В. За економічним змістом задачі
Г. В залежності від критерію оптимальності
2.21. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем додаткові невідомі при обмеженнях виду менше або дорівнює означають:
А. Обсяги перевиконання планових завдань
Б. Обсяги невикористаних виробничих ресурсів
В. Обсяги перевитрат виробничих ресурсів
Г. Обсяги недовиконання планових завдань
2.22. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем додаткові невідомі при обмеженнях виду більше або дорівнює означають:
А. Обсяги перевиконання планових завдань
Б. Обсяги невикористаних виробничих ресурсів
В. Обсяги перевитрат виробничих ресурсів
Г. Обсяги недовиконання планових завдань
2.23. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем допоміжні невідомі використовуються для:
А. Визначення обсягів обмежень
Б. Визначення техніко-економічних коефіцієнтів
В. Розрахунків сумарних показників
Г. Розрахунків значення цільової функції
2.24. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем коефіцієнти при невідомих в обмеженнях означають норми затрат ресурсів або норми виходу продукції на одиницю виміру :
А. Обсягів обмежень
Б. Значення цільової функції
В. Невідомих
Г. Оцінки невідомих
2.25. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем обмеження виду менше або дорівнює відображають:
А. Умови використання виробничих ресурсів
|
|
|
Б. Умови виконання планових завдань
В. Обсяги виробничих ресурсів
Г. Обсяги планових завдань
2.26. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем обмеження виду більше або дорівнює відображають:
А. Умови використання виробничих ресурсів
Б. Умови виконання планових завдань
В. Обсяги виробничих ресурсів
Г. Обсяги планових завдань
2.27. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем цільова функція є математичним виразом:
А. Оцінок невідомих
Б. Критерію оптимальності задачі
В. Обмежень задачі
Г. Техніко-економічних коефіцієнтів задачі
2.28. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем економічний зміст цільової функції визначається економічним змістом:
А. Оцінок невідомих задачі
Б. Техніко-економічних коефіцієнтів задачі
В. Невідомих задачі
Г. Обмежень задачі
2.29. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем значення цільової функції дорівнює сумі добутків:
А. Оцінок невідомих на значення небазисних невідомих
Б. Оцінок невідомих на значення базисних невідомих
В. Техніко-економічних коефіцієнтів на значення небазисних невідомих
Г. Техніко-економічних коефіцієнтів на значення базисних невідомих
|
|
|
2.30. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем невідомі задачі вимірюються в одиницях виміру:
А. Обсягів обмежень
Б. Техніко-економічних коефіцієнтів
В. Оцінок невідомих
Г. Загально прийнятих
2.31. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем значення цільової функції задачі вимірюються в одиницях виміру:
А. Обсягів обмежень
Б. Техніко-економічних коефіцієнтів
В. Оцінок невідомих
Г. Загально прийнятих
2.32. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем ліві і праві частини обмежень задачі вимірюються в одиницях виміру:
А. В одних і тих же
Б. Невідомих
В. Оцінок невідомих
Г. Значення цільової функції
2.33. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем розмірність коефіцієнтів при невідомих в обмеженнях визначається відношенням одиниць виміру:
А. Невідомих до обсягів обмежень
Б. Обсягів обмежень до невідомих
В. Невідомих до їх оцінок
Г. Оцінок невідомих до невідомих
2.34. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем розмірність оцінок невідомих визначається відношенням одиниць виміру:
А. Невідомих до обсягів обмежень
Б. Обсягів обмежень до невідомих
|
|
|
В. Невідомих до їх оцінок
Г. Оцінок невідомих до невідомих
2.35. Постановка економіко-математичних задачі полягає в:
А. Обґрунтуванні методу розв’язання задачі
Б. Обґрунтуванні системи невідомих, обмежень та цільової функції
В. Математичній формалізації умов задачі
Г. Математичному запису умов задачі
2.36. В лінійному програмуванні базовою моделлю економіко-математичної задачі є:
А. Двоїста задача лінійного програмування
Б. Дробово-лінійна задача
В. Загальна задача лінійного програмування
Г. Цілочислова задача лінійного програмування
2.37. Структурна лінійна економіко-математична модель задачі записується:
А. У вигляді матриці
Б. За допомогою алгебраїчних символів та індексів
В. За фактичними показниками
Г. За плановими показниками
2.38. Розгорнута лінійна економіко-математична модель задачі записується:
А. У вигляді матриці
Б. За допомогою алгебраїчних символів та індексів
В. За фактичними показниками
Г. За плановими показниками
2.39. Лінійна економіко-математична модель задачі розв’язується за допомогою:
А. Методу найменших квадратів
Б. Методу північно-західного кута
В. Методу Лагранжа
Г. Симплексного методу
|
|
|
2.40. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі кормовиробництва вектор невідомих означає:
А. Види кормів
Б. Обсяги кормів за видами
В. Обсяги галузей кормовиробництва
Г. Обсяги галузей кормовиробництва і тваринництва
2.41. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі кормовиробництва за критерій оптимальності приймається:
А. Мінімум затрат на кормовиробництво
Б. Мінімум затрат на кормовиробництво та виробництво продукції тваринництва
В. Мінімум галузей кормовиробництва
Г. Максимум галузей кормовиробництва
2.42. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі кормо-
виробництва площі використання сільськогосподарських угідь повинні бути:
А. Менші або дорівнювати площам сільськогосподарських угідь, виділених
для кормовиробництва
Б. Більші або дорівнювати площам сільськогосподарських угідь, виділених
для кормовиробництва
В. Не більші площі ріллі в господарстві
Г. Не менші площі ріллі в господарстві
2.43. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі кормовиробництва обсяги виробництва кормів повинні бути:
А. Менші або дорівнювати потребам тварин в кормах
Б. Більші або дорівнювати потребам тварин в кормах
В. Менші або дорівнювати плановим завданням виробництва кормів
Г. Більші або дорівнювати плановим завданням виробництва кормів
2.44. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі кормовиробництва обсяги виділення зерна на кормові цілі повинні бути:
А. Менші або дорівнювати потребам тварин в концентрованих кормах
Б. Більші або дорівнювати потребам тварин в концентрованих кормах
В. Менші або дорівнювати обсягам, передбаченим балансом розподілу зерна
Г. Більші або дорівнювати обсягам, передбаченим балансом розподілу зерна
2.45. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі кормовиробництва обсяги виробництва продукції тваринництва повинні бути:
А. Менші або дорівнювати плановим завданням виробництва продукції тваринництва
Б. Більші або дорівнювати плановим завданням виробництва продукції тваринництва
В. Менші або дорівнювати плановим завданням виробництва кормів
Г. Більші або дорівнювати плановим завданням виробництва кормів
2.46. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі використання добрив вектор невідомих означає:
А. Площі сільськогосподарських культур, під які вносяться добрива
Б. Обсяги прибавки врожаю
В. Обсяги внесення добрив
Г. Види добрив, які вносяться під сільськогосподарські культури
2.47. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі використання добрив за критерій оптимальності приймається:
А. Мінімум затрат добрив
Б. Максимум вартості прибавки врожаю
В. Максимум сільськогосподарських культур, під які вносяться добрива
Г. Мінімум сільськогосподарських культур, під які вносяться добрива
2.48. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі складу і використання машинно-тракторного парку кількість блоків матриці дорівнює кількості:
А. Марок тракторів
Б. Марок сільськогосподарських машин
В. Видів механізованих робіт
Г. Періодів виконання механізованих робіт
2.49. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі складу і використання машинно-тракторного парку вектор невідомих означає:
А. Кількість додатково придбаних тракторів і сільськогосподарських машин
Б. Кількість додатково придбаних машинно-тракторних агрегатів
В. Обсяги механізованих робіт
Г. Кількість додатково придбаних тракторів і сільськогосподарських машин та
кількість машинно-тракторних агрегатів за періодами виконання робіт
2.50. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі складу і використання машинно-тракторного парку за критерій оптимальності приймається:
А. Мінімум затрат на придбання сільськогосподарської техніки та її експлуатацію
Б. Максимум виконання механізованих робіт
В. Максимум агрегатів для виконання запланованихмеханізованих робіт
Г. Мінімум агрегатів для виконання запланованих механізованих робіт
2.51. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі складу і використання машинно-тракторного парку в обмеженнях обсяг виконання механізованих робіт повинен:
А. Бути не більше запланованого обсягу
Б. Бути не менше запланованого обсягу
В. Дорівнювати запланованому обсягу
Г. Не дорівнювати запланованому обсягу
2.52. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі складу і використання машинно-тракторного парку в обмеженнях кількість агрегатів повинна бути:
А. Не більше кількості наявних і придбаних тракторів і сільськогосподарських
машин
Б. Не менше кількості наявних і придбаних тракторів і сільськогосподарських
машин
В. Не більше кількості додатково придбаних тракторів і сільськогосподарських
машин
Г. Не менше кількості додатково придбаних тракторів і сільськогосподарських машин
2.53. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі кормових раціонів сільськогосподарських тварин вектор невідомих означає:
А. Кількість кормів та кормових добавок
Б. Вартість кормів та кормових добавок
В. Поживність кормів та кормових добавок
Г. Вміст поживних речовин в кормах та кормових добавках
2.54. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі кормових раціонів сільськогосподарських тварин за критерій оптимальності приймається:
А. Мінімум кількості кормо-днів
Б. Максимум кількості кормо-днів
В. Максимум виробництва продукції тваринництва
Г. Мінімум вартості раціону
2.55. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі кормових раціонів сільськогосподарських тварин вміст поживних речовин в раціоні повинен бути:
А. Менше або дорівнювати зоотехнічним нормам
Б. Більше або дорівнювати зоотехнічним нормам
В. Більше або дорівнювати поживності одиниці корму
Г. Менше або дорівнювати поживності одиниці корму
2.56. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі кормових раціонів сільськогосподарських тварин структура кормів визначається співвідношенням:
А. Поживних речовин
Б. Груп або видів кормів
В. Зоотехнічних норм
Г. Вартостей кормів
2.57. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі використання (розподілу) кормів у стійловий період кількість блоків матриці дорівнює кількості:
А. Видів кормів
Б. Видів поживних речовин
В. Статевовікових груп тварин
Г. Видів тваринницької продукції
2.58. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі використання (розподілу) кормів у стійловий період вектор невідомих означає:
А. Кількість поживних речовин для r-ої статевовікової групи тварин
Б. Кількість кормів для r-ої статевовікової групи тварин
В. Кількість поживних речовин для r-ої статевовікової групи тварин та
кількість кормо-днів утримання тварин в стійловому періоді
Г. Кількість кормів для r-ої статевовікової групи тварин та кількість кормо-
днів утримання тварин протягом стійлового періоду
2.59. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі використання (розподілу) кормів у стійловий період за критерій оптимальності приймається:
А. Мінімум затрат кормів при утриманні тварин протягом стійлового періоду
Б. Максимум виробництва продукції тваринництва протягом стійлового
періоду
В. Максимум поживних речовин для утримання тварин протягом стійлового
періоду
Г. Мінімум вартості кормів для утримання тварин протягом стійлового
періоду
2.60. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі використання (розподілу) кормів у стійловий період обмеження кожного блоку матриці відображають:
А. Потребу статевовікових груп тварин в кормах
Б. Забезпеченість тварин поживними речовинами, структуру кормів та
кількість кормо-днів утримання тварин в стійловому періоді
В. Кількість видів поживних речовин та кількість кормо-днів утримання
тварин у стійловому періоді
Г. Обсяги виробництва тваринницької продукції та кількість кормо-днів
утримання тварин у стійловому періоді
2.61. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі виробничої структури сільськогосподарського підприємства вектор невідомих означає:
А. Обсяги галузей сільськогосподарського виробництва та обсяги реалізації
та використання продукції
Б. Площі сільськогосподарських культур
В. Поголів’я сільськогосподарських тварин
Г. Обсяги виробництва товарної продукції
2.62. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі виробничої структури сільськогосподарського підприємства за критерій оптимальності приймається:
А. Мінімум галузей сільськогосподарського виробництва
Б. Максимум прибутку або чистого доходу
В. Максимум галузей сільськогосподарського виробництва
Г. Мінімум галузей кормовиробництва
2.63. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі виробничої структури сільськогосподарського підприємства площі використання сільськогосподарських угідь повинні бути:
А. Менші або дорівнювати площам сільськогосподарських угідь в
господарстві
Б. Не менші або дорівнювати площам сільськогосподарських угідь в
господарстві
В. Не більші площі ріллі в господарстві
Г. Не менші площі ріллі в господарстві
2.64. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі виробничої структури сільськогосподарського підприємства обсяги використання виробничих ресурсів повинні бути:
А. Менші або дорівнювати наявним обсягам виробничих ресурсів в
господарстві
Б. Більші або дорівнювати наявним обсягам виробничих ресурсів в
господарстві
В. Менші або дорівнювати обсягам виробництва продукції
Г. Більші або дорівнювати обсягам виробництва продукції
2.65. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі виробничої структури сільськогосподарського підприємства обсяги виробництва кормів повинні бути:
А. Менші бо дорівнювати потребам тварин в кормах
Б. Більші або дорівнювати потребам тварин в кормах
В. Менші або дорівнювати плановим завданням виробництва кормів
Г. Більші або дорівнювати плановим завданням виробництва кормів
2.66. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі виробничої структури сільськогосподарського підприємства обсяги виробництва і реалізації продукції повинні бути:
А. Менші або дорівнювати потребам господарства
Б. Більші або дорівнювати потребам господарства
В. Менші або дорівнювати плановим завданням
Г. Більші або дорівнювати плановим завданням
2.67. Для усунення протиріч в умовах задачі при моделюванні виробничої структури сільськогосподарського підприємства потрібно:
А. Збільшити норми затрат виробничих ресурсів на одиницю галузі
Б. Зменшити норми затрат виробничих ресурсів на одиницю галузі
В. Збільшити планові завдання виробництва і реалізації продукції
Г. Зменшити обсяги виробничих ресурсів
2.68. Для усунення протиріч в умовах задачі при моделюванні виробничої структури сільськогосподарського підприємства потрібно:
А. Збільшити вихід продукції з одиниці галузі
Б. Зменшити вихід продукції з одиниці галузі
В. Збільшити планові завдання виробництва і реалізації продукції
Г. Зменшити обсяги виробничих ресурсів
2.69. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі обороту і структури стада великої рогатої худоби вектор невідомих означає:
А. Поголів’я тварин, що підлягає вибраковці
Б. Поголів’я тварин, що підлягає переведенню в старшу статево-вікову групу
В. Поголів’я тварин, що підлягає вибраковці, переведенню в старшу статево-вікову групу та на кінець року
Г. Поголів’я тварин на кінець року
2.70. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі обороту і структури стада великої рогатої худоби за критерій оптимальності приймається:
А. Максимум виробництва продукції тваринництва
Б. Максимум прибутку або чистого доходу
В. Максимум галузей тваринництва
Г. Мінімум виробничих затрат на тваринництво
2.71. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі обороту і структури стада великої рогатої худоби обмеження відображають виробничі умови з:
А. Виробництва продукції тваринництва
Б. Балансу тварин в кожній статево-віковій групі та формування поголів’я і структури стада на кінець року
В. Виробництва кормів
Г. Виробничих затрат на тваринництво
2.72. Теорія гри - це математична теорія:
А. Формулювання екстремальних задач
Б. Розв’язання екстремальних задач
В. Конфліктних ситуацій
Г. Безконфліктних ситуацій
2.73. В теорії гри стратегічними називаються ігри, у яких ходи гравців бувають:
А. Тільки випадковими
Б. Тільки особистими
В. І випадковими, і особистими
Г. Тільки оптимальними
2.74. Грою з нульовою сумою називаються гра, у якій:
А. Максимальний виграш дорівнює максимальному програшу
Б. Мінімальний виграш дорівнює мінімальному програшу
В. Сума всіх виграшів дорівнює сумі всіх програшів
Г. Сума всіх виграшів не дорівнює сумі всіх програшів
2.75. Основна теорема теорії гри доводить, що парна гра з нульовою сумою:
А. Має множину розв"язків
Б. Має один розв"язок
В. Має оптимальний розв"язок
Г. Не має розв"язку
2.76. Принцип "мінімаксу" - це вибір стратегії для отримання найбільшого виграшу ( найменшого програшу) при:
А. Найкращих стратегіях супротивника
Б. Найгірших стратегіях супротивника
В. Випадкових стратегіях супротивника
Г. Особистих стратегіях супротивника
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 1186; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!