Психологія пред’явлення для впізнання.
З психологічної точки зору, впізнання— це процес, при якому особа сприймає пред’явлені їй об’єкти, зіставляє, порівнює їх з уявними образами об’єктів, які сприйняті нею раніше, і на основі цього доходить висновку про їхню тотожність, схожість чи відмінність. Об’єктами впізнання можуть бути люди, трупи і частини трупів, тварини, різноманітні предмети, документи, приміщення, ділянки місцевості та ін. Сам процес упізнання здійснюється безпосереднім пред’явленням натуральних об’єктів чи їхніх зображень. Суб’єктами впізнання виступають свідки, потерпілі, підозрювані та обвинувачені.
З позиції змісту впізнання виділяють дві стадії: 1) підготовча. На цій стадії проходить попередній допит про обставини, при яких ті, що впізнавали, раніше сприймали певне обличчя чи предмет, з’ясовуються основні прикмети, особливості об’єкта впізнання. Важливо при цьому враховувати психофізіологічні особливості особи, яка впізнає, її психічний стан у момент сприйняття об’єкта, місце, час, умови спостереження об’єкта, який впізнається, а також ступінь її зацікавленості в результатах справи;2) основна — саме впізнання. Впізнання може бути симультанним — це впізнання відразу, в результаті миттєвого збігу образу людини (предмета), що знаходиться в пам’яті особи, яка впізнає, і об’єкта, який їй пред’явлений для впізнання.
Крім того, розрізняють ознаки достатні й необхідні для впізнання (наприклад, для впізнання людини за її зовнішніми достатніми і необхідними ознаками є характерні особливості її обличчя, описані за системою “словесного портрета”; ознаки тільки одягу не можуть бути достатніми і необхідними). Психологія впізнання багато в чому визначається особливостями особи, яка впізнає, її ставленням до події злочину і самого правопорушника. Суттєво впливає на впізнання тривалість первинного сприйняття: бачив той, хто впізнає, злочинця один раз протягом короткого проміжку часу чи зустрічався з ним багато разів. Складним є і психологічний стан того, хто впізнає, в момент упізнання. Зокрема, він може відчувати страх, оскільки боїться помсти злочинця, його родичів, друзів.
|
|
|
Психологічні особливості пред’явлення для впізнання за участю осіб з фізичними та психічними вадами.
Наявність фізичних вад сама по собі не є перешкодою для участі особи у проведенні пред´явлення для впізнання.
Сліпі здатні впізнати голос потерпілого, підозрюваного, який він чув під час вчинення злочину, вказати всі відтінки, вібрацію, силу, тембр та характерну вимову. Так, у одній із справ сліпий свідок при впізнанні не тільки точно вказав особу, якій належить голос, але й визначив положення того, хто говорить: позаду справа.
|
|
|
В окремих випадках слідчий може надати сліпому можливість впізнати предмети і речі на дотик. Сліпі безпомилково можуть впізнати речі чи предмети, які використовувались ними протягом тривалого часу. Основою для такого впізнання є надзвичайна розвиненість у сліпих тактильних відчуттів. Так, сліпому обвинуваченому було пред´явлена для впізнання тростина, якою він наніс тілесні ушкодження своїй дружині. Обвинувачений заявив слідчому, що тростина належить йому і впізнає він її за товщиною, рельєфом, формою ручки та пристосуванням, яке зроблено на кінці тростини.
На відміну від сліпих, участь глухих, німих та глухонімих в ході пред´явлення для впізнання грунтується на особливостях їх зорової пам´яті. Такі особи з незвичною точністю можуть впізнати обвинуваченого чи потерпілого за поставою, манерами, ходою. Глухонімі вловлюють всі характерні жести та міміку того, хто говорить (рух губ, примруження очей, рух м´язів обличчя), надовго та швидко запам´ятовують особливі прикмети інших осіб (родимки, конфігурацію голови, носа, чола), звертають увагу на такі деталі, які не були помічені іншими учасниками події.
|
|
|
Особи з психічними вадами беруть участь у пред´явленні для впізнання як впізнаючі вкрай рідко, що зумовлено порушенням у них пізнавальних процесів сприйняття об´єктів, особливостями їх пам´яті, мислення. Для прикладу, учасники процесу з розумовою відсталістю не завжди правильно розуміють поведінку інших учасників слідчої дії. Оглядаючи предмети, що були знаряддями вчинення злочину або зберегли на собі сліди злочину, вони не завжди точно описують ознаки, за якими впізнають їх. Наявність примітивного мислення, ослабленої пам´яті обмежує можливість відтворити картину побаченого. Якщо свідок, потерпілий чи обвинувачений має погану пам´ять і не може повністю або частково описати ознаки предметів, які він раніше спостерігав, то такі предмети або не сприймались ним, або таке сприйняття є нестійким. З огляду на це залучати таких осіб до участі у впізнанні слід дуже обережно.
У будь-якому разі, перед тим, як провести пред´явлення для впізнання за участю осіб з психічними вадами, необхідно встановити особливості їх пам´яті, мислення, стан органів відчуття (зору, слуху). У таких учасників процесу слід з´ясувати, що вони краще запам´ятовують (цифри, дати, форму предметів, колір і т. п.). В ході допиту їх відповіді рекомендується перевіряти шляхом постановки контрольних запитань. Якщо перед початком пред´явлення для впізнання слідчий не з´ясує таких обставин та не знатиме про психічні особливості впізнаючого, це може привести до ускладнення розслідування, до виникнення суперечностей та необгрунтованих версій.
Дата добавления: 2018-05-31; просмотров: 299; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!