Особливості будови травного апарату різних тварин та його еволюція
Nbsp;
ТЕМА: ТРАВЛЕННЯ
Лекція 1
Травлення у ротовій порожнині
План лекції
1. Суть травлення ср
1.1. Особливості будови травного апарату різних тварин та його еволюція ср
1.2. Методи вивчення травлення ср
2. Споживання корму. Механізми голоду і спраги
3. Травлення в ротовій порожнині
3.1 Будова ротової порожнини. Зубна формула різних тварин ср
3.2. Процес приймання корму та пиття води ср
3.3 Жування та ковтання ср
4. Слиновиділення
4.1. Склад і функції слини
4.2. Особливості слиновиділення у жуйних, свиней, коней ср
4.3. Механізм ковтання корму
Суть травлення
Постійна витрата енергетичних запасів організмом в процесі його життєдіяльності обумовлює необхідність постійного поповнення цих запасів. Це поповнення забезпечується прийомом кормових продуктів, до складу яких входять білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вода й інші речовини. Поживні речовини мають для тваринного організмі подвійне значення: 1) під час їх розкладу вивільняється енергія, яка необхідна для забезпечення процесів життєдіяльності; 2) слугують пластичним матеріалом для утворення тканин тіла. Добування і прийом корму називається живленням.
Більшість поживних речовин є високомолекулярними речовинами і для їхнього засвоєння організмом необхідне їхнє розщеплення до простих елементів, що можуть бути використані організмом. Вуглеводи розщеплюються до моносахаридів, білки – до амінокислот, жири – до гліцерину і жирних кислот, нуклеїни – до нуклеотидів, що складаються з пуринових або піримідинових основ і рибози. У розщепленні корму до мономерів і полягає значення травного тракту.
|
|
|
Травленням називається фізіологічний процес механічної, хімічної і біологічної обробки їжі до більш простих речовин, які зберігають енергетичну і пластичну цінність, можуть розчинятися в воді та всмоктуватися.
Травний тракт виконує такі функції:
1) секреторну;
2) моторно-евакуаторну;
3) всмоктувальну;
4) екскреторну;
5) участь в обміні речовин.
У хімічних трансформаціях їжі найважливішу роль відіграє секреція травних залоз, яка адаптується і складає єдину систему ферментативного впливу на їжу, що надходить. Скорочення непосмугованих м’язів стінок травних органів забезпечує переміщення харчових речовин по травному тракті. Існують складні регуляторні механізми, що здійснюють інтеграцію цих двох видів діяльності травної системи - секреції і моторики.
Через стінки травного тракту рідина рухається в двох напрямках. З порожнини травного тракту йде потік перетравлених речовин у внутрішнє середовище організму, і одночасно внутрішнє середовище віддає ряд розчинених речовин у просвіток травного тракту. За добу у коня через слизову оболонку органів травлення в цих двох напрямках проходить до 80 – 90 л води з розчиненими в ній речовинами.
|
|
|
Ця циркуляція рідин пов'язана, як з всмоктуванням поживних речовин, так і з здійсненням нетравних функцій травного тракту.
З внутрішнього середовища організму в порожнину шлункового тракту надходять ендогенні речовини, що беруть участь в обміні речовин. Ендогенні, як і екзогенні речовини, розщеплюються в травному тракті і знову всмоктуються. У цьому кругообігу речовин беруть участь багато сполук, як органічні (особливо білки і жири), так і неорганічні. Так, у людини за добу в шлунково-кишковий тракт надходить не менше 60 г ендогенних білкових речовин, що перевершує половину добового споживання білків з їжею.
Участь шлунково-кишкового тракту в загальному обміні речовин організму виявляється також у його коригуючої діяльності. Вона полягає в тому, що при недостачі в їжі незамінних сполук органи травної системи поповнюють із крові хімус (харчову масу) цією речовиною за рахунок ендогенних попередників. Таким чином, досягається перерозподіл дефіцитної речовини в організмі і забезпечується її необхідний мінімум у найбільш відповідних реакціях метаболізму. Так запобігається порушення обміну речовин, і стає можливим життя організму протягом тривалого періоду в умовах недостачі в їжі незамінних сполук.
|
|
|
Травна система відіграє важливу роль у підтримці гомеостазу завдяки її екскреторної функції. Травні залози спроможні виділяти в порожнину шлунково-кишкового тракту велику кількість азотистих сполук (сечовина, сечова кислота), солей, води, різних лікарських і отруйних речовин (ртуть, вісмут, бромисті і йодисті сполуки, морфій, миш'як, фарби й ін.). Склад і кількість травних соків може бути істотним регулятором кислотно-лужної рівноваги, а також водно-сольового обміну в організмі. Існує тісний взаємозв'язок екскреторної функції шлунково-кишкового тракту з функціональним станом головного екскреторного органа – нирок. При нирковій недостатності збільшується виділення сечовини зі слиною, підвищується її утримання в шлунковому соку. У нормальних фізіологічних умовах кальцій виділяється, головним чином, із жовчю і, у меншій мірі – з сечею; натрій, навпаки, у більшому ступені виділяється із сечею, а калій – рівною мірою, як нирками, так і печінкою. Цей зв'язок екскреторної функції травного апарату з діяльністю нирок свідчить про значення для організму спроможності органів травлення виділяти деякі сполуки, що в певних умовах, особливо при патології нирок, може у деякої мірі компенсувати їхню недостатність. Функції травного тракту відіграє важливу роль у процесах адаптації
|
|
|
Вивчення функцій апарата травлення почалося ще в 17 – 18 сторіччях (досліди Реомюра, Спалланцані). Інтенсивно почалося вивчення функцій травного тракту в 19 сторіччі з появою фістульних методик. Справжню революцію у вивченні травлення зробив І.П. Павлов, який розробив різні методики накладення фістул на органи травної системи – протоки залоз, шлунок, стравохід тощо. Надалі методики І.П. Павлова були модифіковані стосовно до сільськогосподарських тварин – методика полізонду Квасницького, анастомози О.Д. Синєщокова, методики А.А. Алієва дозволяють вивчати процеси, що відбуваються в різних відділах травного тракту.
Ці роботи дозволили виявити як загальні закономірності процесів травлення у тварин, так і їхні особливості стосовно до різних видів сільськогосподарських тварин.
Особливості будови травного апарату різних тварин та його еволюція
У зв'язку з різним характером харчування і різних умов життя тварин у процесі філогенезу по різному розвивався і травний тракт. Рослинна їжа менш поживна, ніж тваринна, і травоїдні змушені поглинати значно більше корму, ніж м'ясоїдні. У зв'язку з цим, у травоїдних тварин травний тракт довше, ніж у м'ясоїдних. Наведемо деякі дані, що показують різницю у відношенні довжини тулуба до довжини кишечника в різних видів тварин:
| Тварина | Відношення довжини тулуба до довжини кишечника |
| Кажан | 1:2 |
| Собака | 1:5 |
| Кінь | 1:10 |
| Свиня | 1:15 |
| Корова | 1:20 |
| Вівця | 1:25 |
У травоїдних у процесі травлення велику роль відіграє мікрофлора. У зв'язку з цим у травоїдних тварин одержали особливий розвиток ті відділи травного тракту, де бактерії могли б розмножуватися і довгостроково впливати на корм. Це – передшлунки в жуйних, товсті кишки і сліпа кишка у коня. Будова травного тракту змінюється і протягом індивідуального життя тварини. У плода вівці довжиною 3 см вже є усі відділи складного шлунка. Співвідношення ж розмірів рубця і сичуга сильно змінюється з віком. У півторамісячного плоду місткість рубця відноситься до місткості сичуга, як 5:1. Надалі ріст рубця відстає від росту сичуга, і до народження об'єм сичуга в півтора – два рази більше об'єму рубця. До моменту переходу ягнят від молочного харчування до споживання грубих кормів об'єм рубця вже дорівнює об'єму сичугу. Надалі місткість рубця швидко випереджає місткість сичуга. У півторарічної вівці рубець займає 80 % об'єму всього складного шлунка, сітка – 5 %, книжка – 7 – 8 % і сичуг – 8 – 7 %. У тритижневого теляти відношення об'єму рубця до об'єму сичуга складатиме 1:2, а тримісячного – 2:1.
У свиней за даними Квасницького відбуваються такі вікові зміни в будові травного тракту: до двомісячного віку, поки тварина споживає, головним чином, молоко, інтенсивно росте шлунок, з трьох-чотирьохмісячного віку, при переході на рослинні корми, відбувається інтенсивний ріст товстих кишок. Вікові зміни в будові травного тракту безперечно пов'язані з різним характером травлення.
У найпростіших існує внутрішньоклітинне травлення, відкрите І.І. Мечниковим. Харчові речовини поглинаються клітиною, і їхнє перетравлення відбувається при участі ферментів усередині самої клітини. В міру розвитку світу тварин відбувається диференційовка травного каналу, з'являється жувальний апарат і залози, що виділяють травні соки в просвіт травного каналу. Так, як їжа перетравлюється в порожнині травного каналу, то травлення є позаклітинним.
Позаклітинне травлення складається з трьох зв'язаних між собою процесів:
1) рухової роботи травного каналу;
2) секреторної роботи травного каналу;
3) всмоктування.
Методи вивчення травлення
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 40; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!