Комплексне заняття з народознавства та малювання у середній групі
Охтирський дошкільний навчальний заклад ясла-садок «Берізка» Охтирської міської ради Сумської області МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК НА ТЕМУ: «Українське народознавство в роботі з дошкільниками» Немає мудріших, ніж народ, учителів; У нього кожне слово — це перлина. Це праця, це натхнення, це людина. М. Рильський Підготувала: вихователь Радченко Ю.В. Охтирка 2016 Зміст 1. Шляхи, засоби та методи патріотичного виховання дошкільників. 1.1 Основні завдання патріотичного виховання. 1.2 Висвітлення проблеми патріотичного виховання дітей дошкільного віку за «Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні». 2. Матеріал з досвіду роботи з розвитку українознавства у вихованні дош- кільнят. 2.1 Актуальність досвіду. 2.2 Мета досвіду. 2.3 Завдання досвіду. 3. Література. 4. Додаток 1: добірка занять. 5. Додаток 2: форми роботи з батьками. 6. Додаток 3: добірка дидактичних, рухливих ігор; хороводні ігри. 7. Матеріал на допомогу вихователю. 8. Додаток 4: світлини. Анотація
|
|
|
Використання даного матеріалу допоможе вихователям урізноманітнити роботу знародознавства та патріотичного виховання дошкільників, ближче познайомити українськими народними звичаями, обрядами, традиціями, одягом, посудом, предметами ужиткового характеру.
Забезпечить значний діапазан освітньо- виховного впливу на розвиток особистості дитини, сприятиме вихованню моральних та вольових якостей дітей; любові до рідного краю, формування гармонійно розвиненої підростаючої особистості,
Наділеної національною свідомістю, гідністю, здатністю зберігати і примножувати національну культуру як елемент загальнолюдської культури.
Шляхи, засоби та методи патріотичного
Виховання дітей дошкільного віку.
Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської поведінки. Однак це лише передумови.
Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася.
У цьому зв’язку, як нам здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:
• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);
• формування духовно-моральних взаємин;
• формування любові до культурного спадку свого народу;
• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
• почуття власної гідності як представників свого народу;
• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.
Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.
Методи виховання дошкільнят забезпечують оволодіння ними знаннями про рідний народ, його Батьківщину і на цій основі — розвиток національних рис і якостей молодого покоління.
Досягти якісного рівня патріотичного виховання дошкільників не можна без урахувань специфіки окремих регіонів, їх національних особливостей.
Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни.
Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.
Для того, щоб визначити специфіку процесу формування у дітей любові до Вітчизни, необхідно визначитися у природі самого патріотичного почуття, його структурі, змісті, а також простежити його народження, джерела (на основі яких почуттів воно формується або, точніше, без якої емоційно-пізнавальної основи не може з’явитися це складне інтегральне почуття).
Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).
Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.
Таким чином, базовим етапом у формуванні в дітей любові до Батьківщини необхідно вважати накопичення дитиною соціального досвіду проживання у своїй Вітчизні та засвоєння усталених норм поведінки, взаємовідносин.
Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.
У поняття патріотизму входять когнітивний, емоційний, поведінковий компоненти, які реалізуються у сфері соціуму та природи.
При цьому для дошкільнят провідним є емоційний компонент. Когнітивний компонент, забезпечує зміст, а поведінковий виконує контрольно-діагностичну функцію.
Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення”, можна виділити декілька напрямків:
1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни;
2) ставлення до людей, які живуть в рідній країні;
3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;
4) ставлення до державного устрою.
Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.
Неможливо говорити про виховання любові до Батьківщини без повідомлення дітям певних знань про неї. Зміст занять також можливо визначити в декількох напрямках.
Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.
Така схема змісту знань про рідну країну, на основі яких можливо вже в дошкільному віці формувати дієве ставлення до неї.
Зміст знань про рідну країну в попередніх програмових документах, як відомо, ототожнювався із змістом суспільного життя. У Державній базовій програмі «Я у світі» та Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні цей зміст розглядається в контексті формування уявлень про країни світу, а також через порівняння з іншими країнами та пошук подібності та відмінності між ними.
Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою „від близького до далекого” – від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної країни. Необхідно замислитися, чи дійсно цей „територіальний підхід” ефективний у вихованні такого складного та багатогранного соціального почуття, як любов до Батьківщини. Очевидно, справа не у розширенні „території”, а в тому, щоб створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен.
У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.
Завдання педагога разом з батьками формувати любов, приязнь до рідного дому, бажання берегти його, робити кращим. Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім’ї”.
Вказані вище вимоги стосуються також і дошкільного закладу. Життя дітей у дитячому садку повинне забезпечити їм емоційний комфорт. Дошкільний заклад повинен стати другим рідним домом, в якому б дитина себе добре почувала. Як показує практика, це відбувається далеко не завжди.
Багато дітей, на жаль, не люблять дитячий садок, а значить, ми не можемо розглядати такий дошкільний заклад „ланкою” в системі інститутів виховання любові до Батьківщини. Більше того, у дитини культивується негативне почуття і ставлення.
Для того щоб дошкільний заклад допомагав вихованню патріотичних почуттів, життя дітей в ньому повинно бути насиченим, цікавим, таким, щоб запам’яталося надовго, стало системою радісних дитячих спогадів.
Дуже важливо, щоб дитина полюбила свій дитячий садок. Відбувається це тоді, коли вихователі з повагою ставляться до кожної дитини, знають її найкращі риси і сприяють їх розвитку у процесі ігор, свят, цікавих занять .
У дошкільному закладі, в групі, на майданчику в кожної дитини, як правило, є своє улюблене місце для гри, для усамітнення.
Вихователю необхідно дуже обережно ставитися до цього і, навіть, підтримувати „право дитини на свою територію” (також необхідно поважати право дитини на власність). Важливо створити максимально можливі умови для „індивідуального освітнього предметно-розвивального середовища” (О.Л. Кононко). Якщо вихователям вдається зробити дошкільний заклад другим домом дитини, то почуття приязні закріплюється і з роками переходить в сферу приємних і дорогих спогадів
Приязнь до дитячого садка пов’язана і з тим, як багато діти знають про свій дошкільний заклад, як вони в ньому орієнтуються, чи почувають себе господарями.
З цією метою вихователь організовує екскурсії по дитячому садку, знайомить дошкільнят із співробітниками.
Діти також повинні знати на якій вулиці знаходиться їх дитячий садок, як і чому вона так називається, що знаходиться поряд із дитячим садком. Знання збагачують почуття дітей, надають їм певність і смисл.
Почуття і ставлення стають міцними, якщо діти вкладають свою працю (беруть участь в озелененні ділянки, в оформленні приміщення до свят).
Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття.
Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв’язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, - можна пройти пішки чи треба їхати.
Добре, якщо батьки або вихователі зроблять фотографії дітей на вулиці, або зроблять кінозйомку прогулянки, а потім в групі подивляться фільм і розкажуть про цю вулицю.
Наступний етап – виховання любові та приязного ставлення до свого рідного міста. Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам’ять.
Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти „відчули” своє місто, їм необхідно про нього розказувати та показувати його. Разом із батьками діти їздять по місту. Інколи екскурсію вдається організувати також дитячому садку.
Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця, музей, театри та ін. Докладніше про роботу у цьому напрямку розкриємо нижче в змісті даного матеріалу.
Виховання ставлення до своєї країни ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повідомляють інформацію, яку вони повинні і можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.
Назву країни закріплюємо з дітьми в іграх („Хто більше назве країн”, „З якої країни гості”, „Чия це казка”, „З якої країни ця іграшка”), у вправах типу „Із різних назв країн визнач нашу країну”, „Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі”, „Як написати адресу на конверті” тощо.
Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця.
Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, світлини, екскурсії, малювання, ігри-подорожі – все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.
При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, роз-маїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки).
Головна мета цих занять — пробудити в дитячих серцях любов до рідної країни з її багатою та різноманітною природою. Для її реалізації необхідно використовувати спостереження, екскурсії, нескладні досліди, працю на ділянках, бесіди за картинами, читання та інсценізацію творів художньої літератури, прогулянки "екологічною стежиною", відпочинок "на веселій галявині" з проведенням цікавих ігор. Дошкільнята залюбки долучаються до при-родоохоронної діяльності. Малюкам про природу розповідають їхні улюблені казкові персонажі — Озивайко, Добрик, Джмелик із журналу "Джміль", хлопчик Помагай, Травознай та інші. Доброю традицією може стати проведення "Днів Землі" з участю батьків, коли розцвітає і заплітається у віночок буйної зелені вся територія дитячого садка.
Засобом патріотичного виховання є мистецтво: музика, художні твори, образотворче мистецтво, народне декоративно-прикладне мистецтво. Необхідно, щоб твори мистецтва, які використовуються у роботі з дітьми були високохудожніми.
Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину). Вихователь намагається познайомити дошкільнят з людьми, яким притаманні якісь певні якості чи вміння, залучити дітей до їх діяльності.
У народі кажуть: добрий приклад — кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями. Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Малюки, спостерігаючи, як вирощується хліб, і переконуються, як багато терпіння, енергії та вміння докладають люди, аби на столі з'явилися смачні булочки. Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми "Праця твоїх батьків". На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня націо-нальна риса.
Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів — захисників, кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до обеліска Слави, покладають квіти. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріалу. Добре коли після кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.
Доцільно запропонувати дітям розпитати й розповісти про цікаву роботу батьків або якогось родича, а потім провести конкурс на кращу розповідь. Для зміцнення пам'яті роду велике значення має виховання (і в дорослих, і в дітей) поваги до поховань предків. Діти повинні знати, де поховані їхні дідусі, бабусі.
У старших дошкільнят і молодших школярів мають скластися поняття сім'ї, родини, роду. Вони повинні знати всіх своїх хоча б дво- і троюрідних братів та сестер.
Нині чимало говорять та пишуть про український національний характер, українську ментальність.
П’яти- шести років діти вже можуть дати відповідь на запитання: "Чим відрізняється традиційне житло українців — хата (в т.ч. і сучасний варіант) від житлових будівель інших народів?"
Відповідь має сформуватися у результаті власних спостережень сучасного села або за матеріалами хоча б телепередач: охайність, доглянутість, привітність, чистота. Отже, національна риса — відчуття краси.
Відповідь на запитання "Як традиційно зверталися українці до батька-матері, дідуся-бабусі?" — "На Ви" — свідчить про шанобливе ставлення українців до старших людей.
Працьовитість українців, що рятувала націю не один раз від зникнення, актуальна в наші дні, коли знову вирішується доля України. Щоб допомогти дітям усвідомити важливість цієї риси доречно поставити такі запитання:
♦ Чим можна пояснити життєві успіхи твоїх рідних і родичів?
♦ Що ти можеш сказати про результати праці твоїх родичів? Хто з твоїх родичів своєю працею досяг найбільших успіхів?
♦ Де і ким працюють твої батьки?
♦ Як ти ставишся до праці своїх батьків?
♦ Що ти знаєш про самовіддану працю твоїх дідів та бабусь у повоєнні роки?
Потребує сміливого й відвертого підходу проблема негативних національних рис, особливо найбільш виразної, що завжди була фатальною для долі народу, держави. Це — індивідуалізм (хоча його дехто сьогодні ідеалізує), відсутність почуття згуртованості української нації.
Тому така важлива система питань, проблем, присвячених згуртованості насамперед роду, а також групи, колективу дошкільного закладу.
Як позитивний приклад колективістської традиції українського народу (з попереднім поясненням педагога) можна навести традицію української толоки. Коли люди з одного кутка сходяться і разом зводять хату своєму односельцю. Причому участь у цьому заході беруть усі: від малих до старих.
Педагогічний досвід А. Макаренка, його принцип єдності інтересів особистості й колективу важливий і сьогодні. Також актуальне поєднання поглядів А. Макаренка і Г. Ващенка на визначальну роль сім'ї, батьків у вихованні дітей.
Старші дошкільнята і молодші школярі повинні пізнати найбільші історичні та духовні цінності рідного краю. їхні любов, повага і зацікавленість мають виходити за межі , міста. Ось орієнтовний обсяг знань про рідний край, який посильний п’ти - шестирічним дітям.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
♦ Найдавніші поселення району, міста. Що відомо з їхньої історії?
♦ Найвідоміші земляки. Хто з видатних людей народився в районі, місті? Що він зробив для народу, держави? Чим прославив наш край?
♦ Наймальовничіший куточок рідного міста (річка, ліс, урочище). Чим він відомий?
♦ Найдавніша споруда. Історія її створення.
♦ Найвидатніші люди краю. Чим вони відомі?
♦ Туристичний маршрут по рідному краю.
♦ Які пісні про матір та Україну ти знаєш?
♦ Які вірші ти вже вивчив?
♦ Що означає герб нашого міста?
Шести-семирічні діти можуть і повинні знати і вміти співати хоча б один десяток українсь-ких народних пісень. Заслуговують на увагу такі заходи, які є традиційними у багатьох школах і дошкільних закладах — дитячі ранки: "Мамина пісня", "Бабусина казка", "У мого батька золоті руки", „Свято української мови”, „Ярмарок”, „Свято української пісні”, обрядові свята, тощо.
Ознайомлення з рідним містом як засіб патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності, властиві дошкільному віку.
У „Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні” цей напрямок визначено в сфері „Люди”.
Необхідно зазначити, що морально-патріотичне виховання дошкільнят на краєзнавчому матеріалі ґрунтується на таких засадах:
• Ознайомлення дошкільнят з рідним містом повинно природно „входити” в цілісний освітній процес, що будується на фоні краєзнавчого матеріалу.
• Введення краєзнавчого матеріалу в роботу з дітьми з врахуванням принципу поступового переходу від більш близького дитині, особистісно значущого, до більш віддаленого від дитини – культурно-історичних фактів.
• Формування особистісного ставлення до фактів, подій, явищ у житті міста, створення умов для активного залучення дітей до соціальної дійсності, підвищення особистісної значущості для них того, що відбувається навкруги.
• Розвиток музейної педагогіки, що надає можливість дитині налагодити діалог з культурним надбанням минувшини та сьогодення.
• Здійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи рідного міста, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте (творча гра, придумування оповідань, виготовлення поробок, придумування загадок, аплікація, ліплення, малювання, проведення екскурсій, участь у благоустрої території, охороні природи і т. п.).
• Залучення дітей до участі в міських святах з тим, щоб вони могли долучитися до атмосфери загальної радості та піднесеного настрою.
Познайомитися із жителями рідного міста – носіями соціокультурних традицій в народних ремеслах, танцях, піснях.
• Вибір методів ознайомлення дітей з рідним містом, що перш за все підвищують їх пізнавальну та емоційну активність.
• Створення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою на краєзнавчий матеріал (міні-музей народного побуту, предмети народного ужиткового мистецтва, фольклор, музика тощо), і яке б дозволило забезпечити потребу в пізнанні його за законами добра та краси.
• Організація роботи з батьками під девізом: їх знання та любов до рідного міста повинні передаватися дітям.
Ознайомлення дошкільнят із рідним містом може стати тією основою, навколо якої інтегруються всі види дитячої діяльності.
Одним із варіантів реалізації принципу інтеграції в роботі з дошкільнятами є організація педагогічного процесу на основі тематичного планування.
Такий підхід дає можливість бачити різні аспекти явищ: соціальні, морально-етичні, природні, художньо-етичні та ін. Крім того, „занурення” в ту або іншу тему, яку одночасно вивчають діти різного віку, дозволяє об’єднати їх спільними почуттями, переживаннями при проведенні спільних свят, вечорів відпочинку, виставок. При цьому старші можуть поділитися з меншими досвідом, підготувати матеріали, необхідні для власної діяльності та для малят. Зробити подарунки малятам.
Дуже ефективною формою може стати і такий вид діяльності як дитячі „погостини”, коли старші діти готують для менших концерт, виставу тощо, і запрошують менших до себе в гості. Малята також готують невеликий концерт для старших і йдуть в групу, де перебувають діти старшого дошкільного віку. Вихователі в кінці організовують спільні ігри дітей. Так створюється дитяче співтовариство.
Загальновідомо, що досить складним в роботі по ознайомленню з рідним містом, особливо з його історією та визначними місцями, є складання розповіді для дошкільнят. При цьому необхідно пам’ятати наступне.
• Супроводжувати розповідь наочними матеріалами: світлинами, репродукціями, слайдами, схемами, малюнками та ін.
• Звертатись до дітей із запитаннями в ході розповіді, щоб активізувати їх увагу, викликати бажання щось дізнатися самостійно, спробувати про щось здогадатися, запитати. Спонукати мислення дітей проблемними запитаннями: „Як видумаєте, чому саме на цьому місці люди вирішили побудувати місто? Звідки така назва? Що вона може означати?”.
• Не називати дат: вони утруднюють сприйняття матеріалу. Використовувати такі вирази: „Це було дуже давно, коли ваші бабусі та дідусі були такими ж маленькими, як ви” або „Це було дуже-дуже-дуже давно, коли ваших мам, тат, бабусь та дідусів ще не було на світі”.
• Використовувати доступну дітям лексику, пояснювати значення незнайомих слів, не вживати спеціальної термінології, не перевантажувати розповідь складними граматичними конструкціями.
Визначимо тематичні блоки роботи вихователя з дітьми по ознайомленню з рідним містом:
1. Історія міста. Назва. Чому тут виникло поселення людей?
2. Найбільша площа. Моя вулиця. На якій вулиці розташований мій дитячий садок? Вулиці нашого міста.
3. Визначні місця нашого міста. Пам’ятники, будівлі, музеї, театри.
4. Праця дорослих. Підприємства нашого міста. Чим прославлене місто.
5. Герб міста. Які символи на ньому зображені. Як вони пов’язані з історією та працею людей в нашому місті.
6. Видатні люди рідного міста. Чиїми іменами названі вулиці, школи, підприємства. Чому? Які люди прославили наш край?
7. Природа рідного міста. Які дерева, квіти прикрашають вулиці міста. Яких рослин найбільше. Як називається ріка, на березі якої розташоване місто. Які корисні копалини є в нашому краї, місті.
8. Культура рідного міста. Які музеї, театри, бібліотеки є в місті. Навчальні заклади, школи, дитячі садки.
9. Культура поведінки в рідному місті. Як поводити себе на вулиці, в транспорті, музеї, театрі, на прогулянці, на загальноміських святах.
10. Відпочинок у нашому місті. Де люблять відпочивати жителі рідного міста. Які є традиції, свята, обряди.
11. Захисники нашого міста. Хто слідкує за спокоєм, добробутом людей у місті. Хто допомагає людям в надзвичайних ситуаціях. Хто такі ветерани. Як в нашому місті святкують День Перемоги, День Незалежності, День міста.
Тематичні блоки можуть інтегруватися з будь-яким етапом пізнання дитиною рідного міста, збагачуючи життєвий досвід дитини.
Кожен момент ознайомлення дошкільнят з рідним містом повинен бути пронизаний вихованням поваги до людини-трудівника, захисника міста, гідного громадянина. Завдання залучення дітей до життя міста, його історії, культури, природи найбільш ефективно вирішується тоді, коли на заняттях встановлюється зв’язок поколінь та пізнання найближчого оточення обов’язково пов’язується з культурними традиціями минулого.
Ефективність морально-патріотичного виховання досягається тоді, коли педагогічна діяльність характеризується цілісністю і включає відбір краєзнавчого змісту в відповідності з метою розвитку дитини, її віковим особливостям та інтересам; збагачення розвивального середовища матеріалами про рідне місто (дидактичні ігри, посібники, предмети мистецтва, продукти дитячої творчості та інше), узгодженість тематики занять по ознайомленню з рідним містом з тематикою інших занять, з іграми дітей.
ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ З ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ
“ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, МОЯ ОХТИРКО!”
МЕТА: Формувати уявлення про історію рідного краю, знайомити з історичними подіями , які відбувалися багато років тому. Розуміти їх важливість. Знати походження, назви свого міста, вулиць. Учити дітей орієнтуватись на території свого мікрорайону. Знайомити дітей з природою рідного краю її особливостями. Закріпити знання дітей про рослинний і тваринний світ свого краю .Збагатити знання дітей про корисні копалини , їх застосування . Ознайомити з парками, архітектурними пам’ятниками міста. Збагачувати активний словник дітей, розвивати спостережливість, мовленнєву активність, бажання, вміння передавати свої відчуття. Виховувати почуття гордості за своє місто, повагу до батьків, людей, що в ньому мешкають, інтерес до традицій свого народу.
ТРИВАЛІСТЬ ПРОЕКТУ: 4 ТИЖНІ
I ТИЖДЕНЬ “Моє рідне місто вивчаю – вже багато вулиць знаю”
П О Н Е Д І Л О К
1. Познайомити дітей з піснею- “Охтирка – ми діти твої”, яка стала ліричним символом міста.
2. Пізнавальна гра “Стежками нашого міста” .Виявити знання дітей про своє місто.
3. Рольова гра “Я екскурсовод” Проводиться за допомогою макету міста.
В І В Т О Р О К
1. “Шлях до рідних”(вулиці, на яких мешкають рідні) – малювання схем вулиць.
2. Відкриття казкових майстерень: салон “Чарівний світ природи” - виготовлення скульптур з природного матеріалу для улюблених куточків міста Охтирка; крамничка “Корисні дрібнички”-виготовлення оберегів.
3. Відвідування картинної галереї. Знайомство з творчістю міських художників.
С Е Р Е Д А
1. Відкриття фото салону “Моє місто”(головні споруди та підприємства)
Ч Е Т В Е Р
1. Актуальне інтерв’ю “За що я люблю рідне місто ?”(сприяти бажанню ділитися своїми думками, міркуваннями)
2. Дид.гра “Маршрутне таксі ”.Знайомство з вулицями, зупинками.
3. Математична вправа “Скільки зупинок”(лічба, орієнтація на площині)
4. Транспорт міста. Ручна праця
5 Гра-фантазія “Як би я був чарівником” (що зробив би гарного у рідному місті?).
П ’Я Т Н И Ц Я
1. Екскурсія до Краєзнавчого музею міста. Знайомство з професією нафтовика. Розповідь про виникнення назви нашого міста.
2. Дидактична гра “Кому що треба для роботи ?”
3. Малювання “Ким я буду коли виросту ?”
4. Охтирку люди прикрашають. Як ви це розумієте.
ІІ ТИЖДЕНЬ “Природа – окраса рідного краю”
П О Н Е Д І Л О К
1. Екскурсія до парку з метою з’ясування які дерева ростуть в нашому краї
2. Збирання матеріалу для гербарія
3. “Літечко всміхається “ Виготовлення масок із листочків
4. Колективна аплікація “Смарагдова ковдра”. Вчити вирізати різні за формою листочки
В І В Т О Р О К
1. Лялькова вистава “Цілющі корінці” (закріплення знань про рослини та квіти)
2. Відкриття фітобару “Здоров’ячки”
3. Малювання “Зелені цілителі”
4. Вікторина для батьків та дітей “Зелені скарби України”
Щоб цілющі трави знати їх треба змалечку вивчати.
С Е Р Е Д А
1. Подорож-розслідування “Наші крилаті друзі”
2. Дидактична гра “Знайди своє гніздечко”(вчити правильно знаходити у якому гніздечку мешкає птах)
3. Конкурс “Готуй годівничку з літа” на кращу та оригінальнішу годівничку, виготовлену батьками з дітьми.
Ч Е Т В Е Р
1. Екскурсія до краєзнавчому музею .Розглядання експозиції “Тваринний світ мого краю”.
2. Оформлення “ книги скарг природи” ( з метою з’ясування яку допомогу діти можуть надати тваринам.)
3. Відкриття виставки “Наші домашні улюбленці”(малюнки, аплікації, фото, вишивки)
4. Конкурс на краще прізвисько для тварини.
П ’Я Т Н И Ц Я
1. Уявлена подорож на літаку “Блакитне мереживо нашого краю” (вивчення назв річок Охтирщини)
2 “Чиста криниця”. Досліди-роздуми на тему “Як зберігати воду чистою?
3. Уроки милування у природі “У криниченьки в гостях”
4. Складання екологічних казок. Уроки творчості.
5. Малювання “Живі краплини”
ІІІ ТИЖДЕНЬ “Мені серед людей зростати і я їх вчуся поважати”
П О Н Е Д І Л О К
1. “Сімейний фотоальбом”- сімейні реліквії.
2. Вечірні посиденьки “До бабусі на гостини” .Вивчення сімейних традицій нашого краю
3. Конкурс на кращу розповідь про матусю(складають діти і татусі)
4. Складання макету родинного дерева (колективна аплікація з тканини)
В І В Т О Р О К
1. Перлини з Охтирської торбини.(словесні ігри на запам’ятовування назв міст, сіл Охтирського району).
2. Інсценування малих фольклорних форм “Рідна мова –материнська мова”
3. Лялькова вистава за мотивами українських казок
4. “З торбинки “Запитайника”(вечір загадок та відгадок) .
С Е Р Е Д А
1. Перехрестя веселих забав (народні ігри, забави, розваги, пісні-гуморинки)
2. Стара казочка на новий лад.
3. Банк усіляких цікавинок (сімейна ігротека).
4. Складання і вирішення ребусів, головоломок , візерунків., ігри-підказки.
Ч Е Т В Е Р
1. Запитання-взаємоосвіта “Добродій” .Діти старшої групи вчать молодших як добре робити, а як ні.
2. Скарбниця відкритих думок “Чи легко бути ввічливим ?”
3. Драматизація казки “Невиховане мишеня “
4. Охорона здоров’я “Я один лишився вдома”
5. Подорож до країни Брехляндії “Чому діти говорять неправду ?”
П’ Я Т Н И Ц Я
1. Відвідування школи мистецтв. Знайомство з кращими учнями
2. “Місто веселих майстрів” .Організація виставки малюнків, поробок дітей та батьків у дитячому садку
3. Зустріч з народними майстрами, розповідь про їх мистецтво (вишивка ,малювання, робота з соломкою)
4 ТИЖДЕНЬ “Про сиву давнину нашого міста”
1. Екскурсія до краєзнавчого музею з метою ознайомлення з історією нашого міста.
2. Перші школи.
3. Перші дитсадки.
4. Ігри наших бабусь та дідусів.
Немає мудріших, ніж народ, учителів,
У нього кожне слово - це перлина.
Це праця, це натхнення, це людина.
М. Рильськи
Тема досвіду:
«Українське народознавство в роботі з дошкільниками».
Я хочу представити досвід своєї роботи з розвитку українознавства у вихованні дошкільнят.
Давно доведено, що кожна дитина від народження наділена величезним розумовим потенціалом, який за сприятливих умов ефективно розвивається і дає можливість дитині досягати великих висот у своєму розвитку.
У своїй роботі, я виклала про те, якими методами і прийомами користуюся при навчанні дітей народознавства на заняттях та повсякденному житті.
Навела приклади занять, дидактичних і рухливих ігор, приблизні теми консультацій, батьківських зборів, лекцій, круглих столів, виставок та ін..
У всіх дошкільних закладах України приділяється значна увага вихованню у дітей любові до Батьківщини, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу.
Увесь навчально-виховний процес будується на основі функціонування української мови, пропаганди українського літературного мовлення, шанобливого ставлення до національної гідності людини, її культури, мови. У дошкільних закладах створюються українські кімнати, бабусині хатки. Малята залюбки відвідують їх. Вони одразу потрапляють у світ традицій матеріальної та духовної культури нашого народу. Велика піч, що оздоблена українським декоративним розписом, є улюбленою у дітей. Звісно, пирогів у ній не спечеш і борщу не звариш, проте уявлення про перебування у селянській хаті — такій, у якій мешкали наші діди-прадіди, ця піч все ж таки створює. На печі, як годиться, розкладені глиняні глечики, горщики, гарбузи. А поряд на миснику,— інший керамічний посуд, що розмальований за традиціями українського декоративного розпису: тарілка, миска й полумиски, кухлі, барильця, куманці тощо.
Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання.
Державним стандартом дошкільної освіти є Базовий компонент дошкільної освіти. Його мета - забезпечення життєвої компетентності дитини. Саме тут визначено зміст життєдіяльності дитини. Найповнішу реалізацію вимог державного стандарту гарантує нова Базова програма розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі" (науковий керівник, редактор і упорядник проф. О. Л. Кононко), що орієнтована на життєдіяльність і розвиток дошкільника.
Актуальність досвіду – національно – державне, духовно – культурне відродження України.
Мета досвіду – проаналізувати стан використання засобів дошкільної народної педагогіки в умовах дошкільного закладу на основі аналізу чинних програм виховання і навчання дітей дошкільного віку.
Завдання досвіду:
- формування гармонійно розвиненої підростаючої особистості, наділеної національною свідомістю, гідністю, здатністю зберігати і примножувати національну культуру як елемент загальнолюдської культури;
- збереження національної психології, генотипу, який сформувався протягом століть у певних природно-географічних та історичних умовах як сукупність спадкових психічних і фізичних структур, що передавалися нацією з покоління в покоління й зумовили її національне обличчя;
- відродження національної культури за допомогою різних видів мистецтва рідного народу, використання фольклору, національних мотивів у сучасному інтер’єрі, одязі з урахуванням регіональних умов;
- оволодіння дітьми мовою як найбільшим скарбом нації, плекання любові до материнського слова як першого й могутнього духовного наставника людини, як найдієвішого вияву національної культури та історії, додержання статусу української мови як державної;
- ознайомлення з історією рідного народу як джерелом духовності й мудрості, свідченням безперервної наступності поколінь, національної самосвідомості, гордості, основою для формування суверенної демократичної держави;
- розкриття географічних особливостей як багатства рідного краю, як витоків формування в дитини чуття Батьківщини, чуття господаря своєї країни.
Кожна нація, кожен народ, кожна соціальна етнічна група має свої звичаї, свої традиції, що вироблялися впродовж багатьох століть, освячені віками і становлять національну культуру. Національна культура (як матеріальна, так і духовна) складається з цінностей, витворених як минулим, так і сучасними поколіннями.
Я, вважаю, що засвоєння у навчальних закладах українознавства є однією із найважливіших умов успішної реалізації мети і завдань національного виховання. У сфері педагогіки українознавство відкривається як предмет триєдиний:
Треба якомога раніше виявляти задатки кожної дитини, забезпечити практичні види діяльності, в яких оптимально розвиваються ці задатки і перетворюються на здібності та обдарування дітей.
Однім із пріоритетних напрямків моєї роботи з дітьми дошкільного віку є організація по формуванню у дітей національної свідомості, гідності, основними складовими якої є забезпечення належного народознавчого розвитку, надання знань у всіх сферах життєдіяльності дитини з народознавчим мотивом.
На мою думку, найбільшу увагу необхідно звертати на мову. Рідна мова – найяскравіший вияв національного буття народу, його головна духовна скарбниця. Вона концентрує культурно-історичний шлях нації, є могутнім природним засобом об’єднання людей. Через мову народ передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, традиції і культуру. Оволодіваючи рідною мовою, дитина пізнає свій народ, його характер, його матеріальну та духовну культуру, його історію та думки. Саме рідна мова допомагає дитині пізнати і полюбити природу своєї Батьківщини.
Також, в роботі з дітьми я використовую малі форми усної творчості українського народу – потішки, забавлянки, пісні та ін. Усна народна творчість – це живе джерело, яке в доступній формі донесе до малят мелодику української мови, елементи історії, етнографії.
Дитина повинна засвоїти родинні відносини (батьки – діти), імена матері і батька, дідусів, бабусь, сестер, братів. В повсякденні, я намагаюсь, знайомити дітей з правилами ввічливого ставлення до рідних: як треба вітатися з ними, дякувати, звертатися з проханням, відгукуватися на пропозиції, допомагати дорослим у хатній роботі, у підготовці до сімейних свят.
Також з дітьми своєї групи розглядаю державну і народну символіку. Вона виражає істотні сторони, доленосні події у житті української нації, держави, духовності. Символіка містить у собі важливий філософський, політичний, ідейно-моральний та естетичний зміст і спрямованість.
Для реалізації завдань формування у дошкільників знань з народознавства, мною було створено розвивальне середовище, метою якого: створення необхідних умов для високоякісного проведення заходів з українознавства (занять, дидактичних та рухливих ігор, гурткової роботи та ін..)
Мета українознавчих заходів,які я реалізую, включає в себе виховні, розвивальні і навчальні цілі, що сприяють формуванню, закріпленню і розвитку у дошкільників морально-етичних та громадських якостей: любові до рідного краю, села, міста, країни, усвідомлення себе громадянином України, прагнення бути добрим, турботливим, оберігати навколишнє середовище, шанувати народні традиції і звичаї, розуміти красу в природі, предметах побуту, праці, людських взаємин тощо.
Завдання та зміст роботи з українознавства.
Молодший дошкільний вік
Працюючи з дітьми молодшого дошкільного віку, я намагаюсь розширити їхнє знання про сім'ю: склад, взаємини, професії. Виховую свідоме ставлення до обов'язків усіх членів сім'ї. Намагаюсь сформувати у дітей поняття про те, що сім'я — це найближчі і найрідніші нам люди, серед яких ми живемо. Розвиваю у них цікавість до символічного значення імені тата, мами, бабусі, дідуся, братика чи сестрички, свого власного.
На заняттях та в повсякденному житті даю знання про сімейні свята (дні народження, святого Миколая, Новий рік, Різдво, Мамине свято, Великдень, веснянки, Івана Купала, Спаса та інші), до яких готуються всі члени сім'ї (прибирають у хаті, вивішують вишиті рушники, готують смачні страви, чекають гостей, готують подарунки, вітання, іменинний торт тощо). Виховую повагу до рідних, любов і ніжність, ввічливість, тактовність у спілкуванні з ними бажання допомогти, поспівчувати, коли з них хтось хворий, стомлений тощо.
Розширюю знання дітей про батьківський дім, у якому народилися і живуть усі члени сім'ї. Він завжди теплий, привітний. У ньому мешкають найрідніші тобі люди, які щоденно підтримують тут чистоту і порядок, дбають один про одного. У кожного члена сім'ї є свої речі у домі, кімната, ліжко.
У дитини теж є своє ліжечко, стільчик, полиця у шафі, улюблений ігровий куточок, у якому вона завжди дотримується чистоти і порядку.
Даю дітям уявлення про житло в Україні (хату, двір, літню кухню, ґанок, веранду), надвірні приміщення (хлів, клуню, причепу), криницю, тин (огорожу, пліт, паркан), садок, квітник, город біля хати. Розширюю знання дітей про інтер'єр сільської хати (піч, лави, стіл, стільці, мисник, ікони в рушниках, скриня, ліжко або лежанка, рушники, килими, рядна, глиняний посуд). Знайомлю дітей з мистецтвом вишивання, плетіння з лози, різьблення, випилювання, гончарства. Виховую бережне ставлення до результатів праці майстрів (див. додаток 1).
Вчу порівнювати сучасне житло українців з колишнім. Ознайомлюю дітей з сучасною міською квартирою (будинком), її облаштуванням, предметами побуту і вжитку (холодильник, міксер, м'ясорубка, кавоварка, кавомолка, телевізор, пральна машина, електропраска, магнітофон, комп'ютер, музичний центр, телефон, мобільний телефон, газова плита, електрочайник, посуд: чайний, столовий, до кави). Поглиблюю уявлення про старовинні предмети побуту та їхні назви, призначення: посуд (макітра, глечик, миска, дерев'яна ложка, горщик тощо), білизна (постільна, натільна), меблі (стіл, стілець, скриня, ліжко, лавка, мисник тощо), хідники, рядна, килими, вишиті подушки, рушники, скатерки, картини тощо.
Продовжую розвивати у дітей теплі почуття до дитячого садка — другої домівки, де їх привітно зустрічають, доглядають, грають з ними у веселі ігри, читають казки, проводять цікаві заняття. Тут всі діти — друзі, вони вміють і люблять дружно гратися, допомагати один одному, діляться іграшками, ласощами, дбають один про одного, разом прибирають на місця свої іграшки. Тут кожного дня чекають на дітей цікаві заняття, сюрпризи, прогулянки. Заохочую дітей ділитися з батьками враженнями про цікаві події дня в дитячому садку. Знати адресу дитсадка.
Розширюю знання дітей про рідне місто, його вулиці, будови, визначні місця, професії людей, що живуть у місті. Формую поняття слова «батьківщина». Батьківщина — це місце, де людина народилася і живе, де народилися і живуть її батьки.
Виховую шанобливе ставлення до людей праці, любов до рідного краю, землі.
Продовжую знайомити дітей з назвами національних іграшок (свищики, сопілки, лялька та іншими), з народними повір'ями, пов'язаними з образами калинової сопілки, ганчірної ляльки. Влаштовую виставки народної іграшки. Спонукаю дітей радіти кінцевому результату. (див. додаток 1)
Вивчаю з дітьми нові українські народні ігри (наприклад: «Гуси», «Горю-дубочок», «Вовк і Лисичка», «Віночок», «Женчик-бренчик», «А продай, бабусю, бичка», «Дідусь і кози», «Галя по садочку ходила», «Калина», «Ой у полі перепілки» та інші). Знайомлю дітей із цікавими авторськими іграми, викликаю бажання їх грати, використовуючи яскраві атрибути. Широко використовую лічилки під час вибору дітей на ведучі ролі. Знати 3—4 лічилки.
Розучую з дітьми нові потішки, забавлянки, колискові (для ігор з ляльками, малюнками), скоромовки, чистомовки, дражнилки, мирилки, жмурилки, інші зразки народної творчості та авторських творів для дітей. Спонукаю дітей використовувати в іграх, повсякденному житті фольклорні твори, почуті від старших: казки, оповідання, співаночки, легенди, повчання.(див. додаток1)
Намагаюсь, щоб діти знали:
4—5 колискових пісень (наприклад: «Ой, ти кіт, ти муркіт», «Ходить сонко по вулиці», «Котику сіренький», «Спи, дитино», «Ходить сон коло вікон», «Спало дитя, спати буде», «Ой ти, коте, не гуди», «Ой ти кіт, ти воркіт» та інші);
2—3 заклички (наприклад: «Виглянь, виглянь, сонечко», «Іди, іди, дощику», «Павлику-равпику» та інші);
2—3 колядки та щедрівки («Сію, вію, посіваю», «Коляд, коляд, колядниця», «Щедрик, ведрик», «Щедрик, щедрик, щедрівочка», «Я маленький пастушок», «Я маленький хлопчик», «Бігла теличка», «Ой коляда, кол 
ядиця», «Сидить дядько на стільці» та інші);
2—3 дражнилки (наприклад: «Грицько-тицько», «Іван-барабан», «Антін-веретін», «Вітя, Вітя, віті-кар», «Антоне, Антоне» та інші);
2—3 мирилки (наприклад: «Мир-ми-ром», «Посварилися-помирилися», «Мирись, мирись» та інші).
Вчу дітей загадувати і відгадувати загадки. Залучаю їх до самостійного складання простих загадок (про овочі, фрукти, тварини, рослини, іграшки).
Поглиблюю та розширюю знання дітей про український національний одяг: жіночий (сорочка-вишиванка, спідниця, плахта, фартух, пояс, камізелька, вінок зі стрічками, намисто, хустка), чоловічий (штани-шаровари, сорочка, пояс (пасок), жупан, сюртук, шапка, бриль). Вчу дітейназивати предмети одягу, впізнавати їх за описом, приміряти дитячий національний одяг, порівнювати сучасний одяг українців з колишнім (він яскравіший, пошитий з різних тканин (лляних, бавовняних, шовкових), розкішний, модний, його багато у кожної сучасної людини тощо).
Знайомлю дітей з віночком-оберегом. Вчу впізнавати і розпізнавати квіти у віночку (барвінок, незабудка, чорнобривці, мак та інші), описувати їх. Вчити плести віночок для ігор, забав, наспівуючи народні пісеньки «Плету, плету віночок», «Піду у садочок, там сплету віночок» та інші).
Знайомлю дітей з українським вишитим рушником-оберегом. Вчу порівнювати і розпізнавати рушники за вишивкою візерунків на них (рушник-грай-лик для хлопчиків, рушник - росяничка для дівчаток), знаходити у вишиванках кольори - символи, розповідати про них (червоний — колір калини, яку люблять і шанують на Україні, колір любові, квітів; чорний — колір землі-годувальниці, журби; голубий — колір чистого і безхмарного неба; зелений — колір трави, спокою; жовтий — колір колосся, сонця, достатку).
Розширювати знання дітей про національні продукти харчування українців, страви, що побутують в Україні (борщ каша, вареники, галушки, пампушки, гречаники тощо). Вчуназивати їх, вміти переповісти нескладні мамині та бабусині рецепти. Виховую шанобливе ставлення до хліба.
Закріплюю знання дітей про нашу Батьківщину, яка називається Україною, її народ — українців. Українці розмовляють українською мовою. Наша народна мудрість – пісні, приказки, прислів'я, казки, загадки тощо. Знайомлю дітей з українськими народними піснями, співати їх у супроводі дитячого шумового оркестру. За допомогою музичного керівника вчу виконувати веселі українські таночки («Козачок», «Гопачок», «Кривий танець», «Полька»). Широко використовую в повсякденному житті прислів’я, приказки (знати 5-6 віршів). Читаю дітям авторські вірші та пісеньки, доступні їхньому розумінню.
Намагаюсь навчати дітей мовного етикету. Спонукаю їх до вживання найпростіших форм вітання, звертання, прохання, прощання, подяки в повсякденному житті. Розмовляю українською мовою. Виховую гордість за свій народ, його мову, вміння надбання та багатства.
Велику увагу приділяю українській народній грі (див. додаток 3)
Народні ігри – неоціненний виховний скарб, який залишили нам наші прадіди. Вони є чудовим засобом усебічного виховання дошкільнят: сприяють розширенню уявлень дітей про навколишній світ, розвитку кмітливості, логічного мислення, психічних процесів, загартуванню волі, витримки і, зрештою, залученню дітлахів до вивчення історії свого народу. Граючи в народні ігри, діти знайомляться з традиціями свого народу, звичаями та обрядами, віруваннями, культурою, що є запорукою виховання національної самосвідомості.
З допомогою народних ігор діти опановують перші елементи грамотності, вивчаючи напам'ять вірші, скоромовки, лічилки. Окремі ігри розвивають і математичні здібності (класики, деркач, цурка, клітка та ін.).
Залучаю своїх вихованців до народних ігор, що дає змогу уточнити уявлення дітей про навколишній світ, розширити їхній кругозір. Виконуючи різні ролі, діти, імітують рухи тварин, птахів, малята практично застосовують здобуті знання про життя, поведінку, способи пересування цих істот.
У ході ігор розвивається мова дітей, збагачується їхній словник, закріплюється вміння граматично правильно будувати речення, адже більшість ігор супроводжується піснями, віршами. Народні ігри мають оздоровче, освітнє, виховне значення.
Оздоровче: сприяють гармонійному росту організму дитини; формують правильну поставу; загартовують організм; підвищують працездатність; зміцнюють здоров’я. Дійсний оздоровчий ефект має проведення народних ігор на свіжому повітрі незалежно від пори року. Це зміцнює мускулатуру, покращує діяльність дихальної, серцево-судинної системи, збільшує рухливість суглобів, міцність зв’язок, стимулює обмінні процеси, позитивно впливає на нервову систему, підвищує опірність організму до простудних захворювань.
Освітнє: формують рухові вміння та навички з бігу, стрибків, метання тощо; розвивають фізичні якості – швидкість, силу, спритність, гнучкість, витривалість; дають основи знань з фізичної культури і спорту, валеології, народознавства, історії рідного краю тощо.
Виховне: виховують моральні та вольові якості дітей; любов до рідного краю, звичаїв і традицій українського народу; любов до щоденних і систематичних занять фізичними вправами.
Промовляння лічилок, які передують чи не кожній рухливій грі, та й самі ігри сприяють формуванню елементарних математичних уявлень та вмінь: у дітей розвивається логічне мислення, кмітливість; вони вправляються в порядковій лічбі; закріплюють назви числівників; у них формуються елементарні часові орієнтири (діти усвідомлюють орієнтири ігрових дій: спочатку; потім, після того, як; перед тим, як; усі одночасно).
Також у своїй роботі з дітьми використовую дидактичні ігри (див. додаток 3)
Дидактичні ігри - це ігри розумової спрямованості, які потребують використання раніше набутих знань, кмітливості, активної розумової діяльності. Народні дидактичні ігри вчать дитину ненав'язливе, легко, захоплюють змістом так, що вона навіть не помічає того навчання. У скарбниці народної дидактики є дидактичні ігри для будь-якого віку.
Наприклад: «Кую-кую чобіток», «Гу-ту-ту, варю кашу круту», «Сорока - ворона», «Чорне та біле», «Фарби», «Краска», «Дід Макар», «Фанти», «Бірка», «Кури» та ін.
Гу-ту-ту, гу-ту-ту,
Вари кашку круту,
Підливай молочка,
Погодуй козачка.
Діагностування
Для того щоб знати якого рівня сягають знання дітей, я проводжу діагностику, на початку та кінці року. Користуючись розробленою мною таблицею , виводжу підсумок:
Група молодшого дошкільного віку на початок року:
1 ряд – Володіння знаннями про сім’ю: склад, взаємини, професії.
2 ряд – Називає сімейні свята.
3 ряд – Знає інтер’єр сільської хати: називає предмети побуту.
4 ряд – Вільно грає у народні ігри (знає правила та текст).
5 ряд - Знає казки, забавлянки, заклички тощо українською мовою.
6 ряд - Володіє знаннями про український національний одяг (жіночий, чоловічий).
7 ряд - Знає державні символи України.
8 ряд - Користується в повсякденні українською мовою: вітається, прощається та ін..
Діагностування проводжу за такими методами, як бесіда та спостереження.
Діагностування допомагає коректувати навчальний процес, удосконалювати способи роботи з дітьми та збагачувати зміст навчального процесу. Зробивши висновки, я коректую свою роботу на розвиток того чи іншого напрямку навчального процесу з розвитку українознавства.
Також у своїй роботі значну роль приділяю роботі з батьками.
В якій використовую не тільки традиційні форми роботи, а також і нетрадиційні: анкетування, заняття, конкурси.
Знайомство з рідним краєм, його людьми, природою сприяє становленню дитини як соціальної істоти, духовному зростанню маленьких українців. Софія Русова у праці "Націоналізація дошкільного виховання" наголошувала: "...необхідно, щоб навчання дітей із самого початку було збудоване на рідному ґрунті, де зростає дитина, щоб вона була міцно зв'язана тими враженнями, що заклала у багату душу дитини рідна сім'я, рідна хата".
Краєзнавство у дошкільному закладі — багатогранна пізнавальна, науково-дослідницька, творча діяльність та суспільно корисна праця дітей, спрямована на комплексне вивчення рідного краю (його природи, побуту, господарства, культури), посильну участь в охороні та збереженні природного та культурного довкілля. Щоб охопити краєзнавчою роботою всі сфери життя, навчання та виховання, ми спланували її за такими розділами.
Вдитячому садку часто відбуваються просвітницькі заходи, спрямовані на організацію взаємодії родини та садка: індивідуальні бесіди та консультації, анкетування, тестування, батьківські збори, лекції, конференції, виставки спільних робіт дітей та їхніх батьків, дні відкритих дверей, свята, які нам допомагають готувати батьки і на які їх обов'язково запрошуємо як дорогих гостей. (Див. додаток 2)
Я з цікавістю знайомлюся з передовим досвідом колег і наукової, пізнавальної літературою, через журнали, методичну літературу, інтернет.
Я вважаю, що головним завданням національного виховання дітей дошкільного віку є формування основ національної самосвідомості – відчуття належності до певної нації, яка виявляється в етнічному самовизначенні. Основою національної самосвідомості є національні почуття – комплекс емоцій, які фіксують суб'єктивне ставлення людей до своєї нації, її потреб і норм життя. Важливо, щоб сформовані у ранньому дитинстві національні почуття, елементи національної свідомості мали моральну спрямованість.
Така робота з дітьми приносить велике задоволення не тільки мені, а перш за все, моїм вихованцям, вона вражає своєю загадковістю, чарівністю та неповторністю. Я із задоволенням спостерігаю як діти розвиваються. Творчий характер такої роботи потребує невимушеної, вільної обстановки на заняттях.
Разом з тим, я провожу велику роботу з батьками, тому що вони перші вчителі і вихователі, які допомагають малюку.
Згідно з народною виховною мудрістю, все оточення дитини (родинна обстановка, громадське життя, вулиця, навколишня природа) має позитивно впливати на формування національного типу особистості.
Література, яка допомагає мені в роботі з дітьми:
1.Базовий компонент дошкільної освіти / Науковий керівник: А. М. Богуш, дійсний член НАПН України, проф, д-р пед. наук; Авт. кол-в: Богуш А. М., Бєлєнька Г. В., Богініч О. Л., Гавриш Н. В., Долинна О. П., Ільченко Т. С., Коваленко О. В., Лисенко Г. М., Машовець М. А., Низковська О. В., Панасюк Т. В., Піроженко Т. О., Поніманська Т. І., Сідєльнікова О. Д., Шевчук А. С., Якименко Л. Ю. ― К.: Видавництво, 2012. – 26 с.
2.Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі»/Наук. ред. та упоряд. О. Л. Кононко. – 2-ге вид., випр.. – К.: Світич,2008. – 430 с.
3.Методичні аспекти реалізації Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» /Наук. кер. та аг. ред.. О.Л.Кононко. – 2-ге вид., випр. – К.:Світич, 2009. – 208 с.
4.Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття).
5.Богуш А., Лисенко Н. Українське народознавство в дошкільному закладі. - К., 1994. - С.169 – 187.
6.Богинич О. Народна скарбниця. //Дошкільне виховання – 2002. - - №8. – С.16-17.
7.Бурова А. Організація ігрової діяльності в дошкільному закладі. //Дошкільне виховання – 2007. - №10. - С.8 -13
8.Євдокімова Л. Українські народні ігри та забави в дошкільних установах. //БВДС – 2007. - №12. – С.40-49.
9.Кудикіна Н. Українські народні дитячі ігри малих форм. //Палітра педагога – 2008. - №2. – С. 3 – 5.
10.Павлушкіна О. Українські народні рухливі ігри. //Палітра педагога – 2008. - №3. – С. 3 – 6.
11.Ніколаєнко В. М. Народознавство в дошкільному навчальному закладі. 2-6 років. - Х.: Вид. група «Основа», 2010. – 207,– Серія «ДНЗ. Вихователю».
12.Фоменко Е. В. Формування національної свідомості дітей. – Х.: Вид. група «Основа», 2009. – 121,– Серія «ДНЗ. Вихователю»
ДОДАТОК 1
Учіть дитину любити маму
Комплексне заняття з народознавства та малювання у середній групі
Програмовий зміст:закріпити знання дітей про родину; вчити дітей правильно добирати прикметники; розвивати мовлення дітей, дрібну моторику; розширювати словниковий запас; виховувати добрі, ніжні почуття до своєї матері; викликати почуття гордості та радості за добрі вчинки, почуття подяки за материнська турботу; продовжувати вчити використовувати нетрадиційне малювання трафаретом та патичком.
Матеріал:скринька, лічильні палички, намальовані портрети мам, промінчики з жовтих ниток, трафарети квітів, патички, фарби, аркуш паперу.
Попередня робота:розучування пісень, віршів та прислів'їв про матусю, словникова робота, малювання портрету матусі.
ХІД ЗАНЯТТЯ
— Любі діти, сьогодні ми поговоримо з вами про доброту, тепло, чарівність, яку випромінює людина, яку ми всі добре знаємо та любимо. (Зачитати вірш «Мамі» Миколи Русько .)
Святішої немає на планеті —
Це світ увесь — і небо, і земля,
Це квітка щастя в сонячнім букеті,
Це рідна мати — ось твоє ім'я.
Всього лиш слово, та яке вагоме,
Яка в нім сила і життя жага!
Свята і близька, рідна і знайома,
Найближча в світі, мамо, дорога.
Зоря моя небесна, світанкова,
Душі твоєї подих у мені.
Ти пісня над селом жайворонкова
І музика на золотій струні.
— Так ви здогадалися, діти, про кого йдеться?
Хто вас, дітки, міцно любить,
Хто ніжненько так голубить
І клопочеться всякчас
Уночі і вдень про вас?
—Так, саме про маму ми з вами сьогодні говоритимемо. Ось у мене є така чарівна скринька. Я її відчиню. Вона буде стояти відчиненою протягом усього заняття. А для чого це, ви згодом дізнаєтесь.
—Діти, давайте пригадаємо свою матусю, і кожен із вас розповість про неї. Хто бажає розповісти першим про свою маму? Розкажіть, де вона працює, чим займається вдома, чим ви разом із нею любити займатися у вільний час? (Діти по черзі розповідають про своїх матусь.)
—Як ми лагідно називаємо свою маму? (Дидактична гра «Назви лагідно»)
—А що мама вміє робити?
—Діти, як ви гадаєте, чому мама — чарівниця?
—Діти, у світі все починається з мами... Перше слово, яке промовляє дитина, це «мама». Колискову пісню для вас співає мама.
Давайте і ми з вами заспіваємо гарну колискову. (Діти співають пісню «Ніжна колисаночка», муз. і сл. А. Баченко .)
—Коли діти йдуть до школи, то перше слово, яке вони прочитають у букварі,— «мама». Давайте ми з вами складемо слово «мама». (Діти викладають слово «мама» з паличок.)
—А зараз я хочу вам, діти, розповісти легенду про маму. Багато існує легенд про матінок, але мені хочеться розповісти саме цю.
Зустрілись якось декілька людей і почали сперечатись, яке найкраще слово у світі.
—Здоров'я,— відповів хворий.
—Молодість,— сказав старий.
—Хліб,— відповів жебрак.
—Перемога,— сказав стрілець.
—Воля,— сказав невільник.
—Правда,— сказав мудрець.
Аж тут з куточка обізвалась сирітка:
— Найкраще в світі слово — мама.
І всі сказали: «Мама».
—Запам'ятайте і ви, діти, що найдорожче в світі слово — мама.
—Багато про маму написано віршів. Я гадаю, що ви багато їх знаєте. (Дітирозповідають вірші про матусю: П. Воронько «Наша мама»; Л. Голота «Найрідніша»; О. Майков «Мати і діти»; К. Перелісна «Мама — чарівниця» та ін.)
—А тепер, діти, давайте пригадаємо прислів'я про маму, які ми з вами вчили.
Діти розповідають прислів'я про маму :
• Без мами хата пуста.
• Без матусі й мед гіркий.
• Мати однією рукою б'є, а другою голубить.
• Матері ані купити, ані заслужити.
• Хто маму має, той горя не знає.
• Материнська ласка краю не знає.
—А ще, діти, багато в світі пісень написано про найдорожчу в світі людину — матінку. А хто з вас пам'ятає пісню про маму?
—Діти, давайте послухаємо одну з них. (Звучить у запису пісня «Чорнобривці».)
—Усі діти люблять гратися, і в дитячому садку, і вдома. А ще більше люблять, коли з ними грають їхній мами. А в які ігри ви граєте з матусями? Зараз і ми з вами пригадаємо одну гру.
Фізкультхвилинка
Вийшов в поле боровик, (Ходять по колу)
Та й узявся в боки, (беруться в боки)
Бо він, бачите, не звик —
Обрії широкі. (Розводять руками)
Покрутився на нозі, (крутяться на одній нозі)
Реготом залився,
Танцюристці-бджілці
В пояс уклонився. (Нахиляються вперед)
Довго зайчика ганяв, (біг на місці)
Виспавсь на пісочку, (імітують сон)
Коли вечір вже настав –
Викупавсь в струмочку. (імітують рухи плавання)
— Діти, ви всі, мабуть, любите, коли вам матуся читає казки. У кожного з вас, мабуть, є улюблені. Зараз ми перевіримо, чи добре ви їх знаєте. Я читатиму деякі рядки з казок, а ви скажете, з якої вони казки .
• «Мій котику, мій братику. Несе мене лиска за високі ліси, за крутії гори...» («Котик і півник»)
• «Гуси, гуси, гусенята. Візьміть мене на крилята...» («Івасик-Телесик»)
• «Були собі двоє мишенят...» («Колосок»)
• «Де ж усі сховались звірі, в якій такій квартирі? Дуже тісно, невеличка ця чудова...» («Рукавичка»)
• «Погнала баба і на третій день бичка пасти, сіла та й заснула...» («Солом'яний бичок»)
— Діти, певно, ви помітили, що в казках люди і добрі, і злі бувають, в житті також зустрічаються різні люди — добрі та жорстокі.
— Скажіть, а чи бувають мами погані, злі? (Відповіді дітей.)
— А якщо вони вас сварять? (Відповіді дітей.)
— «Три біди є у людини — смерть, старість і погані діти»,— мовить українська мудрість. Старість — неминуча, смерть — невблаганна, перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей дім уберегти можна. Кожній мамі хочеться, щоб її діти росли добрими, чуйними, ввічливими, старанними, чесними, але в житті, як на довгій ниві, всяке трапляється, бувають дні, коли ви, діти, скоїте щось недобре і мама сердиться на вас, але... материн гнів, як весняний сніг,— рясно впаде, та швидко розтане. Тому мами й виховують вас чуйними, лагідними, доброзичливими, ввічливими. Коли навіть мама і сварить вас, це не означає, що вона вас не любить.
А зараз давайте покажемо, які ми з вами ввічливі (пальчикова гімнастика).
Доброго ранку, сонце привітне!
Доброго ранку, небо блакитне!
Доброго ранку, у небі пташки!
Доброго ранку, маленькі дубки!
Доброго ранку, добрії люди!
Я вас вітаю, люблю, пізнаю,
Бо живемо ми в одному краю.
(Пальцями правої руки по черзі вітатися з пальцями лівої руки, поплескуючи одне одного по кінчиках.)
—Діти, про вас піклуються і мама, і тато, і всі дорослі. Розкажіть, як вони це роблять. (Відповіді дітей.)
—Скажіть, діти, чи тільки про вас повинні піклуватися дорослі? (Відповіді дітей.)
—Що можете зробити ви для них? (Відповіді дітей.)
—Як допомагати? (Відповіді дітей.)
—Давайте, діти, розповімо про свої добрі справи і пограємо у гру.
Дидактична гра «Добрі справи» Діти стають у коло; дитина, якій вихователь кидає м'яч, називає добрі справи, що виконує вдома.
—Діти, матуся потребує від вас допомоги тільки зараз, чи й коли ви подорослішаєте?
—Давайте, діти, пригадаємо ваших бабусь та дідусів. Як ваші батьки піклуються про них? (Відповіді дітей.) І ви повинні завжди піклуватися про своїх батьків.
Настав час розповісти вам про скриньку. Як я і казала, ця скринька — чарівна. Вона була весь час відчинена. І всі добрі та ніжні слова, що ви сказали, вся любов, якою сповнені ваші серця,— усе зібралося у цій скриньці. Зараз ми її зачинимо. І якщо колись ваші мами засмутяться, або їм буде сумно, то скринька відразу відчиниться — любов та доброта ваших сердець, лагідні слова відразу допоможуть їм.
Діти, пригадуєте, ми говорили, що мама — наче сонечко, яке гріє нас своєю турботою і любов'ю. Ми нещодавно малювали портрети мам на маленьких сонечках. Давайте зараз трохи пограємо. Вправа «Сонечко»
— Діти, заплющте очі, простягніть руки. На долоньках у вас лежать маленькі сонечка. Через пальчики, як промінці сонця, йде тепло по всій руці. Руки заспокоїлися, відпочивають, сонячні промінчики зігрівають вас.
Діти, а якщо всі ці сонечка з'єднати в одне сонце, то любов та добро збільшаться. Ось у мене є велике сонечко (показати сонце без промінців), давайте «оживимо» наше сонечко. З'єднаємо усі маленькі сонечка. (Діти разом викладають велике сонце з портретів мам.)
—А тепер кожен із вас проведе промінчик до себе від великого сонечка, який зігріватиме вас своїм теплом. (Діти викладають промінці з ниток від портретів своїх матусь, милуються сонечком.)
—Діти, незабаром свято — День матері. Його святкують у кожній українській родині. Я хочу запропонувати вам намалювати своїм матусям квіти і подарувати їх.
(Діти малюють тюльпани через трафарет. У цей час звучить пісня «Мамо, мамочко, матусю» муз. В. Ведмедері, сл. К. Вишинської (у запису).
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 900; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!