Розробка концептуальної моделі.
Концептуальною називається абстрактна модель, що відбиває причинно-наслідкові зв’язки, властивості досліджуваного об’єкта в межах, встановлених цілями дослідження. Це формальний опис об’єкта моделювання, що відбиває концепцію (погляд дослідника на проблему). Ця модель існує в уяві розробника, тобто вона по своїй природі суб’єктивна.
При розробці концептуальної моделі необхідно:
· визначити цілі моделювання;
· сформулювати цільові функції (критерії якості) системи, що моделюється;
· вибрати ступінь деталізації моделі;
· описати вхідні, вихідні змінні й параметри моделі;
· привести функціональні залежності, які описують поводження змінних і параметрів;
· описати обмеження й можливі зміни величин;
· розробити структурну схему концептуальної моделі й скласти опис її функціонування.
При побудові концептуальної моделі об’єкта істотним є виділення й опис станів об’єкта. Динаміку поводження системи задають шляхом опису переходів з одного стану в інший в просторі станів. Імітаційне моделювання, по суті, складається з динамічного відбиття станів протягом певного відрізку часу (часу моделювання).
Вибір ступеня деталізації опису об’єкта моделювання.
В процесі імітаційного моделювання дуже важливо визначити ступінь точності опису реального процесу для отримання достовірної інформації шляхом моделювання.
Точність опису об’єкта (рівень деталізації) залежить від цілей моделювання, заданих обмежень і можливості отримання вхідних даних із заданою точністю.
|
|
|
Більш детальна модель буде точнішою, однак вона буде й складнішою й дорожчою. Для її побудови, перевірки, документування й використання потрібні більші витрати. Таким чином, доводиться шукати компроміс між деталізацією й точністю моделі, та її вартістю. На мал.3.1 видно як змінюються показники моделі залежно від обраної точності моделі.
Ступінь деталізації моделі можна оцінити кількісно. Для цього зазвичай беруть відношення реального часу роботи системи до часу її моделювання. Чим точнішою є модель, тим менше це відношення.
Мал. 3.1
Опис змінних моделі.
На етапі розробки концептуальної моделі визначають вимоги до вхідних даних. Якщо система, що моделюється реально існує, то параметри вхідних даних можна знайти за допомогою різних методів вимірів. Частину вхідних даних можна отримати з технічної й конструкторської документації системи, офіційних звітів, статистичних збірників, довідників. При моделюванні виробничих систем важливими джерелами вхідних даних є фінансова, технічна, технологічна документації, а також анкетування.
|
|
|
Вхідні і внутрішні змінні обираються у відповідності зі ступенем деталізації моделі.
Якщо будується стохастична імітаційна модель, то при виборі способу завдання стохастичних змінних потрібно враховувати деякі особливості. По-перше, використання неопрацьованих емпіричних даних дає можливість імітувати тільки процеси й події, які вже відбулися. Щоб оцінити поводження системи в майбутньому, потрібно бути впевненим, що даний розподіл буде незмінним у часі. По-друге, застосування випадкових розподілів ймовірностей визначає закономірності процесів що моделюються, а методи їхнього моделювання ефективніші, ніж використання табличних значень.
Надалі, в ході моделювання, доцільно провести випробування моделі на чутливість результатів моделювання до зміни видів розподілу і їхніх параметрів.
Найбільш складним є збір статистичних даних про зовнішній вплив на систему. Це пов’язано з великою трудомісткістю й вимагає значних витрат часу, особливо коли деякі події трапляються рідко.
Дата добавления: 2018-05-13; просмотров: 960; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!