Характеристика передембріонального періоду розвитку
Основні закономірності розвитку людини
Вступ………………………………………………………………………………
1. Поняття про онтогенез та його періоди………………………………………
2. Характеристика передембріонального періоду розвитку…………………..
3. Пренатальний період розвитку……………………………………………….
4. Загальні закономірності росту і розвитку людини………………………….
5. Характеристика постнатального періоду розвитку. ………………………..
Висновки………………………………………………………………………….
Список літератури……………………………………………………………….
Вступ
Розвиток людини — це процес кількісних та якісних змін, який охоплює
становлення людини в біологічному, психічному та соціальному плані. Він
характеризується фізичними (морфологічними, біохімічними,
фізіологічними), психічними змінами (появою новоутворень, нових
механізмів, нових процесів, нових якостей), розширенням та поглибленням
взаємозв’язків різних властивостей особистості, новим рівнем
функціонування та формування психологічних стратегій рішень особистих,
професійних, соціальних проблем, цілісністю, інтегративністю тощо.
Одним із важливих моментів розкриття сутності розвитку людини є
розуміння тих законів, за якими відбувається розвиток, розуміння
рушійних сил розвитку, джерел, закономірностей та його етапів, ролі
кризових періодів в житті людини, можливостей прискорення процесу
|
|
|
розвитку тощо. Перше, з чим стикаються при вивченні психічного розвитку
людини, це проблема співвідношення в ньому біологічного та соціального.
Представники біогенетичного підходу кладуть в основу розвитку
особистості біологічні процеси дозрівання організму. Сам процес розвитку
трактується основним чином як дозрівання, стадії якого універсальні.
Якщо представники цього підходу й говорять про роль соціального
середовища, то лише як про умову для дозрівання заданих природою
(генетично обумовлених) якостей та властивостей.
Представники соціогенетичного підходу повністю відкидають значення
біологічних факторів і пояснюють процес розвитку людини через структуру
суспільства, через способи соціалізації, взаємовідносини з оточуючими,
тобто соціальна поведінка людини пояснюється через замкнуті в собі
властивості середовища, до яких людина повинна пристосуватися.
Представники психогенетичної теорії трактують психічний розвиток як
повністю спонтанний процес, не залежний ані від біологічного, ані від
соціального. Такими самодетермінуючими психічними явищами можуть бути
емоції, потяги, мотиви, пізнавальна сфера тощо. Психологічний розвиток
|
|
|
трактується як повністю спонтанний процес.
Представники психології діяльності вважали, що розвиток особистості
відбувається в процесі залучення людини до різних видів діяльності. Ніде
окрім діяльності людина не розвивається.
Проблема людського розвитку неспіввідносна за своєю складністю з
будь-якою біологічною проблемою. Розвиток людини обумовлений взаємодією
багатьох факторів: спадковістю, середовищем біогенним, соціальним,
вихованням, власним психічним життям, діяльністю людини. Ці фактори
діють не порізно, а разом на складну структуру розвитку.
Розплутати цей складний клубок біологічних та соціальних ниток,
зрозуміти дійсний внесок природи, генетики, соціальних зв’язків
суспільства, внутрішніх законів розвитку психічного у розвиток
особистості, а значить, навчитися впливати та керувати її формуванням,
можливо за умови вивчення та аналізу сутності та динаміки розвитку
людини на різних етапах її життєвого шляху.
Поняття про онтогенез та його періоди
Індивідуальний розвиток організму людини називають онтогенезом. В онтогенезі розрізняють 3 періоди:
-передембріональний - розвиток статевих клітин (гаметогенез),
- пренатальний - від запліднення до народження,
- постнатальний - розвиток після народження людини і до її смерті.
У передембріональному і постнатальному розвитку людини важливу роль відіграє статева система. До чоловічої статевої системи належать чоловічі статеві залози - сім’яники (яєчка), придатки яєчка, сім’явиносні шляхи та сім’яний міхурець, простата, цибулино-сечівникова залоза, зовнішні статеві органи.
Жіноча статева система утворює статеві клітини, продукує статеві гормони, а також забезпечує внутріутробний розвиток плоду і секрецію молока. До жіночої статевої системи належать яєчники, яйцепроводи (маткові труби), матка, піхва і зовнішні статеві органи.
|
|
|
Характеристика передембріонального періоду розвитку
Передембріональний період розвитку організму відбувається в статевих залозах. У статевих залозах утворюються статеві клітини та статеві гормони, які регулюють гаметогенез та інші статеві функції. Чоловічі статеві клітини - сперматозоїди розвиваються в чоловічих статевих залозах - сім’яниках (яєчках), ажіночі яйцеклітини - в жіночих статевих залозах - яєчниках Процес утворення сперматозоїдів називається сперматогенезом, а процес утворення яйцеклітин - овогенез.
Сперматогенез розпочинається у період статевого дозрівання і продовжується доти, поки зберігається статева активність організму. Він складається з періодів, які здійснюються в звивистих сім’яних канальцях сім’яників по досягненню статевої зрілості:
Сім’яник - парний овальний орган, розміщений у мшонці, вкритий оболонкою і розділений сполучнотканинними перегородками на часточки( по 250-300 в кожному сім’янику) У кожній часточці знаходиться по 1-2 звивистих сім’яних канальці, довжиною від 30 до 70см. Сім’яні канальці починаються сліпо на периферії сім’яника, а другим кінцем переходять у прямі канальці, які впадають у сітку яєчка. Виносні канальці (15-20) виходять із сітки яєчка і впадають у протоку придатка сім’яника.
Стінка звивистого канальця має два основні шари: внутрішній -сперматогенний епітелій і зовнішній- сполучнотканинний. Між ними знаходиться базальна мембрана. В звивистих канальцях знаходяться два види клітин - підтримувальні і сперматогенні, що знаходяться на різних стадіях розвитку. Починаючи від периферії канальця і до його просвіту, можна виділити зони, які відповідають періодам сперматогенезу:
- розмноження, де мітотично діляться сперматогонії - чоловічі статеві клітини;
- росту, де частина сперматогоній збільшуючись в розмірах, перетворюється в сперматоцити 1 порядку. Друга їх частина продовжує ділитися, завдяки чому кількість їх не зменшується;
- дозрівання, в якій здійснюються 2 послідовні поділи мейоза. Після першого поділу утворюються 2 сперматоцити ІІ порядку, а після другого поділу - 4 сперматиди з гаплоїдним набором хромосом;
- формування статевих клітин - сперматиди перетворюються в зрілі сперматозоїди.
Сперматозоїд складається з головки, шийки і хвоста. У головці знаходиться ядро з гаплоїдним набором хромосом (22 аутосоми і 1 статева хромосома). На передній частині головки знаходиться акросома -видозмінена частина комплексу Гольджі з ферментами, які здатні розчиняти оболонку яйцеклітини при заплідненні. Хвіст сперматозоїда містить скоротливі елементи, які забезпечують рух сперматозоїда, мітохондрії.
У сполучнотканинному шарі звивистого канальця сім’яника містяться клітини, які своїм скороченням сприяють виведенню сперматозоїдів у прямі канальці. З прямих канальців чоловічі статеві клітини потрапляють у сітку яєчка, а відтак у придаток яєчка, де вони зберігаються певний час.
Під час статевого акту сперматозоїди разом з секретом додаткових статевих залоз через сечостатевий канал виводяться в жіночі статеві органи. В 1 мл сперми міститься до 100млн. сперматозоїдів. Це рухливі клітини, швидкість їх руху по канальцям яєчка складає біля 3,5мм в хвилину. В жіночих статевих органах сперматозоїди зберігають життєздатність протягом 1-2 діб. Вони рухаються в сторону яйцеклітини, що обумовлено хемотаксисом.
Овогенезвідбувається в яєчниках- парних органах овальної форми, що містяться в малому тазу, по обидва боки від матки, нижче маткових труб. Яєчники покриті одношаровим епітелієм, під яким розміщена товста сполучнотканинна (білкова) оболонка. У яєчнику розрізняють речовини:
- поверхневу кіркову, яка складається з сполучної тканини, в якій є фолікули - утвори з незрілими жіночими статевими клітинами, що оточені фолікулярним епітелієм. Жіноча статева клітина може знаходитися на різних стадіях розвитку. При їх рості і дозріванні відповідно росте фолікул, збільшуючись в розмірах;
- мозкову, яка утворена сполучною тканиною, в якій розташовані кровоносні судини і нерви.
В овогенезівиділяють 3 періоди:
- розмноження - протягом якого первинні статеві клітини овогонії багаторазово мітотично діляться. У людини в яєчнику закладається близько 400 тис. овогоній. До моменту народження дівчинки розмноження овогоній припиняється;
- росту - після поділу овогонії перетворються в овоцити І порядку. Кожний овоцит, оточений шаром клітин епітелію, утворює первинний фолікул;
- дозрівання - відбуваються два поділи мейозу. Під час першого поділу овоцит 1 порядку ділиться і утворюється велика клітина - овоцит ІІ порядку і маленька клітина - редукційне тільце. При цьому фолікули ростуть - фолікулярний епітелій розростається за рахунок розмноження фолікулярних клітин, утворюється порожнина, заповнена фолікулярною рідиною, в якій містяться жіночі статеві гормони(естрогени). Первинний фолікул перетворюється у вторинний фолікул, який містить овоцит, у якому ще не завершився перший поділ мейозу. У процесі росту вторинний фолікул збільшується в розмірах і в ньому нагромаджується більше фолікулярної рідини. Він перетворюється на зрілий фолікул з багатошаровою оболонкою, яка складається з зовнішнього сполучнотканинного шару і внутрішнього - епітеліального (зернистого). На яйценосному горбику, що складається також з клітин фолікулярного епітелію, знаходиться овоцит ІІ, оточений блискучою зоною і променистим вінком, сформованим фолікулярними клітинами. Зрілий фолікул, збільшуючись в розмірах, починає виступати над поверхнею яєчника. Дальше збільшення об’єму міхурця (зрілого фолікулу), переповненого фолікулярною рідиною, приводить до розтягання і стоншення його оболонки з наступним її розривом і випадання овоцита в черевну порожнину. Залишки зрілого фолікула (сполучнотканинний і внутрішній шар) формують тимчасову додаткову ендокринну залозу - жовте тіло, яка виробляє гормон прогестерон, що створює в організмі умови для розвитку і виношування плоду.
Процес виходу овоцита з яєчника називається овуляцією. У статевозрілої жінки в нормі овуляція відбувається раз в 28 днів. З черевної порожнини овоцит потрапляє в маткову трубу - яйцепровід, де здійснюється другий поділ мейозу. Під час 2 поділу мейозу овоцит ІІ порядку ділиться і утворюється зріла яйцеклітина, готова до запліднення, і друге редукційне тільце. Вважають, що другий поділ мейозу завершується під час проникнення сперматозоїда в овоцит ІІ порядку. Таким чином, під час овогенезу утворюється гаплоїдні клітини - одна яйцеклітина і три редукційні тільця, які розсмоктуються. Більшість овоцитів, які містяться в яєчнику новонародженої дівчинки гине. Протягом життя жінки дозріває всього лише 400-500 яйцеклітин. Одночасно у статевозрілої жінки дозріває 1-2 яйцеклітини.
Яйцеклітина людини має кулясту форму, діаметром 120-150 мкм. У клітині є ядро, велика кількість цитоплазми, у якій розташовані органели і включення жовтка, глікоген. Резерв поживних речовин яйцеклітина використовує протягом 12-24 годин з моменту овуляції, після чого незапліднена яйцеклітина гине. Під плазмолемою яйцеклітини знаходяться речовини, які забезпечують утворення непрониклої для сперматозоїдів оболонки запліднення, що забезпечує потрапляння в яйцеклітину не більш як одного сперматозоїда. Зверху плазмолеми знаходиться шар фолікулярних клітин - блискуча (прозора) зона, пронизана мікроворсинками. У блискучій оболонці є канальці, в які проникають відростки фолікулярних клітин, що формують променистий вінок. Фолікулярні клітини захищають яйцеклітину і виділяють жіночі статеві гормони - естрогени.
|
|
|
Пренатальний період розвитку
Розвиток нового організму розпочинається з моменту запліднення - злиття чоловічої і жіночої статевих клітин. Протягом перших 8 тижнів відбуваються основні процеси формування органів, частин тіла. Цей період називають ембріональним (зародковим), а організм майбутньої людини - ембріон (зародок). З 9 тижня, коли починають визначатися основні людські риси, організм називають плодом, а період - плідним.
Пренатальний період триває від запліднення до народження дитини. У ньому виділяють 4 періоди.
1. Запліднення. Відбувається у верхній частині яйцепроводу після овуляції. Яйцеклітина потрапляє в яйцепровід завдяки скороченням війок клітин епітелію, які його вистеляють, і скороченням м’язової оболонки маткової труби. Сперматозоїди досягають верхньої частини яйцепроводу завдяки здатності до руху і хемотаксису. У процесі запліднення розрізняють два етапи: проникнення сперматозоїда через оболонки яйцеклітини; злиття ядер статевих клітин. Сперматозоїд проникає в клітину, коли вона знаходиться в метафазі другого поділу мейозу, блокуючи подальший її поділ. Перед проникненням сперматозоїд виділяє ферменти, які розщеплюють оболонки яйцеклітини. У результаті чого відбувається проникнення головки і шийки сперматозоїда в овоцит П порядку (хвіст відкидається). Після цього відбуваються фізико-хімічні зміни в поверхневому шарі цитоплазми яйцеклітини і утворюється непрониклива оболонка запліднення. У цей же час завершується другий поділ дозрівання, в результаті якого утворюється зріла яйцеклітина і полярне тільце. У заплідненій яйцеклітині відбувається злиття ядер і утворюється одноклітинний зародок - зигота з диплоїдним набором хромосом.
2. Дроблення- це багаторазові мітотичні поділи зиготи на дочірні клітини - бластомери. Відбувається повільно, рівномірно, асинхронно (бо не всі бластомери одночасно діляться) у перший тиждень розвитку зародка. Під час руху зародка по яйцепроводу відбувається одне дробіння на добу. На четверту добу, коли зародок попадає з яйцепроводів у порожнину матки, він складається з 7-12 бластомерів. У цей період дроблення відбувається інтенсивно і на 5-6 добу зародок складається із 107 бластомерів і має діаметр 1мм.
У результаті поділу зиготи утворюється багатоклітинний зародок - бластула - міхурець з порожниною в середині (бластоциста). Стінки цього міхурця утворені клітинами - бластомерами двох видів: світлих дрібних і темних великих. Світлі дрібні утворюють оболонку бластули - трофобласт, темні великі бластомери скупчуються на одному з полюсів бластоцисти під трофобластом і утворюють ембріобласт або зародковий вузлик.
На 7 -8 добу від запліднення відбувається імплантація- процес вростання зародка в слизову оболонку матки, який триває біля 40 год. Клітини трофобласту виділяють ферменти, які руйнують поверхневий шар слизової оболонки матки. Вирости (ворсинки) трофобласта, які формуються , проникають у набряклу слизову оболонку матки, що дуже розростається, безпосередньо контактують із кровоносними судинами материнського організму. Бластоциста втоплюється в імплатаційну ямку і обростає сполучною тканиною, а дефект заростає епітелієм слизової матки.
3. Гаструляція - це період розвитку, коли утворюються зародкові листки, осьові та позазародкові органи. Проходить у дві фази:
1) з утворенням гаструли - дволисткового зародка. Охоплює період з 7 до 14 доби і полягає в утворенні ектодерми і ентодерми. ;
2) з утворенням пізньої гаструли - трьохшарового зародка, який має три зародкові листки: ектодерму, ентодерму, мезодерму і осьові органи, що дають початок тканинам і органам організму. Ця фаза розпочинається з 15 дня вагітності
Таким чином, до кінця четвертого тижня внаслідок цілого ряду перетворень формується зародок, довжиною 4-5мм, з характерним розташуванням осьових органів. На верхній поверхні виділяється нервова трубка. Під нервовою трубкою розташована хорда, по бокам якої диференціюються соміти, ще нижче розташована кишка. Зародкові листки і осьові органи дають початок тканинам і органам організму.
4. Гісто- і органогенез - утворення тканин з зародкових листків та утворення органів. Зовнішній зародковий листок дає початок шкірному епітелію і нервовій системі. З мезодерми утворюються сполучні і м’язові тканини, епітелій матки, нирок тощо. Ентодерма утворює кишковий епітелій і залози шлунково-кишкового тракту.
Тимчасовими утворами, які забезпечують життя і розвиток зародка і плоду людини є позазародкові органи: амніон, алантоіс, жовтковий мішок, пуповина і плацента. Вони постачають поживні речовини, здійснюють газообмін, ескрецію продуктів метаболізму плоду, здійснюють гормональний та імунний його захист.
Плід, що розвивається у матці, знаходиться в особливих оболонках, які утворюють ніби мішок, заповнений навколоплідними водами. Ці води дають змогу плоду вільно рухатися у мішку, забезпечують захист плоду від зовнішніх пошкоджень та інфекцій, а також сприяють нормальному перебігу родового акту.
Плацента - це комплекс структур хоріона плоду і слизової оболонки матки, який забезпечує постійний зв'язок між організмом матері і плоду. Кров у плаценті тече повільно, що сприяє кращому обміну між кров’ю, яка тече в судинах ворсинок, тобто кров’ю зародка, і кров’ю матері. Плацента з’єднується з зародком за допомогою пуповини - сполучнотканинного канатика, в якому проходять судини: пуповинна вена і дві пуповинні артерії. Пуповина зовні покривається оболонкою амніону, яка на тілі зародка переходить в його зовнішній покрив. У людини з 3 тижня розвитку формується плацентарний (пуповинний) кровообіг. При цьому кожна ворсинка має судини. Поживні речовини і кисень, проникаючи з крові матері через хоріон і стінку судин ворсинки, попадають в кров плоду. Судини ворсинок з’єднуються в пуповинну вену, яка від плаценти по пуповинному канатику йде до організму плоду, і там кров по судинам розноситься до всіх його органів. Від організму плоду кров йде по двом пуповинним артеріям, які підходячи до плаценти, дають розгалуження до кожної ворсинки. Таким чином, плацента виконує дихальну, видільну функції, з її допомогою здійснюється живлення зародка і плоду. Кров плоду і матері відмежована стінкою кровоносних судин ворсинок плоду, що створює плацентарний бар’єр, який забезпечує захист організму зародка від багатьох шкідливих факторів, що можуть потрапити в кров матері. Однак плацентарний бар’єр проникливий для алкоголю, наркотичних речовин і багатьох лікарських засобів.
Нормальний пренатальний розвиток триває 9 місяців. За цей час із заплідненої яйцеклітини мікроскопічних розмірів розвивається дитина масою 3кг і більше і зростом 50-52см.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 592; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!