Електрон у полі періодичного потенціалу
Характерною рисою твердих тіл є їх періодична будова або трансляційна симетрія. Кожний кристал складається із просторово відтворених елементарних комірок. Елементарні комірки можуть складатися з однієї або декількох молекул, атомів та іонів. Комірки не заряджені, тобто електрично нейтральні. Завдяки трансляційній симетрії кожній точці будь-якої елементарної комірки можна зіставити еквівалентну точку іншої елементарної комірки. Положення еквівалентних точок у кристалі характеризується вектором її ґратки 
,
де
не комплементарні вектори періодів основних трансляцій ґратки, а
- довільні цілі числа. Паралелепіпед, побудований на векторах
, називається елементарною (примітивною) коміркою кристала. Кристалічна комірка найменшого об'єму називається елементарною коміркою.
Періодична будова кристала впливає на властивості квазічастинок у ньому, наприклад, через самоузгоджений потенціал в одноелектронному наближенні. Вибір потенціалу
це складна задача, яка розв'язується за допомогою різних наближень: сильного або слабкого зв'язків тощо. Проте, незалежно від конкретного різновиду потенціалу
він повинен бути в кристалі періодичною функцією
(20.2)
де
- період його кристалічної ґратки.
Можна показати, що розв’язок рівняння Шредінґера (20.1) з періодичним потенціалом (20.2) має вигляд періодичних власних хвильових функцій:
. (20.3)
Тут
, (20.4)
а
- деякий сталий вектор.
Дійсно, після трансляційного перетворення на період ґратки
потенціал не змінюється, й рівняння Шредінґера (20.1) залишається інваріантним. Тому його власна хвильова функція може змінитись на фазовий множник
, (20.5)
де
. (20.6)
Після другого трансляційного перетворення з періодом
маємо
. (20.7)
З іншого боку
. (20.8)
Порівнюючи (20.7) з (20.8), знаходимо
. (20.9)
Функція, що задовольняє умовам (20.6) і (20.9), має вигляд:
, (20.10)
де
- деякий сталий вектор. Функція
не змінюється, якщо до вектора
додавати
, де
- ціле число:
. (20.11)
Функція (20.3) називається функцією Блоха, а
- її амплітудою, модуль квадрата якої
характеризує густину ймовірності знаходження електрона в точці кристала з радіус- вектором
. Таким чином, амплітуда функції Блоха описує квазічастинку - електрон, який належить усьому кристалу. Оскільки вона періодична (20.4), то її обчислюють у межах однієї елементарної комірки кристалу. А для визначення хвильової функції всього кристала
її потрібно помножити на фазовий множник
. Функція Блоха нагадує хвильову функцію вільного електрона:
, (20.12)
де
- хвильовий вектор, що визначає імпульс
і енергію Е електрона відповідно:
(20.13)
Тому вектор
функції Блоха називається хвильовим вектором квазічастинки-електрона в кристалі. Він визначає квазіімпульс електрона в кристалі. На відміну від імпульсу вільного електрона квазіімпульс електрона в кристалі визначається неоднозначно. Стани в кристалі виявляються тотожними у яких вектор
(або
) відрізняється на
, де
- ціле число (20.11).
Хвильовий вектор
(або квазіімпульс
) електрона в кристалі визначає фазу хвильової функції. Коли
- дійсна величина, то функція Блоха (20.3) буде хвилею, що біжить (біжуча хвиля), модульованою з періодом, що збігається з періодом ґратки. Вона поширується в кристалі без затухання. Густина ймовірності
, щоб знайти електрон, має однакову величину в кожній комірці кристала. Отже, поки зберігається ідеальна періодичність, колективізований електрон не розсіюється й має нескінченну довжину вільного пробігу в кристалі. Розсіяння відбувається, коли електрон зіштовхується з дефектами ґратки, поверхнею кристала та фононами. Коли хвильовий вектор уявний
, то хвильова функція необмежено затухає для одного з напрямків реального простору
. (20.14)
Це означає, що квазічастинка – електрон, що має уявне значення хвильового числа
, не може розповсюджуватись у цьому напрямку кристала. Для уявних
- це заборонені області енергій для руху колективізованих електронів. Таким чином, система енергетичних рівнів у кристалірозбивається на дозволені й заборонені зони енергетичних рівнів.
Модель Кроніга – Пені
Вплив періодичного потенціалу на енергетичний спектр розглянемо за допомогою одновимірного потенціалу у вигляді системи прямокутних потенціальних бар'єрів, які зображені на рис.20.2.
| Рис.20.2. Періодичний потенціал моделі Кроніга-Пені. |
Стаціонарні стани електрона з енергіями меншими висоти бар'єра
описуються рівнянням Шредінґера
. (20.15)
Його розв’язки для областей 1 і 2 (рис.20.2) мають вигляд:
(20.16)
де
і
. (20.17)
Тоді для областей 1 і 2 отримуємо такі функції Блоха:
. (20.18)
Функції
і
та їхні похідні повинні бути неперервними в місцях змін потенціалу, тобто в точках
і 
(20.19)
Після підстановки
і
з (20.18) у (20.19), отримаємо 4 рівняння для довільних сталих А, В, С і D. Ця система рівнянь має не нульове рішення, коли її детермінант рівний нулю. Після алгебраїчних перетворень отримаємо рівняння, з якого визначимо закон дисперсії – залежність 
| Рис.20.3. Залежність правої частини рівняння (20.20) від |
. (20.20*)
Для вузьких
і високих бар'єрів
коли
залишається скінченим, закон дисперсії (20.20*) спрощується й набуває вигляду:
, (20.20)
де
визначається за формулою (20.17). Трансцендентне рівняння (20.20) можна розв'язати графічно. На рис.20.3 наведена права частина рівняння (20.20)
, де
. Його ліва частина
не може бути більшою ±1. Тому, коли
, то хвильовий вектор
дійсний, а коли
, то він уявний. Таким чином, значення
розбиваються на області дійсних і уявних значень хвильового вектора
, тобто енергетичний спектр електронів розбивається на дозволені зони (заштриховані I,II,III,IV), де
- дійсний вектор, і заборонені зони, де
- уявний вектор.
| Рис. 20.4. Енергетичний спектр електронів |
На рис. 20.4 наведена дисперсійна залежність
, отримана в цій моделі. В її точках
, де
- цілі числа, виникає розрив енергії, що вказує на появу заборонених зон.
Цей факт свідчить, як буде показано в наступному розділі, що розриви залежності (
) в точках
, внаслідок чого з’являються зони, пов'язані із хвильовими властивостями електронів. За цих умов відбувається відбиття квазічастинкових - електронних хвиль через дифракцію на періодичній структурі потенціального бар'єра. Ширини заборонених зон
зменшуються, а дозволених збільшуються для зон із більшими Е і
відповідно. У межах дозволеної зони дисперсійна крива
неперервна, але вона відрізняється від дисперсійної кривої
вільного електрона. При збільшенні висоти бар'єрів
ширини дозволених зон зменшуються, і їх сукупність збігається із дискретними енергетичними рівнями для окремих потенціальних ям.
Зони Бріллюена
Розриви енергетичного спектра, що призводять до утворення заборонених зон, мають місце при умові
, (20.21)
де
- ціле число. Підставимо у (20.21) значення
через довжину хвилі де Бройля
Тоді умова розриву зон стає подібною до формули Вульфа - Брегга для одновимірної ґратки
при
має вигляд 
. (20.22)
| Рис. 20.5. Перші зони Бріллюена кристалів: а) – одновимірного, б) – квадратного, в) – кубічного. |
Отже, розрив зон виникає, коли замість біжучої електронної хвилі виникає стояча хвиля внаслідок дифракції Брегга на періодичній структурі кристалу. Електрон із хвильовим вектором
знаходиться значний час біля атомних залишків або знаходиться в просторі між ними. Області значень хвильових векторів
квазічастинок-електронів (рис.20.5.а), у межах яких енергія електрона змінюється майже неперервно, а на її границях відбувається розрив, називаються зонами Бріллюена. Для одновимірної ґратки (рис.20.5) перша зона Бріллюена знаходиться при -
, друга - при -
і
і т. д. Усі зони Бріллюена для одновимірної ґратки мають однакову протяжність, що дорівнює
. Вони можуть бути побудовані не тільки для одновимірної ґратки, але й для
двовимірних і тривимірних ґраток, і мають у цьому випадку також рівні площі, або об'єми для всіх зон Бріллюена (рис.20.5). Для трьохвимірних кристалів границі зон Бріллюена – це замкнені багатогранні поверхні, що знаходяться одна в іншій.
На рис.20.6 наведені контури дисперсійних залежностей
для 1-ї та 2-ї зон Бріллюена для квадратної ґратки. При
наближається до квадратичного закона дисперсії, тобто контури
стають коловими. Але біля границь зони Бріллюена залежності
стають більш складними і мають розрив, який відповідає забороненій зоні. Картина повторюється і в 2-й і ще більш високих зонах Бріллюена.
| Рис.20.6. Перша та друга зони Бріллюена квадратної ґратки: а) – діелектрика, б) – одновалентного металу з незаповненою електронами 1-ю зоною, в) – двохвалентного металу, г) – ділянка залежності |
Коли електронні стани в 1-й зоні Бріллюена заповнюються електронами (рис.20.6.а), то внаслідок розриву енергії на границі зони електрони при низьких температурах не зможуть переходити на незаповнені рівні 2-ї зони. Цей випадок характерний для діелектриків. Коли 1-ша зона Бріллюена наполовину заповнена електронами (рис.20.6.б,в) або перекривається з 2-ю не заповненою зоною (рис.29.6.в), то цей випадок характерний для металів. Контур
, що розділяє заповнені і незаповнені стани в металі відповідає рівню Фермі.
Крім розширеної схеми зон (рис.20.4) використовують схему приведених зон. Виявляється, що хвильова функція (20.18) і функція Блоха (20.12) періодично змінюються з періодом
. Ця обставина дозволяє переносити ділянки дисперсійної залежності
на величину
до області значень квазіімпульсу першої зони Бріллюена, тобто до області значень
. Схема приведених зон наведена на рис. 20.12.
Заповнення зон електронами
| Рис. 20.7. Енергетичні зони |
Вже вказувалось, що внаслідок взаємодії
атомів кожний їхній енергетичний рівень розщеплюється на
близьких підрівнів.[42]
На кожному із підрівнів, згідно принципу Паулі, може знаходитись не більше двох електронів з протилежними спінами.
Таким чином, кожний енергетичний рівень ізольованого атома перетворюється на зону енергетичних рівнів кристала. Відстані між енергетичними рівнями в межах однієї зони значно менші відстаней між енергетичними рівнями різних зон (рис.20.7-20.9), хоча іноді різні зони перекриваються.
На кожному енергетичному рівні атома може знаходитись лише скінчена кількість електронів, яка визначається його квантовими числами. Наприклад, на
- рівні може знаходитись 2 електрона, на р - рівні 6 електронів, на
- рівні - 10 електронів і т. д. Тому в зонах, що походять від різних атомних рівнів, може знаходитись лише скінчена кількість електронів:
в
- зоні,
в
- зоні тощо. Окремі атомні рівні не завжди повністю заповнені, що створює умови для появи не повністю заповнених зон у кристалах (рис.20.7-20.9).
| Рис. 20.8. Утворення енергетичних зон при стисненні атомів |
Тому в кристалах можуть утворюватись заповнені, частково заповнені й не заповнені зони. Зона, що утворюється в результаті розщеплення енергетичних рівнів, на яких знаходяться валентні електрони, називається валентною зоною.
Якщо б для електронів не враховувати принцип Паулі, то не виникало б різниці між металами й діелектриками. Принцип Паулі обмежує заповнення енергетичних рівнів і зон електронами, і тим самим створює різницю в заповненні енергетичних зон металів і діелектриків: метали мають напівзаповнені зони, а діелектрики - заповнені та не заповнені зони, розділені енергетичним інтервалом
який називається забороненою зоною. У заборонену зону не потрапляє жодна з гілок енергетичного спектра квазічастинок
.
У залежності від заповнення валентної зони тверді тіла мають
| Рис. 20.9. Заповнення зон металів |
різні електричні властивості. Тверді тіла поділяються на дві великих групи: металів і діелектриків. У металах валентна зона неповністю заповнена електронами або вона перекривається з іншою не заповненою зоною (рис.20.7, 20.8 і 20.9). Її заповнення електронами має місце при нульовій температурі
до енергії, котра називається енергією або енергетичним рівнем Фермі
. У діелектриках між повністю заповненою валентною зоною й не заповненою зоною знаходиться заборонена зона
Найближча до валентної зони не заповнена зона називається зоною провідності. Метали проводять електричний струм, а діелектрики не проводять. Між цими двома групами речовин виділяють широкий клас речовин із менш широкою забороненою зоною, які називаються напівпровідниками. При низьких температурах вони схожі на діелектрики, а при підвищених температурах частина електронів із валентної зони збуджуються в зону провідності, внаслідок чого вони проводять струм. Стає зрозуміло, що поділ речовин на діелектрики й напівпровідники досить умовний.
Густина станів
Кожна зона має свій енергетичний спектр - залежність енергії квазічастинок від квазіімпульсу
яку також називають дисперсійною залежністю. Дисперсійна залежність визначає таку важливу характеристику твердих тіл як густина станів
Густиною станів називається кількість можливих фізично нееквівалентних енергетичних станів у малому інтервалі енергій
у одиниці об’єму, віднесеному до ширини інтервалу
:
, (20.23)
де
- кількість станів з енергіями в інтервалі від
до
з урахуванням виродження
, де
- спін частинки в одиницях h (для електронів
тому
).
Так як квазічастинки підкоряються законам квантової механіки, то відповідно до співвідношення невизначеності вони займають у фазовому просторі
скінченний об’єм:

або
(20.24)
де
- об’єм, у якому квазічастинка вільно рухається. Для визначення
у формулі (20.23) потрібно знайти кількість елементарних фазових комірок в інтервалі квазіімпульсів від
до
і помножити їх на
- кількість спінових станів квазічастинки в елементарній фазовій комірці.
Виберемо у фазовому просторі дві ізоенергетичні поверхні - поверхні з
, які відрізняються за енергією на величину
Виберемо на одній з ізоенергетичних поверхонь малу площу
. Об’єм, обмежений
і цими поверхнями, визначиться інтегралом:
, (20.25)
де
- найкоротша відстань між двома ізоенергетичними поверхнями. Якщо цей об'єм поділити на об'єм елементарної комірки у фазовому просторі
(формула (20.24)) і помножити на виродження - можливу кількість спінових станів у комірці
то отримаємо густину станів, віднесену до одиниці об’єму
. (20.26)
Формула (20.26) показує, що густина станів залежить від дисперсії 
Для майже вільних станів квазічастинок – електронів має місце квадратичний закон дисперсії
, для якого
, а
у сферичній системі координат дорівнює
Після інтегрування по
від 0 до
та по
від 0 до
остаточно отримаємо таку формулу для густини станів:
. (20.27)
Для металів густина станів у наближенні квазівільних електронів залежить від їхньої енергії за формулою (20.27). Ці стани заповнюються електронами при
до енергії Фермі, як це показано на рис.20.10. Інтеграл густини станів по всім енергіям від 0 до енергії
| Рис. 20.10. Залежності
|
Фермі дає
- повну кількість електронів у металі, що дозволяє зв’язати
з енергією Фермі
:
. (20.28)
Енергетичний розподіл електронів у твердих тілах можна досліджувати за допомогою вимірювання тонкої протяжної структури країв рентгенівських спектрів поглинання (§14.2), а також рентгенівських спектрів випромінювання. На рис.20.10.б зображена схема енергетичних рівнів у кристалі натрію. Стрілками на ньому позначені можливі електронні переходи з К рівня на вільні, не заповнені електронами рівні, які знаходяться вище рівня Фермі.
|
Рис. 20.11. Рентгенівський спектр випромінювання (а) та його енергетичні рівні (б). |
Розподіл інтенсивності рентгенівських спектрів, які утворюються цими переходами, пропорційний густині не заповнених електронних станів. Приклад такого розподілу показаний на рис.20.11.а. Видно, що поблизу енергії Фермі розподіл електронів у зоні провідності зростає приблизно пропорційно
, як і для випадку вільних частинок, але на дні зони провідності при малих
спостерігаються відхилення.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 383; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!

та дозволені (заштриховані I,II,III,IV) й заборонені зони (б).
у моделі Кроніга – Пені (розширені зони) для одновимірного кристала (а) та дозволені й заборонені зони (б).
Лініями наведені контури станів з сталою енергією в еВ.
залежно від r - міжатомної відстані. Зона 1s розташована при – 63,4 еВ.
,
,
(алмаз) і
(
i
). У Li один валентний електрон
утворює напівзаповнену зону, у Ве заповнена зона від
електронів перекривається з не заповненою зоною від
електронів, тому
і
– метали. У
між зонами від
і
електронів утворюється широка заборонена зона, у
електрон
переходить у
зону
, і між зонами виникає широка заборонена зона, тому
і
– діелектрики.
діелектриків (C-алмаз) і напівпровідників
.
– заборонена зона,
– рівень Фермі.
у металі в наближенні квазівільних електронів: а)
, б)
;
– густина станів,
- функція Фермі.