагогічної діагностики стану і ефективності функціонування виховної системи. Під час складання прогнозу розвитку освітньої установи, експертної оцінки інноваційних проектів слід запрошувати вчених і досвідчених методистів для роботи за сумісництвом на посаді заступника директора з науково-методичної роботи, завідуючого кафедрою, наукового керівника або консультанта. Іноді можна обмежитися консультаціями у вузах, методцентрах, методкабінетах, участю керівників закладу в науково-практичних конференціях і методологічних семінарах.
5 крок – ознайомлення педагогів з теорією і практикою виховних систем. Спочатку розпочинають даний процес керівники закладу і члени ініціативної групи, згодом залучаючи до нього інших педагогів, які беруть участь у роботі цільових курсів, де розглядаються питання щодо можливостей використання системного підходу в управлінні педагогічним процесом, теоретичні й методологічні основи розвитку виховної системи тощо. Вивчається наукова література, педагоги відвідують навчальні заклади, що вже мають певний досвід застосування системного підходу в навчанні й вихованні школярів.
6 крок – розробка програми побудови моделі виховної системи. Необхідно врахувати особливості шкільного колективу, його можливості, ретельно спланувати термін виконання програми. Оптимальна тривалість побудови моделі виховної системи навчального закладу – від одного до півтора років.
7 крок – діагностика навчально-виховного процесу, аналіз умов розвитку особистості школярів, визначення виховного потенціалу оточуючого середовища. Для цього використовуються анкетування, тестування, експертна оцінка, групова та індивідуальна самооцінка, соціометрія тощо. Отримані в ході діагностики дані дозволяють більш об’єктивно оцінити стан і ефективність навчально-виховного процесу, виявити сильні й слабкі сторони навчального закладу. Окреслюється проблемне поле, де питання розташовуються в залежності від ступеня їхнього впливу на ефективність навчально-виховного процесу.
8 крок – стимулювання діяльності педагогів, учнів, батьків щодо формування образу навчального закладу. Відбувається узгодження та інтеграція уявлень всіх членів шкільного колективу щодо основних складових образу школи: образу випускника, організації діяльності в школі, спілкування і відносин, уявлень щодо місця й ролі індивідуумів і груп в житті навчального закладу, взаємодії школи з соціальним і природним середовищем. Діти беруть участь в конкурсах фантастичних і реальних проектів “Школа моєї мрії”, конкурсах творів “Школа, в якій я хотів би вчитися”. Педагоги й батьки беруть участь в конкурсі ідей і проектів “Майбутнє нашої школи”, нарадах-роздумах про вдосконалення і оновлення шкільного життя. Ці заходи спрямовані на пошук варіантів розвитку навчального закладу.
9 крок – створення творчих груп для уточнення й розробки деталей образу школи. Після визначення основних концепцій необхідно деталізувати образ навчального закладу. Тільки силами членів ініціативної групи це зробити неможливо і недоцільно. З числа педагогів, дітей і батьків створюються творчі групи, які виконують одно-два завдання. Наприклад:
- визначити основні напрями діяльності літературного гуртка;
- продумати систему вивчення історії й культури українського народу на виховних класних годинах;
- виявити можливості взаємодії навчального закладу й оточуючого соціуму у вихованні особистості дитини на основі традицій української культури тощо.
Ініціативна група координує роботу даних колективів, готує на основі результатів їх діяльності матеріали, які використовуються для конструювання моделі виховної системи.
10 крок – конструювання моделі виховної системи і складання програми її побудови. Програма побудови або забезпечення розвитку виховної системи розробляється на п’ять років. Складання концепції моделі виховної системи і програми її реалізації на основі матеріалів, підготовлених всім шкільним співтовариством, доцільно доручити одній-двом особам, як правило, це роблять директор або його заступники. Програма може бути складена за наступною формою у вигляді таблиці:
| Завдання | Діяльність учасників | Термін | Результати | ||||
| Педагоги | Учні | Батьки | Спільна | Проміжні | Кінцеві | ||
11 крок – умовне експериментування реалізації концепції і апробації окремих елементів виховної системи школи. Умовний експеримент дозволяє запобігти помилкових модельних уявлень і своєчасно внести корективи в модель виховної системи. Також апробація окремих елементів в обмеженому просторі виховної системи сприяє впевненості в доцільності їх включення в життєдіяльність навчального закладу.
12 крок – обговорення в шкільному співтоваристві моделей і програми побудови виховної системи. Завдання цього етапу – виявити ступінь відповідності підготовлених документів колективному задуму, перевірити готовність закладу до реалізації модельних уявлень, визначити форми подальшого обговорення програми в учнівському, вчительському, батьківському середовищі – наради, засідання учнівського самоврядування, батьківського комітету, класні години тощо.
13 крок – науково-методична експертиза моделі виховної системи, затвердження документів на педраді та загальношкільній конференції. Рекомендується зробити зовнішню перевірку програми, до якої залучити робітників органів управління освіти, викладачів внз, вчених. При позитивній експертній оцінці можливе внесення коректив в концепцію і програму побудови або розвитку виховної системи школи. Далі ці документи затверджується на засіданні педагогічної ради і загальношкільній конференції. Даний етап є завершальним у побудові виховної системи навчального закладу. Шкільне співтовариство реалізує свою концепцію і програму, спираючись на основні управлінські функції – аналіз, цілепокладання, планування, організацію, контроль, корекцію.
Однак необхідно зазначити, що під час побудови виховної системи можна отримати як позитивні, так і негативні результати.
До позитивних результатів відноситься підвищення якості навчально-виховного процесу, інтеграція зусиль всіх його учасників.
Але якщо адміністрація та педагоги невірно використовують системний підхід в управлінні педагогічним процесом, це може стати причиною зайвої регламентації та заорганізованості життя колективу школи, гальмувати розвиток самостійності дитини, перешкоджати розкриттю творчого потенціалу вчителя.
Для уникнення негативних наслідків та успішного управління розвитком системи необхідно враховувати закономірності даного процесу, а саме:
Ø перевага внутрішньої детермінації процесу над зовнішньою;
Ø наявність і розв’язання протиріч між хаосом та впорядкованістю, новаціями і традиціями в життєдіяльності системи;
Ø випередження розвитку структури в порівнянні з функціями;
Ø виникнення криз, обумовлених неузгодженістю структури і функцій, що виражаються в посиленні дезінтегруючих тенденцій;
Ø модифікація основної системоутворюючої діяльності або зміна її змісту в результаті подолання кризи;
Ø збереження в життєдіяльності школи “зон невпорядкованості”.
Отже, використання системного підходу в управлінні виховною діяльністю сприяє цілісності виховного процесу, цілісному розвитку особистості.
Головним системоутворюючим чинником створення виховної системи навчального закладу є цілі управління, які залежать від зовнішніх і внутрішніх умов.
Цілі виховної системи навчального закладу можуть бути різні, наприклад:
• розвиток творчих здібностей вчителів та учнів;
• розвиток національної самосвідомості особистості;
• формування громадянської компетентності учнів;
• розвиток правової культури особистості і т.д.
Критерії оцінки рівня розвитку та якості ВСНЗ.
Для визначення рівня сформованості виховної системи освітньої установи дослідники використовують дві групи оцінок: критерії факту і критерії якості (див.: Воспитательная система школы / Сост. Н.Л.Селиванова. – М., 1989. – С.73-75). Перша група дозволяє відповісти на питання, чи є в даній школі виховна система. Друга дає уяву про рівень її сформованості та ефективності. Але наведені критерії є умовними, вони можуть бути конкретизовані, розширені відносно до тої чи іншої виховної системи. Наводимо приклади цих критеріїв:
-критерії факту:
1.Упорядкованість життєдіяльності школи.
2.Наявність сформованого єдиного шкільного колективу.
3.Інтеграція виховних впливів, дискретність виховного процесу – це чередування періодів відносного спокою з періодами підвищеної колективної напруги, яскравими святковими подіями, що фокусують головні риси системи;
- критерії якості:
4.Ступінь наближеності системи до поставленої мети.
5.Загальний психологічний клімат школи.
6.Рівень вихованості випускників школи.
Дата добавления: 2018-05-30; просмотров: 271; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!