Організація та структура судово-медичної служби в Україні та інших державах.

Судова медицина, її зміст та завдання. Судово-медична експертиза, судово-медичний експерт.

Су­дова медицина — це галузь медичної науки, яка вивчає питання медичного, біологічного, медико-криміналі-стичного характеру для потреб правосуддя, законодав­ства та охорони здоров'я.

Зміст судової медицини визначається потребами пра­вової практики, яка висуває все нові і різноманітні питан­ня, котрі потребують постійного глибокого вивчення та розробки таких основних об'єктів цієї науки, як досліджен­ня трупів, обстеження потерпілих, обвинувачених та інших осіб, дослідження речових доказів, вивчення матеріалів різних справ, у тому числі і пов'язаних з обвинуваченням медичних працівників у разі порушення ними професій­них обов'язків.

Основне завдання судової медицини полягає в наданні допомоги правосуддю при розслідуванні злочинів проти життя і здоров'я особи.

Судову медицину не слід ототожнювати із судово-ме­дичною експертизою, хоча ці поняття дуже близькі.

Судово-медична експертиза — це галузь практичної медицини, яка використовує знання судової медицини в правовій і судовій практиці.  Судово-медична експертиза — це практичне засто­сування медичних і біологічних знань для розв'язання пи­тань, які виникають у практичній діяльності органів дізнання, попереднього слідства чи суду.

Судово-медична експертиза передбачає надання допомоги органам охорони здо­ров'я в справі підвищення рівня лікувально-профілактич­ної роботи. Це може здійснюватися шляхом систематично­го обговорення результатів судово-медичної експертизи на клініко-судово-медичних конференціях і своєчасного сповіщення керівництва органів охорони здоров'я про факти грубої розбіжності клінічного і патологоапаіомічно­го діагнозу, про помилки під час надання медичної допомо­ги хворим. Велику допомогу судово-медична експертиза надає органам охорони здоров'я в їх профілактичній роботі шляхом проведення аналізу випадків раптової смерті, транс­портного травматизму, побутових і промислових отруєнь, в заготовці трансплантаційного матеріалу.

Особу, яка проводить таке дослідження, називають судово-медичним експер­том.

Судово-медичним експертом може бути особа, яка має кваліфікацію лікаря і відповідну підготовку. Експерт вхо­дить до штату судово-медичної експертної установи і на нього поширюються особливості матеріального і соціально-побутового забезпечення, що передбачені ст.ст. 33-37 Закону України "Про державну службу". До участі в проведенні судово-медичної експертизи може залучатися і професорсько-викладацький склад ка­федр (курсів) судової медицини медичних вузів. У Кримінально-процесуальному кодексі регламентова­на також можливість залучати до проведення експертизи лікаря будь-якого фаху, якщо він має необхідні знання (наприклад, з хірургії, кардіології, стоматології та ін.).

Лікар, що не перебуває на посаді судово-медичного експерта, але проводить експертизу за постановою слідчих органів чи судовою ухвалою, називається лікарем-експер­том. Він має право відмовитись від виконання судово-медичних експертних дій, крім випадків, які за КПК зумов­люють його відвід. Це стосується випадків, коли експерт є потерпілим, позивачем у цивільних справах або відповіда­чем, родичем кого-небудь з них, родичем слідчого, особи, яка проводила дізнання, обвинувача або звинувачуваного; якщо він особисто або його родичі зацікавлені в результа­тах справи; у разі службової або іншої залежності від звинувачуваного, підозрюваного, потерпілого, позивача або відповідача у цивільних справах; якщо він бере участь у відомчому розслідуванні і виступає в ньому як свідок; у разі його некомпетентності. Лікарі як особи, які мають спеціальні знання і навички, можуть бути залучені до участі у виконанні слідчих дій — огляду, обшуку чи слідчого експерименту тощо; брати участь у зовнішньому огляді трупа, обстеженні особи, ексгумації трупа, виявленні і вилученні речових доказів біологічного походження. У разі залучення фахівця до проведення цих слідчих дій постанова не виноситься і тому фахівець не виступає в ролі судово-медичного експерта.

 

2. Обов'язки, права та відповідальність судово-медичного експерта, лікаря-експерта при виконанні експертних функцій (ст.77 КПК, ст. ст. 178, 179, 181 КК України).

 

Судово-медичний експерт згідно зі ст. 77 КПК України повинен з'явитися за відповідним викликом слідчого чи суду, провести повне дослідження об'єкта і дати ґрунтов­ний та об'єктивний письмовий висновок з поставлених питань. При цьому він має максимально зберегти об'єкт дослідження.

Якщо у слідчого або в особи, яка призначила експерти­зу, виникають будь-які питання, то експерт дає потрібні роз'яснення. У випадках наявності підстав, передбачених КПК, експерт може заявити про самовідвід. Тільки за таких умов він має право відмовитись від проведення експертизи. Якщо поважних причин для відмови від експертизи немає, то такий експерт може бути притягнутий до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Судово-медичний експерт несе особисту відпові­дальність за експертизу, яку він проводить. Згідно з КК України, експерт несе відповідальність також за свідомо хибний (неправдивий) висновок (cт. 178), за розголошення слідчої таємниці або даних, які стали йому відомі під час проведення експертизи (cт. 181), за злісне ухилення або відмову від виконання своїх обов'язків (cт. 179).

Для забезпечення ґрунтовної та об'єктивної експертизи судово-медичні експерти наділені значними правами. Вони мають право знати мету і завдання експертизи, ознайом­люватись із матеріалами справи, клопотати про надання їм додаткових матеріалів; вказувати на встановлені в ході експертизи факти, що мають значення, але з приводу яких не були поставлені відповідні питання; бути присутніми на допитах та інших слідчих діях; ставити питання з експер­тизи особам, які допитуються слідчим або в суді; клопотати про запрошення та залучення до експертизи необхідних фахівців і давати з ними спільні висновки; відмовлятися від дачі висновку з питань, які виходять за межі їхньої компетенції або коли наявних матеріалів для дачі висновку недостатньо. У такому разі експерт повинен письмово повідомити про це орган, який призначив експертизу. Крім того, експерт має право подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта. Якщо виконання експертизи не є службовим завданням експерта, то він має право одержу­вати винагороду за неї.

На судово-медичних експертів поширюються і про­фесійні права, які передбачені "Основами законодавства України про охорону здоров'я" для медичних і фармацев­тичних працівників (ст. 77) та законом "Про державну службу".

 

Організація та структура судово-медичної служби в Україні та інших державах.

За організаційною формою судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи і відомчі служби. До них належать науково-дослідні та інші устано­ви судової експертизи Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України, експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства обо­рони України, Служби безпеки України.

Судово-експертна діяльність може здійснюватись на підприємницьких засадах на підставі спеціального дозво­лу (ліцензії),  а також громадянами за разовими договора­ми.

Для розгляду найважливіших питань судової експерти­зи, що мають міжвідомчий характер, при Міністерстві юстиції України створена Координаційна рада з проблем судової експертизи. Вона видає і міжвідомчий збірник "Судова експертиза і криміналістика".

Міністерство юстиції України веде реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур і громадян. Атестація судових експертів з числа працівників підпри­ємницьких структур і громадян проводиться Міністер­ством юстиції України або Міністерством охорони здоро­в'я України відповідно до їх функцій. Органи дізнання, попереднього слідства і суди зобов'язані доручати прове­дення судової експертизи переважно фахівцям, внесеним до цього реєстру.

Судово-медична експертна служба в Україні здійснюєть­ся міськими, районними (міжрайонними) відділеннями бюро судово-медичної експертизи, обласними бюро судо­во-медичної експертизи, і Головним бюро судово-медич­ної експертизи МОЗ України, якому підпорядковане Рес­публіканське бюро судово-медичної експертизи автоном­ної республіки Крим.

Найважливішою ланкою в організації судово-ме­дичної експертної служби в Україні є обласні бюро судово-медичної експертизи. Міські (міст обласного підпорядкування) і районні (міжрайонні) відділення бюро організовуються поза об­ласними центрами, де є бюро, з урахуванням фактичного обсягу судово-медичної експертної роботи.

Структура обласного бюро судово-медичної експерти­зи дозволяє розв'язувати всі питання, які виникають під час проведення експертизи об'єктів судово-медичної екс­пертизи.

Бюро судово-медичної експертизи мають подвійне підпорядкування. В адміністративно-господарському відно­шенні вони підпорядковані керівнику відповідного керів­ного органу охорони здоров'я: обласні бюро — обласному відділу охорони здоров'я. Головне бюро — МОЗ України. У науково-практичному та організаційно-методичному відношенні обласні бюро підпорядковані начальнику Го­ловного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України. При Міністерстві юстиції України є Координаційна рада з проблем судової експертизи, де розглядаються найваж­ливіші питання розвитку судової експертизи, що мають міжвідомчий характер.

 

4. Роль та завдання судово-медичної експертизи в роботі правоохоронних органів та охорони здоров'я.

В роботі правоохоронних органів та охорони здоров'я судово-медична експертиза спрямована, насамперед, на розв'язання питань, які постійно виникають перед судо­вими та слідчими органами. До таких питань належать: встановлення причини і давності настання смерті; визначення ступеня тяжкості і характеру тілесних пошкоджень, послідовності, зажиттєвості і давності їх спричинення; можливості виконання потерпілим після травми цілеспрямованих дій; групова приналежність крові у разі зовнішньої кро­вотечі; наявність і ступінь алкогольної інтоксикації; категорія смерті.

Роль судово-медичного експерта у попередньому слідстві та дізнанні.

При розкритті злочинів проти життя і здоров'я людини розслідування проводять органи дізнання (міліція) і попе­реднього слідства (прокуратура, слідчі відділи та управлі­ння МВС, органів СБУ). Вони у разі необхідності призна­чають судово-медичну експертизу, що потребує письмової постанови. У постанові коротко вказуються обставини справи, підстави для призначення експертизи, кому вона доручається, які питання потрібно вирішити та які матері­али надаються експерту. Слідчий також роз'яснює експер­ту його права, обов'язки та відповідальність, які передба­чені чинним законодавством. Експертиза може виконуватись у бюро судово-медич­ної експертизи, судово-медичній лабораторії або на ка­федрі (курсі) судової медицини, куди і надходять усі мате­ріали. Експерт вивчає постанову, матеріали справи, дослід­жує об'єкти і після цього складає письмовий висновок. У ньому він висвітлює всі дані експертизи тау висновках дає відповіді на поставлені питання. Слідчий має право бути присутнім під час проведення експертизи, а судово-медичний експерт — брати участь у допиті, оглядати місце події.

Висвітлені у "Висновку експерта" питання слідчий мо­же додатково уточнювати, з'ясовувати, для чого він має право проводити допит експерта, що передбачено КПК України. Під час слідства з ініціативи органів, що його прово­дять, судово-медичний експерт може бути залучений до участі у первинних та інших слідчих діях, наприклад до огляду трупа на місці події, ексгумації, вилучення зразків і проведення слідчих експериментів. У таких випадках су­дово-медичний експерт діє як спеціаліст із судової медици­ни.

 

---

Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 736; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!