Значення та місце дисципліни у навчальному процесі
Навчальна дисципліна «Українознавство» сприяє формуванню наукового світогляду студентів, збагаченню та розширенню гуманітарної підготовки, формуванню творчої активності майбутніх фахівців, підвищенню фахового та культурного рівня спеціаліста, збагаченню особистості, духовності.
Програма та методика викладання навчальної дисципліни «Українознавство» передбачає використання знань, умінь і навичок, здобутих з української літератури, всесвітньої історії, історії української культури, соціології, політології, релігієзнавства, філософії, права та ін.
Навчальна дисципліна тісно пов’язана з предметами гуманітарного та суспільного циклів, які викладаються у ВНЗ: філософією, історією української культури, педагогікою, психологією, релігієзнавством, культурологією.
У результаті вивчення курсу студенти мають
знати:
– основні етапи становлення та розвитку української державності й українського етносу;
– основні методи, які застосовує історична наука у своїх дослідженнях;
– історіографію проблеми та її джерельну базу;
– життя і творчість видатних постатей української історії;
– загальну концепцію філософських та релігійних вчень в Україні.
уміти:
– аналізувати історичні події та явища і робити з них самостійні висновки;
– порівнювати минулі історичні події із сьогоденням;
– володіти новітніми історичними теоріями та концепціями, системою наукового підходу до аналізу історії України;
|
|
|
– працювати з першоджерелами та самостійно осмислювати документи.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАПИСАННЯ Й ОФОРМЛЕННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
У процесі вивчення навчальної дисципліни «Українознавство» студенти виконують одну контрольну роботу. Її мета полягає у виробленні вмінь і навичок самостійного засвоєння знань; опрацюванні наукової літератури, здатності формулювати висновки. Контрольна робота передбачає самостійний аналіз запропонованої літератури, розкриття теми в логічній та хронологічній послідовності, достатню аргументованість висновків.
Основними завданнями при виконанні контрольних робіт є :
– закріплення знань отриманих під час лекцій і самостійної роботи;
– формулювання навичок і досвіду праці з історичними джерелами;
– засвоєння категорій історичної науки.
Структура контрольної роботи:
– титульний аркуш;
– план, який повинен обов’язково складатись зі вступу, основної частини та висновків;
– додатки (за необхідності);
– перелік посилань;
– зміст.
Вимоги до змісту контрольної роботи
Контрольна робота повинна мати наступну структуру: вступ, основна частина, висновки.
|
|
|
У вступі варто обґрунтувати актуальність обраної теми, чітко сформулювати мету і завдання вашого дослідження. Потрібно також подати коротку характеристику опрацьованої літератури та основних джерел, що розкривають сутність даної теми. В основній частині, дотримуючись хронологічної послідовності, або тематичного принципу, необхідно розкрити поставлені питання. Наприкінці необхідно зробити висновки. Сама робота повинна бути результатом опрацювання та засвоєння декількох джерел (підручників, посібників, газетних та журнальних статей тощо).
Вимоги до оформлення контрольної роботи.
Текстовий матеріал оформлюється рукописним або друкованим способами. У друкованому тексті висота літер повинна бути не меншою 2,5 мм, а відстань (інтервал) між рядками – не менше 1,5 мм.
Роботу виконують на аркушах форматом А4 (210 х 297). Кожна сторінка контрольної роботи повинна мати поля: справа – 10, з інших сторін – 25 мм. Поля не виділяються рискою, сторінки не обводяться рамкою.
Сторінки тексту роботи нумеруються арабськими цифрами. Титульний аркуш включають у загальну нумерацію сторінок. Номер на титульному аркуші не ставлять. На наступних сторінках номери проставлять у верхньому правому куті. Зразок оформлення титульної сторінки контрольної роботи подано у Додатку А.
|
|
|
Кожне питання роботи рекомендується починати з нової сторінки, його найменування повинно бути коротким і відповідати змісту. Номери питань позначають арабськими цифрами з крапкою у кінці, а номери підпитань складаються з номера питання і підпитання (з крапкою у кінці), розділених крапкою (наприклад: 1.1, 3.2).
Заголовки пишуть великими літерами. Скорочень і довільних словосполучень не допускається. Текст роботи викладають коротко і чітко. Не рекомендується застосовувати складні речення та звороти. Рисунки, таблиці розташовують відразу після згадування про них у тексті так, щоб при читанні їх текст був повернений за годинниковою стрілкою. Посилання на рисунки у тексті подаються у скороченому вигляді: «рис. 2» або «див. рис. 2». (при повторному згадуванні).
Відстань між текстом та ілюстрацією, найменуванням ілюстрації та наступним текстом, між текстом і заголовком, заголовком і наступним текстом повинна бути 15 мм.
Абзацний відступ повинен бути однаковим по всьому тексту роботи і дорівнювати п’яти знакам.
Усі схеми, стандарти, моделі, які додані до контрольної роботи, оформляють як додаток. Кожний додаток позначається літерою українського алфавіту, починаючи з А, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, О, Ч, Ь. Наприклад: додаток Б.
|
|
|
Відомості про використані джерела (перелік посилань) необхідно наводити згідно з вимогами стандарту. Літературу треба розташовувати в такій послідовності. На початку переліку подають офіційно-документальні, директивні та державні матеріали, далі – книги, статті та інші джерела мовою оригіналу.
Обсяг текстової частини роботи має складати 12 – 15 сторінок. Контрольна робота повинна бути переплетена в обкладинку. Титульний аркуш необхідно підписати.
Контрольна робота повинна бути виконана і подана на рецензію не пізніше 30 днів до початку заліково-екзаменаційної сесії.
Викладач проводить консультації протягом семестру згідно з графіком.
Форми закріплення варіанту
Вибирати тему контрольної роботи потрібно за останньою цифрою залікової книжки. Наприклад, остання цифра вашої залікової книжки «0». Отже, ви можете вибрати тему контрольної роботи за № 10, 20, 30. Якщо остання цифра 5 – вибирається тема за № 5, 15, 25.
ВАРІАНТИ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
Варіант 1
1. Трипільська культура та її місце в історії українського народу.
2. Кочові народи на території України: кімерійці, скіфи, сармати.
3. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
Сторінки: [1-7, 8, 11, 12, 15, 16, 27].
Варіант 2
1. Передумови утворення Київської Русі. Перші київські князі.
2. Розквіт Київської Русі.
3. Зовнішня політика Київської Русі.
Сторінки: [1-7, 11, 12, 15, 16, 27].
Варіант 3
1. Релігійні вірування східних слов’ян у дохристиянські часи.
2. Запровадження християнства як загальнодержавної релігії.
3. Поширення християнства на Русі.
Сторінки: [1-7, 11, 12, 15, 20, 27].
Варіант 4
1. Галичина і Волинь в ХІ – ХХІ ст.
2. Утворення Галицько-Волинського князівства. Князь Роман Мстиславович.
3. Галицько-Волинські землі в період громадянських воєн.
Сторінки: [1-7, 11, 10, 12, 15, 16, 27].
Варіант 5
1. Державність України в Радянському Союзі.
2. Устрій Запорозької Січі.
3. Роль мови у формуванні українського етносу.
Сторінки: [1-7, 10, 11, 12, 15, 16, 20, 27].
Варіант 6
1. Виникнення козацтва: причини та сутність.
2. Запорізька Січ.
3. Українське козацтво у боротьбі з турецько-татарською експансією.
4. Козацько-селянські повстання в другій пол. XVI – середині XVII століть.
Сторінки: [1-7, 10, 11, 12, 15, 20, 26, 27].
Варіант 7
1. Причини та передумови національно-визвольних змагань українців під проводом Б.Хмельницького.
2. Початок Визвольної війни. Ліквідація польсько-шляхетського режиму в Україні.
3. Військові дії в 1649 – 1953 рр. Становлення Української держави.
Сторінки: [1-7, 10, 11, 12, 15, 20, 23, 24, 26, 27].
Варіант 8
1. Чинники формування етносу.
2. Акт проголошення незалежності України.
3. Проаналізуйте антропологічні типи українського народу.
Сторінки: [1-7, 10, 11, 12, 15, 20, 23, 24, 26, 27].
Варіант 9
1. Дайте характеристуку зародження українського етносу.
2. Міфологічний світогляд давніх українців.
3. Феномен козацької педагогіки.
Сторінки: [1-7, 11, 12, 15, 20, 23, 24, 26, 27].
Варіант 10
1. Православна церква – важливий чинник культурного прогресу в Україні.
2. Назвіть основні календарні свята українського народу.
3. Антропологічні особливості українського народу.
Сторінки: [1-7, 11, 12, 15, 20, 23, 24, 26, 27].
Варіант 11
1. Зародження українського етносу.
2. Проаналізуйте розвиток української культури в умовах радянського суспільства.
3. Формування української національної ідеї.
Сторінки: [1-7, 11, 12, 15, 20, 23, 24, 26, 27].
Варіант 12
1. Назвіть характерні ознаки української кухні.
2. Українська національна ідея на сучасному етапі державотворення.
3. Проголошення незалежності України та її світове визнання.
Сторінки: [1-7, 11, 12, 13, 15, 19, 20, 23].
Варіант 13
1. Державні утворення на території українських земель у ХVІІІ – на початку ХХ століття.
2. Українська мова як чинник національної ідентичності.
3. Зародження української філософської думки.
Сторінки: [1-7, 11, 12, 13, 15, 19, 20, 23].
Варіант 14
1. Українські знаки та символи.
2. Особливості зародження та ранні етапи розвитку філософії в Україні.
3. Стиль життя українського козацтва.
Сторінки: [1-7, 11, 12, 13, 15, 19, 20, 23].
Варіант 15
1. Охарактеризуйте військові завдання та функції Запорозької Січі.
2. Українська культура як феномен світової культури.
3. Основні напрями розвитку української державної ідеї.
Сторінки: [1-7, 11, 12, 13, 15, 19, 20, 23].
Варіант 16
1. Особливості формування української національної ідеї в суспільно-політичній думці.
2. Дайте характеристику естетики українського побуту.
3. Український одяг у різних регіонах України.
Сторінки: [1-7, 11, 12, 13, 15, 19, 20, 23].
Варіант 17
1. Українська культура як феномен світової культури.
2. Козацтво як явище історії та культури.
3. Проаналізуйте особливості міфології та світогляду стародавніх слов’ян.
Сторінки: [1-7, 11, 12, 15, 19, 20, 21, 23].
Варіант 18
1. Свята й обряди народного календаря.
2. Причини виникнення Київської Русі.
3. Запорозька Січ як військово-політична організація українського козацтва.
Сторінки: [1-7, 15, 19, 20, 23].
Варіант 19
1. Козацтво в творчості сучасних українських учених і письменників.
2. Традиційний український побут.
3. Національна ідея сучасної України: проблеми та перспективи формування.
Сторінки: [1-7, 11, 12, 13, 15, 19, 20, 23].
Варіант 20
1. Концепції державності та національного відродження у політичній думці України XX ст.
2. Українська національна кухня.
3. Духовне життя козацтва.
Сторінки: [1-7, 15, 19, 20, 21, 23].
Варіант 21
1. Назвіть звичаї та традиції козаків.
2. Україна у складі СРСР.
3. Міфологічний світогляд давніх українців.
Сторінки: [1-7, 11, 12, 13, 15, 19, 20, 21, 23].
Варіант 22
1. Зародження української філософської думки.
2. Охарактеризуйте військові завдання та функції Запорозької Січі.
3. Українська культура нового часу (ХІХ – ХХ століття).
Сторінки: [1-7, 9, 13, 14, 18, 20].
Варіант 23
1. Причини виникнення Київської Русі.
2. Дайте характеристику естетики українського побуту.
3. Українська мова як чинник національної ідентичності.
Сторінки: [1-7, 15, 19, 20, 23].
Варіант 24
1. Становище української православної церкви в Польщі.
2. Рішення Берестейського собору 1596 р: релігійна й політична боротьба.
3. Поділ української церкви на дві конфесії і його наслідки для подальшої долі українського народу.
Сторінки: [1-7, 10, 11, 12, 15, 20, 26, 27].
Варіант 25
1. Гетьманування І. Виговського та Ю. Хмельницького.
2. Боротьба старшини за владу П. Гетеря та І. Брюховецький.
3. Дайте характеристику естетики українського побуту.
Сторінки: [1-7, 11, 12, 15, 20, 23, 24, 26, 27].
ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ
3 Процес державотворення на проукраїнських землях і в Київській Русі.
4 Українська козацька держава.
5 Державні утворення на території українських земель у ХVІІІ – на початку ХХ століття.
6 Державність України в Радянському Союзі.
7 Проголошення незалежності України та її світове визнання.
8 Зародження українського етносу.
9 Чинники формування етносу.
10 Антропологічні особливості українського народу.
11 Роль мови у формуванні українського етносу.
12 Міфологічний світогляд давніх українців.
13 Свята й обряди народного календаря.
14 Традиційні господарсько-культурні типи й екологічна культура українців.
15 Основні наукові концепції походження українців: ранньосередньовічна, давньоруська, пізньосередньовічна.
16 Хронологічні й історичні рамки етногенезу.
17 Співвідношення етногенезу та культурогенезу українців.
18 Проблеми культурної та національної ідентичності українців в умовах глобалізації.
19 Слово в українській культурі: усна та писемна традиція.
20 Українські знаки та символи. Зародження української філософської думки.
21 Козацтво як історичне явище.
22 Запорозька Січ як військово-політична організація українського козацтва.
23 Стиль життя українського козацтва.
24 Феномен козацької педагогіки.
25 Особливості формування української національної ідеї в суспільно-політичній думці.
26 Національна ідея сучасної України: проблеми та перспективи формування.
27 Дайте характеристику естетики українського побуту.
28 Назвіть характерні ознаки української кухні.
29 Визначте феномен української культури.
30 Козацтво як явище історії та культури.
31 Духовне життя козацтва.
32 Охарактеризуйте військові завдання та функції Запорозької Січі.
33 Назвіть основні календарні свята українського народу.
34 Проаналізуйте особливості міфології та світогляду стародавніх слов’ян.
35 Особливості зародження та ранні етапи розвитку філософії в Україні.
36 Проаналізуйте антропологічні типи українського народу.
37 Православна церква – важливий чинник культурного прогресу в Україні.
38 Козацтво в творчості сучасних українських учених і письменників.
39 Українська культура як феномен світової культури.
40 Українська культура нового часу (ХІХ – ХХ століття).
41 Традиційний український побут.
42 Українська національна кухня.
43 Український одяг в різних регіонах України.
44 Формування української національної ідеї.
45 Основні напрями розвитку української державної ідеї.
46 Українська національна ідея на сучасному етапі державотворення.
КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ
Студент, який навчається без відриву від виробництва, для успішного складання іспиту з історії України повинен виконати ряд завдань і отримати за них відповідну кількість балів. Уся інформація для зручності розміщена у таблицях.
Таблиця 4.1 Критерії оцінювання контрольної роботи
| Критерії оцінювання тексту контрольної роботи | Кількість балів |
| Аргументованість вибору дослідження | 5 |
| Грамотність і логічність викладу матеріалу | 10 |
| Системність і повнота у розкритті теми | 15 |
| Наявність схем, таблиць, ілюстрацій, карт | 10 |
| Аргументованість висновків | 5 |
| Грамотність викладу, культура оформлення посилань | 5 |
| Усього: | 50 |
Таблиця 4.2 Процедура захисту контрольної роботи оцінюється за такими показниками
| Критерії оцінювання захисту контрольної роботи | Кількість балів |
| Чіткість, логічність викладу матеріалу | 10 |
| Використання наукової термінології | 5 |
| Вільне володіння матеріалом | 5 |
| Повнота, вичерпність відповідей | 5 |
| Культура мовлення | 5 |
| Усього: | 30 |
Таблиця 4.3 Оцінювання рівня знань студента за складання заліку
| Рівень знань | Кількість балів (20 балів) | Критерій оцінювання – це рівень розкриття завдань білету |
| Відмінний | 20 | 90 – 100 % |
| Дуже добрий | 18 | 80 – 89 % |
| Добрий | 15 | 65 – 79 % |
| Задовільний | 12 | 50 – 64 % |
| Мінімальний | 9 | 25 – 49 % |
| Незадовільний | 0 | 0 – 24 % |
| Види роботи | Кількість балів |
| Виконання контрольної роботи | 50 |
| Захист контрольної роботи | 30 |
| Складання заліку | 20 |
НОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ
Абсолютизм (лат. absolutus – довершений) – необмежена монархія, форма державного правління, за якої політична влада повністю належить одній особі – монархові та для якої характерний найвищий ступінь централізації державної влади.
Автокефалія (грец. autos – сам і керпаї-голова) – незалежна, самоврядна, православна церква.
Автономія (грец. autonomia – незалежність) – форма самоуправління частини території унітарної, а іноді й федеративної держави, наділена самостійністю у вирішенні питань місцевого значення в межах, установлених центральною владою.
Анексія (лат. аnnехіо – приєднання) – насильницьке приєднання, загарбання однією державою всієї (або частини) території іншої держави, народу.
Антанта (франц. Entente – згода) – військово-політичний союз між Великобританією, Францією та царською Росією, створений 1904 – 1907 pp. на противагу т. зв. Троїстому Союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія) в боротьбі за перерозподіл світу.
Аристократія (грец. ahstokratia – влада найкращих, найзнатніших) – форма правління, за якої державна влада належить привілейованій меншості; вищий, привілейований стан (група) певного суспільства, що володіє особливими правами чи можливостями.
Бюрократизм (франц. Bureau – бюро, контора і грец. kratos – влада канцелярії) – система управління державою, що характеризується відірваністю від потреб народу і спирається на бюрократію (чиновництво).
Васальна залежність – форма підлеглості нижчого соціального стану стосовно вищого, підкореної країни щодо країни-завойовниці.
Верв – сільська територіальна община, орган місцевого самоврядування, що охоплювала кілька взаємонаближених населених пунктів.
Віче – народне зібрання, форма громадського волевиявлення часів Київської Русі. Існувало поряд із владою князя і було безпосереднім продовженням родоплемінних порядків, коли всі члени роду брали участь у вирішенні спільних справ.
Волость – територія, підпорядкована єдиній владі князя, монастиря тощо (у Київській Русі); адміністративно-територіальна одиниця, що входила до складу повіту (в Росії до 1917 р., в СРСР до 1929 p.).
Вотчина – одна з форм феодальної власності часів Київської держави, яку власник мав право передати у спадщину, продати, обміняти, поділити тощо. Термін походить від слова “отчина” – батькова власність.
Геноцид (грец. genos – рід і лат. caedo – вбиваю) – здійснювані владою масові переслідування, гоніння і навіть знищення певної національної, етнічної, расової, соціальної, культурної, релігійної спільноти.
Городові козаки – частина українського козацтва, яке проживало не на Січі, а на волостях або городах – землях, що були під владою місцевої адміністрації Великого князівства Литовського; назва козацького стану у XVII–XVIII ст., до якого належали особи, внесені до козацьких списків (компутів).
Громади – напівлегальні організації української інтелігенції і соціально-політичного спрямування, що діяли у другій половині XIX ст.
Данина – найдавніша форма оподаткування населення, яка в різних історичних епохах здійснювалася у формі прямого державного податку, військової контрибуції, феодальної ренти тощо.
Демократія (грец. demokratia – народовладдя) – форма державно-політичного устрою суспільства, яка ґрунтується на визнанні народу джерелом влади.
Держава – форма організації суспільства, носій публічної влади, сукупність взаємопов'язаних установ і організацій, які здійснюють управління суспільством від імені народу.
Династія (грец. dynastеіа – влада, панування) – кілька монархів з одного й того ж роду, які змінюють один одного на престолі з правом успадкування.
Директорія УНР – тимчасовий найвищий орган державної влади Української Народної Республіки, створений у листопаді 1918 р. для усунення від влади гетьмана П. Скоропадського.
Дисиденти (лат. dlssidens, dissidentis – незгідний, від dissidere – не погоджуватися, розходитися) – інакомислячі особи, які виступають проти існуючого державного (політичного) ладу певної країни, протистоять офіційній ідеології та політиці.
Дружина – загін воїнів, об'єднаних навколо вождя племені, згодом князя, короля, збройні загони в Київській державі, які становили постійну військову силу, члени якої брали участь в управлінні князівством та особистим господарством князя.
Закуп – людина, яка потрапила в боргову кабалу і зобов'язана своєю працею у господарстві хазяїна повернути одержану у нього «купу» (борг).
Земства – органи місцевого (земського) самоврядування, створені, згідно з земською реформою 1864 р., у більшості губерній Європейської Росії, в т. ч. України.
Імперія (середньолат. imperium – влада, панування) – велика держава, що складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав, народів, які примусово інтегровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культурних взаємозв'язків.
Конституція (лат. constitute – устрій, установлення) – основний закон держави, що закріплює суспільний і державний устрій, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, виборчу систему, основні права та обов'язки громадян.
Контрибуція (лат. contribute – збираю, стягую) – примусові грошові або натуральні побори з населення; грошова сума, яку за умовами мирного договору держава-переможниця стягує з переможеної держави.
Коренізація – політика, яку проводили більшовики з 1923 p., спрямована на підготовку, виховання й висування кадрів корінної національності, врахування національних факторів при формуванні державного апарату, організацію культурно-освітніх закладів, видання преси мовами корінних національностей.
Культ особи (лат. cultus — шанування, поклоніння) – єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння “божеству”.
Литовські статути – кодекси середньовічного права Великого князівства Литовського, що діяли на захоплених ним українських землях в XVI – першій половині XIX ст.
Монархія (грец. monarchia – єдиновладдя) – форма правління, за якої верховна влада формально (повністю або частково) зосереджена в руках однієї особи – глави держави – спадкоємного монарха.
Націоналізм (nаііо – народ) – ідеологія і політика, які проголошують націю однією з найвищих цінностей, стверджуючи, що нація має бути вільною, окремим політичним цілим (автономією, суверенною державою).
Нація (лат. natio – народ) – політично, державно організований народ.
Олігархія (грец. oligarchia – влада небагатьох) – політичне та економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група.
Повіт – адміністративно-територіальна одиниця, складова частина губернії.
Погост – адміністративно-територіальна одиниця в Київській Русі з середини X ст.; місце, куди з'їжджалися купці для торгів.
Політична партія – організована група однодумців, яка виражає інтереси частини народу, класу, класів, соціальної верстви, верств, намагається реалізувати їх завдяки здобуттю державної влади або участі в ній.
Посадник – місцевий представник князівської влади.
Реєстрові козаки – частина українських козаків, узятих урядом Речі Посполитої на військову службу і внесених в особливий список (реєстр).
Республіка (лат. respublika, від res – справа, public – громадський) – форма державного правління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам, а глава держави обирається населенням або представницьким органом.
Референдум (лат. referendum – те, що має бути повідомлене) – спосіб прийняття законів та інших рішень з найважливіших питань суспільного життя прямим волевиявленням громадян через усенародне голосування.
Сейм – станово-представницький орган за доби феодалізму в Чехії, Польсько-Литовській державі; верховний орган державної влади і законодавчий орган Польщі.
Смерд – селянин (у Давній Росії), який належав до селянської общини й отримував від князя землю, сплачуючи йому данину.
Соціалізм (лат. sociatis – суспільний) – вчення і теорії, які стверджують ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власності, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей залежно від затраченої праці, на основі соціально забезпеченої свободи особистості.
Тіун – найближчий помічник посадника або волостеля.
Тоталітаризм (лат. totalis – увесь, повний) – спосіб організації суспільства, який характеризується всебічним і всеохопним контролем влади над суспільством, підкоренням суспільної системи державі, колективними цілями, загальнообов'язковою ідеологією.
Українізація – політика партійно-державних органів УРСР у 20-ті і на початку 30-х років XX ст., спрямована на більш органічне впровадження радянсько-комуністичної ідеології в Україні силами національних кадрів і в доступній для місцевого населення формі.
Унія (пізньолат. unio – єдність, об'єднання) – об'єднання, союз держав під владою одного монарха.
Федерація – союзна держава, до складу якої входять державні утворення – суб'єкти федерації.
Холоп – підневільна особа, близька за суспільним становищем до раба; пізніше – двірський слуга, кріпак.
Челядь – раби, полонені, які знаходилися під владою хазяїна, зовсім безправні особи.
Шляхта – світські дрібні та середні феодали у країнах Центральної Європи (Польща, Литва, Україна та ін.).
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Алексеєв Ю. М. Історія України : навч. посібник / Ю. М. Алексеєв, А. Г. Вертелер. – К. : Каравелла, 2004. – 256 с.
2. Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія: історико-етнографічне дослідження / Л. Ф. Артюх. – К., 1977. – 160 с.
3. Білоцерківський В. Я. Історія України : навч. посібник / В. Я. Білоцерківський. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 535 с.
4. Бойко О. Д. Історія України / О. Д. Бойко. – К. : Видавничий центр «Академія», 2001. – 656 с.
5. Бромлей Ю. В. Очерки теории этноса / Ю. В. Бромлей. – М., 1983. – 412 с.
6. Бунятян К. П. Давнє населення України / К. П. Бунятян. – К. : Либідь, 1999. – 228 с.
7. Велесова книга. Легенди. Міфи. Думи. Скрижалі українського народу / [перекл., підгот. автент. тексту Б. Яцко]. – К. : Велесі, 1995. – 320 с.
8. Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII – початок XIX ст.) / В. Верига. – Львів : Світ, 1996. – 448 с.
9. Голобуцький В. Запорозьке козацтво / В. Голобуцький. – К. : Вища школа, 1994. – 539 с.
10. Грушевсъкий М. С. Ілюстрована історія України / М. С. Грушевський. – К. : Наукова думка, 1992. – 325 с.
11. Грушевський М. С. Очерк истории украинского народа / М. С. Грушевський. – К. : Вища школа, 1990. – 410 с.
12. Дорошенко Д. Нарис історії України : у 2-х томах / Д. Дорошенко. – К. : Глобус, 1992. – 356 с.
13. Історія України та її державності : навч. посібник / І. Є. Дещинський, І. О. Гаврилів, Р. Д. Зінкевич та ін. – Л. : Бескид Біт, 2005. – 368 с.
14. Історія України в особах. Козаччина / В. М. Горобець. – К. : Україна, 2000. – 302 с.
15. Історія України : нове бачення / [за ред. В. А. Смолій]. – К. : Альтернатива, 2000. – 464 с.
16. Історія українського козацтва : нариси / [за ред. В. А. Смолій]. – К. : Видавничий дім Києво-Могилянської академії, 2006. – 799 с.
17. Історія української культури / [За ред. І. Креп’якевича]. – К. : Либідь, 2002. – 656 с., іл.
18. Кононенко П. П. Українознавство : підруч. / П. П. Кононенко. – К., 1996. – 384 с.
19. Кононенко П. П. Українознавство – наука любові, етики, життєтворчості : збірник наукових праць. – Львів : Сполом, 2006. – 458 с.
20. Костомаров Н. Словянская мифология / Н. Костомаров. – К. : Тип. И. Вальнера, 1847. – 119 с.
21. Кравець О. М. Сімейний побут і звичаї українського народу : історико-етнографічний нарис / О. М. Кравець. – К., 1966. – 200 с.
22. Огієнко І. І. Українська церква: Нарис з історії Української Православної Церкви: у 2 т. Т. 1-2 / І. І. Огієнко. – К. : Україна, 1993. – 284 с.
23. Скляренко В. Г. Русь і варяги. Історико-етимологічне дослідження : монографія / В. Г. Скляренко. – К. : Довіра, 2006. – 118 с.
24. Історія українського козацтва : нариси у 2-х т. Т. 1 / [редкол. В. А. Смолій та ін.]. – К. : Видавничий дім Києво-Могилянської академії, 2007. – 799 с.
25. Історія українського козацтва : нариси у 2-х т. Т. 1 / [редкол. В. А. Смолій та ін.]. – К. : Видавничий дім Києво-Могилянської академії, 2007. – 723 с.
26. Пащенко Н. І. Українознавство : конспект лекцій у 4-х частинах. Ч. 1 / Н. І. Пащенко, Л. Ю. Дикарева, І. П. Чілачева. – К. : КНУБА, 2012. – 56 с.
27. Половець В. М. Українознавство. Курс лекцій : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / В. М. Половець. – Чернігів : Просвіта, 2006. – 216 с.
28. Полонська-Василенко Н. Історія України : у 2 т. Т. 1. До середини XVII століття / Н. Полонська-Василенко. – К. : Либідь, 1993. – 640 с.
29. Полонська-Василенко Н. Історія України : у 2 т. Т. 2. Від середини XVII століття до 1923 року / Н. Полонська-Василенко. – К. : Либідь, 1993. – 608 с.
30. Попович М. Нарис історії культури України / М. Попович. – К. : АртЕк, 1999. – 728 с.
31. Українська минувшина: ілюстрований етнографічний довідник / Гол. ред. С. Головко. – К. : «Либідь», 1994. – 256 с.
Додаткова
32. Василенко Д. П. Українська православна церква як фактор української ідентичності другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століття / Д. П. Василенко, В. І. Маслак // Наукові записки. Серія «Культурологія». – 2011. – Випуск 2. – с . 279-289.
33. Горський А. Ще раз про роль норманів у формуванні Київської Русі / А. Горський, А. Горська // Український історичний журнал. – 1994. – № 1. – С. 56-69.
34. Гончаренко І. Українське суспільство ХVІ- ХVІІ століть у тендерному вимірі / І. Гончаренко // Українознавство. – 2007. – № 3. – С. 189-193.
35. Кононенко П. Українознавство III тисячоліття / П. Кононенко // Українознавство. – 2001. – Число 1. – С. 4-9.
36. Крижанівський М. Трипільський світ / М. Крижанівський // Українська культура. – 2003. – № 11-12. – С. 27.
Додаток А
Зразок оформлення титульної сторінки контрольної роботи
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬнИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО
Кафедра українознавства
Контрольна робота
з НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
«УКРАЇНОЗНАВСТВО»
на тему
_________________________________
(Варіант)
Виконав (ла): студент(ка)
групи __________________
_____________________________
(п.і.п.)
Номер залікової книжки: ________
Викладач:
_____________________________
(п.і.п.)
Кременчук 20___
Додаток Б
Зразок оформлення списку літератури
| Характеристика джерела | Приклад оформлення |
| 1 | 2 |
| Законодавчі та нормативні документи | 1. Закон України «Про Національний архівний фонд та архівні установи»: станом на 24 грудня 1993 року / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – К. : Парламент. вид-во, 1993. – № 15. – С. 86. 2. Положення державної установи «Про Центральний державний електронний архів України», від 21.05.2007 [Електронний ресурс] / Держкомархів, 2007. – Режим доступу до положення: http://tsdea.archives.gov.ua/ua/?page=97_21062007 3. Системи управління якістю. Вимоги (ISO 9001.2008, IDT) : ДСТУ ISO 9001:2009. – [Чинний від 2009-01-01]. – К. : Держспоживстандарт України 2009. – ІV, 231 с. – (Національний стандарт України). |
| Архівні джерела | 1. Архівний відділ виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (далі АВВККМР). – Ф. 5. – Оп. 1. – Спр. 1. Годовой отчет о работе Гороно за 1957 год. – 101 арк. |
| Фундаментальні дослідження | 1. Осташко О. І. Почесні громадяни міста Кременчука / О. І. Осташко, А. М. Лушакова, О. П. Шаблій. – Кременчук: Видавництво «Кременчук», 2005. – 458 с., іл. 2. Народное образование в СССР / [под ред. М. А. Прокофьева]. – М .: Издательство «Просвещение», 1967. — 427 с. 3. Калакура Я. С. Архівознавство: підруч. для студентів вищих навчальних закладів України / Я. С. Калакура – К. : Вища освіта, 1998. – 316 с. |
| Періодичні видання | 1. Інформатизація архівної справи // Вісник Державного комітету архівів України. – 2001. – № 2-3 (6-7). – С. 91-93. 2. Сельченкова С. В. Методика визначення джерел комплектування державних архівів / С. В. Сельченкова // Архіви України. – 1993. – № 4-6. – С. 63-66. |
| Збірники наукових праць | 1. Архівний збірник на посвяту 100-річчя Полтавської вченої архівної комісії «Архіви та документальна спадщина Полтавщини: минуле, сучасне, перспективи (1903–2003)»: [зб. матер. наук. конф. / редкол. Т. П. Білоус, Г. В. Боряк, Ю. З. Данилюк та ін.]. – Полтава : АСМІ, 2003. – 452 с., іл. |
| Електронні видання | 1. Боряк Г. Десять років інформатизації архівної справи в Україні: проблеми, здобутки, перспективи [Електронний ресурс] / Г. Боряк // Архівознавство. Археологія. Джерелознавство. – Вип. 5. – С. 9-18. – Режим доступу до статті: http://www/archives.gov.ua/Publicat/Researches/Dosphp. 2. Бездрабко В. В. Класифікація документів : здобутки і нагальні завдання сьогодення [Електронний ресурс] / В. В. Бездрабко. – Режим доступу до статті: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvuu/Ist/2009_22/023.htm |
Методичні вказівки щодо виконання контрольних робіт з навчальної дисципліни «Українознавства» для студентів заочної форми навчання для усіх спеціальностей освітнього ступеня «бакалавр»
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 86; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!