Вивчення літературних, статистичних та інших джерел, відбір матеріалу та його конспектування
Вивчення складних джерел (монографій, теоретичних статей) слід починати лише після опрацювання простіших (підручників). Вивчення книг передує вивченню статей, вивчення більш давніх видань – більш новіших джерел.
Відібрана література підлягає уважній обробці. Попереднє ознайомлення включає побіжний огляд змісту, читання передмови, анотації. Розділи, що мають особливе значення для курсової роботи, старанно опрацьовують, звертаючи особливу увагу на ідеї та пропозиції щодо вирішення проблемних питань з обраної теми, дискусійні питання, наявність різних точок зору й протиріч.
У процесі опрацювання літератури на окремих аркушах або картках роблять конспективні записи, виписки з тексту, цитати, цифровий матеріал. При цьому слід обов’язково робити повні бібліографічні записи джерел: автора, назва книги (статті), видавництва (назви журналу), року видання, обсягу книги (номеру журналу), номеру сторінки з тим, щоб використати ці записи для підготовки списку використаної літератури й зробити необхідні посилання на джерела в тексті курсової роботи.
Написання першого варіанту (чернетки) тексту роботи та основні вимоги до її змісту
Після вивчення літературних джерел, статистичних та інших матеріалів, їхнього аналізу та узагальнення, приступають до уточнення плану курсової роботи, ретельно продумавши структуру та зміст кожного розділу, передбачаючи в цілому логічне, послідовне та взаємопов’язане викладення матеріалу по темі.
|
|
|
Формування тексту курсової роботи відбувається шляхом систематизації й обробки зібраних матеріалів з кожної позиції плану. До тексту вносяться тільки старанно підібрані й цілеспрямовано проаналізовані матеріали. На цьому ж етапі виконуються обчислення, обґрунтовуються пропозиції, формулюються висновки, підбирається ілюстративний матеріал (графіки, рисунки, схеми, таблиці). У процесі роботи визначається необхідність доповнення додатковими матеріалами. Одержаний чорновий варіант курсової роботи доповнюється, уточнюються деякі положення, остаточно формулюються всі висновки.
Титульна сторінка курсової роботи повинна містити: назву відомчого органу, до сфери управління якого відноситься вищий навчальний заклад, повну назву вищого навчального закладу, назву кафедри, характер роботи (курсова), назву дисципліни, тему курсової роботи, прізвище, ім’я та по батькові курсанта (студента), прізвище ім’я та по батькові наукового керівника, його посаду, науковий ступінь та вчене звання, місто й рік виконання роботи. Зразок оформлення титульної сторінки наведено у додатку Б.
Змісткурсової роботи включає назви всіх її складових частин (вступу, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів і т. п., висновків, списку використаних літературних джерел) із зазначенням порядкового номера сторінки, на якій наведено вказаний заголовок. При цьому зазначається лише перша сторінка, з якої починається розділ (а не перша і остання, наприклад: 18, а не 18-24). Слово “сторінка” при цьому не пишеться і крапка після її номера не ставиться.
|
|
|
У вступі (близько 5 % тексту курсової роботи, або 2-3 сторінки) необхідно:
- обґрунтувати актуальність і практичну значимість обраної теми. Обґрунтування актуальності є початковим етапом будь-якого дослідження. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома речення висловити головне – сутність проблеми, з чого і випливатиме її актуальність;
- чітко сформулювати основну мету роботи. Від актуальності обраної теми необхідно логічно перейти до формулювання мети курсової роботи. Правильна постановка та чітке формулювання нових проблем дослідження є не менш важливим, ніж їх вирішення. Мета курсової роботи пов’язана з об’єктом та предметом дослідження і, як правило, співпадає з формулюванням теми курсової роботи;
- навести завдання та задачі, які необхідно вирішити для досягнення зазначеної мети. Це, як правило робиться у формі перерахування (вивчити …, описати…, дослідити…, проаналізувати…, встановити… і т.п.). Формулювання цих завдань слід робити якомога ретельніше, оскільки їх вирішення складатиме зміст розділів майбутньої курсової роботи;
|
|
|
- визначити об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт – це процес або явище, що породжують проблемну ситуацію й обрані для вивчення, або уся сукупність відносин різних аспектів теорії та практики політичної економії. Предмет – це те, що міститься в межах об’єкта, тобто лише суттєві зв’язки та відносини, властивості, аспекти, функції, які є визначальними для даного дослідження. Об’єкт та предмет дослідження як категорії співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, котра є предметом дослідження і саме на нього повинна зосереджуватися увага курсанта (студента).
- визначити методи дослідження. Вибір методів дослідження є дуже важливим етапом наукової роботи, оскільки дає змогу отримати фактичний матеріал і необхідні умови досягнення поставленої в роботі мети.
Для курсанта (студента), котрий навчається на першому курсі та вперше стикається з написанням наукової роботи, необхідно ознайомитися із загальною методологію наукового дослідження.
|
|
|
Будь-яке наукове дослідження можна поділити на два етапи:
1) емпіричний (процес накопичення фактів) та 2) теоретичний (досягнення синтезу знань).
Виходячи з цього, можна виділити три основних групи методів наукового пізнання:
– методи емпіричного дослідження;
– методи, що використовуються на емпіричному та теоретичному рівнях;
– методи теоретичного дослідження.
До групи методів емпіричного дослідження можна віднести: спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент.
Спостереження являє собою систематичне та цілеспрямоване вивчення об’єкта дослідження, що дає змогу отримати певну інформацію про об’єкт дослідження, котрі були невідомі раніше.
Порівняння являє собою встановлення подібностей або ж розбіжностей певних явищ, процесів, об’єктів. При застосуванні цього методу слід пам’ятати, що порівнюватися можуть тільки ті явища та процеси, котрі мають певні об’єктивні спільні риси, а також те, що порівняння слід здійснювати за найбільш суттєвими ознаками явища, а не вторинним, в залежності від мети дослідження.
Вимірювання – це визначення числового значення певної величини за допомогою одиниць виміру.
Експеримент – метод вивчення об’єкта шляхом активного впливу на нього. Експеримент слід проводити у тих випадках, коли автор курсової роботи хоче виявити раніше невідомі властивості об’єкта, перевірити правильність теоретичних побудов, демонструє те чи інше явище.
До числа методів, що застосовуються на емпіричному та теоретичному рівнях, можна віднести абстрагування, аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, моделювання.
Абстрагування являє собою відсікання та нехтування несуттєвих та другорядних властивостей та зв’язків того чи іншого явища з метою виявлення його об’єктивної сутності. Результатом абстракції (поряд з використанням інших елементів діалектики) є обґрунтування економічних категорій. Абстракція лише відображає у формі думки зміст, закладений у речах. Для пізнання економічних явищ і процесів використовують абстракції першого, другого і наступних рівнів. Чим ширші, місткіші абстракції виробляє економічна теорія, тим повніше й точніше вони відображають дійсність, тим ефективніше їх використання як інструменту пізнання.
Важливим засобом пізнання економічних відносин у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил є поєднання аналізу й синтезу.
Аналіз – розчленування предмета (явища чи процесу) на складові частини, окремі сторони. Так, систему виробничих відносин розчленовують на відносини в окремих сферах суспільного відтворення, а в системі продуктивних сил виокремлюють елементи, які підлягають самостійному розгляду. Таким чином відбувається обґрунтування окремих економічних категорій.
Синтез – поєднання розрізнених раніше частин і сторін у цілісність з урахуванням взаємозв’язків між ними. Синтез дає можливість комплексно дослідити сутність явищ і процесів. Методи аналізу і синтезу є взаємодоповнюючими.
Дедукція являє собою перехід від загального до одиничного. Змістом дедукції як методу пізнання є використання загальних наукових положень при дослідженні конкретних явищ.
Під індукцією слід розуміти перехід від часткового до загального, коли на підставі знань про частину предметів певної сукупності робиться висновок про усю сукупність. Методи дедукції та індукції є взаємопротилежними.
Моделювання – використання моделей для дослідження окремих процесів та явищ. Моделі поділяються на матеріальні та ідеальні. Матеріальні економічні моделі являють собою створення реально існуючих процесів, а ідеальні – віртуальне створення за допомогою математичного апарату.
До методів теоретичних досліджень відносяться ідеалізація, формалізація, аксіоматичний метод, гіпотеза, припущення, історичний метод та системний підхід.
Ідеалізація полягає у конструюванні віртуальних об’єктів, котрих не існує у дійсності або практично не можуть бути здійснені. Метою ідеалізації є позбавлення у реальних об’єктів притаманних їм властивостей та наділення певними гіпотетичними властивостями. Слід пам’ятати, що ідеалізація повинна мати певні межі.
Метод формалізації полягає у вивченні певних об’єктів шляхом відображення їх структури у знаковій формі, за допомогою мови математики. Формалізація дає змогу забезпечити узагальненість підходу до вивчення об’єкта, формувати знакові моделі і замінювати вивчення реальних явищ та процесів шляхом вивчення цих моделей.
Аксіоматичний метод – побудова наукової теорії, коли окремі твердження приймаються без доведень, а всі інші знання виводяться з них відповідно до певних логічних правил.
Найважливішу роль у становленні наукового знання як системи знань є гіпотеза, котра являє собою форму осмислення фактичного матеріалу, форму переходу від фактів до законів. Застосування даного методу складається з трьох етапів: 1) накопичення фактичного матеріалу та формування на його основі певних припущень; 2) формування самої гіпотези, тобто виведення наслідків із зроблених припущень; 3) перевірка отриманих результатів на практиці і уточнення гіпотези.
Історичний метод дає змогу дослідити виникнення, формування і розвиток явищ та процесів у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв’язків, закономірностей та суперечностей. Історичний підхід передбачає, що, наприклад, починати пізнання капіталістичних відносин необхідно з вивчення передумов капіталістичного способу виробництва, тобто з товарних відносин. Це означає, що хід думок повинен починатися з того, з чого починається історія.
Системний підхід полягає у комплексному дослідженні великих і складних елементів (систем), дослідженні їх як єдиного цілого із узгодженим функціонуванням усіх елементів та складових частин. Виходячи з цього, необхідно дослідити кожен елемент системи у його зв’язку та взаємодії з іншими елементами, виявити вплив властивостей окремих частин системи на її поведінку в цілому.
Основна частинакурсової роботи(90 % тексту, або 25-30 сторінок) складається з розділів, пунктів та підпунктів). Кількість розділів, підрозділів, пунктів та підпунктів не регламентується, але необхідно пам’ятати, що вони повинні дати відповіді на ті завдання, які були поставлені у роботі. Як правило, курсова робота з політичної економії складається з двох розділів.
Перший розділ (приблизно 12-15 сторінок)– повинен містити аналітичний огляд літератури, а також виклад теоретичних і методологічних питань, що стосуються предмета дослідження курсової роботи, та зводитися до визначення тієї чи іншої економічної категорії. Для з’ясування стану розробки обраної теми складається короткий огляд літератури, з якого можна зробити висновок, що дана тема є дійсно актуальною та потребує подальшого дослідження. Огляд літератури за темою демонструє ґрунтовне ознайомлення курсанта (студента) зі спеціальною літературою, його вміння систематизувати джерела, критично їх розглядати, виділяти суттєве, оцінювати зроблене раніше іншими дослідниками. Матеріали такого огляду треба систематизувати в певному логічному зв’язку і послідовності, тому перелік праць та їх критичний огляд не обов’язково подавати у хронологічному порядку. Основними завданнями огляду літератури є:
1) ознайомлення з матеріалами за темою дослідження, їх класифікація, відбір найцікавіших досліджень;
2) виявлення напрямів досліджень, які викликають найбільший інтерес та недостатньо досліджені.
Після огляду літератури необхідно розкрити сутність тієї чи іншої категорії, котра досліджується автором.
Наприкінці першого розділу необхідно зробити висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів (висновки необхідно робити наприкінці кожного розділу), оскільки їх наявність дає змогу відокремити загальні висновки від другорядних подробиць.
Другий розділ (приблизно 12-15 сторінок) – висвітлює питання щодо практичного застосування теоретичних положень з обраної теми дослідження та їх вплив на економічну ситуацію в Україні. При цьому доцільно окремі факти та тенденції супроводжувати статистичними даними, використовуючи досвід висвітлення даного питання в теорії і практиці на сучасному етапі розвитку економічних систем.
Розділи курсової роботи можуть поділятися на підрозділи (не менше 5 сторінок) та пункти (не менше 2-3 сторінки), де будуть розглядатися окремі питання або проблеми в межах розділу.
У кінці кожного підрозділу та пункту необхідно зробити висновки, сформулювавши їх окремим реченням або абзацом. Розділ закінчується формулюванням висновків обсягом до 1 сторінки з розглянутих вище питань.
В основній частині допустима і більша кількість розділів, однак слід пам’ятати про загальний обсяг курсової роботи та не виходити за його межі.
Заголовки структурних частин курсової роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ 1”, “РОЗДІЛ 2”, “ВИСНОВКИ”, “ДОДАТКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ”, друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.
Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2-3 одинарним інтервалам.
Кожну структурну частину курсової роботи (Вступ, Розділи, Висновки, Додатки, Список використаних літературних джерел,) треба починати з нової сторінки. Усі інші частини курсової роботи продовжують писати на тій самій сторінці, де закінчилась попередня, зробивши відступ у 2-3 одиничних інтервали.
Сторінки курсової роботи послідовно нумеруються арабськими цифрами, починаючи з титульного аркуша і закінчуючи додатками та списком використаної літератури. При цьому на титульному аркуші, змісті та першій сторінці вступу номер сторінки не проставляється (але враховується). Решта сторінок нумеруються у верхньому правому куті на відстані не менше 10 мм від верхнього і правого краю аркуша. Не допускається нумерація сторінок з буквеними позначеннями (наприклад, 15а, 15б і т. п.).
Такі структурні частини курсової роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини курсової роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: “1. ВСТУП” або “Розділ 6.ВИСНОВКИ”. Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: “1.3.2.” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.
Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.
Ілюстрації (рисунки, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Посилання на ілюстрації у тексті курсової роботи є обов’язковим. Ілюстрації та таблиці, що розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок.
Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу). Використання у курсовій роботі таблиць повинно супроводжуватися обов’язковим посиланням на них в тексті самої курсової роботи.
Якщо в курсовій роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.
При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово “Таблиця” і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовження табл. 1.2”.
Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють.
Формули в курсовій роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: “… (3.1)” (перша формула третього розділу).
Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова “Примітки” ставлять двокрапку.
При написанні курсової роботи курсант (студент) повинен робити посилання на джерела, матеріали або окремі результати, які наводяться в роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання та публікації. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли вони містять матеріал, який не включено до останнього видання.
Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в курсовій роботі, наприклад
“... [1, с. 7].”. Даний запис означає, що посилання робиться на джерело під номером 1 зі списку використаних літературних джерел, на текст, що знаходиться на сторінці 7.
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.
Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;
г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;
д) якщо необхідно виявити ставлення автора курсової роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;
е) якщо автор курсової роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора курсової роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – М. Х.), (підкреслено нами. – М. Х.), (розрядка наша. – М. Х.).
У курсовій роботі допускаються лише загальноприйняті скорочення і абревіатури (наприклад: кг, км, ЕОМ, ЄС), а також складноскорочені слова (наприклад: профспілка, соцстрах тощо). Особливу увагу треба звернути на правильне написання одиниць вимірювання при числах відповідно до прийнятих стандартів (100 ц., 10 см, 5 тис. кВт, 500 км., 8000 грн тощо).
У висновках (2-3 сторінки тексту) наводяться стислі, але чітко сформульовані й обґрунтовані висновки, що випливають з результатів досліджень, здійснених за темою курсової роботи. Вони повинні бути сформульовані чітко, ясно й зрозуміло, відображати зміст всієї роботи, її суть, теоретичне і практичне значення. Оформляються вони у вигляді окремих пунктів (абзаців).
Удодатках наводяться за потребою допоміжні матеріали з теми дослідження (таблиці, схеми, графіки, діаграми тощо). На всі додатки мають бути посилання у тексті курсової роботи, а самі додатки розміщуються у послідовності посилань на них і нумеруються. Додатки до курсової роботи оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань на них у тексті роботи. Кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток ___” і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Якщо курсова робота містить тільки один додаток, то він позначається як додаток А.
Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.
Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.
Список використаних літературних джерел повинен містити не менше 20-25 найменувань використаних літературних джерел: законодавчі акти, інструктивні матеріали, книги, монографії, дисертації, автореферати дисертацій, наукові статті вітчизняних та закордонних авторів, матеріали наукових конференцій, оформлені відповідно до бібліографічних вимог.
На всі перелічені у списку літературні джерела мають бути посилання у самому тексті курсової роботи.
Бібліографічний опис літературних (інформаційних) джерел складається за стандартом “Бібліографічний запис. Бібліографічний опис” (ДСТУ 7.1:2006).
Приклади оформлення літературних джерел:
1. Книги та монографії:
– один автор:
Кривенко К. Т. Теорія вартості і мінової вартості: монографія / К. Т. Кривенко. – К. : КНЕУ, 2004. – 226 с.
– два автори:
Бурбело О. А. Детінізація економіки (організаційно-правові проблеми): монографія / О. А. Бурбело, М. М. Калашніков. – Луганськ, 2008. – 192 c.
– три автори:
Войнаренко М. П. Проблеми реформування економіки України: монографія / М. П. Войнаренко, Л. П. Радецька, В. Р. Філінюк. – К. : Логос, 1999. – 259 с.
– чотири і більше авторів:
Економіка України: глобальні виклики і національні перспективи: колективна монографія / За ред. В. Ф. Бесєдіна, А. С. Музиченка. – К. : НДЕІ, 2009. – 492 с.
Соціальний аспект економічної природи грошей: монографія / [Т. Смовженко, В. Стельмах, Г. Стеблій, О. Горбачевська, М. Панковець]; за ред. Г. Стеблій. – К. : УБС НБУ, 2008. – 335 с.
2. Журнальні статті:
– один автор:
Губані Г. Г. Теоретико-методологічні основи дослідження розвитку продуктивних сил регіону/ Г. Г. Губані // Вісник Ужгородського університету. Серія Економіка. – 2011. – Спецвипуск 33. Частина 3. –
С. 54-68.
– два автори:
Глуха Г. Я. Фіктивний капітал: природа, сутнісні характеристики та основні тенденції розвитку / Г. Я. Глуха, Е. М. Лимонова // Європейський вектор економічного розвитку. – 2009. – № 2 (7). – С.31-38.
– три автори:
Козик В. В. Інновації: сутність і трактування поняття, міжнародний досвід і Україна / В. В. Козик, В. П. Манзій, О. Б. Тарасовська // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – № 11. – С. 7-11.
– чотири і більше авторів:
Стратегічні економічні інтереси України і Російської Федерації в басейні Азовського моря / Б. Буркинський, В. Степанов, С. Бердников, В. Селютін // Економіка України. – 2009. – № 5. – С. 77-84.
3. Тези доповідей:
Економіка, менеджмент, освіта в системі реформування агропромислового комплексу: матеріали Всеукр. конф. молодих учених-аграрників ["Молодь України і аграрна реформа"], (Харків, 11—13 жовт. 2000 р.) / М-во аграр. політики, Харків. держ. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва; редкол.: В. М. Нагаєв [та ін.]. — Х.: Харків. держ. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва, 2000. — 167 с.
– один автор:
Єдинак В. Ю. Конкурентоспроможність національної економіки як основа забезпечення економічної безпеки країни / В. Єдинак // Міжнародний бізнес та менеджмент : проблеми та перспективи в умовах глобалізації : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (до 20-річчя факультету міжнародного бізнесу та менеджменту), 22–24 жовт. 2008 р. – Тернопіль : ТНЕУ, Економічна думка, 2008. – С. 64–66.
– два автори:
Єдинак В. Ю. Шляхи підвищення конкурентоспроможності України в умовах глобалізації / В. Єдинак, В. Колпак // Україна конкурентоспроможна : інноваційні ідеї та рішення : матеріали ІV всеукр. студ. наук.-практ. конф.,
19–20 бер. 2009 р. – Донецьк : “ВІК”, 2009. – С. 322–326.
– три автори:
Єдинак В. Ю. Удосконалення системи державного регулювання ЗЕД в контексті забезпечення економічної безпеки України / В. Єдинак, В. Колпак, Д. Кущенко // Проблеми та перспективи соціально-економічного розвитку України : матеріали міжвуз. наук.-практ. конф., 15 квіт. 2009 р. – Сімферополь : ЦРОНІ, 2009. – Т. IV. – C. 86–88.
4. Автореферати дисертацій:
Бублій М. П.Державне регулювання зовнішньої міграції робочої сили в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / Бублій М. П. – Харків, 2008. – 20 с.
5. Законодавчі та нормативні документи:
Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії : закон України від 05 жовт. 2000 р. № 2017-ІІІ (зі змінами та доповненнями). // Відомості Верховної Ради України – 2000. – № 48. – Ст. 409.
6. Електронні ресурси
Цесаренко С. І. Основні тенденції та шляхи мінімізації наслідків світової економічної кризи на ринок праці та міжнародну міграцію трудових ресурсів. – С. 75-77. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/uazt/2009_1 k.pdf.
2.6. Подання роботи на кафедру для перевірки і рецензування,
висновок керівника
Курсові роботи подаються на кафедру для перевірки не пізніше, ніж за два тижні до дати захисту, визначеної календарним планом підготовки, про що робиться відповідний запис у Журналі реєстрації курсових робіт із зазначенням дати здачі.
Умовами допущення курсової роботи до захисту є:
– вчасне подання курсової роботи на кафедру;
– оформлення курсової роботи за всіма вимогами;
– позитивна рецензія наукового керівника, в якій визначена попередня оцінка, з якою робота допущена до захисту.
Орієнтиром у підготовці до захисту курсової роботи є коротка рецензія наукового керівника, а також зауваження на сторінках тексту роботи. В рецензії наукового керівника не вказується остаточна оцінка, а надається попередня оцінка у формі висновку: “Робота допускається до захисту” чи “Робота не допускається до захисту”. Остаточна оцінка курсової роботи здійснюється після захисту.
Незадовільно виконану роботу науковий керівник не допускає до захисту та повертає курсанту (студенту) на доопрацювання. Виправлені та доповнені роботи подаються повторно обов’язково разом з першим варіантом роботи та рецензією наукового керівника. Змінювати тему курсової роботи при цьому забороняється.
Робота не допускається до захисту, якщо вона не має самостійного характеру, основні питання у ній не розкриті або викладені схематично, у тексті містяться помилкові положення, робота оформлена неправильно, текст написано недбало.
Завдання рецензії на курсову роботу – не тільки проконтролювати знання курсанта (студента), але й надати допомогу у написанні курсової роботи. На підставі рецензії курсант (студент) аналізує свою роботу, з’ясовує викладення теми, враховує побажання наукового керівника щодо поглиблення знань, доопрацьовує літературу.
За повторного рецензування науковий керівник перевіряє, чи враховано його зауваження. Якщо зауваження не враховано, то робота знову повертається для доопрацювання.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 272; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!