Переслідування комерційних інтересів у СОТ стає
більш пріоритетною задачею, ніж розвиток”
Вільна торгівля сприяє економічному зростанню і підтримує розвиток. Цей факт лежить в основі торгової системи СОТ.
У той же час, питання про те, чи у достатньому ступені країни, що розвиваються, виграють від системи СОТ, є предметом триваючих суперечок.
Угоди СОТ містять у собі багато важливих положень, що беруть до уваги інтереси країн, що розвиваються. Так, для них передбачається більш тривалий період часу для внесення змін, необхідних відповідно до правил СОТ. До найменш розвинутих країн передбачено спеціальний підхід, у тому числі виключення з багатьох положень угод. Необхідність рішення питань розвитку може також бути використана для обґрунтування дій, що звичайно забороняються угодами СОТ, наприклад, надання урядових субсидій.
Комерційні інтереси у СОТ більш приоритетні,
ніж захист навколишнього середовища”
Це не так; у багатьох положеннях особлива увага приділяється питанням захисту навколишнього середовища.
У преамбулі Марракеської угоди, що засновує Світову організацію торгівлі, серед інших задач передбачене оптимальне використання світових ресурсів, підтримка розвитку і захист навколишнього середовища.
Так, наприклад, згідно до статті 20 Генеральної угоди про тарифи і торгівлю, країнам дозволено починати дії по захисту життя і здоров'я людини, тварин чи рослин; держави також мають можливість зберігати природні ресурси, що виснажуються.
|
|
|
“Члени СОТ можуть, повинні і уже вживають заходи щодо захисту навколишнього середовища”, – говориться в звіті за рішенням, прийнятому щодо однієї з винесених на розгляд СОТ суперечок, яка стосувалась імпорту креветок і захисту морських черепах.
Особлива увага задачам захисту навколишнього середовища приділяється в угодах СОТ, які стосуються стандартів на продукцію, безпеки харчових продуктів, захисту прав інтелектуальної власності і т.д. Для захисту навколишнього середовища дозволено застосовувати субсидії.
Важливо, однак, щоб міри, вжиті для захисту навколишнього середовища, не були несправедливими і дискримінаційними. Не можна бути поблажливим до своїх власних виробників і в той же час виявляти суворість стосовно іноземних товарів і послуг, як не можна і допускати дискримінацію різних торгових партнерів. Цей момент обумовлюється у положенні про врегулювання суперечок.
Правила системи СОТ можуть допомогти країнам розподіляти ресурси більш ефективно. Наприклад, скорочення промислових і сільськогосподарських субсидій, про яке ведуться зараз переговори, знизить марнотратне надвиробництво і дозволить зберегти природні ресурси.
|
|
|
Установлення міжнародних норм і правил щодо захисту навколишнього середовища - задача спеціалізованих міжнародних агентств і конвенцій, а не безпосередньо Світової організації торгівлі. Однак, дотепер документи СОТ і міжнародні угоди по захисту навколишнього середовища не вступали в протиріччя один з іншим, навпаки, у них існують часткові збіги (приміром, в угодах з питань обмежень імпорту та ін.)
6. “Комерційні інтереси переважають над питаннями здоров'я і безпеки людини”
Це не так. Ключові положення в угодах СОТ, такі як стаття 20 ГАТТ, дозволяють урядам починати дії по захисту життя і здоров'я людей, тварин чи рослин. Ряд угод торкаються питання стандартів на продовольчу продукцію, якості і безпеки їжі та іншої продукції тваринного і рослинного походження. Їхньою метою є захист прав урядів на забезпечення безпеки своїх громадян.
Але ці дії певним чином регулюються для запобігання використання норм і правил безпеки як виправдання для захисту внутрішніх виробників і дискримінації іноземних товарів і послуг, “замаскованого” протекціонізму. Для цього застосовувані міри повинні бути засновані на наукових фактах чи стандартах, визнаних в усьому світі, наприклад, нормах Кодексу Алиментариус, який встановлює рівень стандартів, що рекомендуються, безпеки продуктів у рамках Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО) і Світової організації охорони здоров'я (СОЗ).
|
|
|
Уряди, однак, можуть встановлювати і власні стандарти за умови, що вони сумісні з міжнародними вимогами і не є довільними чи дискримінаційними.
7. “СОТ позбавляє людей роботи і збільшує розрив між багатими і бідними”
Це обвинувачення неточне; воно занадто спрощує факти. Сприяючи економічному росту, торгівля є могутнім важелем для створення робочих місць і скорочення бідності. Однак майже завжди ситуація ускладнюється тим, що існує визначений період адаптації для рішення проблем втрати робочих місць. Протекціонізм як альтернатива – це не рішення.
Найбільшу вигоду в сфері зайнятості від вільної торгівлі одержує країна, яка знижує свої власні торгові бар'єри. Країни, які здійснюють експорт у цю країну, виграють також, особливо галузі, що працюють на експорт, у яких ситуація більш стабільна і вища заробітна платня.
При зниженні торгових бар'єрів, виробники, що раніш були захищені, зіштовхуються з більшою конкуренцією, і ефективність їхнього пристосування до нових умов стає життєво важливою. Країни з кращою адаптаційною політикою пристосовуються краще, ніж ті, які упускають нові можливості, що відкриваються з розвитком торгівлі та економіки в цілому.
|
|
|
Лібералізація ринків згідно з уже досягнутими домовленостями здійснюється поступово, що дає країнам час на необхідну адаптацію.
Протекціонізм як альтернатива торгівлі з метою збереження робочих місць неефективний, тому що він підвищує витрати на випуск продукції і заохочує низьку продуктивність. Так, відповідно до розрахунків ОЄСР, стягування 30%-ой мита на імпорт із країн, що розвиваються, фактично скоротило б зарплату некваліфікованих робітників у країні-імпортері на 1% і зарплату кваліфікованих робітників на 5%, тобто застосування протекціоністських мір знижує рівень оплати праці в країні.
Крім того, існує безліч факторів, не пов'язаних з діяльністю СОТ, які впливають на зміни в рівні заробітної плати. Так, той факт, що в розвинутих країнах збільшується розрив між оплатою праці кваліфікованих і некваліфікованих робітників, лібералізацією торгівлі не пояснити. Велика частина змін у зарплаті у розвинутих країнах пояснюється технологічними змінами, пов'язаними з кваліфікацією, імпорт же з країн з низьким рівнем заробітної плати, за даними ОЭСР, пояснює тільки 10-20% цих змін.
Крім того, аналіз винятково імпорту товарів спотворює картину. У розвитих країнах 70% економічної діяльності – це послуги, де іноземна конкуренція впливає на робочі місця по-іншому: якщо, приміром, телекомунікаційна компанія відкриває бізнес у країні, вона у більшості випадків наймає на роботу місцевий персонал.
Нарешті, хоча рівень життя 1.5 мільярду людей усе ще надзвичайно низький, лібералізація торгівлі з часів Другої світової війни сприяла тому, що близько 3 мільярдів людей були виведені зі стану убогості.
8. “Маленькі країни у СОТ неспроможні захистити свої інтереси”
Це невірно. У торговій системі СОТ усі дотримуються таких правил, які розширюють переговорні можливості маленьких країн. Так, у рамках процедури врегулювання суперечок, країни, що розвиваються, успішно заперечували у СОТ дії, ініційовані індустріальними державами. Поза даною системою ці країни були б неспроможні у своїх діях проти більш впливових торгових партнерів.
І країни, що розвиваються, і розвинуті держави у ході переговорів повинні йти на поступки. Так, Уругвайський Раунд (1986-94), став можливим тільки тому, що індустріальні країни погодилися провести реформи в сфері торгівлі продукцією текстильної промисловості і сільського господарства, а обидві ці галузі були життєво важливі для країн, що розвиваються.
9. “СОТ – це інструмент могутнього лобіювання”
Це невірно. Така точка зору зв'язана з невірним уявленням про членство у Світовій організації торгівлі. Бізнес, неурядові організації й інші групи лобістів не беруть участь у роботі СОТ, за винятком спеціальних заходів, таких як семінари і симпозіуми, і можуть впливати на рішення СОТ тільки через свої уряди.
І навпаки, уряд може використовувати членство у СОТ для опору лобіюванню вузьких інтересів окремими групами. У ході переговорів йому легше протистояти тиску лобістів, приводячи аргументи, що свідчать про те, що існує необхідність прийняття загального пакета мір в інтересах країни в цілому.
10. “У більш слабких країн немає вибору, вони змушені приєднуватися до СОТ”
Це не так. Чи бути не бути у СОТ – добровільний вибір будь-якої країни, і тому на даний момент переговори ведуть як великі, так і маленькі держави. Причини того, що усе більша кількість країн хочуть приєднатися до даної системи, скоріше позитивні, чим негативні; вони закладені в ключових принципах СОТ, таких як недискримінація і прозорість. Приєднуючи до СОТ, навіть невелика країна автоматично скористається всіма гарантованими перевагами членства.
Альтернативою приєднанню могли б бути переговори по двосторонніх угодах з кожним торговим партнером, однак для цього урядам знадобилося б більше засобів, що є серйозною проблемою для невеликих країн. Крім того, їхні переговорні можливості в двосторонніх переговорах слабкіше, ніж вони могли б бути у СОТ, де невеликі країни поєднуються в союзи з іншими державами, з якими в них є загальні інтереси.
Вступаючи у СОТ, країна бере на себе зобов'язання, не вимагаючи взаємності, по зниженню митних тарифів, вносячи тим самим свій внесок у процес торговельної лібералізації. Формою цих зобов'язань є список тарифних знижок, що складається з рівнів тарифної ставки, яку країна-учасниця зобов'язується не перевищувати. Ця вимога єдина для всіх нових членів, і країни при вступі також погоджуються на його виконання добровільно.
11. “СОТ – недемократична організація”
Це невірно. Рішення у СОТ звичайно приймаються шляхом консенсусу, що навіть більш демократично, ніж прийняття рішень більшістю голосів. Прийняті угоди ратифікуються в парламентах країн-учасниць.
Незважаючи на те, що не кожна країна має однакові переговорні можливості, правило консенсусу означає, що кожен член організації має голос і рішення приймається тільки тоді, коли незгодних немає.
Таким чином, механізм СОТ забезпечує рівні можливості для урядів усіх країн-учасниць.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 259; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!