Розвиток освіти і науки України у 18 ст
Кінець 17-18 ст в історії укр. культури , зокрема освіти, можна вважати якісно новим етапом. Час цей в історії освіти позначений переплетінням старого й нового, традицій і новацій, взаємопроникненням релігійного та світського джерел і, водночас, поступовим складанням окремих галузей спеціалізованої освіти – військової, технічної, медичної, духовної. Почала визначатись ступневість освіти – початкова, середня, вища. Це був період швидкого розвитку науки, просвітництва.
Центром культурно-освітнього життя залишався Києво- Могилянський колегіум, який у 1694р одержав статус академії. За царським указом академії надавалися права самоуправління і дозволялося читати курс богослов’я. мовами навчання в академії були грецька, латинська і польська. Тривалий час К-М академія була провідним ідеологічним центром, який протистояв католицькому наступу на укр. культуру . Процес становлення укр. літературної мови був складним. Такі видатні діячі як І. Борецький, К. Сакович, П. Могила, Л. Баранович та інші писали свої твори укр. мовою.
Досить популярними були курси поетики і риторики. Поетика розглядалася як мистецтво віршування. Царицею мистецтв вважалася риторика. Велика увага в академічних курсах поетики і риторики приділялася роботам грецьких і римських класиків – Гомера, Овідія, Езопа, Аристотеля, Вергілія, Цицерона.
Вивчення філософії велося ще у Київській братській школі, а наприкінці 17ст філософія вводиться в академії як постійний предмет і виділяється в окремий клас.
|
|
|
Велике значення для забезпечення високого рівня навчального процесу в Києво-Могилянській академії мала бібліотека. Багато книжок для академії придбав П. Могила. Сюди він передав і свою власну бібліотеку.
Розвиток освіти, наукових знань та загалом культури прискорився із поширенням книгодрукарської справи. Бурхливого розвитку друкарська справа набула на початку XVII ст. Друкарні поділялись на стаціонарні, пересувні, братські, церковні, приватні, а з кінця ХУШ ст. - громадські.
Розвиток науки потребував створення центрів, які організовували б дослідницьку діяльність, сприяли втіленню досягнень вчених у життя і популяризації їхніх ідей.
Першим науковим центром Наддніпрянської України стало засноване В.Каразіним на Харківщині Філотехнічне товариство (1811–1818 рр.). Діяльність Філотехнічного товариства зініціювала появу інших товариств.
Значну роль у розвиткові наукових досліджень відігравало Товариство наук при Харківському університеті (1812–1829 рр.).
Українське національне відродження наприкінці 18 –перша половина 19 ст
З кінця XVIII ст. зароджується український національний рух, спершу культурний, а з 1840-х (Кирило-Мефодіївське братство) і політичний. Почалося формування модерної української нації. Важливе значення для національного пробудження мала творчість Т. Шевченка.
|
|
|
Історія українського національного відродження поділяється на три етапи: 1) збирання спадщини чи академічний етап (кінець XVIII — 40-ві роки XIX ст.); 2) українофільський, культурниць кий етап (40-ві роки XIX ст. — кінець XIX ст.); 3) політичний етап (кінець XIX — 1917 p.).
Українське національне відродження базувалося на попередніх досягненнях українського народу, зокрема, традиціях національної державності, матеріальній і духовній культурі. Соціальною базою для потенційного відродження було українське село, що зберігало головну його цінність — мову. Виходячи з цього стартові умови для відродження були кращими в Подніпров'ї, оскільки тут ще зберігалися традиції недавнього державного-автономного устрою, політичних прав, залишки вільного козацького стану, якого не торкнулося покріпачення, а найголовніше — тут хоча б частково збереглася власна провідна верства — колишня козацька старшина, щоправда, переведена у дворянство.
Істотний вплив на початок українського національного відродження зробила революція кінця XVIII ст. у Франції, що проголосила «права народів». Це стимулювало інтерес до основних рис своєї спільності таких, як фольклор, історія, мова і література.
|
|
|
Національно-культурне відродження розвивалося в кількох напрямках, серед яких слід виділити етнографічний, літературно-мовний, театрально-драматургічний, історичний. Поступово розвивається національна ідея — ідея, пов'язана з національно-державними перспективами розвитку України, із зростанням національної самосвідомості, усвідомленням українського народу себе як етнічної спільності. Виникають політичні організації, учасники яких ставили за мету не лише соціальне, а й національне визволення українського народу. Першою такою політичною організацією стало Кирило-Мефодіївське товариство засноване в січні 1846 р. у Києві.
У своїх програмних документах члени товариства ідеалізували минуле України, прикрашали історію козацтва і суспільних відносин. Україні відводили месіанську роль: вона повинна була стати центром слов'янського союзу.
Члени товариства пропагандували свої погляди і поширювали програмні документи братства, революційні твори Шевченка, займалися просвітницькою діяльністю, залученням нових учасників, встановленням зв'язків з діячами інших опозиційних рухів.
|
|
|
Активними учасниками українського відродження були і Йосип Лозинський, Антін Добрянський, Іван Лаврівський. Вони займалися створенням початкових шкіл для місцевого населення, написали граматики української мови. Окрім того, вони були збирачами і видавцями українського фольклору.
У 30-х років XIX ст. авангардом національного руху виступає громадсько-культурне об'єднання «Руська трійця» (з 1833 p.). Вони боролися проти політичного, соціального, духовного гноблення, за розвиток національної самосвідомості українського народу.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 334; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!