Тема № 1. Поняття, ознаки та сутність тероризму

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ імені Е.О. ДІДОРЕНКА

Основи боротьби з тероризмом

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

(тези лекцій, плани семінарських, практичних, методичні вказівки до них, питання для самоконтролю, до модуль-контролю, екзамену, завдання для самостійної та індивідуальної навчально-дослідницької роботи)

Луганськ

2013

Основи боротьби з тероризмом// Робоча навчальна програма

Розробники:

завідувач кафедри ОРД, кандидат юридичних наук, доцент Сілюков В.О.

викладач кафедри ОРД Ханькевич А.М.

Рецензенти:

заступник начальника ГУМВС України в Луганській області – начальник кримінальної міліції, полковник міліції В.В. Єфименко;

начальник кафедри криміналістики, кандидат юридичних наук, доцент, полковник міліції В.В. Коваленко

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
«ОСНОВИ БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМОМ»

Курс: підвищення кваліфікації	Напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчального курсу
Кількість кредитів ECTS: 2 Модулів: 2 Змістових модулів: 2 Загальна кількість годин: 72 Тижневих годин: 2	Напрям: Право Шифр: 0304 (0602) Напрям підготовки: Правознавство Код напряму: 6.030402 Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр	Семестр: VІ Лекції: 12 годин Семінарські: 12 годин Практичні: 12 годин Самостійна робота: 36 годин Індивідуальна робота: підготовка рефератів, доклад за рефератом, доповідь на конференції, тези в матеріалах конференції; розробка презентацій, структурно-логічної схеми заняття, тестування Вид контролю: поточний контроль, контроль за виконанням індивідуальної та самостійної роботи, рубіжний (модульний) контроль

МЕТА:

Мета курсу - сформувати у курсантів комплексний професійний підхід до правової оцінки злочинних проявів тероризму, вироблення у них вмінь вірного оцінювання ситуацій у надзвичайних умовах, пов’язаних з терористичними актами.

Освітня (навчальна) – засвоївши матеріал курсу «Основи боротьби з тероризмом», курсанти повинні знати:

‒ передумови й причини поширення тероризму;

‒ основні аспекти вивчення складного явища тероризму;

‒ поняття тероризму, сутність та характерні риси;

‒ основні види сучасного тероризму;

‒ правову основу діяльності правоохоронних органів й державних установ щодо запобігання та розслідування тероризму;

‒ основні напрямки боротьби з терористичними проявами ОВС.

Розвиваюча – засвоївши матеріал курсу «Основи боротьби з тероризмом», курсанти повинні вміти:

‒ правильно тлумачити та застосовувати норми кримінально-правового, оперативно-розшукового законодавства та відомчих нормативних актів, якими регламентовано порядок здійснення боротьби правоохоронними органами з терористичними проявами;

‒ розмежовувати злочини терористичного характеру зі схожими загально-кримінальними злочинами й правильно кваліфікувати діяння терористів;

‒ оцінювати систему заходів боротьби з тероризмом, місце й роль в цій системі кримінально-правових, оперативно-розшукових та психологічних мір;

‒ приймати вірні рішення при попередженні й розкритті терактів або виникненні ситуації загрози вчинення терористичного акту в умовах обмеження часу.

Виховна – поглиблення й розширення знань курсантів про тероризм як загально-небезпечне соціальне явище, готовність до захисту прав і свобод людини та громадянина.

ПЕРЕДМОВА

Курс «Основи боротьби з тероризмом» відображає правові та оперативно-розшукові аспекти протидії найнебезпечнішому й розповсюдженому явищу сучасності – тероризму, що став проблемою для всього міжнародного співтовариства. Ставши міжнародним, тероризм нині являє головну загрозу світу й безпеці держав.

Оскільки боротьба з тероризмом здійснюється в правових рамках, то юридичні аспекти цієї боротьби, здобувають особливу актуальність. В силу того, що до компетенції правоохоронних органів системи МВС України також входить обов’язок попередження та розслідування терористичних актів, не можна обійти увагою оперативно-розшукові аспекти боротьби з цими злочинними проявами. Цим і порозумівається необхідність введення в число дисциплін кафедри оперативно-розшукової діяльності даного курсу.

Курс «Основи боротьби з тероризмом» базується на відповідних законодавчих та підзаконних відомчих нормативних актах і складається з шести розділів, які характеризують понятійну та сутнісну характеристику тероризму; історія виникнення і розвитку світового тероризму; основи організації боротьби з тероризмом в Україні; організацію антитерористичної діяльності органів внутрішніх справ; протидію ОВС терористичним актам, пов’язаним із застосуванням вибухових пристроїв та захопленням заручників; правові основи та організаційно-тактичне забезпечення переговорної діяльності.

В програмі знайшли відображення результати дослідницької роботи та передовий досвід практичної діяльності органів внутрішніх справ, ураховані зміни, що відбуваються в процесі адаптації ОВС до роботи в сучасних соціально-економічних умовах.

Програма розроблена на принципах комплексності з урахуванням міжпредметних зв’язків. Вивчення даної дисципліни припускає органічний її зв'язок з рядом інших навчальних дисциплін і опирається на теоретичні знання курсантів в області основ держави та права, кримінального права та процесу, криміналістики, тактико-спеціальної підготовки, оперативно-розшукової діяльності, психології тощо.

Для проведення семінарських і практичних занять та самостійної роботи курсантів програмою визначено коло основних питань, що мають також бути розглянутими за допомогою активних форм та методів навчання.

Курс розрахований на 72 години, 12 з яких – лекції, по 12 годин – семінарські та практичні заняття, 36 годин – самостійна робота.

Підсумковий контроль знань курсантів за результатами вивчення дисципліни «Основи боротьби з тероризмом» здійснюється шляхом прийняття іспиту на основі та за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу, рекомендованою Європейською Кредитно-Трансферною Системою (ECTS).

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ №1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕОРІЇ БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМОМ

Тема 1. Поняття, ознаки та сутність тероризму.

Тема 2. Виникнення тероризму як соціального явища. Історичні передумови боротьби з ним.

Тема 3. Основи організації боротьби з тероризмом в Україні.

ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЮ №1

Тема № 1. Поняття, ознаки та сутність тероризму

План лекції:

1. Поняття та основні елементи тероризму.

2. Види та форми проявів тероризму.

3. Кримінально-правова, кримінологічна та оперативно-розшукова характеристика тероризму.

1. Термін "тероризм" походить від латинського "terror" – страх, жах. Уперше терор як метод політичної дії з'явився під час Великої французької революції. До нього вдавалися радикальні революціонери для репресій проти політичних супротивників. Таким чином, терор (тероризм) – спосіб вирішення політичних проблем методом насильства.

Під терором розуміються репресії держави проти своїх громадян і політичної опозиції, щоби паралізувати волю до опору й затвердити своє панування. Тероризм – це властива опозиційним політичним групам діяльність.

Мета терористичних дій – досягти зміни політики, впливаючи на владу, групи населення, представників іноземних держав і міжнародних організацій.

Узагальнення наявних формулювань тероризму дозволяє зробити висновок про його основні елементи:

- мета – залякування або примушування до певних дій;

- публічність дії, у тому числі із залученням засобів масової інформації;

- використання збройного насильства, застосування технічних засобів, комп'ютерних можливостей.

2. Виходячи з короткого історико-пізнавального екскурсу стосовно усвідомлення поняття тероризму можна виділити такі його основні види:

- національний (націоналістичний);

- ідеологічний;

- релігійний;

- політичний.

Національний (націоналістичний) тероризм здійснюється за етнічними, національними ознаками або ж має на меті від'єднання певної території, що історично заселена представниками етносу, відмінного від переважної кількості населення метрополії. За цими ознаками національний тероризм можна поділяти на сепаратистський, національно-визвольний, репресивний національний тероризм.

Ідеологічний тероризм має кінцевою метою докорінну або часткову зміну політичного або економічного ладу власної країни. Прикладом такого тероризму можна вважати дії народників та есерів XIX – початку XX століть у Росії.

Релігійний тероризм виникає, коли релігійна свідомість переходить у релігійний фундаменталізм, що виявляється в проявах нетерпимості до представників інших релігій (діяльність інквізиції у середньовічній Іспанії, сучасні ісламські фундаменталістські терористичні групи – Аль-Каїда, Хамас, Хезболла та багато інших).

Політичний тероризм можна розуміти як вирішення політичних проблем шляхом насильства або застосування насильства для впливу на недоторканість національних і наднаціональних інститутів. Під політичним тероризмом у широкому значенні розуміються всі прояви терористичної активності, спрямовані на зміну суспільного ладу в цілому або в якій-небудь його частині. У вузькому розумінні під політичним тероризмом мається на увазі боротьба, спрямована на запобігання яким-небудь рішенням, що стосуються державного устрою.

Безпосередньо тероризм утілюється у вигляді терористичного акту – вчинення злочину терористичного характеру, що є завершальним етапом терористичної операції. Терористична операція відбувається тривалий час, включає підготовку й виконання терористичного акту. У проведенні операції можуть брати участь бойова група, групи розвідки, матеріального, пропагандистського забезпечення й забезпечення безпеки.

Терористичні акти можуть бути таких видів:

Диверсія – вибух, розпилення отруйних речовин тощо. Вчиняються вибухи транспортних засобів або в будівлях з метою завдати шкоди й спричинити людські жертви, а також на відкритому просторі для знищення людей.

Інший вид підривної діяльності – використання шахідів-самогубців ісламськими терористами (ХАМАС, Хезболла й ін.). У результаті подібних акцій гинуть десятки людей, але за ступенем психологічного ефекту злочини цього роду видаються більш жахливими.

Захоплення заручників і будівель. Активно застосовувалося лівими терористами в Європі, а також латиноамериканськими партизанами й палестинськими організаціями, що використовують тактику міжнародного тероризму. Найчастіше нападам піддаються будівлі посольств, державні заклади, партійні офіси. Чеченський тероризм породив приклади нападів на лікарні, школи. Як правило, захопленням будівлі терористична операція не обмежується. У випадку вдалого для терористів ходу справ їм надається можливість залишити захоплену будівлю під прикриттям заручників.

Хайджекінг – захоплення транспортного засобу: літака, поїзда, автомобіля, корабля. Найбільш повторювані у світі захоплення літаків, також іменуються як "скайджекінг". Викрадення. Як правило, викраденням піддаються значущі фігури, здатні привернути увагу громадськості: відомі політики, урядовці, журналісти, дипломати. Викрадення відбуваються для того, щоб домогтися виконання політичних вимог, залякати правлячі верстви, одержати кошти на діяльність організації. Це більш гуманний, ніж диверсійний, спосіб реалізації терористичної діяльності, але здебільше складний у виконанні, тому що вимагає злагодженої, дисциплінованої роботи протягом тривалого часу. У Європі активно використовують викрадення баскські терористи. Веденню подібного роду терористичної діяльності сприяє ситуація політичної нестабільності.

Замах та вбивство – один з основних методів ведення тероризму. Здійснюється озброєними групами. Відзначаються демонстративною адресністю, тому ефективні для цілеспрямованого психологічного впливу на вузьке коло. Активно використовується революційними терористами. При здійсненні замахів використовується холодна й легка стрілецька зброя, ручні гранати, міномети й гранатомети. Провадячи бойову операцію цього типу, терорист піддає своє небезпеці, тому такі операції здійснюють високопрофесійні терористи в країнах з ослабленою правоохоронною структурою, а також у випадках, коли вони мають можливість створити чисельну перевагу над поліцейськими підрозділами.

Пограбування (експропріація). Один з основних засобів ведення терористичної діяльності екстремістів "червоної" орієнтації. Здійснюється як з метою одержання необхідних для ведення боротьби грошової підтримки, так і з метою пропаганди. Найбільшого розмаху набуває в періоди революційної дестабілізації.

Партизанська війна. Найближчою до терористичної діяльності є партизанська війна, що локалізується в сільській місцевості. Партизанська війна характерна для країн третього світу з відсталою соціальною структурою. Партизанські загони відзначаються специфічним складом бойовиків (селяни, малоосвічені робітники й ремісники, декласовані елементи). Їхня діяльність має характер масових збройних зіткнень, триває десятиліттями, то загасаючи, то активізуючись. Нерідко партизани застосовуються терористичні методи боротьби: диверсії на залізницях, трубопроводах та інших комунікаціях, замахи на відомих політиків, чиновників, суддів. Як правило, партизанська війна є реакцією на розкладання звичного укладу життя або формою національно-визвольного руху.

Кібератаки – це напади на комп'ютерні мережі. Зворотна сторона цього явища - залежність нормальної життєдіяльності суспільства від схоронності комп'ютерів, і як наслідок - увага, що збільшилася до них різних "кіберпартизанів" й "кіберхуліганів". Напади на комп'ютери за допомогою несанкціонованого доступу провадяться з метою саботувати роботу відповідних установ.

3. Чинне кримінальне законодавство України не містить визначень понять тероризму, злочинів терористичного характеру, але визначило склад злочину у статті 258 КК України як "застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створюють небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій".

Відповідно до коментованої норми КК України тероризм переслідує наступні цілі: порушення суспільної безпеки; лякання населення; уживання тиску на ухвалення рішення органами влади.

Тероризм – багатооб'єктний злочин. Безпосереднім об'єктом тероризму виступають відносини, що забезпечують запобігання й усунення суспільної небезпеки насильницького заподіяння шкоди охороняємим правом інтересам невизначеного числа конкретних учасників цих відносин. Додатковим об'єктом тероризму виступають ті відносини, які забезпечують нормальне функціонування органів влади й інших органів, організацій, підприємств, установ, об'єднань, соціальних груп. Додатковими об'єктами тероризму також можуть бути відносини, що забезпечують охорону життя, здоров'я й власності.

Об'єктивна сторона тероризму охоплює дії, які відбуваються відкрито, демонстративно й сполучені зі створенням обстановки страху з метою прямого або непрямого впливу на населення, соціальні групи, державні органи і юридичних осіб. В об'єктивну сторону також має входити примус за допомогою створення обстановки страху до якого-небудь рішення або відмови від нього. Цей примус може бути прямим як висування вимог конкретним адресатам і непрямим - створення умов, що сприяють досягненню основних цілей.

При наявності зафіксованої в ст. 258 КК України загальної мети тероризму (порушення громадської безпеки, лякання населення, надання впливу на прийняття рішень органами влади) він припускає також досягнення багатьох кінцевих цілей.

Так, терористична діяльність може здійснюватися з метою:

- провокації воєнного конфлікту;

- привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста);

- зміни політичного ладу, політики держави, скинення керівництва;

- порушення територіальної цілісності держави;

- нав'язування як офіційної ідеології певних національних, етнічних, релігійних стандартів суспільних відносин;

- звільнення терористів, які знаходяться у місцях позбавлення волі;

- розхитування стабільності, дезорганізації роботи органів влади й управління;

- одержання поступок від влади;

- заподіяння шкоди міжнародним відносинам;

- розв'язання війни й військових конфліктів і т.п.

Застосовуване терористами насильство також може здійснюватися шляхом виконання ряду таких загально-небезпечних дій, як:

- руйнування системи енергопостачання й життєдіяльності населення;

- зараження місцевості радіоактивними або отруйними речовинами;

- розповсюдження епідемій, епізоотій;

- виклик аварій різних механізмів на важливих об’єктах;

- затоплення місцевості й т.п.

Зміст предметної оперативно-розшукової характеристики тероризму становлять сукупність характерних оперативно-розшукових ознак (прикмет), які прямо чи не прямо вказують на виникнення (створення) терористських формувань, їх злочинну діяльність, характеризують вчинення конкретних злочинних посягань, а також способи приховування слідів злочинної діяльності такого роду.

Зміст оперативно-розшукової характеристики можна визначити через її ознаки або складові елементи таким чином:

- характерні ознаки вчинення злочину – за основу беруться ознаки, що характеризують обставини вчинення злочину, тобто опис злочинних дій та прикмети, які вказують на їх прояв у поведінці людини в реальній дійсності;

- характеристика оперативно-розшукової ситуації, яка складається в конкретному місці та в певний відрізок часу. За основу береться адміністративно-територіальний поділ: конкретне місце вчинення злочину, мікрорайон, район, місто, область, держава, а також поділ на відрізки часу: безпосередньо, доба, декада, місяць, квартал, рік.

Виходячи з цих теоретичних положень розглянемо предметну оперативно-розшукову характеристику тероризму.

Терористським групам і організаціям притаманні майже усі риси, характерні для організованих злочинних угруповань — наявність лідера, суворий розподіл функцій, конспірація, дотримання неформальних норм поведінки, наявність грошового фонду підтримки. Крім цього, терористські угруповання, як і організовані злочинні групи, мають сьогодні різноманітні зв'язки:

- за територіальним принципом — регіональні, міжрегіональні, транснаціональні;

- за принципом формування — родові, етнічні, національні, релігійні, змішані (міжнародні);

- за "фахом" злочинної діяльності — спеціалізація на окремих видах злочинної діяльності тощо.

Але тероризм при усій схожості з організованою злочинністю є окремою формою злочинності. Щоб визнати злочинну групу терористською слід одночасно встановити такі характерні для подібного формування ознаки, як:

- попереднє об'єднання у терористську групу з метою вчинення актів тероризму;

- стійкість;

- озброєність.

Лише за наявності сукупності цих ознак злочинна група стає терористською.

Семінарське заняття 1.1.
Поняття, види та форми тероризму

1. Поняття тероризму і терору.

2. Основні елементи тероризму. Форми насильства.

3. Види тероризму.

4. Основні види терористичних актів.

Основні поняття: агресія, акт тероризму, анархізм, анексія, апартеїд, бактеріологічний тероризм, біологічна зброя, біологічний тероризм, біологічні патогенні агенти, бомбовий тероризм, боротьба з тероризмом, віртуальній тероризм, внутрішній тероризм, воєнний стан, геноцид, груповий тероризм, державний тероризм, детермінанти тероризму, диверсія, екологічний тероризм, економічний тероризм, експропріація, екстремізм, екстремістська організація, екстремістські матеріали, епідемія, епізоотія, епіфітотія, загальна мета тероризму, збройна агресія, зброя масового знищення, ідеологія тероризму, кібератака, кіберзлочинність, кібертероризм, космічний тероризм, кримінальний тероризм, маргіналізація, міжнародний тероризм, національно-визвольна революція, нігілізм, політичний тероризм, радикалізм, революція, репресії, сепаратизм, скайджекінг, терор, тероризм, терорист, терористична група, терористична діяльність, терористична загроза, терористична злочинність, терористична організація, терористичний акт, технологічний тероризм, транснаціональний тероризм, фашизм, фундаменталізм, хайджекінг, хімічний тероризм, ядерний тероризм.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – К.: Юрінком Інтер, 2012 – 376 с.

3. Про боротьбу з тероризмом: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 25. - Ст. 180.

Додаткова:

1. Аксьонов Г.О., Возник М.В., Лов'як О.О., Никифорчук Д.Й., Чеботарьов Е.В. Попередження, розкриття та ліквідація наслідків терористичних актів на території підрозділу ОВС (управлінський та цивільно-правовий аспекти): Навчальний посібник. (Бібліотека оперативного працівника). – К.: КНТ, 2005. -88 с.

2. Глотова С.В. Международный терроризм как международное преступление// Вестник Московского университета. Сер. 11. Право.- 2005.- С.49-59.

3. Горбунов Ю.С. Терроризм: виды и систематизация// Закон и право.- 2007.- С. 6-9.

4. Долгова А. И. Организованная преступность, терроризм и коррупция: тенденции и совершенствование борьбы с ними// Прокурорская и следственная практика.- 2005.- С.162-187.

5. Замковой В.И., Ильчиков М.З. Терроризм – глобальная проблема современности. – М: Институт международного права и экономики, 1996. – 80 с.

6. Илларионов С.И. Террор и антитеррор в современном мироустройстве. – М.: Проф-Эко, 2003. – 592 с.

7. Исаева Т. Б. Основные дефиниции терроризма// Российский следователь.- 2008.- С. 7 – 10.

8. Ліпкан В. А. Боротьба з тероризмом у визначеннях та поняттях / В. А. Ліпкан. – К.: Магістр ‑ ХІХ ст., 2009. ‑ 162 с.

9. Ліпкан В. А. та ін. Боротьба з тероризмом / Ліпкан В. А., Никифорчук Д. Й., Руденко М. М. – К.: Знання України, 2002. – 254 с.

10. Макарова Т.В. Понятие терроризма как криминологической категории и его признаки// Следователь.- 2007.- С.40-42.

11. Макуев Р.Х. Терроризм в условиях глобализации// Государство и право.- 2007.- С.43-49.

12. Мальцева В.Ю. Концептуализация понятия «терроризм»// Российский следователь.- 2006.- С.56-58.

13. Науково-практичний коментар до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» / В. А. Ліпкан, О. А. Івахненко, І. М. Рижов, В. В. Майоров. – К.: КНТ, 2009. ‑208 с. – (Національна і міжнародна безпека). Бібліогр.: с. 201-205. – Словник термінів с. 157-200.

14. Современный терроризм: Анализ основных направлений. – Минск: Харвест, 2000. – 448 с.

15. Терроризм и контртерроризм в современном мире: аналитические материалы, документы, глоссарий, под ред. Колобова О.А. - М., - 2003.- 419 с.

Семінарське заняття 1.2.
Кримінально-правова, кримінологічна
та оперативно-розшукова характеристика тероризму

1. Кримінально-правова характеристика тероризму.

2. Кримінологічна характеристика тероризму.

3. Оперативно-розшукова характеристика тероризму.

Основні поняття: агресія, акт тероризму, анархізм, анексія, апартеїд, бойовики, вибух, вибухове перетворення, вибуховий пристрій, вибухові речовини, вогнепальна зброя, воєнний стан, готування до вчинення акту тероризму, груповий тероризм, детермінанти тероризму, екстремізм, екстремістська організація, екстремістські матеріали, етапи проведення терористичної акції, загальна мета тероризму, замах на вчинення акту тероризму, замах на організацію терористичної групи, запобігання терористичній діяльності, засоби фінансового тероризму, застосування насильства, збройна агресія, згуртованість терористичної групи, кримінальний тероризм, мотив тероризму, об’єктивна сторона тероризму, озброєність терористичної групи, ознаки вчинення злочину, оперативно-розшукова діяльність, організація терористичного акту, особа терориста, радикалізм, революція, репресії, сепаратизм, терор, тероризм, терорист, терористична група, терористична діяльність, терористична загроза, терористична злочинність, терористична організація, терористичний акт, терористичний намір, терорист-смертник, терористська група, фашизм, фундаменталізм, холодна зброя, шантаж.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – К.: Юрінком Інтер, 2012 – 376 с.

4. Про боротьбу з тероризмом: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 25. - Ст. 180.

Додаткова:

1. Авдеев Ю.И. Проблемы организованности современного терроризма/ Ю.И.Авдеев, А.Я.Гуськов, В.Е.Петрищев.- М., 2002 // Организованный терроризм и организованная преступность.- М., 2002.- С.24-33.

2. Антипенко В. Ф. Тероризм: кримінологічна та кримінально-правова характеристика. — К., 1999.

3. Антонян Ю. М. Терроризм: криминологическое и уголовно-правовое исследование. — М., 2001.

4. Галамба М. Інформаційно-психологічна складова терористичної діяльності// Юридичний журнал. - 2006.- с 53-57.

5. Емельянов В. П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования. Уголовно-правовое исследование. — М.: NOTA BENE, 2000. — 320 с.

6. Емельянов В.П. Терроризм и преступления террористической направленности. – Х.: «Рубикон», 1997 – 176 с.

7. Ємельянов В. П. Злочини терористичної спрямованості. — Х.: Рубікон, 1997.

8. Зеленецький В.С. Концептуальні основи визначення категоріально-понятійного апарату у сфері боротьби з тероризмом: наук. - практ. посібник/ В. С. Зеленецький, В. П. Ємельянов; АПрН України, Ін-т вивч. пробл. злочинності.- Х.: ТОВ « Кроссроуд», 2006. - 80 с.

10. Ліпкан В.А. Кримінологічна та кримінально-правова оцінка тероризму // Додаток до журналу «Міліція України» Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. — 2000. — № 4. — С. 23 - 28.

11. Ліпкан В.А. Окремі аспекти кримінологічної характеристики ювенотероризму (підліткового тероризму) // Право України. — 2002. — № 4. — С. 77 - 82.

12. Майоров В.В. Правові основи боротьби з тероризмом// Досудове слідство: шляхи вдосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства. - Івано-Франківськ, 2008.- С.211-218.

13. Мусаев А.Н. Терроризм смертников как современный антисоциальный феномен/ А.Н.Мусаев, С.М. Багаев// Юрист-правовед.- 2007.- С.65-69.

14. Науково-практичний коментар до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» / В. А. Ліпкан, О. А. Івахненко, І. М. Рижов, В. В. Майоров. – К.: КНТ, 2009. ‑208 с. – (Національна і міжнародна безпека). Бібліогр.: с. 201-205. – Словник термінів с. 157-200.

15. Научно-практический комментарий Уголовного кодекса Украины от 5 апреля 2001 года/ под ред.Мельника Н.И., Хавронюка Н.И.- К.: Изд-во «А.С.К.», 2004.- 12-16 с.

16. Семенюк О. Характеристика особи терориста// Підприємництво, господарство і право. - 2008.- С.97-100.

17. Тихий В.П. Коментар до статей 258 (частина 1-4) Кримінального кодексу України// Кримінальне право України. - 2006.- С.3-15.

Тема № 2. Виникнення тероризму як соціального явища.
Історичні передумови боротьби з ним

План лекції:

1. Тероризм давніх часів.

2. Діяльність терористичних організацій початку ХІХ ст. – середини ХХ ст.

3. Діяльність спеціальних підрозділів у боротьбі з тероризмом.

Перший в історії випадок свідомого та систематичного використання терористичної практики було зафіксовано на Близькому Сході, на територіях нині займаних державою Ізраїль у I ст. н.е., коли групи сікаріїв фізично знищували представників єврейської знаті, які співробітничали з римською адміністрацією. Це була боротьба проти римлян за автономію провінції Фесалонік. Убивство відбувалося коротким мечем «сікою» відповідно до певних ритуалів.

Акції тероризму на території Київської Русі також мають давні традиції. Прикладом можна назвати вбивство Великого князя київського Ярополка, знищеного за наказом рідного брата Володимира 11 червня 978 року. Терор продовжував практикуватися на Русі й далі, його жертвами ставали монархи й бояри, князі й купці.

Узагалі, у древніх цивілізаціях були поширені тероризм влади проти народів і терор стосовно правлячих фігур у процесі боротьби за владу й багатство.

Пізніше, в ХІ–ХІІІ ст. з’явилася секта мусульман-ісмаїлітів, більш відома як «асасини», під проводом Хасана-ібн-аль-Сабаха, який перетворив тероризм на головний засіб боротьби з політичною опозицією й практикував фізичне знищення представників влади в Сирії, тобто халіфів-інородців. Послушники-фідаї за наказом свого властителя, якогось Старця гори, убивали будь-якого приреченого на смерть, незважаючи на запобіжні заходи. Асасини проіснували до 1256 р., коли оплот секти – фортеця Аламут – упав під ударами монголів.

В ХІІ–ХІІІ ст.ст., на тлі боротьби Риму з королівськими династіями Європи, релігійні авторитети католицької церкви обґрунтували правочинність убивства монархів підданими – монархомахії. До ХVI ст. ідеї монархомахії стають надзвичайно актуальними. Було вбито супротивників войовничого католицизму Вільгельма Оранського (1584 р.), Генріха III (1589 р.) і Генріха IV (1610 р.).

Історики тероризму обов’язково згадують так звану «порохову змову» Гая Фокса (1605 р.). Капітан англійської армії Гай Фокс очолив змову проти парламенту й короля Якова I. Передбачалося підірвати будинок парламенту, у якому повинен був бути присутнім король. Змова мала на меті реставрацію католицизму.

У липні 1793 р. французька аристократка Шарлотта Корде заколола кинджалом члена Конвенту, голову Якобінського клубу Жан-Поля Марата. Причиною послужив кривавий терор, розв’язаний якобінцями після падіння жирондистів.

У 1820-х рр. в Італії виникають змовницькі організації, що мали на меті державотворення. На Сицилії зароджується мафія, метою якої є боротьба з монархією Бурбонів. У Неаполі в 1820 р. виникла «Камора». Цілі організації – підкуп і залякування тюремників. Водночас на півдні країни виникає братство карбонаріїв, що розкинуло свою мережу по всій Італії. Усі названі організації використовували терористичні методи, лякаючи тюремників, поміщиків, офіцерів поліції й державних чиновників. Необхідно відзначити, що тероризм був лише однією з тактик, використовуваних змовницькими організаціями. Вони вели пропаганду, готували й здійснювали втечі з в’язниць, збройні виступи.

Після Італії тероризм набув поширення у Франції, Австрії, Німеччині. На короля Франції Луї-Філіпа було вчинено сім замахів. При одному з них (1835 р.) було вбито 18 і поранено 22 людини.

Спочатку тероризм мав характер індивідуальної активності й здійснювався прихильниками революційних ідей. До перших терактів найчастіше відносять убивство письменника А. Коцебу (1819 р.) у Німеччині й убивство герцога Берійського (1820 р., акт, спрямований на припинення династії Бурбонів). У першому випадку терористичний акт повинен був «звільнити» Європу від політичного диктату Російської імперії, у другому – прокласти дорогу республіканському режиму у Франції.

Постнаполеонівська епоха змінилася революційним піднесенням 1830–40-х рр. У цей період одержали розвиток націоналізм, анархізм, соціалізм, прихильники радикальних проявів яких удавалися до насильницьких дій. До основних напрямків тероризму в XIX ст. відносяться тероризм анархістів і націоналістичний тероризм.

Найбільш яскраве явище тероризму XIX ст. – тероризм російських народників. Серед безлічі груп, що діяли в 1870–80-і рр., виділялася «Народна воля», що підготувала вісім замахів на царя-визволителя Олександра II (убитий 1 березня 1881 року). Ця організація мала політичну програму, що ґрунтувалася на досвіді народницького руху 1860–70-х рр., і свідомо прагнула насильницьким шляхом усунути монархічний порядок. Народовольці створили ефективну систему конспірації й проведення бойових операцій, що дозволяла вчиняти диверсії на території всієї Європейської Росії проти ретельно охоронюваного імператора. В історії революційного руху народовольці залишились як приклад самопожертви. Незважаючи на чималі невдачі, вони не відмовилися від антиурядової діяльності й у найкритичніші моменти проявили волю й рішучість іти до кінця.

Прямим продовженням тероризму народовольців став революційний тероризм початку XX ст., що активізувався напередодні революції 1905–07 років досяг апогею під час масових революційних виступів і продовжувався якийсь час після їх завершення. Тероризм 1900–10-х рр. асоціюється насамперед із діяльністю «Бойової організації» Центрального комітету партії соціалістів-революціонерів (БО ЦК ПСР). Однак це лише фрагмент, хоча й один із найяскравіших, у загальній картині терористичної діяльності революціонерів. Тероризм у Росії революційних років відзначався крайньою ідеологічною й організаційною розмаїтістю. У рамках тероризму ПСР діяли кілька «летучих загонів», що здійснювали операції в різних регіонах Росії. Екстремісти есери-максималісти створили партійні бойові структури, які розглядались як такі, що безпосередньо роблять революцію шляхом убивств й експропріації. Партійні бойові групи мали також більшовики й різні анархістські групи.

Тероризм представників національних меншин розвертався на тлі революційних подій. Серед національних революційних рухів терористичну діяльність вели групи фінів, поляків, євреїв, латишів, а також представники народів Кавказу. Фіни прямо зверталися до ідей суверенітету. Польський і латиський тероризм здійснювався переважно в рамках руху анархістів. Євреї були представлені в більшості екстремістських організацій. На Північному Кавказі бойова діяльність найчастіше набувала характеру бандитизму. Насильницькі акти відбувалися проти росіян, що переселилися на Кавказ, російських робітників, чиновників та ін.

Після Другої світової війни європейські країни мали велику потребу в нових робочих руках. Європейські держави прагнули відкрити дорогу новим переселенцям із держав третього світу, колишніх колоній, серед яких переважну більшість становили мусульманські країни.

Метою переселенців на той час було знайти роботу, поліпшити своє матеріальне становище. Рівень еміграції мусульман до Європи зростав рік у рік, люди переселялися разом з сім’ями як біженці заради продовження навчання й отримання роботи за фахом. До Франції їхали мусульмани переважно з північної Африки, до Німеччини - переважно з Туреччини, до Великої Британії – з територій Індостану, Аравійського півострова, Ємену, Іраку, Єгипту.

Природно, що з часом більшість емігрантів вирішила залишитися в Європі назавжди. Виникали нові родини, підростало молоде покоління, визначалися місця компактного проживання мусульман. Більшість переселенців і члени їхніх сімей бачили в Європі свою другу батьківщину, не забуваючи при цьому й першої. Мусульманська діаспора в Європі в цілому завжди зберігала як суто національні, так і релігійні традиції. Нові реалії життя мусульманських родин у немусульманському світі стали своєрідним випробуванням для більшості емігрантів на толерантність і здатність адаптуватися до незвичних умов життя.

Саме тоді в Європі активізувалися окремі псевдоісламські релігійно-політичні рухи, котрі своєю політичною програмою обрали заклики до мусульман не визнавати закони немусульманських, демократичних країн і все немусульманське суспільство загалом. Мусульман закликали протиставити себе європейцям, готуватися до боротьби з немусульманським суспільством.

Не відомо точно, якою мірою тоді про ці тенденції були поінформовані європейські країни. Але вони нічого не зробили для того, аби зупинити поширення такої ідеології в суспільстві. Якщо й було вжито певних заходів, вони не дали бажаних результатів. Тому лідери екстремістів змогли облаштуватися в Західній Європі і, як пізніше стало зрозуміло, прикриваючись ліберальним західним законодавством у сфері свободи переконань і свободи слова, вони тривалий час наполегливо готували підґрунтя для роботи проти суспільства. Демократичне співтовариство виявилося цілком не готовим до такого нападу, не озброєним перед тактикою сучасних псевдорелігійних екстремістів.

Семінарське заняття 2.1.
Історія виникнення тероризму. Тероризм XVIII – початку XXІ століття.

1. Цілі й мотиви терористичних актів давніх часів.

2. Причини виникнення й основні напрямки діяльності терористичних організацій в Європі та Росії ХІХ-ХХ ст.ст.

3. Повоєнний європейський та американський тероризм.

4. Тероризм в країнах Латинської Америці, Ближнього Сходу, Азії та Африці.

Основні поняття: анархізм, анархістський тероризм, антиколоніальний тероризм, екстрадиція, екстремальна ситуація, екстремізм, етнічний конфлікт, європейський лівий тероризм, європейський правий тероризм, змова, ісламський фундаменталізм, кримінальний тероризм, міжнародна миротворча операція, націоналізм, націоналістичні угруповання, національний тероризм, національно-визвольний рух, незалежність держави, революційний рух, революційний тероризм, революційний тероризм, сепаратизм, соціалізм, тероризм, фашизм, шаріат, шахада, шахід.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

2. Аллах не любит Америку. – М.: Ультра Культура, 2003. – 432 с.

3. Европа и США перед вызовом терроризма. – М., 2003. – 208 с.

4. Іваніченко Ю., Львовський М. Павутиння лиха. Терор і наркотики. – Сімферополь: «Таврія», 2007 р., - 352 с.

5. Нетаньяху Биньямин. Война с терроризмом. Как демократии могут нанести поражение сети международного терроризма. – М.: Альпина Паблишер, 2002. – 207 с.

6. Терроризм. Угрозы человечеству в ХХI веке. – М.: Ин-т востоковедения РАН, Крафт+, 2003. – 272 с.

7. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – К.: Юрінком Інтер, 2012 – 376 с.

Додаткова:

1. Васильев Л. С. Ислам и террор// Общественные науки и современность.- 2006.- С. 83-90.

2. Горбунов Ю.С. Зарождение терроризма// История государства и права.- 2007.- С. 11-15.

3. Даниленко Н.Н. Терроризм в России и некоторые вопросы борьбы с ним// Закономерности преступности, стратегия борьбы и закон.- М., 2001.- С.276-279.

4. Доклад по странам о терроризме// Інформаційний бюлетень [Міжвідомчого науково-дослідного центру (МНДЦ) з проблем боротьби з організованою злочинністю].- К., 2007.- С.46-60.

5. Ирмияева Т.Ю. История мусульманского мира. – Пермь, 2000. – С. 70.

6. Історичні аспекти та міжнародний досвід боротьби з тероризмом// Місце та роль органів внутрішніх справ України у боротьбі з тероризмом: проблеми та шляхи їх вирішення. - К, 2005.- С.20-37.

7. Ключников Б. Ф. Исламизм, США и Европа: Война объявлена! – М.: 2003. – С. 34.

8. Кудрявцев А. Исламский терроризм: история болезни.//Независимая газета. 19.06.2002.

9. Кужиков В.Н. Исламский международный терроризм. Терроризм: проблемы межведомственного взаимодействия: Материалы Круглого стола (30 октября 2002 года). – М.: ВНИИ МВД России, 2003. – С.95-97.

10. Наден О. Оцінка тенденцій розвитку та взаємозв'язку тероризму та найманства. Запобіжні заходи протидії явищам в Україні// Підприємництво, господарство і право. - 2006.- С.91-95.

11. Новиков Я.Ю. Терроризм в Северной Ирландии: история и современность// Інформаційний бюлетень [ Міжвідомчого науково-дослідного центру (МНДЦ) Координаційного Комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. - К., 2004.- С.55-68.

12. Петрищев В.Е. Терроризм в СНГ// Інформаційний бюлетень [ Міжвідомчого науково-дослідного центру (МНДЦ) Координаційного Комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. - К., 2004.- С.50-68.

13. Рогов В.А. История уголовного права, террора и репрессий в Русском государстве XV-XVIІ вв. — М.: Юрист, 1995.

14. Система борьбы с терроризмом в Саудовской Аравии// Інформаційний бюлетень [Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю].- К., 2008.- С.84-86.

15. Томчак Е. Современный терроризм: исламский аспект// Дипломатическая служба.- 2006.- С.46-48.

16. Федоров В.А. Международный терроризм и страны Азии. // Терроризм – угроза человечеству в XXI веке. - М., 2003. С. 152.

17. Чернов В.Г. Проблемы борьбы с терроризмом в Чеченской Республике // Организованный терроризм и организованная преступность.- М., 2002.- С.62-70.

Практичне заняття 2.2.
Історично-правові основи діяльності спеціальних підрозділів
боротьби з тероризмом.

1. Міжнародно-правові акти, що регулюють боротьбу з тероризмом на транспорті.

2. Загальні принципи діяльності спеціальних підрозділів у боротьбі з тероризмом.

3. Координація зусиль в антитерористичній сфері і спеціальні програми по боротьбі з тероризмом. Створення цілісної системи боротьби з тероризмом.

Основні поняття: акт тероризму, антитерористична операція, бойовики, боротьба з тероризмом, вогнепальна зброя, воєнний стан, державний тероризм, диверсія, екстремізм, екстремістська організація, етапи проведення терористичної акції, запобігання терористичній діяльності, збройна агресія, зброя масового знищення, міжнародний тероризм, нейтралізація тероризму, нейтралізація терористської групи, озброєність терористичної групи, оперативно-розшукова діяльність, організація терористичного акту, особа терориста, принципи боротьби з тероризмом, профілактика тероризму, радикалізм, скайджекінг, терор, тероризм, терорист, терористична група, терористична діяльність, терористична загроза, терористична злочинність, терористична організація, терористичний акт, терористичний намір, терорист-смертник, терористська група, транснаціональний тероризм, хайджекінг, холодна зброя.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Про боротьбу з тероризмом: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 25. - Ст. 180.

3. Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (від 16 грудня 1970 р.), ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 27.12.1971 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1972. -№1. - Ст. 1.

4. Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації (від 23 вересня 1971 р.), ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.01.1973 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1973. – № 5. – Ст. 28.

5. Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників (від 17 грудня 1979 р.), ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 3954-ХІ від 8.05.1987 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1987. - № 20. - Ст. 365.

6. Конвенція про злочини та деякі інші акти, що вчинюються на борту повітряних суден (від 14 вересня 1963 р.), ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 5049-ХІ від 21.12.1987 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1988. — № 1. — Ст. 1.

7. Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства (від 10 березня 1988 р.), ратифікована Постановою Верховної Ради України № 3735-XII від 17.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 52. - Ст. 497.

8. Конвенція Організації Об'єднаних Націй з морського права (від 9 грудня 1982 р.), ратифікована Законом України № 728-ХІУ від 3.06.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №31. -Ст. 254.

9. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – К.: Юрінком Інтер, 2012 – 376 с.

Додаткова:

2. Іваніченко Ю., Львовський М. Павутиння лиха. Терор і наркотики. – Сімферополь: «Таврія», 2007 р. - 352 с.

3. Доклад по странам о терроризме// Інформаційний бюлетень [Міжвідомчого науково-дослідного центру (МНДЦ) з проблем боротьби з організованою злочинністю].- К., 2007.- С.46-60.

4. Иорданов М. Дело № 666. Террор. – Махачкала: Юпитер, 2002. – С. 56.

5. Новиков Я.Ю. Терроризм в Северной Ирландии: история и современность// Інформаційний бюлетень [ Міжвідомчого науково-дослідного центру (МНДЦ) Координаційного Комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. - К., 2004.- С.55-68.

6. Организованная преступность и финансирование терроризма в Северной Ирландии// Інформаційний бюлетень [ Міжвідомчого науково-дослідного центру (МНДЦ) Координаційного Комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. - К., 2004.- С.65-77.

7. Петрищев В.Е. Терроризм в СНГ // Інформаційний бюлетень [ Міжвідомчого науково-дослідного центру (МНДЦ) Координаційного Комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. - К., 2004.- С.50-68.

8. Савченко А. Злочини проти громадської безпеки у США// Міліція України. - 2007.- С.20-21.

9. Тактика действий незаконных вооруженных формирований в Северо-Кавказском регионе и методы противодействия им: учеб. пособие/ МВД РФ; Барнаул. юрид. ин-т; [авт.: Федулов Б.А., Башков А.В., Хорольский В.В. и др.]. - Барнаул: Барнаул. юрид. ин-т, 2003.- 93 с.

10. Французская система борьбы с терроризмом// Інформаційний бюлетень [Міжвідомчого науково-дослідного центру (МНДЦ) з проблем боротьби з організованою злочинністю].- К., 2006.- С.41-46.

11. Хлобустов О. О перспективах борьбы с терроризмом в государствах СНГ// Інформаційний бюлетень [Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю].- К., 2008.- С.59-72.

12. Хлобустов О.М. Об израильском опыте борьбы с терроризмом// Інформаційний бюлетень [Міжвідомчого науково-дослідного центру (МНДЦ) Координаційного Комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України].- К., 2004.- С.58-65.

13. Система борьбы с терроризмом в Саудовской Аравии// Інформаційний бюлетень [Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю].- К., 2008.- С.84-86.

14. Федоров В.А. Международный терроризм и страны Азии. // Терроризм – угроза человечеству в XXI веке. - М., 2003. С. 152.

15. Ходатенко Е.Н. Борьба с сепаратизмом и терроризмом в Республике Индия// Вестник Московского университета МВД России.- 2007.- С.134-137.

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 390; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 3 4 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!