Конвенция об охране архитектурного наследия Европы Гранада, 3 октября 1985 года

Процедура прийняття до ЄС нових членів

Зараз тенденції розширення Європейського Союзу розширюють його кордони на Схід. З 2002 року бюджет ЄС передбачає виделення фінансів на підтримку країн-кандидатів, що виявили бажання вступити до складу Європейського Союзу.
Формально процес розширення розпочався в березні 1998 р.. Першою групою країн-кандидатів були: Естонія, Польща, Словенія, Угорщина, Чехія та Кіпр . До другої належали: Болгарія, Латвія, Литва, Мальта, Словаччина та Румунія.
Для прийняття країн існує певна процедура, яка виділяє 4 етапи включення:

• Консультативний етап (оцінюючий етап)
Можливість прийняття певної країни до складу Європейських Співтовариств є передбачена в Статті 49 Договору про ЄС. Теоретично кожна країна може подати заявку на вступ до ЄС. Практика показує, що зацікавлена країна робить це після того, як Європейська Рада дає цій країні „політичний імпульс“.
Однак, кандидат повинен виконати для цього низку вимог. Першим критерієм є географічний критерій і випливає зі ст. 49 Договору про ЄС, яка каже, що „кожна європейська країна може подати заявку про вступ до ЄС“. Однак, як показує практика, виконання цього критерію не є настільки обов'язковим, що яскраво показує приклад із Туреччиною. На зустрічі Європейської Ради 1993 р. у Копенгаґені були визначені наступні критерії для нинішніх кандидатів:

• політичні критерії:
• забезпечення свободи парламентських, президентських виборів і виборів до місцевих органів влади;
• створення та розширення діяльності демократичних інституцій, неурядових організацій, незалежних засобів масової інформації;
• прийняття законодавства, що надійно захищає права меншин, і створення відповідних установ;
• посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією;
• вирішення питань правового забезпечення та посилення спроможності боротьби з відмиванням коштів;
• створення надійно діючих інститутів у сфері юстиції і внутрішніх справ;
• здійснення заходів з протидії дискримінації у всіх сферах суспільного життя;
• гарантії незалежності судової влади, покращення функціонування судів;
• захист особистих свобод.

• економічні критерії:
• макроекономічна стабільність;
• здійснення адміністративної реформи та структурних реформ;
• наявність ринкових інститутів;
• лібералізація торговельного режиму;
• відповідне правове забезпечення ринкових перетворень;
• поліпшення умов конкуренції;
• створення середовища, сприятливого для підприємницької діяльності;
• створення сприятливого інвестиційного клімату;
• підвищення кваліфікації робочої сили;
• поліпшення структури та диверсифікація експорту;
• здійснення промислової політики, спрямованої на зниження матеріало - та енергоємності виробництва.
• "членські":
• визнання, прийняття, виконання та правове застосування асquis communautaire "спільного доробку" ЄС, тобто сукупності правових документів, напрацьованих Співтовариствами (договори, постанови, директиви та інші акти).

Досягнення "членських" критеріїв — ключовий аспект підготовки до членства в ЄС. Це вимагає не лише включення асquis національного законодавства, але й забезпечення його дієвого застосування через відповідним чином пристосовані адміністративні та судові структури.

• незалежний критерій:
• прийняття даної країни не призупинить інтеграції.

Країна-кандидат подає до Ради ЄС заявку про членство, відтак починається процедура її розгляду. Рада звертається до Європейської Комісії по надання думки (avis) щодо заявки про членство. Після розгляду Комісія готує документ про ступінь готовності країни-кандидата до вступу до ЄС і передає його до Ради. Після розгляду цього документу Рада приймає рішення про початок переговорів із кандидатом. Важливо зазначити, що думка Комісії не має зобов'язального характеру для Ради; саме Раді належить рішення і, якщо Комісія висловить негативну думку щодо вступу країни-кандидата, Рада все ж може прийняти рішення про початок переговорів. Така ситуація мала місце з Грецією.
Формальні переговори веде головуюча країна в Раді ЄС у даному півріччі. У переговорах беруть участь представники Трійки ЄС, Комісії та країни-кандидата. Результати переговорів формулюються в проекті Договору про приєднання. Після завершення переговорів проект Договору передається Раді та Європейському Парламенту для затвердження. З цього питання Рада приймає рішення одноголосно, а Парламент - абсолютною більшістю голосів. Далі країни-члени та країна-кандидат підписують та ратифікують Договір згідно з їх власними внутрішніми процедурами, після цього країна-кандидат стає повноправним членом ЄС.

• Переговорний етап.

Переговори - це довготривалий процес. Їх тривалість та перебіг залежать від ступеня готовності країни-кандидата до членства, що, своєю чергою, залежить від багатьох чинників, найважливішими з яких є наступні:

• прогрес кандидата в імплементації права Співтовариств у національне законодавство,
• можливості для інституційного пристосування,
• пристосування національних структур кандидата до функціонування на єдиному європейському ринку.

Зі сторони ЄС, переговори мають міжурядовий характер, головну роль у цьому процесі відіграють країни-члени, а не Європейська Комісія, як прийнято вважати. Учасниками спеціально скликаної для переговорів Міжнародної конференції є всі країни-члени (т.зв. колективний негоціатор).

У 1998 р. Рада ЄС прийняла формулу розширення, у якій йдеться про те, що зустрічі тієї спеціально скликаної Міжнародної Конференції відбуваються на рівні голів делегацій (міністрів закордонних справ) або на рівні заступників голів делегацій (головних негоціаторів країн-кандидатів та членів Комітету Постійних Представників КОРЕПЕР у ранзі послів - з боку країн-членів). Кожна з Конференцій відбувається у визначений час. Переговори, які відбуваються на рівні негоціаторів та послів, формально затверджуються міністрами закордонних справ.

Роллю Комісії є підготовка та переклад проектів переговорних позицій ЄС, які стосуються конкретних сфер діяльності. Загальний проект спільної переговорної позиції має бути поданий на розгляд Групі зі справ розширення в Раді ЄС, після чого він передається всім країнам-членам. Країни-члени затверджують проект і, після цього, він стає офіційною позицією ЄС під час переговорів.
На відкритті переговорів з „люксембурзькою групою“ ЄС представив кандидатам позицію, де, окрім вищезгаданих правил, кандидати прочитали два принципи:

• позиції сторін щодо якоїсь проблеми в одній сфері не впливають на позиції сторін в інших сферах,
• часткові досягнення під час переговорів не є остаточними, поки не буде затверджено текст Договору про вступ або поки цей Договір не буде погоджений загалом.

Завданням переговорів є якнайбільше зміцнення кандидата, аби він якнайлегше міг виконувати обов'язки та користуватися привілеями, які виникають із членства в ЄС. По-друге, країна-кандидат веде переговори про членство в ЄС з країнами-членами, а інституції ЄС є посередниками. Тому надзвичайно важливим є лобіювання, яке ведеться кандидатами в столицях країн-членів, завдяки дипломатичним ходам. По-третє, впровадження стандартів ЄС може бути тісно пов'язане з великим фінансовим навантаженням. Тому деяким кандидатам вдається домогтися поетапного впровадження цих стандартів упродовж перехідного етапу. Поняття „перехідний етап“ означає „етап, під час якого новий член ЄС тимчасово не набуває обов'язків із деяких елементів законодавства ЄС. Після цього етапу всі правові положення Співтовариств починають зобов'язувати загалом“.

• Перегляд права та його результати.

Вступною фазою перед переговорами є перегляд права (т.зв. screening). Вона не зараховується до частини переговорів, але відіграє дуже важливу роль із організаційно-технічного боку.
Для того, щоб жодне правове положення не залишилося без розгляду, під час перегляду право ЄС ділиться на 31 тематичну сферу. Принаймні за 15 днів перед його початком Європейська Комісія пересилає кандидатам два переліки правових актів. У переліку А перераховуються правові акти, які потрібно узгодити з національним законодавством якнайшвидше. Це, як правило, положення установчих договорів та директив (т.зв. hard law). Перелік Б - це акти вторинного права ЄС (т.зв. soft law), які не обов'язково повинні бути впроваджені, але надають цілісне бачення необхідного пристосовування законодавства в даній сфері. Однак, Комісія не надає кандидатам рішень Європейського Суду, хоча вони є складовою частиною права Співтовариств.0 Після цих приготувань починається screening, тобто безпосередній перегляд права. Цей етап починається в конкретних сферах від багатостороннього перегляду, який відбувається під час т.зв. сесії перегляду і полягає у представленні одночасно всім кандидатам права Співтовариства в певній тематичній сфері, яку проводять працівники Комісії. ЄС представляють працівники Генеральної Дирекції Європейської Комісії зі Справ Розширення. Це дуже довгий процес, під час якого обговорюються усі правові акти Співтовариства. Після закінчення багатостороннього перегляду починається наступний етап - етап двостороннього перегляду. Його суттю є представлення кандидатами ступеня відповідності національного права праву ЄС. Уся ця фаза має на меті донесення до кандидатів усього доробку Співтовариства, представлення застосовуваних правових рішень, як нормативних, так і інституційних, у певних сферах. Після перегляду даної сфери кожному правовому акту Співтовариства надається три роди висновків:
• по-перше, є правові акти, які вже існують в законодавстві кандидата і, відповідно, однозначно будуть частиною законодавства кандидата ще перед вступом. У такому разі, Європейська Комісія перевіряє можливість їх застосування кандидатом на практиці. Водночас, кандидат подає графік та інституції, відповідальні за імплементацію даного акту,
• по-друге, кандидат очікує, що під час пристосування даного правового акту з'являться труднощі чи процедурні проблеми (наприклад, кандидат має сумніви щодо використання визначеного в ЄС певного типу медичного обладнання). Однак, тут важливим є те, що кандидат виражає бажання прийняття даного акту. У такому разі, кандидат погоджується на вирішення цих труднощів на експертному рівні без участі політичного чинника,
• по-третє, деякі правові акти кандидат не може впровадити як до, так і після вступу. Сюди слід зарахувати всякого роду імплементаційні та політичні проблеми. Усі ці питання слід урегульовувати під час переговорів.

Приступаючи до переговорів, кандидат висловлює бажання прийняти цілий правовий доробок ЄС, т.зв. acquis communautaire. Однак, у разі виникнення раніше описаних проблем, ЄС дає можливість конкретним кандидатам вирішити їх упродовж перехідного періоду, хоча це ще потрібно обґрунтувати та обумовити під час переговорів.

• Поява та зміна переговорних позицій, перехідні періоди.

Результатом перегляду права є перелік розбіжностей між правом Співтовариства та національним правом кандидата, що є вихідним пунктом для напрацювання країною-кандидатом переговорної позиції (position paper), яка є пропозицією вирішення цих розбіжностей. Ця позиція містить також пропонований календар імплементації права Співтовариств. Пропозиція передається головуючому, після чого ЄС готує відповідь у формі спільної позиції (common position). Однак існує поділ повноважень у ЄС щодо підготовки проектів спільних позицій. Проекти позицій у справах, які є в компетенції Співтовариств, готує Генеральна Дирекція зі Справ Розширення Європейської Комісії. Спільні позиції у таких сферах, як Спільна Зовнішня Політика і Політика Безпеки та Сфера Юстиції та Внутрішніх Справ готує Трійка ЄС за допомогою країн-членів та Комісії. Офіційне передання спільної позиції кандидатові є початком переговорів у даній сфері. Після початку переговорів кандидат представляє раніше підготовлене пояснення стосовно проблем, які згадувалися у спільній позиції ЄС, а також представляє дії, які країна-кандидат робить у напрямку пристосування внутрішнього законодавства до законодавства ЄС і створення інституційних рамок членства. У відповідь, сторона ЄС переглядає спільну позицію (revised common position) і представляє її. Переглядає її Комісія, а затверджує - Рада, після чого з'являється нова актуальна спільна позиція.

Коли сторони досягають згоди щодо даної сфери, наступає тимчасове закриття переговорів по даній сфері. Це означає, що позиції є узгоджені, хоча вони можуть бути змінені. Як виняток, позиції кандидатів можуть містити вимоги про перехідний період. Пропозиції про перехідний період можуть бути викладені також Європейським Союзом.

З точки зору ЄС, перехідні періоди повинні бути якнайкоротшими. Для його впровадження опрацьовується графік досягнення повного узгодження з acquis, а його реалізація підлягає контролю. З іншого боку, країни-кандидати є зацікавленими у якнайдовшому перехідному періоді, щоб зменшити витрати на вступ до ЄС. Сторони погоджуються на перехідний період з різних причин. Це насамперед:
• технічні причини - бувають ситуації, коли з технічної точки зору неможливо запровадити acqius до моменту членства. Прикладом тут є ситуація, коли впровадження правового доробку вимагає імплементації міжнародного договору, що є неможливим до вступу кандидата до ЄС. Іншим прикладом є неможливість впровадження права Співтовариства з огляду на брак якогось обладнання, яке вимагають норми ЄС,
• необхідність дотримання високих стандартів у країнах-кандидатах - наприклад, країни ЕФТА домагалися перехідних періодів з метою пристосування до високих стандартів в охороні навколишнього середовища,
• необхідність підтримки країн-членів у їх діяльності, пов'язаній із закінченням суспільних чи економічних реформ,
• принципові фінансові питання як, наприклад, у ситуації, коли швидке впровадження acquis може дестабілізувати бюджет країни або становити велике навантаження для бюджету Співтовариства.

Країни люксембурзької групи по-різному визначили час тривалості перехідного етапу; деякі з них подали конкретні дати завершення таких етапів, перехідні етапи для інших починатимуться з моменту вступу до ЄС і триватимуть визначену кількість років.

18. Комиссар по правам человека. Бюро Комиссара по правам человека – это независимая структура в составе Совета Европы. Комиссар отвечает за осведомленность населения о принципах прав человека и за уважение этих принципов со стороны государств, входящих в Совет Европы. Комиссар исполняет преимущественно «профилактические» функции и этим кардинально отличается от Европейского суда по правам человека.

15. Конгресс– это голос местных европейских властей, представляющих более 200 тысяч регионов и муниципалитетов из 47 стран. Избранные представители местных органов власти обсуждают здесь общие проблемы, сопоставляют свой опыт по поиску решений и вместе разрабатывают новые законы. Задача Конгресса – укрепление демократии и улучшение условий жизни населения в регионах.
В чем значение местной демократии?
Совет Европы всегда придавал первостепенное значение роли демократии на местном и региональном уровне. Местные органы власти всегда должны отвечать чаяниям всех европейцев, проживающих в городах и сельской местности, в центральных и периферийных регионах. В 1957 г. Совет Европы предпринял первый шаг в направлении учета интересов местных органов власти, чья деятельность стала одной из составных частей деятельности всей Организации, которая распространяется теперь от Ирландии до России и от Норвегии до Балкан.

Что представляет из себя Конгресс?
В 1994 г. Совет Европы учредил Конгресс местных и региональных властей Совета Европы в качестве консультативного органа, который заменил бывшую Постоянную Конференцию местных и региональных властей Европы. Конгресс оказывает практическое содействие вновь принятым государствам-членам Совета в плане достижения ими прогресса по созданию эффективно функционирующих органов власти.

Какова его роль?
- Конгресс является форумом для проведения встреч и дискуссий представителей избранных органов местной и региональной власти, а также для обмена мнениями в отношении местной и региональной политики стран-участников;
- Он разрабатывает рекомендации Комитету Министров и Парламентской Ассамблее Совета Европы по всем аспектам местной и региональной политики;
- Тесно сотрудничает с национальными и международными организациями, представляющими интересы местных и региональных органов власти;
- Организует и проводит слушания и конференции с целью вовлечения широкой общественности в процесс расширения и углубления демократических реформ;
- Осуществляет подготовку страноведческих докладов о положении дел с местной и региональной демократией во всех государствах-членых Совета, а также стран, которые подали заявки на вступление в него, согласно Резолюции (2000) 1 Комитета Министров Совета Европы. Он также занимается мониторингом того, как выполняются принципы Европейской хартии самоуправления.

Новые реалии - новые цели
Появление новых государств в составе Совета Европы, политические и экономические основы которых заметно отличаются, обусловило необходимость переосмыслить цели Конгресса, которые в настоящее время включают в себя следующее:
- Содействие эффективной работе местных и региональных структур власти во всех государствах-членах Совета Европы, особенно в странах Центральной и Восточной Европы;
- Проведение исследований о состоянии дел в области местной и региональной демократии в государствах-членах и государствах, подавших заявки на вступление в Совет Европы;
- Внесение инициатив по содействию участию граждан в проведении эффективной местной и региональной политики;
- Защита и представительство интересов местных и региональных органов власти в процессе выработки единой европейской политики;
- Содействие региональному и трансграничному сотрудничеству на благо мира и социального развития, а также с учетом терпимости и открытости;
- Содействие созданию Еврорегионов
- Осуществление наблюдения за выборами в местные и региональные органы власти.

Как функционирует Конгресс?
Конгресс состоит из двух палат: Палаты местных властей и Палаты регионов. В Ассамблею Конгресса входят 306 постоянных членов и 306 их заместителей, каждый из которых является избранным представителем одного из более чем 200 тысяч органов местной и региональной власти государств-членов Совета Европы. Палаты по очереди избирают Председателя Конгресса на двухгодичный срок.
Конгресс проводит свои заседания один раз в год в Страсбурге, в которых принимают участие также представители других европейских организаций и государств, не являющихся членами Совета, в качестве специально приглашенных или наблюдателей.
Постоянный Комитет, в состав которого входят представители национальных делегаций, проводит свои заседания в государствах между пленарными сессиями Конгресса. Конгресс организует свою работу на базе четырех уставных комитетов:

- Институциональный комитет занимается главным образом подготовкой докладов о развитии демократии на местном и региональном уровне в Европе;
- Комитет по вопросам культуры и образования, средств массовой информации, по делам молодежи, спорта и связям с общественностью;
- Комитет по вопросам устойчивого развития, охраны окружающей среды, городского и регионального планирования;
- Комитет по вопросам социальной сплоченности, в чью компетенцию также входят вопросы занятости, гражданства, межрегиональных отношений, здравоохранения, а также равенства между женщинами и мужчинами.
За выполнение задач, стоящих перед Конгрессом, несет ответственность его Исполнительный директор. Он занимается бюджетными вопросами и отвечает за деятельность 40 сотрудников, составляющих секретариат Конгресса.

Какую практическую помощь оказывает Конгресс?
Европейская сеть подготовки кадров для местных и региональных властей (ЕНТО):
Эта сеть оказывает экспертную помощь при подготовке кадров для местных и региональных органов власти в странах Центральной и Восточной Европы, где ощущается нехватка опыта работы в сфере управления или технических навыков. Она содействует сотрудничеству между центрами по подготовке кадров на местном и региональном уровне, обеспечивая контакт национальных организаций с партнерами других стран.
Агентства местной демократии (АМД): Эти агентства были созданы в 1993 году как составная часть мирного процесса в бывшей Югославии. Они являются базой партнерства между местными и региональными органами власти в бывшей Югославии и остальными европейскими странами. Агентства содействуют соблюдению прав человека и развитию демократии, а также укреплению гражданского общества и установлению доверия между различными группами населения.
Премия Европы Содействуя развитию культуры, Конгресс оказывает поддержку в проведении конкурса на присуждение премии «Европа», который задуман как элемент поддержки и пропаганды многообразия и богатства европейской культуры посредством распространения телевизионных программ, выходящих за рамки европейских границ.

43, 44, 45, 46)) Ясные ориентиры в области законодательства и практики

44) В Европейской хартии местного самоуправления (1985 г.) ясно указано, что эффективное самоуправление на местах является существенным элементом демократии. Хартия служит моделью реформы законодательства в странах «новой демократии». Некоторые государства уже включили принципы Хартии в свои конституции. Состоит из 3 частей и 18статей. Хартия определяет Конституционные и законодательные основы местного самоуправления, Понятие местного самоуправления, Сфера компетенции местного самоуправления, Административный контроль за деятельностью органов местного самоуправления, Правовая защита местного самоуправления, Статья 13 – Органы самоуправления, на которые распространяется действие Хартии
Принципы местного самоуправления, содержащиеся в настоящей Хартии, распространяются на все существующие на территории Стороны категории органов местного самоуправления. Вместе с тем при сдаче на хранение ратификационной грамоты или документа о принятии или одобрении каждая Сторона может указать категории органов местного или регионального самоуправления, которыми она намерена ограничить применение настоящей Хартии, или те категории, которые она намерена исключить из сферы применения Хартии. Сторона может также путем последующего уведомления Генерального секретаря Совета Европы распространить действие Хартии на другие категории органов местного или регионального самоуправления.
Статья 14 – Предоставление информации
Каждая Сторона направляет Генеральному секретарю Совета Европы всю необходимую информацию о законодательных положениях и иных мерах, принятых ею для обеспечения соблюдения положений настоящей Хартии.
Статья 15 – Подписание, ратификация и вступление в силу
1. Настоящая Хартия открыта для подписания государствами - членами Совета Европы. Хартия подлежит ратификации, принятию или одобрению. Ратификационные грамоты или документы о принятии или одобрении сдаются на хранение Генеральному секретарю Совета Европы.
2. Настоящая Хартия вступает в силу в первый день месяца, следующего по истечении трех месяцев, считая с даты заявления четырьмя государствами - членами Совета Европы о своем согласии соблюдать Хартию в соответствии с положениями предыдущего пункта.
3. Для любого государства - члена Совета Европы, впоследствии выразившего согласие быть связанным Хартией, она вступает в силу в первый день месяца, следующего по истечении трех месяцев, считая с даты сдачи на хранение ратификационной грамоты или документа о принятии или одобрении Хартии.
Статья 16 – Территориальная оговорка
1. В момент подписания или сдачи на хранение ратификационной грамоты или документа о принятии, одобрении или присоединении к Хартии любое государство может указать территорию или территории, в отношении которых будет применяться настоящая Хартия.

В Европейской конвенции об участии иностранцев в общественной жизни на местном уровне (1992 г.) закреплен принцип предоставления гражданских и политических прав иностранцам, постоянно проживающим на территории другого государства, включая право принимать участие в голосовании.

Целью Европейской хартии региональных языков или языков меньшинств (1992 г.) является сохранение языков меньшинств и регионов как уникального компонента культурного наследия Европы. Она предполагает использование этих языков в правовой сфере, в образовании, в общественной, культурной, экономической и социальной жизни, а также в средствах массовой информации.

Европейская конвенция о ландшафтах (2000 г.) устанавливает требования для городских властей в отношении их политики и мер по сохранению ландшафтов и ландшафтному планированию, проводимых на местном, региональном, национальном и международном уровне во всей Европе.

Европейская хартия городов (1992 г.) закрепляет права граждан в европейских городах. Она представляет из себя практическое руководство в области городского управления, градостроительства, транспорта, коммунального хозяйства, спорта, экологии, а также обеспечения безопасности граждан.

Хартия об участии молодежи в жизни городов и регионов (1992 г.) по существу содержит руководство по поддержке молодежи в плане ее участия в принятии решений, которые напрямую затрагивают ее интересы. Она призывает молодых людей проявлять больше активности в реализации социальных изменений, происходящих на муниципальном и региональных уровнях.

16. Европейская комиссия по борьбе с расизмом и нетерпимостью - ЕКРН (англ. European Commission against Racism and Intolerance, ECRI) – коллегиальный орган Совета Европы по мониторингу расизма, ксенофобии, антисемитизма и нетерпимости с точки зрения защиты прав человека и в свете ЕКПЧ. ЕКРН создана согласно решению, принятому в 1993 году на саммите глав стран СЕ. Комиссия состоит из экспертов: по одному от каждой страны-участницы СЕ.
Основные формы работы – составление периодических докладов по странам-участницам СЕ, принятие общеполитических рекомендаций, распространение примеров успешной борьбы с расизмом и нетерпимостью.

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) є незалежним консультативним органом, який було утворено у 1990 році, згідно з Резолюцією 90(6) КМ РЄ про Часткову угоду, яка заснувала цю інституцію.

Членство у Венеціанській комісії мають 57 держав, у тому числі всі держави-члени Ради Європи.

До складу Венеціанської комісії входять незалежні експерти, які отримали міжнародне визнання завдяки своєму досвіду роботи в демократичних інститутах або через свій внесок у зміцнення права та розвиток політичних наук. Головою Венеціанської комісії є Джанні Букіккіо (Італія), її Секретарем – Томас Маркерт.

На початку 2010 року Генеральним секретарем Ради Європи була представлена концепція здійснення реформи Організації та її цілі: повернути політичну роль РЄ та статус інноваційної організації; сконцентрувати діяльність на меншій кількості проектів, обраних відповідно до їх значимості та порівняльних переваг; зробити Організацію більш гнучкою, а також більш прозорою для громадян Європи та відповідною сучасним вимогам. Однак, слід зазначити, що остаточних чітких рамок реформа Організації набуде лише тоді, коли стане відомо про модальності приєднання ЄС до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та, у цьому зв’язку, участь ЄС у Європейському суді з прав людини, Комітеті міністрів РЄ на рівні DH (права людини), а також модальностей приєднання ЄС до інших конвенції РЄ.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ)створено у 1959 р., з метою вдосконалення контрольного механізму Європейської конвенції з прав людини. ЄСПЛ відводиться ключова роль у забезпеченні чіткого та дієвого контролю за реалізацією державами-членами взятих на себе зобов’язань щодо захисту прав та основних свобод людини.

До складу Суду входять судді, що обираються Парламентською Асамблеєю Ради Європи від кожної держави-учасниці.

Головою суду у 2007 році обраний Жан-Поль Коста (Франція).

ЄСПЛ є єдиним у світі міжнародним судом, в який особа може звертатися зі скаргою на державу щодо порушення прав людини. Під юрисдикцією Суду перебуває близько 755 мільйонів людей.

38.) Протокол к Конвенции о защите прав человека и свобод
в ред. Протокола N. 11

Правительства, подписавшие настоящий Протокол, являющиеся членами Совета Европы, преисполненные решимости принять меры по обеспечению коллективного осуществления некоторых прав и свобод помимо тех, которые уже включены в Раздел 1 Конвенции о защите прав человека и основных свобод, подписанной в Риме 4 ноября 1950 года (далее именуемой “Конвенция”), согласились о нижеследующем:
Статья 1 – Защита собственности
Каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности. Никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Предыдущие положения не умаляют права государства обеспечивать выполнение таких законов, какие ему представляются необходимыми для осуществления контроля за использованием собственности в соответствии с общими интересами или для обеспечения уплаты налогов или других сборов или штрафов.
Статья 2 – Право на образование
Никому не может быть отказано в праве на образование. Государство при осуществлении функций, которые оно принимает на себя в области образования и обучения, уважает право родителей обеспечивать такое образование и такое обучение, которые соответствуют их религиозным и философским убеждениям.
Статья 3 – Право на свободные выборы
Высокие Договаривающиеся Стороны обязуются проводить с разумной периодичностью свободные выборы путем тайного голосования в таких условиях, которые обеспечивали бы свободное волеизъявление народа при выборе органов законодательной власти.
Статья 4 – Территориальная сфера действия
Любая Высокая Договаривающаяся Сторона может при подписании или ратификации или в любое время впоследствии направить Генеральному секретарю Совета Европы заявление о пределах своих обязательств относительно применения положений настоящего Протокола к тем указанным в заявлении территориям, за внешние сношения которых она несет ответственность.
Любая Высокая Договаривающаяся Сторона, направившая заявление в соответствии с положениями предыдущего пункта, может время от времени направлять новое заявление об изменении условий любого предыдущего заявления или о прекращении применения положений настоящего Протокола в отношении какойлибо территории.
Заявление, сделанное в соответствии с положениями настоящей статьи, рассматривается как сделанное в соответствии с пунктом 1 статьи 56 Конвенции.
Статья 5 – Соотношение с Конвенцией
Высокие Договаривающиеся Стороны рассматривают статьи 1, 2, 3 и 4 настоящего Протокола как дополнительные статьи к Конвенции, и все положения Конвенции применяются соответственно.
Статья 6 – Подписание и ратификация
Настоящий Протокол открыт для подписания государствами - членами Совета Европы, подписавшими Конвенцию. Он подлежит ратификации одновременно с ратификацией Конвенции или после таковой. Протокол вступает в силу после сдачи на хранение десяти ратификационных грамот. В отношении каждого подписавшего государства, которое ратифицирует Протокол впоследствии, он вступает в силу с даты сдачи им на хранение его ратификационной грамоты.

Ратификационные грамоты сдаются на хранение Генеральному секретарю Совета Европы, который уведомляет все государства – члены Совета Европы о государствах, ратифицировавших Протокол.
Совершено в Париже 20 марта 1952 года на английском и французском языках, причем оба текста имеют одинаковую силу, в единственном экземпляре, который хранится в архиве Совета Европы. Генеральный секретарь направляет заверенную копию каждому Правительству, подписавшему настоящий Протокол.

33. ) Конвенция — сравнительно небольшой документ. В ныне действующей редакции

2006 г. ее основной текст составляют короткая Преамбула и 59 статей, разбитых на три

раздела. Первый раздел “Права и свободы” (ст. 2—18) содержит основную часть каталога

прав и свобод, гарантируемых Конвенцией. Второй раздел “Европейский Суд по правам

человека” (ст. 19—5 1) содержит нормы, определяющие порядок формирования Суда, его

организацию и основные процедурные правила. Третий раздел “Прочие положения” (ст.

52—59) содержит нормы, отражающие в большинстве своем международно-правовой

статус Конвенции.

Основной текст Конвенции дополняют протоколы, постепенно пополнившие

каталог прав и свобод, охраняемых Конвенцией, а также вносившие в нее структурные и

некоторые процессуальные новеллы. Как неоднократно подчеркивал Суд, Конвенция и

Протоколы “составляют единое целое”.

Существует мнение, что система дополнения и изменения Конвенции Протоколами

сложилась в какой-то мере случайно. Конвенция принималась в ускоренном темпе, и уже

в момент принятия стали очевидны пробелы в каталоге прав. Поэтому в 1952 г. (до

вступления Конвенции в силу) был принят Дополнительный Протокол (№ 1),

пополнивший каталог правом на защиту собственности, на образование и свободные

выборы.

Всего за время действия Конвенции было принято 14 Протоколов. Из них

Протоколы № 2, 3, 5, 8, 10, 11 инкорпорированы в текст Конвенции.

Таким образом, Конвенция состоит из Преамбулы, трех разделов и шести

Протоколов, сохранивших прежние номера: № 1 (его официальное название

«дополнительной Протокол», принят в 1952 г., вступил в силу в 1954 г.), №4 (принят в

1963 г., вступил в силу в 1968 г.), №6 (принят в 1983 г., вступил в силу в 1985 г.), №7

(принят в 1984 г., вступил в силу в 1988 г.), Протокол №12 (принят в 2000 г., вступил в

силу в 2005 г.), №13 (принят в 2002 г., вступил в силу в 2003 г.)

Инкорпорации этих Протоколов в новый текст, очевидно, помешало то, что до сих

пор их ратифицировали не все государства-участники.

Протокол № 14, вносящий изменения в контрольный механизм Конвенции, был

открыт для подписания 13 мая 2004 года. Россия – единственное государство,

Электронный научный журнал «ИССЛЕДОВАНО В РОССИИ» 635 http://zhurnal.ape.relarn.ru/articles/2007/059.pdf

подписавшее, но не ратифицировавшее Протокол [19]. В соответствии со ст.19 Протокол

вступит в силу с первого дня месяца, следующего за трехмесячным периодом после

ратификации документа всеми сторонами (запланированный период ратификации

Протокола всеми странами истек 31 октября 2006 года). Таким образом, Россия на

сегодняшний день тормозит новый этап реформы Суда. Однако, на церемонии передачи

председательства в комитете министров Совета Европы от России к Сан-Марино глава

думского комитета по международным делам Константин Косачев сообщил, что 14-й

протокол будет ратифицирован всеми инстанциями до конца этого года [20].

Для повышения эффективности работы самого Суда в Страсбурге, новый протокол

№ 14 к Конвенции содержит следующие основные изменения:

– Явно неприемлемые дела: решения о неприемлемости в отношении этих дел,

которые сейчас принимаются комитетом из трех судей, будут приниматься одним судьей,

которому будут помогать не имеющие судебных полномочий докладчики. Идея состоит в

том, чтобы повысить возможности Суда для отсева дел, то есть возможность отсеивать

“безнадежные” дела.

– Повторяющиеся дела: когда дела связаны с одинаковым структурным

недостатком на национальном уровне, то может быть предложено рассматривать такие

дела в составе комитета из трех судей (а не из семи судей, как сейчас) в рамках

упрощенной процедуры.

– Новый критерий приемлемости: с целью обеспечения для Суда большей степени

гибкости, предлагается ввести новое условие для приемлемости (в дополнение к

существующим условиям, таким как исчерпание внутренних средств обжалования, срок в

шесть месяцев). В соответствии с этим условием, Суд может заявить о неприемлемости к

рассмотрению тех жалоб, в рамках которых заявитель не пострадал от значительного

ущерба, при условии, что “соблюдение прав человека” не требует от Суда полностью

входить в дело и рассматривать его по существу. Однако, в целях обеспечения

юридической защиты заявителей, которым не был нанесен значительный ущерб, Суд

будет не в праве считать их жалобу неприемлемой, если в стране заявителя не

предусмотрены соответствующие средства правовой защиты.

В соответствии с проектом Протокола Комитету Министров предоставляется

право, если он примет решение двумя третями голосов, начать рассмотрение в Суде тех

случаев, когда государство отказывается выполнить решение Суда. Комитет Министров

получит также дополнительные полномочия и в том, чтобы просить Суд дать толкование

судебному решению. Это поможет Комитету Министров в его задаче следить за

Электронный научный журнал «ИССЛЕДОВАНО В РОССИИ» 636

исполнением судебных решений и, особенно, в определении того, какие меры необходимо

принять, для того чтобы решение было исполнено.

Другие меры в проекте Протокола включают изменение срока пребывания судей на

своем посту с действующего срока в шесть лет, который может быть продлен еще на один

срок, на один срок в девять лет. Предлагается также и положение, которое позволяет

обеспечить возможность присоединения к Конвенции Европейского Союза [21].

Эта ситуация, в частности, объясняет, почему и на будущее время сохранен

порядок дополнения Конвенции и внесения в нее изменений путем принятия Протоколов

к ней. Этот порядок, хотя и лишает Конвенцию структурного единства, имеет и свое

преимущество, давая государствам-участникам возможность выразить в процедуре ратификации Протокола свое отношение к предложенным дополнениям и изменениям.__

Конвенция об охране архитектурного наследия Европы Гранада, 3 октября 1985 года

Конвенция состоит из 26 статей) определяет понятие архитектурного наследия, определяет недвижимость подлежащую охране, устанавливает процедуру охраны, вспомогательные меры, санкции вслучае нарушения мер относительно архитектуры, регулирует вопросы ЕВРОПЕЙСКой КООРДИНАЦИЯ ПОЛИТИКИ В ОБЛАСТИ СОХРАНЕНИЯ архит., ОПРЕДЕЛЕНИЕ АРХИТЕКТУРНОГО НАСЛЕДИЯ
Статья 1
Для целей настоящей Конвенции термин "архитектурное наследие" включает в себя следующую недвижимость:
1) памятники, все строения и конструкции, представляющие явный исторический, археологический, художественный, научный, социальный или технический интерес, включая приспособления и принадлежности для них;
2) комплексы строений: однородные группы городских или сельских строений, представляющих явный исторический, археологический, художественный, научный, социальный и технический интерес, которые достаточно связаны между собой, чтобы их можно было определить топографически;
3) достопримечательности: совместные творения человека и природы, являющие собой места, частично застроенные и достаточно отличительные и однородные, чтобы их можно было определить топографически, и представляющие явный исторический, археологический, художественный, научный, социальный или технический интерес.
ОПРЕДЕЛЕНИЕ НЕДВИЖИМОСТИ, ПОДЛЕЖАЩЕЙ ОХРАНЕ
Статья 2
Для целей точного определения памятников, комплексов строений и достопримечательностей, подлежащих охране, каждая Сторона обязуется проводить инвентаризацию и в случае угрозы данной недвижимости при первой же возможности готовить соответствующую документацию.
УСТАНОВЛЕННЫЕ ПРОЦЕДУРЫ ОХРАНЫ
Статья 3
Каждая Сторона обязуется:
1) принимать установленные меры по охране архитектурного наследия;
2) в рамках таких мер и с помощью характерных для каждого государства или региона средств предусматривать охрану памятников, комплексов строений и достопримечательностей.
Статья 4
Каждая Сторона обязуется:
1) осуществлять соответствующий надзор и процедуры выдачи разрешения на производство работ, как того требует законная охрана данной недвижимости;
2) предотвращать порчу, обветшание или уничтожение находящейся под охраной недвижимости.

49.)

Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 331; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!