Класифікація радіаційних аварій
Радіаційно-небезпечний об’єкт (РНО) –об’єкт, під час аварій та руйнуваннях на якому можуть відбутися масові радіаційні ураження людей, тварин, рослин.
Ядерна аварія – аварія, пов’язана з пошкодженням тепловиділяючих елементів, яке перевищує встановлені межі безпечної експлуатації або пов’язане з опроміненням персоналу, яке перевищує допустимі для нормальної експлуатації значення.
Аварією на радіаційно небезпечному об’єкті називають непередбачений випадок, викликаний несправністю обладнання чи порушенням нормального ходу технологічного процесу, який створює радіаційну небезпеку для людей та оточуючого середовища. Залежно від меж розповсюдження радіоактивних речовин та масштабів радіаційних наслідків радіаційні аварії на радіаційно- небезпечних об’єктах поділяються на кілька видів: промислові, комунальні, локальні, регіональні, глобальні та транскордонні.
Аварія промислова – це така радіаційна аварія, наслідки якої не поширюються за межі території виробничих приміщень та проммайданчика об’єкта, аварійного опромінювання при цьому зазнає лише персонал.
Аварія комунальна– це така радіаційна аварія, наслідки якої не обмежуються приміщеннями об’єкта та його проммайданчиком, а поширюються на оточуючі території, де проживає населення, яке може реально або потенційно зазнавати опромінювання.
Аварія локальна– це комунальна радіаційна аварія, якщо в зоні аварії проживає населення загальною кількістю до десяти тисяч чоловік.
|
|
|
Аварія регіональна– це така комунальна радіаційна аварія, під час якої у зоні аварії опиняються території кількох населених пунктів, один чи декілька адміністративних районів та навіть областей із загальною кількістю населення понад десять тисяч чоловік.
Аварія глобальна– це комунальна радіаційна аварія, під вплив якої підпадає значна частина (або вся) територія країни та її населення.
Аварія транскордонна– це така глобальна радіаційна аварія, коли зона аварії поширюється за межі державних кордонів країни, в якій вона відбулася.
До числа основних чинників, які визначаєть радіоекологічні наслідки радіаційних аварій, можна віднести:
- параметри викиду, включаючи сумарну кількість радіонуклідів, що надійшли до навколишнього середовища, особливості формування та перенесення радіоактивної хмари, радіонуклідний та фізико-хімічний склад випадінь, час (пора року) викиду;
- екологічні особливості забрудненої території, в тому числі ґрунтовий покрив, природно-кліматичні умови, структура агропромислового виробництва та інші характеристики.
Фази аварій та фактори радіаційного впливу на людину
|
|
|
У розвитку комунальних радіаційних аварій виділяють три основні тимчасові фази:
Фаза аварії гостра – фаза комунальної аварії тривалістю від кількох годин до одного-двох місяців після початку аварії, яка включає наступні події:
а) газо-аерозольні викиди та рідинні скиди радіоактивного матеріалу з аварійного джерела;
б) процеси повітряного переносу та інтенсивної наземної міграції радіонуклідів;
в) радіоактивні опади та формування радіоактивного сліду.
На ранній стадії критичними шляхами радіаційного впливу продуктів аварійного викиду на населення будуть зовнішнє опромінення від газо-аерозольної хмари та радіоактивних випадінь, а також інгаляційне надходження радіонуклідів до організму людини.
Фаза аварії середня (фаза стабілізації)– фаза комунальної аварії, яка починається через один-два місяці та завершується через 1-2 роки після початку радіаційної аварії, на якій відсутні короткоживучі осколочні радіоізотопи телуру та йоду, 140Ba + 140La, але у формуванні гамма-поля зростає роль 95Zr + 95Nb, ізотопів рутенію та церію, 134Cs, 136Cs та 137Cs. Основними критичними шляхами радіаційного впливу на цій стадії будуть зовнішнє опромінення від радіоактивних речовин, що випали на місцевості, та внутрішнє опромінення радіоізотопами цезію (134Cs, 136Cs та 137Cs) та стронцію ( 89Sr, 90Sr), які надходять до організму з продуктами харчування, виробленими на радіоактивно забруднених територіях (м’ясо, молоко, овочі, фрукти).
|
|
|
Фаза аварії пізня (фаза відновлення)– фаза комунальної аварії, що починається через 1-2 роки після початку аварії та продовжується до припинення необхідності виконання захисних заходів. Основним джерелом зовнішнього опромінення є 137Cs у випаданні на ґрунт, а внутрішнього – 137Cs та 90Sr у продуктах харчування, які виробляються на забруднених цими радіонуклідами територіях. Фаза завершується одночасно з відміною всіх обмежень на життєдіяльність населення на забрудненій території та переходом до звичайного санітарно-дозиметричного контролю радіаційної обстановки (табл.. 3.3).
Після того, як почалося випадіння радіоактивних опадів, проводиться постійне уточнення оцінки фактичного радіаційного стану, який може змінюватися зі зміною напряму вітру, і відповідно уточнюються зони проведення тих чи інших заходів захисту.
Таблиця 3.3
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 772; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!