Імітаційна чи інноваційна європейська цивілізація?
Уміння створювати та сприймати інновації є найбільшим випробуванням ХХІ ст. Історичний досвід функціонування комплексного соціального механізму в Центральній Європі підтвердив, що новий виробничий процес та виробництво нового товару інколи не спрацьовують, а відмінність між інноваційною цивілізацією Західної Європи та імітаційною цивілізацією Центральної Європи за різних історичних умов не була постійною. Звісно, в цьому спостереженні існує багато винятків, але вони не змінюють загальну історичну картину.
Особливо показовим у цьому плані є спадок квазікомуністичного минулого, коли весь економічний, соціальний, політичний клімат не створював позитивних передумов для розвитку механізму, який стосується нового виробничого процесу та виробництва нового товару.
На жаль, у першому десятилітті великої трансформації Центральної Європи не сталося реальних змін у сфері довгострокової проінноваційної діяльності та політики. (Згадувана відсутність стратегічного трикутника.) І якщо в першій декаді ХХІ ст. Центральна Європа не використає свої потенційні можливості для створення та сприйняття інновацій, то в третьому тисячолітті вона функціонуватиме як європейська периферія.
Проблема інноваційного світогляду та діяльності особливо загостриться, коли країни Центральної Європи ввійдуть до Європейського Союзу як повноправні його члени, а їх території стануть відкритими в європейському та глобальному масштабах. Відкритий простір, водночас який не є простором для інновацій, перетвориться на залежний в економічному, політичному та науковому сенсі.
|
|
|
Створення інноваційного простору Європи в широкому розумінні стосується динамічної дії спонтанних ринкових сил. Це занадто велика і важлива проблема, щоб вирішувати її тільки на основі стихійності вільного ринку, - потрібна активна довгострокова політика держави, яка передбачатиме комплексні взаємозв'язки в європейському, національному і регіональному масштабах, де розроблятимуться та впроваджуватимуться проінноваційні стратегії.
Якщо всі країни Європи прагнуть стати дійсними членами Європейського Союзу, вони повинні обрати один варіант розвитку - підтримати процеси, що сприяють створенню умов для різнопланової інноваційної діяльності та відходу від принципів сліпого наслідування. Втілення концепції інноваційної цивілізації є запорукою ефективної дії стратегічного трикутника.
Національні інноваційні системи країн Центральної Європи
Центральна Європа має довгу історію розвитку дуалістичного суспільства. Такий дуалізм притаманний і процесу трансформації. Що стосується Польщі, то відмінність між польським авангардом (суспільство розповсюдження інновацій) і польським скансеном (Scansen) - cуспільством, яке не сприймає інновацій - досить суттєва.
|
|
|
Оптимістичне бачення майбутнього Польщі, включаючи членство в Європейському Союзі, грунтується на факті, що польський авангард значно сильніший за скансен. Останній у минулому істотно гальмував процеси трансформації і може виявитися тим негативним чинником, що зменшить роль Польщі в Європейському Союзі. Є тільки один шлях подолання цієї проблеми - розробка та втілення широкомасштабних довгострокових стратегій розвитку освіти, спрямованих на підвищення її якості та ефективності на всіх рівнях - від дитячого садка до університету.
Таким чином, країни Центральної Європи повинні сформувати таке середовище, в якому: "Позиція кожної людини в суспільстві буде визначатися знаннями, які вона здобула. Майбутнє суспільство буде інвестувати в знання, навчання та учіння, де кожний індивід здобуватиме власну кваліфікацію. Іншими словами, - це буде суспільство знань".
Суспільство знань передуватиме суспільству розповсюдження інновацій. Політична еліта Центральної Європи має визнати, що кількісний та якісний розвиток системи освіти визначатиме майбутнє кожної країни та її місце в Європейському Союзі.
|
|
|
Відсутність стратегічного трикутника в процесах трансформації країн Центральної Європи, між іншим, відбилася на низькому статусі, низькій якості та низькому рівні проінноваційних стратегій. Аналіз ситуації, що склалася в Польщі на початку 90-х років, зроблений Б. Кацпшинським (B. Kacprzynski), актуальний і досі, навіть у масштабах Центральної Європи в цілому. Найважливіші елементи його наукового доробку: "Порівняльний аналіз теперішньої ситуації в Польщі і в економічно розвинутих країнах показує, що між ними існують значні відмінності. Найголовніше, що сьогодні в Польщі відсутні такі складові ефективного розвитку:
* проінноваційна діяльність з боку економічних агентів;
* проінноваційна мотивація у технічних та економічних працівників на підприємствах, а також у тих, хто здатен об'єктивно визначити, чи відповідають інновації меті та ризикам, пов'язаним з інвестуванням з боку банків (у розвинутих країнах це здійснюють працівники потужного банку або спеціальна агенція на замовлення банку);
* кредитні переваги для проінноваційної діяльності;
|
|
|
* макроекономічна політика, яка б дала змогу раціонально розміщувати обмежені кредитні ресурси, призначені на реструктуризацію;
* достатня обізнаність щодо підтримки ефекту "поштовху" з боку економічних агентів".
Інший підхід до інноваційного процесу в Польщі представлений В. Орловським (W. Orlowski). Він відзначає: "Відносно погана ситуація стосовно створення та сприйняття знань у перехідних економіках (зокрема в Польщі) є здебільшого результатом відсутності інноваційної поведінки фірм, а не розроблення поганих стратегій".
Мушу зауважити, що не поділяю цього погляду і навіть заперечую його: саме змістовні та вичерпні проінноваційні стратегії повинні бути важливим чинником стимулювання інноваційної поведінки фірм, що підтверджується ефектом "поштовху" та "ривку" (Б. Кацпшинський).
Широкомасштабна розробка та впровадження ефективних проінноваційних стратегій у Центральній Європі є викликом першої декади ХХІ ст. Модель, запропонована Г. Шейнстоком (G. Schienstock), передбачає здійснення в ЦЄ добре скерованої трансформації і перехід від слабкої традиційної стратегії прямих технологій до сильної стратегії створення передумов для розвитку інноваційної сфери.
Стратегія створення передумов для інновацій сприятиме розвитку моделі інноваційної поведінки конкурентоздатних підприємств у Центральній Європі. В широкому розумінні ця стратегія стане першим кроком на шляху формування інноваційної цивілізації в Центральній Європі. У Польщі ця проблема знайшла відображення в двох документах стосовно стратегії уряду в галузі інновацій, затверджених Радою Міністрів (від 22 листопада 1994 р. та від 6 грудня 1999 р.).
8.3.5. Регіональні інноваційні системи у країнах Європі як важливий інструмент сприяння міжрегіональній інтеграції
Стратегічний трикутник має різні виміри та можливості в європейському, національному та регіональному масштабах. Значний поштовх в інтелектуальному і прагматичному сенсі відбувся завдяки концепції та емпіричним дослідженням стосовно виникнення та розвитку регіональних інформаційних систем. У цьому контексті Х. Дж. Брачик зауважує: "Хоча більшість праць на тему інноваційних систем сфокусована на національному рівні аналізу, альтернативні труди приділили увагу ролі регіональних та субнаціональних урядів у підтримці інноваційного процесу. Деякі дослідники вважають, що виникнення техноекономічної парадигми спрямовує діяльність від національного до субнаціонального або регіонального рівнів управління. Комплексні системи технологій, виробничого процесу, організації промисловості та підтримуючих їх інфраструктур соціальних і політичних інституцій часто мають різні просторові характеристики".
І далі: "Результати регіональної агломерації, що стають очевидними для фірм під час виникнення інформаційно інтенсивних та зрілих, що реструктуризуються, секторів економіки, привертають увагу до ролі субнаціональних та регіональних рівнів управління. Регіональна економіка складається не тільки з індивідуальних фірм або навіть їх мереж. Вона доповнена інституційними структурами і культурними традиціями, що полегшують і регулюють економічну поведінку та соціальну діяльність".
Емпіричне вивчення регіональних інформаційних систем, що виникли в Європі (зокрема в Польщі та Угорщині) було профінансоване Європейською Комісією в 1996-1998 рр. Однак розповсюдження одержаних у результаті цього аналізу даних, на жаль, було дуже обмеженим. Наприклад, на території Польщі в результаті адміністративної реформи на 01.01.1999 р. було створено 16 регіональних органів місцевого самоврядування (воєводств), які мають всі можливості для впровадження в життя рекомендацій щодо входження Польщі в мережу регіональних інноваційних систем. Це сприятиме активізації участі польських регіонів у процесах створення інтегрованого європейського інноваційного простору та скоротить розрив між розвитком Польщі та Європейського Союзу.
Однак, як не прикро, нові польські регіони демонструють низьку зацікавленість у реалізації концепцій стосовно участі в процесах європейської інтеграції. Їх увага сьогодні зосереджена передусім на питанні, як перемогти в змаганні за одержання структурних фондів Європейської Комісії, призначених на розвиток польських регіонів. Звичайно, це для них надзвичайно важливо, але не можна обмежувати свою діяльність рамками вирішення однієї проблеми і бути лише ефективним одержувачем названих фондів. Польські регіони повинні стати активними учасниками європейської інтеграції через регіональні інноваційні системи. Тому, на мою думку, варто звернутися до філософії нового поглибленого дослідження цього явища з метою наступної розробки та впровадження регіональних інноваційних систем у Центральній Європі в 2001-2005 рр.
Проект Європоліс має організувати критичні та вичерпні дискусії навколо документа Європейської Комісії: "До європейської сфери дослідження СОМ (2000)" (18.01.2000). Додатково до тих питань, що будуть обговорюватися, запропонував би такі:
1) використання концепції стратегічного трикутника;
2) врахування шести тез стосовно VI Структурної програми;
3) використання концепції Центр - Периферія в Європі;
4) вивчення матеріалів, концепцій та підходів щодо створення центрів знань в Європі.
Концепцію стратегічного трикутника необхідно проаналізувати в рамках поглибленої та вичерпної дослідницької програми стосовно реалій Європи в 1990-2020 рр. Це дослідження повинно дати об'єктивну оцінку злетів і падінь декади трансформації (1990-2000 рр.), яка має враховуватися при розробці і впровадженні програм стратегій у ЦЄ, покликаних сприяти реалізації ідей формування інноваційної цивілізації.
Стратегічний трикутник слід вважати важливим елементом другого етапу трансформації країн Європи, який завершиться в 2020 р.
Отже, стратегічний трикутник: дослідження та розвиток - інновації - економічне зростання є ключем до майбутнього процвітання усіх країн Європи як важливої складової Європейського Союзу.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 187; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!