Основні типи господарських організацій

Стр 1 из 3Следующая ⇒

СОЦІОЛОГІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАЦІ

План.

Об'єкт і предмет економічної соціології

Базові елементи економіки та економічний устрій

Основні типи господарських організацій

Соціологічні теорії управління

Безробіття

Об'єкт і предмет економічної соціології

Об'єктом економічної соціологіїє економіка як соціальне явище.

Тобто соціологія зосереджується на вивченні того, що можна вважати соціальним у сфері економіки.

Предмет економічної соціології.

Існують різні визначення предмета економічної соціології. Одним із найпоширеніших є те, яке запропонував Макс Вебер— економічна соціологія — вивчає економічну дію як форму соціальної дії.

"Економічна дія" є способом здійснення контролю над обмеженими ресурсами ненасильницькими методами з метою задоволення своїх потреб.

А "соціальна дія" — це така поведінка суб'єкта, яка орієнтована на інших і на взаємодію з ними.

Інакше кажучи, економічна соціологія покликана вивчати як люди взаємодіють для того, щоб досягти економічних результатів, які існують соціальні механізми регулювання економічних відносин.

Базові елементи економіки та економічний устрій

Незалежно від того, яким є тип суспільства і, відповідно, економічний устрій, існує декілька базових елементів на які спирається кожен тип економіки.

До цих елементів належить:

технологія — знання про те, як контролювати середовище і використовувати його;

робоча сила — особи, які виконують певні економічні завдання;

капітал — знаряддя праці, механізми та устаткування, а також кошти за які купують це устаткування;

управління — тобто організаційні вміння координування технології, капіталу і робочої сили для виробництва і розподілу продукції і послуг.

Економічний устрій. Кожне суспільство повинно виробляти засоби, необхідні для його фізичного існування.

Для цього кожне суспільство створює власну економічну систему — певні інституціалізовані соціальні структури, які покликані видобувати сировину, виробляти і розподіляти необхідні товари та послуги.

Економічний устрій суспільств змінювався у процесі еволюції.

Доіндустріальна економіка. Абсолютну більшість своєї історії люди займалися полюванням і збиранням, перекочовуючи із одного місця в інше.

Технологія, якою послуговувалися мисливці і збирачі, була найпростішою: примітивні знаряддя праці, виготовлені з дерева, кістки та каменю (спис, сокира, лук тощо).

Існував статево-віковий поділ праці: жінки і діти займалися збиранням, а чоловіки — полюванням та рибальством.

Як розповідає американський соціолог Джонатан Терне і». коли вчені запитують представників нечисленних племен мисливців і збирачів, які ще сьогодні існують на земній кулі, - чому вони не хочуть взятися за обробіток землі і годівлю тварин, ті зазвичай відповідають, що у них немає бажання так тяжко працювати.

Однак приблизно 16—12 тис. років тому деякі суспільства взялися за нелегку працю городників.

Поступово людські популяції розросталися і привласнення дарів природи вже не могло їх прогодувати.

Вони просто змушені були взятися за обробіток землі.

Городництво відрізняється від землеробства тим, що у цьому виді діяльності не використовують ні плуга, ані інших джерел енергії, окрім сили людських м'язів:ні приручених тварин, ні енергії води, ти енергії вітру.

Однак в економіці городництва, попри її примітивність, також можемо простежити всі базові елементи економіки: технологію— знання про вирощування рослин і обробіток землі; капітал — примітивні знаряддя праці, як-от: кілки, мотики, серпи тощо.

Економіка землеробства принесла важливі технологічні інновації — використання сили тварин,

енергії води та вітру,

з'явилися металеві знаряддя праці, гроші.

З'явилися нові статуси і ролі, пов'язані з економікою — купець, ремісник, банкір.

Зародилися і почали помалу набирати силу такі елементи соціальної структури, як цехи, купецькі компанії,відповідне законодавство, починає формуватися ринок. З'явилося світське суспільство, з'явилися наука, культура, мистецтво, держава, відділені від церкви.

Індустріальна економіка.З середини XVIII ст. в Англії, а пізніше і в інших країнах Західної Європи (Голландія, Бельгія, Північна Німеччина, Франція) почалася промислова революція — процес переходу від ручної праці до машинної, від мануфактури до фабрики, використання нових видів енергії.

Індустріальна економіка базується на потужних технологіях.

Виробництво продукції набуває масового і стандартизованого характеру.

Воно має переважно товарний характер і орієнтоване на ринок.

Основним видом капіталу стає грошовий капітал, який потрібен для закупівлі знарядь праці .

Знаряддя праці стають щораз складнішими, а праця стає все спеціалізованішою і вимагає постійно зростаючого рівня підготовки.

Організація і управлінняекономікою відбувається за допомогою складних інститутів: держави, права, ринку, фабрик, корпорацій тощо.

Постіндустріальна економіка.Економіка перестає бути індустріальною, тобто пов'язаною із видобуванням і переробкою сировини — все більша кількість зайнятих переходить у сферу обслуговування.

Розвиваються як виробничі(фінансові, банківські, страхові, торговельні, науково-консультаційні, програмні), так і невиробничі послуги (наука, освіта, охорона здоров'я, культура, туризм).

Все менша кількість продуктивної праці дозволяє існувати все більшій кількості непродуктивної, менша частина людей, яка безпосередньо зайнята у сфері виробництва, тепер може прогодувати більшу частину людей, не пов'язаних із виробництвом взагалі.

Суспільство з продуктивного перетворюється на споживацьке.

Характерною особливістю сучасної економіки є те, що частка індивідуальних активів у власності на ресурси постійно зменшується, звужуються реальні права "фізичних осіб" щодо управління цією власністю.

Мотивація трудової діяльності.Людина спонукується до трудової діяльності цілими комплексами мотивів, які випливають із трьох основних джерел: інтересу, соціальних норм і примусу.

Інтерес передбачає наявність стимулів у вигляді певних натуральних або грошових благ.

Соціальна нормазумовлює трудову діяльність людини тим, що "так заведено", людина має взятися за виконання певної роботи не тому, що це для неї вигідно, а тому, що саме такої поведінки від неї очікує суспільство.

Наприклад, ми допомагаємо друзям, сиротинцям чи потерпілим від стихійного лиха, не очікуючи оплати за працю.

Примус — це безальтернативне вимушене підпорядкування людини зовнішнім щодо неї умовам.

Розрізняють позаекономічний примус— коли людину змушують щось робити, погрожуючи застосувати до неї фізичну силу або застосовуючи інші форми тиску — звільнення з роботи, вислання з країни тощо;

- економічний примус— коли людина повністю залежить від матеріальних умов її існування тому, що у зв'язку із незабезпеченістю її базових потреб у неї фактично відсутній вибір: вона боїться голоду, злиднів, деградації у випадку втрати роботи;

- технологічний примус означає однобічну залежність людини від умов праці, зумовлену її вузькою професійною кваліфікацією, скажімо, "монозаводські міста", у яких людина вимушена працювати тільки на одному підприємстві і, у випадку втрати роботи, у неї немає жодної альтернативи;

- ідеологічний примус— це спонука людей до трудової діяльності, що посилається на певну систему релігійних, політичних, філософських ідей, ідеалів, прийнятих різними соціальними групами.

Основні типи господарських організацій

Сучасний американський соціолог Амітай Етціоні за способом підпорядкування членів виділяв три головних типи господарських організацій:

- примусові— опираються на пряме фізичне насильство над особою або на загрозу його застосування.

Приклади - в'язниці, табори, армійські підрозділи, які дуже часто є, крім усього іншого, ще й великими господарськими організаціями;

- утилітаристські— це організації, що об'єднують своїх членів на основі спільного матеріального інтересу.

Сучасні господарські підприємства є, переважно, саме організаціями цього типу;

- символічні— організації, які ґрунтуються на солідарності щодо певних релігійних чи ідеологічних поглядів.

Наприклад, господарська діяльність монастирів чи політичних партій.

Російський вчений Вадим Радаєв виділяє такі типи господарських організацій, як: община, корпорація і асоціація.

Община— це спільнота, яка збудована на тісних внутрішніх зв'язках, часто об'єднана за територіальною або родинною ознаками.

Для неї властиво: формальна рівність (кожен повноправний член має право голосу);

- спільна власність, яка може використовуватися окремими членами, але при цьому їм не належить;

- нерозмежованість багатьох внутрішніх господарських функцій (більшість членів займаються тим самим видом діяльності);

- загальне підпорядкування неформальному традиційному порядку, що поширюється на більшу частину сторін праці і життя. Історичним прикладом може служити традиційна селянська община.

Корпорація— відносно замкнута організація, збудована на менш тісних і більш професійних зв'язках.

Асоціація,на відміну від перших двох типів, — це відносно вільне об'єднання індивідів і груп, які зберігають свої особисті права і приватну власність.

Асоціація створюється для виконання спеціальних завдань, і її діяльність зазвичай не виходить за їхні рамки, не посягає на свободу і приватне життя індивіда.

Прикладом асоціації є сучасні товариства споживачів, сучасні акціонерні товариства, які можуть купувати і продавати свої права на участь у певному бізнесі на відкритому фондовому ринку.

Моделі стосунків між керівниками і підлеглими в господарських організаціях.

У межах кожного господарського підприємства існує ієрархія: є керівники і є підлеглі.

Вадим Радаєв пропонує модель, яка вирізняє чотири головних моделі стосунків між керівниками і підлеглими у господарських організаціях:бюрократична, патерналістська, фратерналістська і партнерська.

Бюрократична модельпередбачає сувору адміністративну ієрархію.

Контакти між начальниками і підлеглими в основному формальні (деперсоніфіковані).

За кожним працівником жорстко закріплено його функціональні обов'язки і він особисто відповідає за результати своєї праці.

Начальники — приймають рішення, підлеглі — їх виконують. Налагоджено суворий контроль за виконанням роботи.

Патерналістська модель — господар є передусім не формальним лідером, не "лідером за посадою", його лідерство ґрунтується на його особистому впливові.

Стосункам між людьми надається особистісний характер: керівник, як батько родини, бере під контроль різні сторони життя підлеглих, у тому числі і їхнє позаслужбове життя. Керівник зазвичай одноосібно приймає усі рішення, від підлеглих вимагається їх беззастережне виконання.

Організація праці має доволі гнучкий характер, виконавці можуть заступати один одного у певних напружених ситуаціях. Відповідальність за виконану роботу, в тому числі й за провали — загальна, колективна.

Фратерналістська модель.Ієрархія у стосунках старанно згладжується.

Очевидне прагнення приймати рішення колегіально. Керівник вважає за необхідне обговорювати їх зміст, пояснювати підлеглим закладений у них зміст, ділитися з ними інформацією і на цій підставі заручитися їхньою свідомою підтримкою.

Підлеглим надається достатня самостійність, робота значною мірою будується на загальній довірі один одному.

Передбачається взаємодопомога у роботі і підтримка як з боку лідера, так і пересічних працівників.

Кожна невдача розцінюється як спільна біда усього колективу.

Партнерська модель.Ієрархічні стосунки не виражені помітно.

Рішення приймаються на основі спільного обговорення.

Підлеглі повинні розуміти суть рішень і виконувати їх у процесі самостійної роботи. Керівник не наказує, а "координує" спільні дії.

Проте підсумкова відповідальність за доручену ділянку роботи покладається на конкретного виконавця.

Ніхто також не зобов'язаний виявляти якусь особливу відданість підприємству, кожен виконує тільки свої прямі професійні обов'язки.

Різні керівники обирають різні способи організації праці: одні беруть курс на жорсткуієрархію, іншівіддають перевагу демократичнимметодам управління і покладаються на ініціативу виконавців.

Одним із головних завдань соціології економіки та праці є вивчення умов і стимулів виробничої діяльності, організації виробництва, взаємин членів різних соціальних груп на підприємствах, природи трудових конфліктів і можливостей їх мирного врегулювання. Тобто визначення найбільш ефективних методів керівництва підприємством.

Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 425; Мы поможем в написании вашей работы!
Поделиться с друзьями:

12 3 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!