Категорії трупів, які підлягають судово-медичній експертизі (дослідженню). Різниця між судово- медичним та паталогоанатомічним дослідженням трупів.



Розтину підлягають трупи осіб (частини трупів), що померли насильною смертю, раптово або за нез'ясованих обставин, наприклад, у разі смерті в медичних закладах, якщо діагноз не був встановлений, після будь-яких травм, отруєнь, трупи новонароджених, смерть яких настала за межами медичних закладів, і невстановлених осіб, а також у випадках надходження в слідчі органи заяви щодо неправильних дій медичних працівників, внаслідок яких настала смерть хворого.

Розрізняють два види розтину трупів - патологоанатомічний і судово-медичний. Патологоанатомічному розти­ну за призначенням головного лікаря підлягають трупи осіб, які померли в стаціонарах. Під час його проведення потрібно підтвердити клінічне встановлену причину смерті, її генез, зіставити морфологічний і клінічний діагноз, вия­вити можливі дефекти або недоліки діагностики та ліку­вання, які надалі розглядаються на клініко-патологоанато-мічних конференціях лікувального закладу. Результати патологоанатом розтину фіксуються у "Протоколі розти­ну", який закінчується клініко-патологоанатомічним епік­ризом. Як правило, під час патологоанатомічного розтину трупа присутній лікар, який обов 'язково доповідає та уточ­нює деталі перебігу хвороби. Якщо ж під час розтину трупа патоморфолог виявляє ознаки насильної смерті, то розтин негайно припиняють і далі його має продовжувати судово-медичний експерт. На виконану частину розтину склада­ють протокол, де вказують підставу для наступного вико­нання судово-медичного розтину.

Судово-медичний розтин трупау всіх перелічених випад­ках є обов'язковим! передбачає розв'язання ширшого кола питань: встановлення причини смерті, часу її настання, визначення характеру травми, її механізму, зажиттєвості і давності нанесення; наявності і ступеня алкогольного сп'я­ніння; можливості дій після отримання травми. Різнома­нітні питання виникають при дослідженні трупів новона­роджених, а також розчленованих і скелетованих осіб. Для розв'язання цих та інших питань судово-медичне дослід­ження потребує огляду трупа на місці його виявлення, детального обстеження одягу, знарядь травми, різноманіт­них слідів, вилучених з місця події, вивчення обставин справи, атакожвикористання результатів різнихлаборатор-них досліджень. При наявності "Постанови про призначен­ня судово-медичної експертизи" судово-медичний експерт складає "Висновок експерта", ауразі направлення слідчих органів — "Акт судово-медичного дослідження трупа".

 

Судово-медична класифікація смерті. Роль судово-медичного експерта у визначенні роду насильницької та ненасильницької смерті.

Вивченням проблеми вмирання і смерті займається така галузь медичної науки, як танатологія (від грец. tanhatos — смерть, logos — вчення). Цей термін введений у меди­цину І.І.Мечниковим (1903). Під танатологією розумі­ють вчення про процеси вмирання організму від по­чаткових проявів до повного розпаду трупа. Сучасна танатологія вивчає термінальні стани, дина­міку процесу вмирання (танатогенез), клінічні, біохімічні і морфологічні зміни, які супроводжують настання смер­ті. За змістом розрізняють загальну та спеціальну танато­логію. Загальна танатологія вивчає питання діагностики смерті, динаміку її розвитку, трупні зміни та їх залежність від впливу навколишнього середовища, особливості дослід­ження трупа для визначення причини смерті, засоби штуч­ної консервації і поховання. Спеціальна танатологія зай­мається розробкою тих самих питань стосовно до різних хвороб і причин смерті.

З біологічної точки зору прийнято розрізняти природну і неприродну смерть.

Природна смерть — це закономірне припинення діяль­ності організму внаслідок повного вичерпання його фізіо­логічних можливостей, що спостерігається при глибокій старості, значній недоношеності або наявності несумісних з життям вад анатомофізіологічного розвитку. Неприродна смерть настає внаслідок хвороби або по­шкодження від дії чинників навколишнього середовища.

В судово-медичному і соціально-правовому відношенні класифікація смерті передбачає встановлення її категорії, виду і роду. Завданням судово-медичного експер­та після дослідження трупа є встановлення категорії і виду смерті.

Виходячи з принципів протиправності, наміру, необе­режності та випадку за категорією смерть може бути насильною або ненасильною. Насильна смерть настає від дії зовнішніх чинників різного походження. Непосильна смерть зумовлюється на відміну від на­сильної тільки внутрішніми причинами, тобто хворобами.

Вид смерті визначають або за чинником навколишньо­го середовища, або за хворобою системи органів, які при­звели до настання смерті.

За родом насильна смерть може бути вбивством, само­губством і нещасним випадком. Ці поняття не є медични­ми, і тому рід насильної смерті встановлюється слідством або судом. В окремих випадках судово-медичний експерт за сукупністю і характеристикою пошкоджень може вста­новити ознаки дії власної руки.

Ненасильна смерть за родом об'єднує раптову (наглу) смерть, яка настає несподівано, серед уявного здоров 'я, від хвороби, що перебігала приховано для оточуючих, а також ' так звану фізіологічну смерть і смерть від діагностованих за життя хвороб.

 


Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 399; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!