Причини психічних захворювань і їхній плин.
Причини психічних захворювань дуже різноманітні і не в усіх хворобах встановлені остаточно. Найважливіші з них наступні.
Патологічна спадковість. Найчастіше спостерігається спадкова схильність до захворювання під впливом різних додаткових негативних факторів і складних умов життя. Ризик виявлення захворювання значно зростає при патологічній спадковості обох батьків. Так, наприклад, при захворюванні на шизофренію одного з батьків патологія виявляється у кожної шостої дитини, а при хворобі обох батьків – у кожної третьої. Пряма передача хвороби від батьків дітям спостерігається лиже у незначної частини психічних захворювань, переважно при олігофреніях.
Ураження головного мозку. Хвороба виникає, наприклад, внаслідокперенесеної черепно-мозкової травми, розвитку склерозу судин головного мозку або дегенеративних процесів у мозкових нервових клітинах при старечих хворобах Альцгеймера, Піка.
Інфекції. Психічне захворювання спричиняє їх безпосередня дія на мозок (енцефаліти, менінгіти) або загальні інфекції (грип, вірусні інфекції, тиф, туберкульоз та ін.).
Гострі й хронічні інтоксикації. Психічні розлади проявляються внаслідок зловживання алкоголем, наркотичними й іншими психоактивними речовинами, дії отрутохімікатів і промислових токсичних речовин.
Аутоінтоксикація. Вона розвивається, наприклад, при розладі обміну речовин унаслідок хвороби печінки, нирок, щитоподібної залози, а також при шизофренії (фебрильна форма).
|
|
|
Опишемо плин психічних хвороб.
Існують хвороби, які розвиваються швидко і закінчуються повним одужанням.
До них відносяться, наприклад, гострі алкогольні психози, гострі інфекційні захворювання, гострі реактивні стани. Інші хвороби мають хронічний тривалий перебіг, поступовий розвиток їх клінічних проявів характеризуються певною динамікою і стадійністю.
У стадії передвісників з’являються головні болі, безсоння, подразливість, загальна слабкість, підвищена втомлюваність і зниження розумових можливостей і працездатності. Далі, в початковій стадії – дебюті хвороба “маніфестує” швидко чи поступово, виявляються галюцинаторні розлади, психомоторне збудження, маячні ідеї тощо. Надалі спостерігається розгорнута картина психічного захворювання зі швидким перебігом (гострим, злоякісним) або уповільненим, довготривалим (хронічним), з поступовим розширенням хворобливих проявів при прогресуючих захворюваннях, які призводять до психічного дефекту (шизофренія, епілепсія, прогресивний параліч). Кінцева стадія – це результат захворювання, що може проявлятися в одужанні, покращенні (ремісії) чи завершуватися при прогресуючому психічному захворюванні деградацією особи.
|
|
|
Діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів діагностики та класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих МОЗ України. Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, правовими, моральними, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов’язаних зі станом її психічного здоров’я. Забороняється визначати стан психічного здоров’я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно (ст. 7 Закону України “Про психіатричну допомогу”).
Поняття хронічної хвороби, дефекту, ремісії, світлого проміжку.
Хронічне психічне захворювання — це розлад психічної діяльності, що характеризується тривалим перебігом і тенденцією до наростання хворобливих явищ. В окремих випадках у хворих спостерігаються періоди тимчасового покращання стану, так звані ремісії, але це не означає видужання. До хронічних психічних захворювань належать шизофренія, хронічні маячні розлади, епілепсія, маніакально-депреcbвний психоз, органічне ураження головного мозку та ін.
|
|
|
Ремісія - це відносно стабільний стан у вигляді часткової або повної різної тривалості паузи між психотичними приступами шизофренічного процесу. Ремісії характеризуються різними ступенями соціальної адаптації психічно хворих. Ремісії виникають при таких типах перебігу шизофренії (за МКХ-10): Б 20.х1 - епізодичний перебіг з прогредієнтним розвитком дефекту (прогредієнтний розвиток негативної симптоматики між психотичними епізодами)? Б 20.х2 - епізодичний перебіг з стабільним дефектом (стійка, але не зростаюча негативна симптоматика між психотичними епізодами)? Б 20.х3 - епізодичному ремітуючому перебігу (при цьому виникають повні або фактично повні ремісії між психотичними епізодами).
Ремісії не виникають при безперервному типі перебігу шизофренії (Б 20.х0); у цьому випадку можуть виникати стабілізації та екзацербації шизофренічного процесу. Стабілізація процесу - це стан, що характеризується наявністю редукованих психотичних розладів без тенденції до подальшого ускладнення синдрому. Екзацербація процесу - стан, що характеризується активізацією шизофренічного процесу з зростаючим ускладненням психотичного синдрому. Розрізняють такі типи ремісій при шизофренії: 1. Ремісії клінічні: а) ремісії спонтанні (виникають як наслідок самостійного закінчення шизофренічного процесу в результаті активізації власних компенсаторних механізмів головного мозку та організму психічного хворого в цілому), б) ремісії терапевтичні (виникають в результаті активних терапевтичних заходів біологічного, психофармакологічного, психотерапевтичного та соціо-реабілітаційного характеру). 2. Ремісії соціальні (стани, які характеризуються достатньою для нормального соціального функціонування адаптацією психічно хворого). Соціальна ремісія не завжди співпадає з ремісією терапетвичною, оскільки може статися так, що наявність окремих психопродуктивних психотичних розладів поєднується з відносно непоганим соціальним функціонуванням психічно хворих.
|
|
|
Шизофренічним дефектом завершується без лікування параноїдна, гебефреническое і проста форми. При гострій поліморфної шизофренії кожен напад може закінчитися і практичним одужанням, і вираженим дефектом. При повторенні нападів дефект зазвичай наростає, за що їх називають "шубами" (тобто зрушеннями). Дефект може спочатку виявлятися змінами характеру типу нажитої астенізація, психопатизації, підозрілості, паранойяльного тлумачення навколишнього, дивакуватого, резидуального психотичними розладами.
У зміст поняття «світлий проміжок» (інтермісія) входить: зупинка у розвитку хвороби або уповільнення її перебігу; повне одужання; переважання у психічному стані хворого негативної симптоматики та відсутність динаміки прогредієнтності.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 314; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!